Ввечері 20 серпня 1991 року в Москві мрячив легкий дощ, який обіцяв перейти в зливу. В цей час біля Білого Дому десятки тисяч людей споруджували захисні барикади. Атмосфера була напружена і люди очікували штурму будівлі. Постійно приходила нова інформація про колону танків та бронетранспортерів яка виїхала до Білого Дому. В цей час Єльцин знаходячись у будівлі валився з ніг від утоми й готувався трохи поспати.
Єльцин після невдалих політичних ходів, був відправлений на периферію. Вважаючи своє політичне життя закінченим, він чинить невдалу спробу самогубства. Дізнавшись, що заколотники ГКЧП практично ув’язнили лідера Союзу на віллі в Криму, він повертається до Москви й виступає за свого опонента Горбачова і засуджує заколотників. Єльцину вдалось мобілізувати союзників і громадян, десятки тисяч людей прийшли до Білого Дому і тепер очікували кровавої розв’язки.
Опівночі пролунали перші постріли. Генерал Валентин Варенников скерував військову техніку до Білого Дому. А гвинтокрили зі спецпризначенцями готувались до висадження на дах будівлі. Колона бронетехніки саме заходила у тунель під Калінінським проспектом і несподівано опинилась в засідці яку влаштували захисники Білого Дому. Вихід із тунелю був заблокований тролейбусами, і тільки один бронетранспортер вирвався, інші попали під удар мітингувальників, серед яких було і багато афганців. У цій битві загинуло троє громадян, солдатам вдалось втекти й покинути бронетехніку. Гвинтокрили теж не змогли висадитись на будівлю, сильний дощ і не збирався слабнути. Розуміючи свою помилку глави ГКЧП і КДБ дають наказ про відведення військ і припинення штурму.
Це був поворотний момент в розпаді Союзу. Війська прорвались до вілли й випустили Горбачова і родину. Але його авторитет був підірваний, а рейтинг Єльцина стрімко зростав. Почалась запекла боротьба за владу. Горбачов прагнув зберегти Союз, тоді як Єльцин бачив Росію правонаступницею імперії.
За цим всім спостерігали США, а президент Джордж Буш явно не бажав розпаду Союзу, він боявся, що замість нього появиться з десяток різних лідерів новоспечених республік, в яких на руках буде валіза з ядерною зброєю, і тоді хто знає до чого це може призвести. Він всіма силами підтримував Горбачова, і коли був з візитом в Україні, то й не заїкався про визнання можливої незалежності України.
В цей час в Україні ніхто не знав що буде далі. Спостерігаючи за подіями в Москві, голова українського парламенту під тиском опозиції скликає позачергову сесію Верховної Ради. Через два дні, люди ще більше прийшли під стіни Ради. Кравчук налаштувався на робочий день і праці над поправками. В цей час націонал-демократи підготували акт проголошення незалежності України й не очікувано запропонували внести на голосування, чим спричинили розгубленість депутатів. За проєкт Левка Лук’яненка, автора акту про незалежність, проголосували більшість – 346 депутатів. Тепер було слово за громадянами на всеукраїнському референдумі.
Ні Буш, ні Горбачов не бачили Союз без України. Але їх голоси не були почуті. Набравши політичного рейтингу і готуючись до розпаду Союзу, Єльцин теж не мислив Росію без України. Розуміючи, що на референдумі значна більшість проголосувала за незалежність, Єльцин обдумує СНД як союз незалежних держав. Лідери трьох головних республік Росії, України та Білорусі збираються на віллі в Біловезькій Пущі. Єльцин і його білоруський колега Шушкевич, спочатку намагались повернути Україну до Союзу, вмовляючи Кравчука, коли той категорично відмовився, перейшли до другого варіанту. Їхні дії потім будуть розцінені як заколот тому, що вони вирішили розпустити Союз і заснувати СНД.
Після довгих перемовин, Єльцину вдалось долучити до СНД і інші республіки. Горбачов, який до кінця вірив, що силами США зможе зберегти Союз, був змушений подати у відставку. 25 грудня на католицьке Різдво, по всіх телеканалах показували спускання червоного стяга в Кремлі. Союзу більше не існувало.
Основні дати:
- 19 серпня 1991 старт заколоту та ув’язнення Горбачова.
- 20 серпня 1991 невдала спроба захоплення Білого Дому
- Після невдалого заколоту Єльцин стає головною політичною фігурою.
- 1 Грудня 1991 референдум України
- 8 Грудня Біловезька угода
- 25 грудня смерть Союзу
Підсумки:
Хто ж розвалив Союз? Було багато факторів, але останнього смертельного удару точно завдала Україна. Проголосувавши за незалежність ми знищили імперію чим можемо пишатись. Сергій Плохій написав дуже яскраву і детальну розповідь про занепад Союзу. Він отримав доступ як до архіву США, так і Росії. Розповідь вийшла дуже детальна. Також Плохій перечитав щоденники всіх головних політичних персоналій того часу, тож ми маємо змогу зазирнути у їх внутрішній світ і думки. Якщо «Браму Європи» можна критикувати за деяку неточність і вільне тлумачення історії, то «Остання імперія» вийшла набагато кращою і детальнішою.
Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту: