🇹🇷 Людина яка знищила Османську імперію

Влітку 1888 у місті Салоніки було як завжди гаряче. По вулицях бігали діти, багато робочих йшли на зміну, стояв легкий смог від фабрик. Місто було одним з основних центрів індустріалізації, обраних для реформування Османської імперії за західними взірцями.

Разом з дітьми бігав і грався хлопчик Мустафа, який насолоджувався безбідним дитинством. Він жив у триповерховому будинку з матір’ю і батьком якого звали Різа. Різа був дрібним лісоторговцем, але добре забезпечував родину. Коли мати хотіла віддати Мустафу до релігійної школи, батько настояв на вестернізованій, де вчать математики й критичного мислення.

Але дитинство хлопця закінчилось швидко, у цьому році помирає батько. Мати не маючи коштів перебирається до провінційного села на забезпечення дядька. Згодом мати на свою невелику вдовину пенсію повертає Мустафу до Салонік, до тітки Гатідже і нової школи. Невдовзі в школі у нього виник конфлікт з учителем, який його сильно побив. Йдучи зі школи зі сльозами, Мустафа дає собі слово більше ніколи туди не повертатись, і виконує його, що свідчить про сильний характер хлопця, якому тоді було лише 13 років. Наступного року він таємно від матері записався в воєнну школу у Салоніках.

Так почалась воєнна кар’єра Мустафи. На той час в османів не було прізвищ, згодом учитель математики за здібність хлопця дав йому друге ім’я Кемаль. Керував воєнною академією німець Ґольц, який навчав і розвивав ідеї, що воєнні є також і правителями, у важкі часи саме вони мають брати справу у свої руки. Академія у якій вчився Мустафа, прагнула не просто створювати воєнну еліту, а клас який би керував нацією.

Мустафа навчений за західними взірцями багато читає: від філософії й соціології до політики та військової справи. А потім на дозвіллі за кухлем пива, обговорює з друзями основні ідеї. Він розуміє, що Османська імперія йде до занепаду, а на її місце, на його думку, має постати турецька нація. В цей час він захоплюється ідеями Гюстава Лебона.

Завершивши воєнну академію він важко працює, щоб потрапити в училище офіцерського штабу. З дитинства маючи західну освіту і потрапивши до академії під орудою німця, Мустафа все більше переконується в думці про силу західної науки. Він захоплюється німецькими матеріалістами й читає їх з захватом. До першої світової Мустафа був ніким не відомим, його знали лише по воєнній академії. Його направляють командувати воєнним підрозділом османів.

Становлення

18 березня 1915 британо-французька ескадра спробувала пройти протоку Дарданелли, однак зазнала важких втрат. Після цього командування Антанти ухвалило рішення висадити десант на півострові Галліполі. 25 квітня 1915 британці та французи, що висадилися на мисі Арибурну, були зупинені 19-ю дивізією під командуванням Мустафи Кемаля. Після цієї перемоги Кемаля підвищили до звання полковника. Розмови про його видатну перемогу створили йому славу національного героя. Це стало чудовою стартовою площадкою для подальших політичних планів Мустафи Кемаля.

Розформування Османської імперії:

Мустафа Кемаль почав своє сходження з низів, пройшовши воєнний вишкіл і отримавши видатну перемогу над британцями, він починає свою політичну кар’єру. З метою нібито реформувати султанат, він збирає установчі збори, де скасовує султанат і стає дуже впливовою персоною — головнокомандувачем армії. Напад Греції та війна з Британією дозволяють йому скликати Великі Національні Збори, де він описує велику загрозу і втрату основних земель, через це він висунув закон, який дає йому всю повноту влади. Після довгих перемовин він мириться з Британією віддаючи африканські володіння османів. Війна завершилась і Мустафа Кемаль виходить з неї національним лідером.

Створення нації та знищення халіфату:

Після війни Мустафа Кемаль мав два шляхи розвитку: або скористатись османською власністю на халіфат, або зробитись взірцевим антиімперіалістом, але обирає третій шлях. Він оголошує створення Турецької республіки, скликає нові вибори до парламенту у якому панує його моно більшість. Він ріс і навчався за західними взірцями. Захоплювався наукою і був прихильником сцієнтизму, а релігію він бачив пережитком минулого. Для повноти влади йому потрібно було розпустити халіфат, який мав на той час великий вплив в суспільстві. У лютому 1924 він почав процес скасування, а вже 3 березня Великі Національні Збори ухвалили скасування. Останнім великим бастіоном яке потрібно було знищити – залишалась релігія ісламу. Ататюрк вірив, що існує лише одна цивілізація – західна. Він навіть прийняв християнський календар який веде рахунок від народження Христа і поміняв вихідний день з мусульманської п’ятниці на християнську неділю.

Реформи Ататюрка:

• Скасування султанату (1 листопада 1922 року).
• Створення Народної партії та встановлення однопартійної політичної системи (9 вересня 1923 року).
• Проголошення Республіки (29 жовтня 1923 року).
• Скасування халіфату (3 березня 1924 року).
• Надання жінкам рівних з чоловіками прав (1926—1934).
• Реформа головних уборів і одягу (25 листопада 1925).
• Заборона на діяльність релігійних осередків й орденів (30 листопада 1925).
• Закон про прізвища (21 червня 1934).
• Скасування приставок до імен у вигляді прізвиськ і звань (26 листопада 1934).
• Введення міжнародних систем часу, календаря і мір (1925—1931).
• Об’єднання всіх органів освіти під єдиним керівництвом (3 березня 1924).
• Прийняття нового турецького алфавіту
• Установа Турецького лінгвістичного та Турецького історичного товариств.
• Впорядкування університетської освіти (31 травня 1933).
• Нововведення у сфері витончених мистецтв.
• Скасування системи ашарит (застарілого оподаткування сільського господарства).
• Заохочення приватного підприємництва в сільському господарстві.
• Створення зразкових сільськогосподарських підприємств.
• Видання Закону про промисловість і створення промислових підприємств.
• Прийняття 1-го і 2-го планів індустріального розвитку (1933—1937 роки), будівництво доріг на території всієї країни.

Підсумки:

Я не мав наміру ідеалізувати Ататюрка, він був диктатором, вбивав і проводив етнічні чистки. Коли читаєш книжку про творення нації та варіанти її розвитку, то паралелі з Україною виникають самі. На фоні Ататюрка наші політики виглядають дітьми. Він склеїв останки османської імперії й створив націю. Реформував майже всі ланки, від економіки й політики до культури та мистецтва. Надав глибоко патріархальному суспільству рівних прав чоловіків і жінок. Захоплювався класичною музикою, оперою і створював музичні заклади які вчать класичної музики. Завдяки його ідеям Туреччина зараз хоче стати членом Євросоюзу і набула потужності якої боїться Росія. Тому можна по різному ставитись до Ататюрка, але неможливо не визнавати його досягнення.