Іван Гуменюк
Історія більшості європейських цивілізацій – це оповідь про злети й падіння імперій.
Протягом п’яти століть, імперське панування Риму забезпечувало єдиний корпус законів, спільну оборону та винятковий рівень цивілізації. З падінням Риму, яке зазвичай датують 476 роком, імперія розпалася. У час, які історики називають Темними віками, процвітала ностальгія за втраченою єдністю. Бачення гармонії та єдності дедалі частіше зосереджувалось на церкві. У тій картині світу християнський світ був єдиною спільнотою під управлінням двох взаємодоповнювальних органів: світського уряду і Церкви. Цей союз проіснував довгі роки й досяг свого апогею на Різдво 800 року, коли Папа Лев Третій коронував Карла Великого, короля франків який володів землями майже всієї Європи.
Карл отримав від Папи титул імператора Священної Римської імперії. Але імперія Каролінгів проіснувала сто років і Європа знову перетворилась на клаптикову ковдру різних королівств. Повний розквіт середньовічної концепції втілився лише у шістнадцятому столітті, коли до влади з дому Габсбургів прийшов Карл. Під його владою була майже вся Європа і більшість колоній. У його особі бачили ідеал Риму в міцному союзі з Церквою, але Карл відрікся від престолу і розділив Європу для свого сина.
За цей період на думку Кіссінджера сталося три революції, я опишу тільки останню. В 1512 році Мартін Лютер прибуває до Риму. В цей час точиться культурне протистояння між Венецією і Римом, будуються храми, Рафаель Санті домальовує «Афінську школу» у Ватиканському палаці. На психологічно нестійкого провінціала це впливає дуже негативно. На мистецтво були потрібні чималі кошти й католики вирішують продавати індульгенції на прощення гріхів. Це страшенно розізлило Лютера і він прибиває дев’яносто п’ять тез до дверей церкви у Віттенберзі. Багато феодалів побачили в протестантизмі шанс для посилення своєї влади й збільшення капіталу через захоплення церковних земель. Протестантська Реформація зруйнувала концепцію світового порядку, підтримуваного «двома мечами» папства та імперії. Християнство розкололося і почало війну з самим собою.
Століття перманентних релігійних війн плавно перейшло у тридцятилітню війну, наслідком якої було те, що Європа втратила значну частину своїх людей і свою могутність. Учасники конфлікту послали своїх представників для укладення мирного договору і демаркації кордонів. Вестфальський мир не був результатом тільки однієї конференції, а гартувався шляхом довгих перемовин. Вестфальський мир став поворотним моментом історії. Саме державу було встановлено як будівельний блок європейського порядку і було створено концепцію державного суверенітету.
Я описав лише перших 30 сторінок книги. Далі автор описує втілення вестфальської системи, але треба пришвидшуватись. Пройдімо по основних етапах європейської історії. Ось вони:
1 Вестфальський мир 1648
2. Семилітня війна Фрідріха Великого, який перший завдав удару по вестфальській системі. 1756
3. Французька революція 1789
3.1. Прихід до влади Наполеона 1799
3.2. Битва при Ватерлоо 1815
4. Віденський конгрес 1815
5. Перша світова війна 1914-1918
6. Друга світова 1939-1945
7. Протистояння країн Заходу і соціалістичного блоку на чолі з Радянським Союзом 1945-1991
8. Втрата домінації Заходу, піднесення Китаю та зростання ісламу 1991–наш час.
На горизонті нового століття починається нова доба епохи Просвітництва. Виникають нові філософські ідеї і яскраві філософи. Особливо варто відзначити Жан-Жака Руссо. Саме його можна назвати батьком французької революції. У своїх працях він засудив усі наявні інститути. На думку Кіссінджера, саме в епосі Просвітництва варто шукати джерела тоталітарних режимів і подальших подій. Я читав схожу думку працях багатьох філософів, але думки автора особливо цінні, бо це погляд прагматика, активного політичного діяча, якого допіру можна назвати сучасним Макіавеллі.
З попелу світових воєн Європу відродили три політики. Вони народились і здобули освіту ще перед першою світовою, тож зберегли деякі з філософських ідей старої Європи. Саме ці політики які були католиками, знайшли моральну силу стати на шлях нового порядку. Це Конрад Аденауер в Німеччині, Роберт Шуман у Франції та Альчіде де Гаспері в Італії.
Нові загрози сучасності:
Далі Кіссінджер описує нові виклики сучасності. Фарід Закарія у своїй статті передбачив занепад США та описав, що їх не тільки чекає втрата гегемонії, а й повільне згасання. Макрон у своїй відомій промові писав, що Європа втратила свій великий вплив і їм потрібно шукати нове місце у світі. На сході вже новий атлант розправляє плечі. Багато інтелектуалів пишуть книги про те, що старі політичні системи й інститути відмирають, а нації, демократія і лібералізм — доживають останні дні. Ми на порозі нової епохи й нового фазового переходу.
Підсумки:
Я б радив цю книгу кожному українцеві. Вона яскраво ілюструє те, що політика – це не те, що ми звикли бачити на екранах телевізорів. Це постійна безжальна боротьба за зони впливу, території та ресурси. Як писав Клаузевіц, війна – це продовження політики. Книга Кіссінджера – це навчальний посібник з геополітики, де ви зможете спостерігати причини та наслідки політичних дій Європи. Політика за Кіссінджером, це прерогатива активних людей які здатні мислити, аналізувати ситуацію і відстоювати свою позицію.