Kateryna Malko
Професори права Майкл Геллер та Джеймс Зальцман написали книжку, яка руйнує наші звичні уявлення про власність та приналежність «Моє! Що кому належить і як це на нас впливає». Вони діляться найяскравішими історіями зі своєї практики та досвіду колег, де суперечки щодо володіння призводили до дійсно дивних, парадоксальних, а часом навіть кумедних випадків.
Книжка, яка охоплювала би проблему власності так комплексно і з таким прикладним аспектом, ще й справді не було на світовому ринку. Тож прочитати про юридичні прецеденти з цього приводу й аргументи, після яких думаєш: «Ну, звісно, логічно, чому ж ніхто одразу не зрозумів, що так буде правильніше», — це вражаючий досвід. А випадків диспутів з приводу власності на сторінках багато
Антон Мартинов, засновник «Лабораторії»
Книжка «Моє! Що кому належить і як це на нас впливає» Майкла Геллера, Джеймса Зальцмана
Пропонуємо уривок-сторітеллінг із книжки, який наочно демонструє, наскільки розмитим є сьогодні поняття «власність»:
«Джеймс Біч — кремезний чолов’яга зростом під два метри. Під час рейсу United Airlines із Ньюарка до Денвера молодий підприємець одразу після зльоту опустив столик і прикріпив до нього штукенцію з назвою Knee Defender. Knee Defender (від англ. «захисник колін») — це простий пластиковий пристрій за 21,95 долара, що прикручується до кріплення відкидного столика та блокує спинку сидіння пасажира попереду. На вебсайті, де можна придбати цей диво-пристрій, стверджують, що Knee Defender «не дасть пасажиру попереду змоги опустити спинку й захистить ваші коліна та ваш особистий простір під час польоту». Отже, Біч створив собі комфортні умови, спокійно відкрив ноутбук і почав працювати.
Це не вигадка, а цілком реальна історія. Коли пасажирка, яка сиділа попереду, спробувала «розслабитися, відкинути спинку крісла й насолодитися польотом», як порадили їй бортпровідники, спинка чомусь не зрушила з місця. Жінка поскаржилася стюардесі, а та попросила Біча прибрати пристрій, але він відмовився. Обурена пасажирка з розгону гепнулася на крісло та збила і пристрій, і ноутбук Біча. Чоловік теж відреагував агресивно — він знову підняв її спинку та швидко прикріпив затискач. Тоді пасажирка розвернулася і жбурнула в опонента своїм напоєм. Ми ніколи не дізнаємося, як міг би завершитися цей поєдинок, оскільки пілот вирішив здійснити екстрену посадку в Чикаго. Обох пасажирів зняли з рейсу, а літак далі полетів до Денвера, куди прибув із запізненням на 1 годину 38 хвилин.
У 2020 році на рейсі American Airlines з Нового Орлеана до Північної Кароліни відбувся схожий інцидент. Пасажирка Венді Вільямс, яка сиділа в передостанньому ряду, відкинула спинку свого крісла й затиснула чоловіка позаду неї, який не міг відкинутися, бо його ряд був останнім. Задля помсти він увесь рейс ритмічно штовхав кулаками сидіння Вільямс, наче оскаженілий метроном, а жінка все це неподобство зняла на відео, яке моментально підірвало інтернет.
То хто насправді правий?
Відповідь пасажирки Вільямс проста: справедливість на її боці, адже кнопка, що відкидає спинку, розташована на її підлокітнику, а отже, право встановлювати кут нахилу спинки належить їй. Правило звучить так: усе, що пов’язане з чимось моїм, теж належить мені. Так своє право володіти чимось обґрунтовували ще первісні люди тисячі років тому. Натомість погляд Біча базується на неписаному законі, вигаданому ще в середньовічній Англії, відповідного до якого той, хто володіє земельною ділянкою, володіє нею «вгору» до раю і «вниз» до пекла. На думку Біча, йому належить простір від його спинки до спинки сусіда попереду по горизонталі й від багажної полиці до всипаного крихтами килима по вертикалі. Коли в цей простір нахабно пхається спинка чийогось сидіння, таке неприпустиме вторгнення порушує межі чужої власності.
Так зване «правило акцесії», або приєднання, на яке посилалася Вільямс («усе, що пов’язане з чимось моїм, теж належить мені»), — найпоширеніший неписаний закон власності, про який ви, найімовірніше, ніколи не чули. Він пояснює, чому землевласники володіють родовищами нафти й газу, які відкрили на їхніх земельних ділянках, чому Каліфорнійська долина просідає й чому країни вважають своєю власністю не лише землі, а і прилеглі територіальні води. Утім, в інцидентах, що сталися з Бічем і Вільямс, спрацьовує ще одне не менш цікаве правило власності.
Перед зльотом бортпровідник просить усіх пасажирів підняти й зафіксувати спинки крісел вертикально. Тобто в Біча першим виникло ексклюзивне право на володіння простором перед собою. «Хто першим устав, того й капці» — ще один примітивний закон, що дає право голосно заявити: «Моє!». Діти за принципом живої черги застосовують його на дитячих майданчиках, а дорослі — на відстані 10 000 метрів над землею. Я був першим, тому це — моє.
Не забувайте також, що Біч фізично заволодів простором навколо своїх колін, коли заблокував спинку сидіння пасажирки й почав спокійно працювати. А відповідно до одного відомого вислову, «володіння — це дев’ять десятих закону». До цих трьох неписаних правил власності, що спричинюють конфліктні ситуації, — принцип акцесії, принцип живої черги та принцип фізичного володіння — особливо пильну увагу громадськості привертають саме авіаперельоти.
Чому такі конфлікти почали виникати саме зараз? Адже раніше за спинки крісел у літаках ніхто, здається, не воював. Виявляється, донедавна між сидіннями в літаках був дещо більший простір — його вистачало, щоб одночасно опустити і столик, і спинку. Ніхто навіть не замислювався про те, кому належить ця територія, адже місця всім було вдосталь. Нещодавно авіакомпанії почали зменшувати цю відстань: якщо раніше між сидіннями було 89 сантиметрів, то сьогодні — лише 79. У деяких літаках цей показник іще менший — тільки 71 сантиметр. Кожен заощаджений сантиметр дає авіаперевізникам можливість установити до шести додаткових місць, а додаткові місця — це додаткові гроші. Авіакомпанії, одержимі зростанням прибутків, намагаються якомога щільніше утрамбувати пасажирів та ігнорують той факт, що люди останнім часом стають дедалі гладшими, а столики в ті кілька цінних годин авіаперельоту пасажири дедалі частіше використовують для роботи з ноутбуком.»