Сергій Гилюк
Цього тижня в Україні виходить документальний фільм Райнера Гольцемера (ви могли бачити його стрічку «Дріс» про Дріса ван Нотена) «Мартін Маржела: своїми словами». Як зрозуміло з назви, фільм присвячений Мартіну Маржелі – модельєрові та засновникові однойменного модного дому. Не дивлячись на величезний вплив на індустрію моди, про Мартіна відомо досить мало. Він ніколи не виходив на публіку, не любив давати інтерв’ю та пішов з індустрії моди на зорі розвитку соціальних мереж.
Мартін (або ж Мартен як його називають на батьківщині) народився 9 квітня 1957 року в бельгійському місті Генк. Його матір мала цікаве хобі – вона скуповувала старі меблі, реставрувала та перероблювала їх, надаючи нове життя. Пізніше Мартін буде використовувати цей приклад в своїх колекціях.
Закінчивши школу Мартін поступив до Антверпенської академії мистецтв. Паралельно з ним навчалися учасники Антверпенської шістки, до якої його часто помилково додають, але Мартін не був частиною групи, хоча й спілкувався з її учасниками.
Академія майже не змінилася за ці роки
Одного разу під час навчання Мартін приїхав до Парижу, де в бутиках скуповував одяг та перешивав його. Мартін з самого початку не був дизайнером одягу в класичному розумінні цього слова. Він був хірургом: розбираючи одяг до основи, до самої суті предмету, з якої потім створював щось нове. Часто одяг виглядав ніби незакінченим, з випираючими назовні швами та іншими елементами, які зазвичай намагаються приховати.
Цей прийом не був новим. Деконструктивізм в моді з’явився в Японії 80-их. В 1981 Йоджи Йамамото та Рей Кавакубо вперше провели свої покази в Парижі. Частина публіки назвала їх дизайни “карикатурою на європейський одяг”. Проте багато хто був в захваті з підходу японців до створення одягу. Цей новий стиль назвали “destructuree look” й саме він поклав початок одному з наймодніших течій кінця 20 – початку 21 століть.
Дженні Майренс
В 1983 році Мартін бере участь в щорічному конкурсі від бельгійської текстильної індустрії – Golden Spindle Award. Там він знайомиться з однією з найважливіших людей в своєму житті – другом, бізнес-партнером та співзасновником бренду Maison Margiela – Дженні Майренс. На конкурсі переміг Дірк ван Зейне – один із учасників вищезгаданої Антверпенської шістки. Проте Дженні боролася за Мартіна до останнього. «Для мене він був найкращим. Я довго билася з суддями Його одяг був натхненний скрабами хірургів, спідниці були величезними, взуття – гарним та сильним, з брутальним верхом на низькому, важкому каблуці», – згадувала вона, сміючись.
Майренс запропонувала молодому дизайнерові розпродати свою колекцію в магазині Crea, який вона відкрила трохи раніше того ж року. Розташований на площі Сент-Катрін в самому серці Брюсселя, магазин був оточений рибними ринками. Сьогодні це доволі модне місце й не без заслуги Майренс.
Crea був нестандартним бутіком. Там, наприклад, продавали речі Yohji Yamamoto та Commes Des Garçons (як ви могли здогадатися це бренд Рей Кавакубо), бельгійських та французьких модерністів Клода Монтани чи Франса Андреві. Мартіна вразило те, що речі в бутікові були посортовані за кольорами, а не відповідно до бренду.
Починаючи з 1984 Мартін працює в інтернатурі у Жана-Поля Готьє. Останній потім скаже :«Я не був його вчителем, тому що вчитель йому був не потрібен».
Maison Martin Margiela
Пропрацювавши у Готьє три роки, Мартін разом с Дженні Майренс засновує Maison Martin Margiela – модний дім, вплив якого на сьогоднішню індустрію моди не можна оцінити.
Якщо Мартін був серцем бренду, то Дженні – його головою. Біла, без жодного напису бирка, яка згодом стала однією з візитних карток бренду, ідея Майренс. «Ми не хотіли й не могли писати назву бренду на одязі. Звичайно, наші юристи були не в захваті, але ми просто казали їм, що напишемо назву бренду “з іншої сторони потім”, чого ми ніколи не робили» – згадувала вона. Мартін додав чотири білі стяжки, якими пришивали бирку. Ідея полягала в тому, що людина після покупки просто перерізатиме стяжки й викидатиме бирку в сміття. Головне, чим піклувався Мартін, був одяг. Він ніколи не виходив до аудиторії, не давав інтерв’ю. Анонімність та таємничість були основою як самого Маржели, так і його творчості.
В 1989 відбувся показ Maison Martin Margiela, який сколихнув світ високої моди.
Тут варто відзначити, що висока мода на той час перебувала якщо не в стагнації, то була досить нудною. Колекції робили під тематику, кожний новий сезон дизайнери вигадували щось нове. Світ моди захопили гроші та блиск, покази проводилися в тентах біля Лувру, моделі підбиралися за параметрами та виглядали ніби не від цього світу.
Мартін же робив все навпаки.
Локацією для показу став дитячий ігровий майданчик в одному з бідних районів Парижу. Запрошення на показ малювали діти, які зазвичай гралися на цьому майданчику. Для них були заброньовані перші ряди на показі. Під час показу діти просто вибігли на майданчик та почали ходити разом з моделями. Раф Сімонс, який був присутній на показі, пізніше згадував «Я вийшов з показу і подумав: «Це те, що я буду робити». Це шоу – причина, по якій я став модельєром».
Цей показ Мартіна сколихнув світ моди назавжди
Одяг та покази Мартіна були викликом світу високої моди. Він все робив навпаки – від силуетів, до місць проведення та самих шоу – все було незвичним, революційним. Моделі дуже часто підбиралися прямо на вулицях. Замість дорогих прикрас – фарба. Макіяж наносився аби як, поняття “зачіска” взагалі не існувало. На показах моделям дуже часто закривали лице волоссям або навіть маскою. Мартін хотів, аби глядачі дивилися в першу чергу на одяг, а не на моделей.
Здавалося, що навіть колекції робилися з підручних матеріалів. Мартін використовував все: від іншого одягу до пластику. Колекція весна-літо 1993 майже цілком була створена з костюмів театру, який закривався.
Одинадцята колекція Maison Martin Margiela, яку демонстрували в покинутому супермаркеті по індивідуальних запрошеннях, не мала жодної нової речі. Вперше модний дім випустив колекцію одягу, яка повністю складалася з речей минулих років. Для індустрії моди, яка постійно гналася за новизною, це було як мінімум незвично.
Насліддя та вплив
Якщо говорити про насліддя та вплив Мартіна Маржели, то безперечно варто почати з табі. Це дивне взуття, яке публіка вперше побачила на першому показі Мартіна в 1988 році, стало символом дому Margiela.
Зліва – модель в табі на першому показі Maison Martin Margiela в 1988. Справа – табі з колекції 1990 року.
Показ проводився в Café de la Gare (яке працює й нині). “Подіум” був застланий білою тканиною, а підошва табі фарбувалася. Таким чином після дефіле моделі глядачі відразу звертали увагу на чудернацьке взуття. Тканину за слідами табі Мартін потім використав при пошитті однієї з наступних колекцій.
Табі не були винаходом Мартіна. Він взагалі мало що вигадував, більше переосмислював. Взагалі табі – це традиційні японські шкарпетки з роздільним великим пальцем. Маржела замість тканини викорстав шкіру, додав підошву й каблук і все.
В табі була ще одна важлива функція. Завдяки високому підборові навіть звичайні жінки могли дефілювати як професійні моделі. Разом з маржелівськими плечима табі створювали певний “крутий” образ на показах.
Саме крутість, а не краса та пишнота, якими оперувала висока мода до цього, стала новим критерієм в одязі. Мартін змінив уявлення багатьох про те, яким має бути одяг, покази, моделі, взуття, та навіть наше відношення до старих речей, які припадають пилом у шафі.
Маржела одним з перших ввів в моду ресайклинг речей. Окрім колекції 1993 року, Maison Martin Margiela випускали лінійку одягу та взуття під назвою Replica – буквально “відтворення одягу різних джерел та періодів”. Взуття Replica – це кеди німецьких військових GAT, які просто стали не потрібні післе закінчення Холодної війни.
Мода доволі суб’єктивна. Зрештою все зводиться до того, подобається нам певна річ чи ні. Єдине, що є об’єктивним – це вплив, який дизайнер має на інших дизайнерів та індустрію. Мартін Маржела настільки змінив те, як ми одягаємося, що уявити різницю ми змогли б лише якби його вплив різко перестав існувати.
Маржелівські плечі та легендарні стяжки
Після титрів
З 1997 по 2003 Мартін працював креативним директором Hermès.
У 2002 році італійський холдинг OTB Group купує основну частку Maison Martin Margiela
Мартін Маржела пішов з власного бренду у 2009 році. Подейкують, що дизайнити він перестав ще раніше.
У 2014 році креативним директором Maison Martin Margiela було призначено Джона Гальяно. Тепер це просто Maison Margiela.
Дженні Майренс померла у 2017, на 73-ому році життя. Її голосом починається й завершується ще один документальний фільм про дім Маржели – «We Margiela».
Дженні та Мартін