Олександр Мельник
Українське телебачення — не таке безжальне та весело-абсурдне, як у 1990-ті, не таке гламурно-зросійщене, як у «нульові», але все ще беззмістовне. Чим можна його покращити? Зураб Аласанія сказав би, що треба все націоналізувати і зробити суцільне «Бі-Бі-Сі». У нас теж є декілька ідей — наприклад, щодо шоу, які варто було би запустити.
«Медик-шеф»
Реаліті-шоу, у якому Уляна Супрун 10 сезонів поспіль показує, що мочити манту можна, противірусні не працюють, сидіти на холодному не смертельно, а ходити до стоматолога та гінеколога важливіше, аніж до сповіді та на вечірню. А ще лікарі вчать, як поводитися під час ураження електричним струмом, якщо вас вкусила змія і що робити, коли дитина пробує гризти штукатурені стіни. До фіналу виходить 10 переможців, але диплом та можливість працювати в команді Уляни Супрун отримає лише 1 кандидат (чи кандидатка): хто знає, як та чому треба вакцинуватися від різних хвороб.
«Міняю ейчарку»
Шоу, у якому 5 сезонів поспіль команда девелоперів — сіньйорів та джунів — перспективного українського стартапу намагається відправити свою HR-менеджерку у відпустку так, щоби вона назад повернулася або іншою, адекватною людиною, або не повернулася взагалі. Однак вона все одно повертається назад до офісу, навіть коли їй купують квиток в один кінець на закинутий острів поблизу Індонезії у ретріт, де їй треба було медитувати 90 днів та їсти виключно рис. Інколи на її місце намагаються взяти рекрутерку із сусідньої великої аутсорсингової фірми, а один сезон навіть пробують задіяти для цього Human Resources Retention Manager (із зарплатнею як у 2 HR-менеджерок).
«Хата на Insta-тата»
Молодий, амбітний, але абсолютно позбавлений вільного часу тато (і за сумісництвом — чоловік Успішної Креативної Тисячниці у Twitter та Лідерки Думок в Instagram) намагається виховувати 2 дітей (яких завели, тому що фотографії з ними бирають втричі більше лайків) і одночасно вести сімейний бізнес із розіграшами десятків тисяч гривень у Instagram Stories, позичивши для цього кошти у сусіда — блоґера, опініон-лідера та професійного коуча, поки мама-тисячниця будує власний бренд та проводить гівевеї. На допомогу молодій, але Instagram-стурбованій родині приходять зірки української Insta-спільноти на чолі з Київстоунером, Леонідом Мартинчиком та Танею Пренткович.
«Кохана, ми вбиваємо ритейл»
Власник інтернет-магазину одягу з оборотом у сотні тисяч гривень не розуміє, чому Rozetka продає набагато більше, хоча він щомісяця викидає $10 тис на рекламу, замовлену в YouTube-блоґерів та Instagram-моделей. Знадобиться команда експертів, які розкриють маленьку хитрість: коментар «ціну відправили в дірект» вбиває все.
«Від пацанки до твітерянки»
Тобі 18, і перспектива навчання на першому курсі тебе лякає, бо в школі було куди спокійніше? Тобі вже 24, але ти досі просто самотня хейтерка, а «мужчина» твоєї мрії пише комусь іншому? Дуже хочеться ласки, любові та затишку (незалежно від віку), але хочеш здаватися крутою самодостатньою жінкою, яка плювала на громадські норми? Ласкаво просимо до Twitter: лише тут завдяки оголеним селфі, постам про ненависть до «яжематерів», та цинічним жартам про секс, написаним російською мовою, у тебе вийде стати кимось і навіть співпрацювати з брендами (якщо пощастить). Усьому, що треба, навчать 10 найпопулярніших десятитисячниць.
«MVP наосліп»
Інвестор, у якого є зайві пару мільйонів, отриманих від вчасного перепродажу Bitcoin та магазинів з продажу вейпів і станції заряджання електромобілів, хоче вкласти кудись ці гроші, поки до нього не завітала Державна фіскальна служба України. З іншого боку на нього чекає стартапер, який вже 5 років намагається комусь впарити ідею портативної автоматизованої годівниці для котів з вбудованою функцією чухання котячого пуза та прибирання котячого туалету. Їм на роду написано зустрітитися — і випробувати долю на основі MVP
22 сервіси, аби сконструювати MVP-стартап.
«Танці з інвесторами»
4 найбагатших топ-менеджера України сидять у кріслах з таким виглядом, ніби вони бачили в цьому житті абсолютно усе, і навіть Ілон Маск верхи на Falcon X їх би не здивував. Завдання конкурсантів — довести, що їхні незрозумілі ідеї на основі blockchain, лазерних технологій, клонування та криптоплатежів бодай комусь потрібні.
«4 пітчі»
4 успішних стартапери, які зуміли залучити мільйони та виробляти свої продукти і продавати їх по всій планеті, хоча народилися у Жмеринці, Бердичеві, Крижополі та інших не менш вінтажних містах неньки-України, змагаються, у кого з них буде найдорожчий івент з презентацією нової лінійки власних розробок. І лише один нарешті отримає новий транш від венчурного фонду.
«ХЗ-шо Фактор»
Тисячі людей, у яких немає жодного таланту чи унікального вміння, намагаються довести свою особливість та значущість суддям, які й самі не знають, що вони тут роблять і чим це шоу взагалі могло би закінчитися. Атмосферу непорозуміння та нудьги у залі розвіюють час від часу влучні, як шабля отамана Сірка, жарти Сергія Притули.
«Старі псевдолідери»
100 експертів, політологів, громадських діячів, народних депутатів та інших пройдисвітів з довгими язиками, яких регулярно (від 2008 року) запрошують в усі телеефіри, зібрані в одному конкурсі. Тут глядацька зала голосує за допомогою пультів, кого з них наступним вкинуть до басейну із зовсім не шоколадною субстанцією. Аби переконати глядачів утриматися від цього кроку, у старих лідерів є лише 3 хвилини — і вони починаються прямо зараз (зловісний сміх ведучого — до речі, можна й тут покликати на цю роль Сергія Притулу).
P.S.: редакція закликає з гумором ставитися до усіх аналогій, що спали вам на думку — і не має на меті когось образити чи засудити смаки пересічного українського телеглядача. Проте хотілося би бачити телепередачі, які справді змінюють світогляд людей на краще, а не просто «годують» їх черговою «мильною оперою» в форматі «реальності» в інтересах певних ділових, громадських чи політичних кіл.