Олександр Мельник
Цікаво, що цьогоріч день народження відомої письменниці співпав із першим днем Форуму Видавців
Опубліковано програму ювілейного 25-го Форуму Видавців у Львові. Проте оскільки Оксана Стефанівна — завжди джерело цікавих думок, обрати ми вирішили її висловлювання насамперед не про літературу, а про суспільство загалом.
Про владу та суспільство
— Депутатство в Україні — тяжка психічна хвороба з усіма ознаками втрати почуття реальності.
— В людині обов’язково має бути система ціннісних реґуляторів, щоб її «не понесло». В когось це страх Божий, в когось «мама розказала, чого не можна», у когось, як Прохасько писав, «50 профілів за спиною», які не дають тобі зробити негідний вчинок, і це вже культура – таке почуття солідарності не тільки з живими, а й мертвими, сорому перед Стусом чи Гете… Різні можуть бути регулятори – але обов’язково має бути щось, що більше од власного «я».
Про літературу
— Перша і головна заповідь письменника: Не збреши. Здавалося б, просто. Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією — як у альпініста або водолаза.
— Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями.
— Всі комерціоналізувалися і пишуть романи. Навіть те, що можна вмістити у коротке оповідання, видають на сто сторінок.
Про націю та її перспективи
— Україна перестає бути такою дикою екзотикою, як це було ще донедавна. Прикро, що для цього треба було кровопролиттів, щоб люди починали чути інші культури, інших людей, і зникало оце самовдоволення.
— Нація, котра мислить про світ і себе в ньому категоріями позиченої мови, неминуче мислить несамостійно.
Про флешмоби та культурні коди
— На французькій дитячій розмальовці, мапі світу, зображено Ейфелеву вежу – зрозуміло, бачить французьке дитятко, це Франція. Трошки південніше – італійський «чобіток», на ньому – Пізанська вежа, трошки північніше – Колізей, ще трохи північніше — великий красивий млин, зрозуміло, це Голландія. Ще північніше на півострові сидить андерсенова русалонька – зрозуміло, Данія. Берлінська телевежа, Акрополь, а ось тут – ростуть ялинки. Починаючи, либонь, від Чехії. Вся так звана Центральна і Східна Європа – це місце, де ростуть ялинки, катаються на лижах, і приблизно на рівні Одеси — сніговичок. І зразу за цією територією — собор Василія Блаженного. І далі — матрьошки.
— «А в чем прикол?» — питають слухачі Шуфутінского [про фразу «Осінь — це час розбігатися по русифікованих містах» — прим.ред.]. І слухачі Чубая/Москальця їм із готовністю пояснюють — з лінками, цитатами і т.д. Симетричної реакції немає, «дзеркалки» все ще не виходить — ніхто не питає вголос: «тю, а навіщо перевертати календар? а хто такий Шуфутінскій?» Як писала (хоч формально з іншого приводу) Сімона де Бовуар, «ось це й значить – бути другою статтю» (читай – дискримінованою меншиною, безвідносно від того, як «нас багато»). Старе правило все ще в силі: колонія мусить знати метрополію, метрополії ж колонію знати зовсім необов’язково. Так що – ні, ще не «здобули». Не перемогли, і права бути собою, остаточно й безповоротно надійного й незаперечного, — ще не відвоювали. Працюємо.
— Ми лише вступили в добу справді серйозних геополітичних трансформацій, які включатимуть і Європу, і Схід, і багато чого ще. І ми аж ніяк не на острові. І витворення своєї історії – це абсолютний обов’язок держави. Без цього ніякі реформи ніколи не будуть успішними. Без цього ми лишатимемось територією, де ростуть ялинки.
Цього дня святкує свій день народження Оксана Забужко- українська поетеса, прозаїк, філософ, літературознавець, публіцист pic.
— Ukrinform (@UKRINFORM) September 19, 2018
Джерела цитування: «Центр інформації про права людини», «ВолиньПост», «Лівий Берег», Wikimedia, сторінка письменниці у Facebook
Раніше ми наводили висловлювання
10 тез про освіту від Івана Примаченка, Prometheus засновника платформи Prometheus щодо освіти, суспільства та змін.