Вікторія Золотова
«—Бабусю, зробимо сумку?»
Ця ідея з’явилися завдяки рідній бабусі засновниці проекту: «Приїхавши вкотре до своєї бабусі, я попросила: “Бабусю, а давай зробимо сумку?”. Тоді я зрозуміла, що вона вміє виробляти такі продукти, не маючи фахової освіти. Водночас мене наздігнало інше питання: “А чому б не спробувати з іншими бабусями?” Тим паче, що проблему матеріальної забезпеченості українських пенсіонерів можна навіть не описувати — все й так зрозуміло», — розповідає Юля.
Пенсіонерки, що вміють заробляти
За словами засновниці, коли команда проаналізувала ринок, стало зрозуміло, що для пенсіонерів в Україні досить розвинена сфера розважальних та інших курсів. Проте з іншого боку, їх не вчать, як можна заробляти зі своїми вміннями в сучасному світі.
Юра Гринкевич, учасник команди Gudzyk, пояснює: «Історично так склалося, що наші бабусі протягом життя отримали купу навичок. Шиття було одним з основних саме тому, що купити щось на свій смак, а не те, що шите за однією викрійкою на всю комуністичну державу, було складно. Тому нинінші пенсіонери у минулому масово вчилися шити, аби власними зусиллями створювати вироби для себе».
Як 20-річні студенти заснували соціальне підприємство
Сьогодні проекту Gudzyk лише півроку: продажі сумок стартували в на їхній сторінці в Instagram 22 грудня 2017 року.
А почалося створення проекту так: у жовтні 2017-го на хакатоні Enactus ONU — організації, яка підпорядкована Одеському Національному університетові, — учасники були в пошуку ідеї, що матиме значну соціальну вагу. Проект мав бути саме соціальним, бо такою є мета організації Enactus ONU: вирішувати економічні, екологічні та соціальні проблеми.
Юля згадує: «Коли я розповіла про цю ідею, одразу 5 учасників Enactus ONU захотіли приєднатися до Gudzyk». Сьогодні у команді 6 студентів, між якими розподілені обов’язки:
- Юрій, наприклад, займається фінансами,
- Олександра відповідає за PR,
- Аня працює із цільовою аудиторією,
- Жора приймає корпоративні замовлення.
Усім їм — трохи більше 20 років, тому проект Gudzyk для них — надзвичайна можливість навчатися підприємництву, кажуть учасники команди.
Юля та Юра
Як вдалося знайти бізнес-бабусь
На одному з хакатонів новоствореній команді Gudzyk поставили завдання: провести опитування цільової аудиторії (тобто бабусь):
—Тоді ми зіткнулися із тим, що пенсіонери нам не довіряють. Ми не знали, де шукати людей, що могли би впустити нас у свій дім та не думали би, що наша мета — їх пограбувати
Завдяки організації «Добрий обід» в Одесі Gudzyk таки знайшли майстринь. Місія «Доброго обіду» — безкоштовно годувати щодня усіх тих, чий заробіток сягає максимум 2,5 тис грн, а вік — понад 55 років: «Вони створили таку спільноту навколо себе, де пенсіонери почуваються вільно, вони дуже відкриті. Це — якраз наша цільова аудиторія».
Зараз в Gudzyk — 5 швачок, усі вони працюють вдома. «Ті бабусі, які пускають нас у свій будинок, коли ми приносимо їм матеріали й особисто розмовляємо з ними, в основному відкриті до спілкування», — діляться враженнями підприємці.
Як відбувається розподіл зароблених грошей
Кожна працівниця отримує за певний виріб фіксовану суму. Приміром, за чохол вона заробить 100 грн, витративши на нього кілька годин. А от за більший продукт, наприклад, сумку — 150 грн. “
— Ми хочемо зробити так, щоби кожна майстриня заробляла приблизно однаково. Решту прибутку ми вкладаємо в рекламу. Окрім цього, покращуємо наше виробництво, — розповідає Юля. Сьогодні команда Gudzyk на цьому проекті жодних грошей не заробляє, всі учасники — волонтери.
За словами співзасновниці, станом на травень 2018 року всі продажі йдуть через Instagram. Було вирішено зосередитися на цій платформі після того як одна блогерка купила у команди сумочку за власні кошти: «Вона залишила позитивний відгук на своїй сторінці, де сотні підписників, і наші замовлення вмить зросли. Тоді ми зрозуміли: в Instagram є попит і споживач».
Великий фетровий чохол для ноутбука коштує 480 грн. Маленький на планшет — 240 грн. Сумочка стандартна — 420 грн. Візитниця — 79 грн. Для чоловіків також планують шити сумки та чохли
Чому роблять сумки саме з фетру, а не зі шкіри
— Бо так можна шити сумочки, не маючи жодного спеціального обладнання. Якщо шкіру, не маючи навичок, легко порізати не вийде, то з фетром проблем не виникає. Якщо зробив помилку — це не біда: розпоров і без проблем переробив. На цьому матеріалі можна вчитися.
Завдання, що вдаються працівницям геть непросто
Якщо бабуся лише вчиться робити сумки, то 3 год на день їй вистачає. Якщо вона вже «набила руку», на все йде година-дві, розповідає Юля.
Деякі з виробів, — як-от чохли для ґаджетів, — виготовляються під індивідуальні параметри кожного клієнта. Часто з цим виникають труднощі: потрібно пояснити майстрині, які параметри чохла, де потрібно залишити запас, а також потрібно, щоби вона всю цю інформацію не забула, записала і не загубила папірець з нотатками.
Юля зауважує: «Нам пощастило, що наш споживач дуже лояльний до помилок — розуміє, що ми працюємо з бабусями».
Від редакції: раніше ми писали й про інші українські соціальні підприємства, як Bread From Good People
Один день із незвичною пекарнею Good Bread From Good People, Емаус-Оселю
«12 років тому тобі відповіли би: “Безхатченків у Львові немає”» — історія «Емаус-Оселі» та Горіховий Дім
Юрій Лопатинський, Горіховий Дім: «Ми долаємо бідність, підтримуючи жінок у кризі».