fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Один день із незвичною пекарнею Good Bread From Good People

Odyn deń iz nezvyčnoju pekarneju Good Bread From Good People

Ми побували у соціальній пекарні Good Bread From Good People. Тут працюють люди з інтелектуальною інвалідністю. Ви мали би чути про них, адже про цей заклад свої сюжети зняли майже всі телеканали України. Ми тут, аби поговорити з засновником пекарні Владиславом Малащенком про особливості соціального підприємства та показати один день з життя пекарні — таке нетелевізійне, добре, справжнє життя особливих пекарів, повне своїх проблем, діалогів, атмосфери і простих радощів
My pobuvaly u sociaľnij pekarni Good Bread From Good People. Tut pracjujuť ljudy z intelektuaľnoju invalidnistju. Vy maly by čuty pro nyh, adže pro cej zaklad svoї sjužety znjaly majže vsi telekanaly Ukraїny. My tut, aby pogovoryty z zasnovnykom pekarni Vladyslavom Malaščenkom pro osoblyvosti sociaľnogo pidpryjemstva ta pokazaty odyn deń z žyttja pekarni — take netelevizijne, dobre, spravžnje žyttja osoblyvyh pekariv, povne svoїh problem, dialogiv, atmosfery i prostyh radoščiv
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Головний пекар Оксана розпочинає працювати зрання — о восьмій ранку вона вже хазяйнує на кухні. О 9-й команда пекарні збирається у повному складі і працює до 15-ї. Під час обіднього чаювання вона зморено сідає. Питаю: – І це ви кожного дня їм так пояснюєте?. – Я вже звикла: справа хтось банановий кекс робить, зліва - імбирний, і я їм по черзі кажу, що треба робити. На кухні нас –  4-5 осіб. І багато з них, як то кажуть, ні бум-бум, хоча деякі з них мають кулінарну освіту. Диплом є, підтвердження, що закінчив... Хто ж у нас таку освіту дає? – Відчуваєте мотивацію продовжувати вашу справу?. – Ще не згоріла, але втомлююся, це правда. Розумієте, вони ж специфічні у роботі,  через годину-півтори потрібен відпочинок. Але ж клієнтів багацько, процес має йти. Тому я приходжу о 8:00 з сином, він теж тут працює. О 9-й підходить Женька і підхоплює наш ритм. Ці двоє працюють тут з дня заснування пекарні. Пізніше підходять хлопці, які недавно прийшли до нас — та ті, у кого ще не дуже виходить. Вхідні двері до пекарні відчиняє Вітя. — Привіт! Це наш курєр, — пояснює мені Оксана. — А яке замовлення ти везеш сьогодні на п’яту годину? Банановий? То почекай, Вітька, банан твій в печі. Сідай поки пити чайок, базікай з хлопцями, а хвилин через 40 спечеться твій банановий кекс. Після чаювання в компанії команди Хорошого хліба я сідаю ближче до Оксани, аби послухати її:. –  Вони — як діти, як частинка самого себе, адже я так звикла до них. Я їх взагалі не вважаю колегами, вони мені як близькі люди. Іноді наші хлопці приходять до мене пошептатися, аби поділитися своєю таємницею, коли у нас чаювання. Ми завжди цікавимося, як пройшли вихідні, що їх хвилює і що цікавить, іноді й поради просять. Я відчуваю, що ми беремо участь в їхньому розвитку, тому що я кожен день бачу, як вони самостверджуються і відчувають себе потрібними іншим людям. — Коли Влад їх рекламує в Facebook, розповідаючи нашим клієнтам, що це — Вітя, а це — Сергій, то хлопці потім гортають телефони тремтячими від хвилювання ручками і хваляться між собою: Клас, а про мене тут написали. Ця ініціатива важлива для них, бо, окрім трудотерапії, вони тут спілкуються. У мого сина, як і у інших хлопців, серед людей з інтелектом немає друзів. Точніше, контакт з іншими людьми встановлюється, адже візуально по ньому не скажеш про стан здоровя. І до певного моменту люди сприймають його. Колись він подружився з хлопцями, влітку грали разом у дворі в футбол. Все було добре до того моменту, поки вони не почали розмовляти. Це був перший негативний досвід в житті мого сина. Тоді вони сказали йому: Ти класний хлопець, але ми не хочемо з тобою спілкуватися. Він прийшов додому, очі як пять копійок: Мамо, як вони могли?! Звичайно, мені хотілося би, щоб вони спілкувалися більше і з людьми з нормою, але суспільство поки їх, на жаль, не завжди сприймає такими, які вони є. Сімя — це, звісно, добре, але батьки ж не вічні. Тому особливі люди, найчастіше, залишаються самотніми. Я вважаю, що такі соціальні підприємства — гарний початок для особливих людей, адже тут вони стають потрібними один одному. У нас Віталька є, у якого аутистичні порушення. І у нього, як і у інших хлопців, є свої фішки. Наприклад, він раніше боявся викинути щось в смітник. І розбити яйце йому теж було страшно, він аж кривився. Зараз у нього вже краще виходить, тільки от поки що він боїться, коли зливається вода в раковині. Але в принципі наші хлопці — молодці. Вони вчаться, хоч це і тривалий процес – потрібен рік-два. І так повинно бути в будь-якому підприємстві, куди особливі хлопці захочуть піти працювати: має бути супроводжуюча людина. Оксана показує кухню: — Це я придумала все підписувати, щоб хлопці розуміли, як все має бути складено, бо їм іноді складно орієнтуватися. До кімнати заходить Влад Малащенко, він – 21-річний засновник та керівник Good Bread From Good People. Мені кортить дізнатися, як організована робота у пекарні, які були труднощі і що він зробив для того, аби сюжет про його бізнес зняли майже всі телеканали України. – Ідея з’явилася, коли я вчився на лікувального педагога. Я багато працював з дітьми, але більше хотілося з дорослими. Саме працюючи з особливими людьми, я зрозумів, що їм потрібна допомога. Згодом я пішов вчитися до Startup Ukraine з метою відкрити свій ресторан, де я би працевлаштував особливих людей. Але ідея з рестораном виявилася надто дорогою, тому я знайшов кошти на пекарню. – Минуло 4 місяці з дня відкриття — і сьогодні я дивлюся на Good Bread радше як на бізнес, аніж як на соціальне підприємство. Сьогодні процеси закупівлі, виготовлення, продажу і доставки продукції систематизовані, тому я вже не втручаюся в роботу, як раніше. По суті, ми працюємо, як звичайна пекарня, якщо не зважати на її соціальну складову. У вересні 2017-го ми відкрилися і тоді займалися організаційними моментами: шукали робітників і купували обладнання. Тоді пекарем на кухні був я сам: тестував усі рецепти, і вигадував, як робити рецепти кращими. Вже у жовтні ми отримали перший результат: 1000% з продажу. Іноді бували дні, коли потрібно було зробити 40 або 50 кексів. Тоді ми приходили в пекарню о 4-ій ранку, аби встигнути приготувати всі замовлення. От сьогодні ми відправили  замовлення на 10 кексів, та це замало. Кожен день нам потрібно продавати мінімум 20 кексів, щоб окуповуватися. Собівартість життя тут — близько 3 тис гривень на день, тому нам потрібно їх заробляти. Зараз думаємо над оформленням замовлень B2B (бізнес для бізнесу — ред.), бо такі замовлення великі і систематичні. Для цього створили відділ продажів. – Склад людей змінювався декілька разів, і ось через 4 місяці можна сказати, що наша команда нарешті сформувалася. Перших хлопців ми знайшли завдяки реабілітаційному центру Джерело, а деяких ми знайшли просто завдяки дзвінкам їх батьків, які просять, щоби їхніх дітей працевлаштували. Можна сказати, що це – трудотерапія, бо хлопці прекрасно проводять тут час. З усієї команди тільки двоє мало досвід роботи або корочку з коледжу: обидва пропрацювали в суші-барі тиждень. Тому новачки вчилися пекти просто тут. Наприклад, близнюки Рома і Руслан прийшли до нас працювати, не вміючи випікати кекси. Ми не розбирали з ними рецептуру кожного кексу і не вивчали теорію пекарства. Відразу пішли на кухню і там почали працювати. Оксана ними керувала: неси борошно, насип, змішуй. –  Дуже багато людей на нас рівняється і надихається Хорошим Хлібом, створюючи свої подібні бізнеси. Вони часто телефонують та консультуються. А коли я виступаю як спікер, я питаю, хто знає про мою пекарню — і половина зали підіймає руки. І так відбувається у всіх куточках країни. Ми також стали HR-брендом, отримали премію Studway. Крім цього, я вважаю, що наша пекарня — це перше подібне соціальне підприємство в Україні саме в тому напрямку, в якому ми працюємо. – Що ти зробив для такої уваги медіа?. — Чесно кажучи, я нічого не робив для того, аби журналісти дізналися про нас. Більш того: я навіть не знаю, як вони знайшли нас. Напевно, вся справа в рекламі, яку ми запустили на Facebook — звідти перші журналісти і прийшли. За 4 місяці нас відвідали майже всі телеканали України. І коли я їх питаю, де ви взяли мій телефон, журналісти відповідають: Колеги дали. – Що в асортименті?. – У нас є три основні позиції: гарбузове і бананове варення, шоколадні та ванільні мафіни і 8 видів кексів (банановий, грушевий, апельсиново-гарбузовий, лимонний, гарбузово-морквяний, фініковий, морквяний, гарбузово-морквяно-шоколадний). – Як, на твою думку, варто називати особливих людей і як з ними спілкуватися?. Спілкуючись з особливими людьми, потрібно хотіти стати другом і хотіти допомогти. Не варто навязуватися, проявляти антипатію або симпатію. Найкраще перебувати в емпатійному спілкуванні. Взагалі, правильно вважається їх називати людьми з інтелектуальною інвалідністю. Але особисто для мене, називати їх особливими — це краще, ніж називати інвалідом або акцентуватися на інвалідності. Я сприймаю їх саме як особливих. На мене всі зляться за те, що я так їх називаю. – Коли ми відкрилися, я почав сумніватися: а чи треба це робити далі? Тут відбувався такий жах: всі звільнилися, і я залишився один. Хтось хотів більше грошей, комусь не подобалося витирати підлогу. У той момент у навіть думав закритися, бо мені здавалося, що пекарня потрібна тільки мені. Весь грудень я прокидався з думкою, що потрібно вже продавати цю пекарню або закривати, тому що я відчував себе дуже втомленим від неї. Тут вигоряють дуже швидко: місяць і все. Тебе немає. Потім я взяв себе в руки — і наша історія продовжилася. – А що далі?. По Україні вже є франчайзі в декількох містах. Вже з’явилися зацікавлені люди навіть за кордоном – от в Ізраїлі, наприклад, люди вже хочуть продовжувати справу Good Bread From Good People. Ми також готуємося до відкриття наступних проектів. Незабаром відкриємо кавярню, куди перевеземо пекарню. Згодом, можливо, буде і ресторан — зараз займаємося пошуком грошей. Замовити хліб у Хороших Людей можна за посиланням

Головний пекар Оксана розпочинає працювати зрання — о восьмій ранку вона вже хазяйнує на кухні. О 9-й команда пекарні збирається у повному складі і працює до 15-ї. Під час обіднього чаювання вона зморено сідає. Питаю:

– І це ви кожного дня їм так пояснюєте?

– Я вже звикла: справа хтось банановий кекс робить, зліва – імбирний, і я їм по черзі кажу, що треба робити. На кухні нас –  4-5 осіб. І багато з них, як то кажуть, «ні бум-бум», хоча деякі з них мають кулінарну освіту. Диплом є, підтвердження, що закінчив… Хто ж у нас таку освіту дає?

– Відчуваєте мотивацію продовжувати вашу справу?

– Ще не «згоріла», але втомлююся, це правда. Розумієте, вони ж специфічні у роботі,  через годину-півтори потрібен відпочинок. Але ж клієнтів багацько, процес має йти. Тому я приходжу о 8:00 з сином, він теж тут працює.

О 9-й підходить Женька і підхоплює наш ритм. Ці двоє працюють тут з дня заснування пекарні. Пізніше підходять хлопці, які недавно прийшли до нас — та ті, у кого ще не дуже виходить.

Один день із незвичною пекарнею Good Bread From Good People 1

Вхідні двері до пекарні відчиняє Вітя.

— Привіт! Це наш кур’єр, — пояснює мені Оксана. — А яке замовлення ти везеш сьогодні на п’яту годину? Банановий? То почекай, Вітька, банан твій в печі. Сідай поки пити чайок, базікай з хлопцями, а хвилин через 40 спечеться твій банановий кекс.

— А я вчора «Орла і Решку» дивився! — Клааас! А про яку країну? — Ріо-де-Жанейро! Це в Бразилії – каже Вітя з почуттям гордості. — Вааау, моя ти ластівка. Сподобалося тобі? — Ага. Я там бачив красиві гори, океан красивий, басейн красивий і хостел гарний...

Після чаювання в компанії команди Хорошого хліба я сідаю ближче до Оксани, аби послухати її:

–  Вони — як діти, як частинка самого себе, адже я так звикла до них. Я їх взагалі не вважаю колегами, вони мені як близькі люди. Іноді наші хлопці приходять до мене пошептатися, аби поділитися своєю таємницею, коли у нас чаювання. Ми завжди цікавимося, як пройшли вихідні, що їх хвилює і що цікавить, іноді й поради просять. Я відчуваю, що ми беремо участь в їхньому розвитку, тому що я кожен день бачу, як вони самостверджуються і відчувають себе потрібними іншим людям.

А ви уявляєте, яке у них було окрилене почуття, коли ми з Сергієм і з Кирилом робили благодійні мафіни і кекси для онкохворих і в будинок престарілих? Вони були настільки переповнені емоціями, бо змогли принести в цей світ добро. У мого сина дві доби час від часу з’являлися на очах скупі чоловічі сльози.

01/ 05
За роботою

— Коли Влад їх рекламує в Facebook, розповідаючи нашим клієнтам, що це — Вітя, а це — Сергій, то хлопці потім гортають телефони тремтячими від хвилювання ручками і хваляться між собою: «Клас, а про мене тут написали».

Ця ініціатива важлива для них, бо, окрім трудотерапії, вони тут спілкуються. У мого сина, як і у інших хлопців, серед людей з інтелектом немає друзів. Точніше, контакт з іншими людьми встановлюється, адже візуально по ньому не скажеш про стан здоров’я. І до певного моменту люди сприймають його. Колись він подружився з хлопцями, влітку грали разом у дворі в футбол. Все було добре до того моменту, поки вони не почали розмовляти. Це був перший негативний досвід в житті мого сина. Тоді вони сказали йому: «Ти класний хлопець, але ми не хочемо з тобою спілкуватися». Він прийшов додому, очі як п’ять копійок: «Мамо, як вони могли?!»

І коли вони тут збираються, тут розкривається кожен з них і відкривається їхній маленький світ: чаювання, дружні почуття, співпереживання.

Звичайно, мені хотілося би, щоб вони спілкувалися більше і з людьми з нормою, але суспільство поки їх, на жаль, не завжди сприймає такими, які вони є. Сім’я — це, звісно, добре, але батьки ж не вічні. Тому особливі люди, найчастіше, залишаються самотніми. Я вважаю, що такі соціальні підприємства — гарний початок для особливих людей, адже тут вони стають потрібними один одному.

good-bread-from-good-people

У нас Віталька є, у якого аутистичні порушення. І у нього, як і у інших хлопців, є свої «фішки». Наприклад, він раніше боявся викинути щось в смітник. І розбити яйце йому теж було страшно, він аж кривився. Зараз у нього вже краще виходить, тільки от поки що він боїться, коли зливається вода в раковині.

Але в принципі наші хлопці — молодці. Вони вчаться, хоч це і тривалий процес – потрібен рік-два. І так повинно бути в будь-якому підприємстві, куди особливі хлопці захочуть піти працювати: має бути супроводжуюча людина.

Оксана показує кухню:

— Це я придумала все підписувати, щоб хлопці розуміли, як все має бути складено, бо їм іноді складно орієнтуватися.

01/ 03
Підписи для орієнтування

До кімнати заходить Влад Малащенко, він – 21-річний засновник та керівник Good Bread From Good People. Мені кортить дізнатися, як організована робота у пекарні, які були труднощі і що він зробив для того, аби сюжет про його бізнес зняли майже всі телеканали України.

Чим займався до пекарні

– Ідея з’явилася, коли я вчився на лікувального педагога. Я багато працював з дітьми, але більше хотілося з дорослими. Саме працюючи з особливими людьми, я зрозумів, що їм потрібна допомога. Згодом я пішов вчитися до Startup Ukraine з метою відкрити свій ресторан, де я би працевлаштував особливих людей. Але ідея з рестораном виявилася надто дорогою, тому я знайшов кошти на пекарню.

Як працює механізм зсередини

– Минуло 4 місяці з дня відкриття — і сьогодні я дивлюся на Good Bread радше як на бізнес, аніж як на соціальне підприємство. Сьогодні процеси закупівлі, виготовлення, продажу і доставки продукції систематизовані, тому я вже не втручаюся в роботу, як раніше. По суті, ми працюємо, як звичайна пекарня, якщо не зважати на її соціальну складову.

У вересні 2017-го ми відкрилися і тоді займалися організаційними моментами: шукали робітників і купували обладнання. Тоді пекарем на кухні був я сам: тестував усі рецепти, і вигадував, як робити рецепти кращими. Вже у жовтні ми отримали перший результат: 1000% з продажу.

Іноді бували дні, коли потрібно було зробити 40 або 50 кексів. Тоді ми приходили в пекарню о 4-ій ранку, аби встигнути приготувати всі замовлення. От сьогодні ми відправили  замовлення на 10 кексів, та це замало. Кожен день нам потрібно продавати мінімум 20 кексів, щоб окуповуватися. Собівартість життя тут — близько 3 тис гривень на день, тому нам потрібно їх заробляти. Зараз думаємо над оформленням замовлень B2B (бізнес для бізнесу — ред.), бо такі замовлення великі і систематичні. Для цього створили відділ продажів.

Один день із незвичною пекарнею Good Bread From Good People 2
Влад Малащенко

Про пошук працівників

– Склад людей змінювався декілька разів, і ось через 4 місяці можна сказати, що наша команда нарешті сформувалася. Перших хлопців ми знайшли завдяки реабілітаційному центру «Джерело», а деяких ми знайшли просто завдяки дзвінкам їх батьків, які просять, щоби їхніх дітей працевлаштували.

Можна сказати, що це – трудотерапія, бо хлопці прекрасно проводять тут час. З усієї команди тільки двоє мало досвід роботи або «корочку» з коледжу: обидва пропрацювали в суші-барі тиждень. Тому новачки вчилися пекти просто тут. Наприклад, близнюки Рома і Руслан прийшли до нас працювати, не вміючи випікати кекси. Ми не розбирали з ними рецептуру кожного кексу і не вивчали теорію пекарства. Відразу пішли на кухню і там почали працювати. Оксана ними керувала: неси борошно, насип, змішуй.

Про перші результати

–  Дуже багато людей на нас рівняється і надихається Хорошим Хлібом, створюючи свої подібні бізнеси. Вони часто телефонують та консультуються.

Я відчуваю, що ми стали впізнаваним брендом і навіть можна сказати, що ми – дизайнери в сфері соціального підприємництва.

А коли я виступаю як спікер, я питаю, хто знає про мою пекарню — і половина зали підіймає руки. І так відбувається у всіх куточках країни. Ми також стали HR-брендом, отримали премію Studway. Крім цього, я вважаю, що наша пекарня — це перше подібне соціальне підприємство в Україні саме в тому напрямку, в якому ми працюємо.

– Що ти зробив для такої уваги медіа?

— Чесно кажучи, я нічого не робив для того, аби журналісти дізналися про нас. Більш того: я навіть не знаю, як вони знайшли нас. Напевно, вся справа в рекламі, яку ми запустили на Facebook — звідти перші журналісти і прийшли. За 4 місяці нас відвідали майже всі телеканали України. І коли я їх питаю, де ви взяли мій телефон, журналісти відповідають: «Колеги дали».

– Що в асортименті?

– У нас є три основні позиції: гарбузове і бананове варення, шоколадні та ванільні мафіни і 8 видів кексів (банановий, грушевий, апельсиново-гарбузовий, лимонний, гарбузово-морквяний, фініковий, морквяний, гарбузово-морквяно-шоколадний).

01/ 03
Грушевий кекс

– Як, на твою думку, варто називати «особливих людей» і як з ними спілкуватися?

Спілкуючись з особливими людьми, потрібно хотіти стати другом і хотіти допомогти. Не варто нав’язуватися, проявляти антипатію або симпатію. Найкраще перебувати в емпатійному спілкуванні.

Взагалі, правильно вважається їх називати «людьми з інтелектуальною інвалідністю». Але особисто для мене, називати їх «особливими» — це краще, ніж називати «інвалідом» або акцентуватися на «інвалідності». Я сприймаю їх саме як особливих. На мене всі зляться за те, що я так їх називаю.

Я вважаю цих людей більше вчителями, ніж якимось нижчим соціальним прошарком. Вони повинні стояти як мінімум на одному рівні з іншими людьми, а то і вище, ніж люди з нормою. Як на мене, люди з особливостями набагато приємніші в спілкуванні.

Про труднощі

– Коли ми відкрилися, я почав сумніватися: а чи треба це робити далі? Тут відбувався такий жах: всі звільнилися, і я залишився один. Хтось хотів більше грошей, комусь не подобалося витирати підлогу. У той момент у навіть думав закритися, бо мені здавалося, що пекарня потрібна тільки мені. Весь грудень я прокидався з думкою, що потрібно вже продавати цю пекарню або закривати, тому що я відчував себе дуже втомленим від неї. Тут вигоряють дуже швидко: місяць і все. Тебе немає. Потім я взяв себе в руки — і наша історія продовжилася.

– А що далі?

По Україні вже є франчайзі в декількох містах. Вже з’явилися зацікавлені люди навіть за кордоном – от в Ізраїлі, наприклад, люди вже хочуть продовжувати справу Good Bread From Good People. Ми також готуємося до відкриття наступних проектів. Незабаром відкриємо кав’ярню, куди перевеземо пекарню. Згодом, можливо, буде і ресторан — зараз займаємося пошуком грошей.

Замовити хліб у Хороших Людей можна за посиланням

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: