Олена Нестеренко
Чому видавець іноді друкує книжки, які йому не подобаються? І з ким конкурує український самвидав? Розповідає Дар`я Купріянова, засновниця віртуального видавництва «БукРі»:
— Перш ніж книжка потрапить до рук читача, вона має пройти безліч перепон. Видати книгу – особливо якщо йдеться про «електронку» – непросто. Великі електронні книгарні співпрацюють лише з видавництвами, прийти до них просто так неможливо. Усі труднощі я відчула на собі, коли намагалася видати свою книгу «У кожного своя піца». От тоді я і задумалася про віртуальне видавництво. «БукРі» з’явився, щоб допомогти письменникам дістатися своїх читачів.
Про протистояння самвидаву та традиційних видавництв
— Купувати видане самвидавом чи те, що пропонує звичайне видавництво – це як обирати між магазином дизайнерського одягу і мас-маркетом. Традиційне видавництво бере на себе роль так би мовити фільтру, де під твої смаки вже все відібрали. А самвидав – це пригода! Ти не здатний передбачити: або книжка виявиться кращою у твоєму житті, або такою, що ти не розумітимеш, нащо це прочитав. Але цим самвидав і цікавий. До того ж, грає свою роль ціновий фактор.
За словами Дар’ї, «БукРі» робить акцент на електронному самвидаві, і такий формат апріорі дешевший за друковану книгу:
— Якщо читачу не сподобалася книга, за яку він віддав 50 грн – трагедії не сталося. Це — як випити кави у новому місці, яке тебе не вразило. А от віддати 200 грн за друковану книгу, яка тобі не підійшла — оце вже розчаровує.
Про літературні смаки
— Майже кожна книга має право на існування. Щось зовсім неякісне люди просто не будуть купувати, все інше – питання смаку. Я, наприклад, — людина прози і, в принципі, не люблю поезію – за рідкими виключеннями. Був у нас автор, чия збірка віршів мені абсолютно не сподобалася, але серед читачів вона просто розлетілася. Більш того, у відгуках подекуди пишуть, що ця книжка їх ледь не з депресії вивела. Тому я й не беруся судити, але більше половини того, що ми видаємо мені все ж подобається. Взагалі, ми недарма називаємося «БукРі». Це — скорочення від «book republic», тому що у нас — як у демократичній республіці — кожна книжка має право голосу, а кожен читач — право знайти свою книжку.
Про те, навіщо потрібно видавати нові книги
— Вважаю, що, коли людина читає бодай щось – це вже корисно для її мозку: розвивається уява, починає працювати аналіз, людина стає уважнішою. Неважливо, завдяки яким книжкам це відбуватиметься – нехай навіть то будуть горезвісні «Сутінки» Маєр або «50 відтінків сірого» Джеймс.
Я би сказала, що Україні навіть не вистачає «низької» літератури – любовних романів, іронічних детективів. Тому що читати навіть такі книги все ж краще, ніж дивитися телевізор. Хочу, щоби в українців відпочинок почав асоціюватися саме з книгою, а не з серіалом, телебаченням чи — тим більше — алкоголем. Книжковий ринок має бути таким, щоби кожен читач мав змогу знайти там щось для себе. Я хочу, щоб у нас була література на будь-який смак. У тому числі й така, яку можна почитати, коли прийшов з роботи втомлений.
Про критерії відбору текстів й авторів
— По-перше, ніколи не буду видавати щось, що підриває інформаційний стан України і грає на руку агресору. У нас війна, і це треба усвідомлювати. По-друге, я не буду видавати відверто слабкий текст. Таких надходило багато на початку нашої діяльності. Ми тоді запустили акцію «Перші друзі «БукРі»». Спочатку хотіли запропонувати безкоштовну співпрацю першим 15 авторам. Однак заявок прийшло так багато, що ми вирішили влаштувати конкурс і обрати найкращі тексти. Це було правильне рішення, адже багато заявок надсилали з емоцією: «Я не дуже у це вірю, але раз це безкоштовно…». Як на мене, вже є сигналом, що текст цього автора слабкий.
Щодо графоманії, тут межа дуже тонка. Я вважаю, що письменництво – це ремесло (як от гончарство). Ніхто не народжується зі знаннями, як зробити ідеальне горнятко для кави. Так само, аби добре писати, потрібно вчитися. А як ти будеш вдосконалюватися, якщо не отримаєш фідбек?
Про успішні продажі та самопіар
— У нашому ТОПі продажів зараз фантастика Саші Камінської, книга «Error». Все це завдяки тому, що людина вірить у свою справу. За декілька місяців вона зібрала більше 5 тис грн з продажів, що є для «БукРі» хорошим показником. Втім, бувають і нульові продажі. Це в тому разі, коли автор не займається просуванням книжки абсолютно, навіть не розповідає про неї у соцмережах.
Зараз ми не надаємо послуги просування продукту. У майбутньому вона з’явиться, але зараз я не хочу обманювати авторів, обіцяючи їм умовних 200 тис читачів за 2 місяці. Поки лише ділюся порадами, — наприклад, як правильно співпрацювати із журналістами та блогерами. Іноді «БукРі» пропонує авторам допомогу в організації презентацій. Для мене важливо організувати не якусь банальну зустріч з читачами, а підняти у рамках заходу важливі теми, створити дискусію.
Зараз ми готуємося до презентації книжки про децентралізацію – плануємо зробити її у форматі лекції. Зокрема, обговорити недоліки цього процесу: показати, що децентралізація — це не панацея, не подорожник, який варто прикладати до усього.
Про мрії
— Моя блакитна мрія з рожевими стрічечками – побачити стенд «БукРі» на Франкфуртському книжковому ярмарку. Насамперед через імідж – це дуже престижно представляти Україну на світовому рівні. Уявляю, як буду стояти поруч з Ridero (прим. авт. – російський видавничий сервіс самвидаву, з’явився у 2013-му), які вклали у себе декілька мільйонів (прим.авт. — 4 млн руб. РФ) — і відчувати, що Україна може!
У плані продажів ми вже почали виходити на світовий рівень: ми співпрацюємо з Google Books, Kobo. Зараз ведемо переговори з Amazon.