Олександр Мельник
Завжди буде нескінченний перелік справ, які потрібно виконати. А культура невпинної працездатності говорить нам, що будь-який час, витрачений даремно, має стати вашим докором на все життя. Але чи треба весь день відповідати на електронні листи і підписувати звіти?
Культ роботи без перерв
Насправді робота теж може бути прокрастинацією. Олівер Буркман (Oliver Burkeman) розповідає історію Мерліна Манна (Merlin Mann), який мав написати книгу про те, як відбувається його робота із потоком завдань та email-ів упродовж дня. Через два роки він відмовився від проекту. І замість книги опублікував пост у блозі про те, як він так довго витрачав увагу на те, як упорядкувати час та продуктивно відповідати на листи, що втратив чимало цінних моментів життя, які міг провести із дочкою.
Проблема відсутності перерв виникає, коли ми витрачаємо вже стільки часу на свої робочі завдання, що вже не маємо коли вгору глянути. Ми нехтуємо сном. Навіть читання чи довга прогулянка викликають відчуття провини. Адже цей час можна було би витратити на роботу. Тому навіть слово «перерва» ми почали розуміти як перебування за тим же столом із тим же комп’ютером із «розважальними» сайтами, котрі не сприяють ані нашому щастю, ані нашій продуктивності.
Мультизадачність та міфи, із нею пов’язані
Психолог Майкл Ґатрідж, котрий спеціалізується на питаннях продуктивності, зауважує, що ідея «постійної доступності» для колег, керівництва та партнерів призвела до неможливості «відключитися» від роботи, навіть сидячи на лавці у парку. Мультитаскінґ став черговим виправданням того, чому ми по півдня сидимо в соцмережах чи гортаємо сайти «з котиками». І саме тому ми на базові завдання витрачаємо більше часу, аніж на них справді потрібно.
Крім того, мультизадачність викликала у сучасного людства низку проблем зі здатністю фокусуватися на собі, на своїх думках, рефлексувати і навчатися
Бути як Франклін — як діє «правило 5 годин» в роботі та житті новому. Люди почали їсти, розважатися, читати за комп’ютером. Натомість могли би спокійно піти хоча би до найближчої кав’ярні чи ресторану, не беручи при цьому із собою ноутбук.
Навіть на фабриках вікторіанської епохи, де люди ґарували по 14 годин, було передбачено перерви, коли працівники могли відійти від машин та верстатів. Ми тепер цього не робимо.
Працюйте менше
Насправді ми навіть не потребуємо такої кількості роботи, аби досягати кращих результатів. Як свідчить дослідження Алекса Суюнґ-Кім Пана, ґенії рівня Чарльза Дікенса, чи Чарльза Дарвіна працювали лише 5 і менше годин на добу. І вони досягали значно більше, аніж усі ми, хто працює по 10 годин щодня і ще по 5 годин думає про роботу.
Робота, тягар відповідальності та багатозадачність «тягнуть» нас донизу. Відтак ми не можемо навіть зі спокійним серцем піти в кіно чи посидіти з друзями або піти на пробіжку довшу за півгодини. Існують навіть CEO компаній, котрі слухають аудіокниги та дивляться фільми на прискореній прокрутці — аби чимскоріше дійти до суті та розв’язки. І це — ненормально.
«Перезарядка» вашого мозку та свідомості потрібна усім — навіть найзапеклішим трудоголікам. Саме тому запровадьте звичку хоча би годину на день не робити абсолютно нічого. І не дивуйтеся. Нейрофізіологи кажуть, що навіть бездумний перегляд кліпів по телевізору може справляти заспокійливий, перезавантажувальний та терапевтичний ефект для нашої психіки. Насолоджуватися моментами та виділяти час для себе в обідню перерву чи наприкінці дня — єдиний спосіб бути по-справжньому продуктивним і не «загнати» себе.