Редакція Na chasi
Історія Параски Плитки-Горицвіт, яка фотографувала в гуцульському селі Криворівня, унікальна із багатьох причин. І серед них — архів народної фотохудожниці, котрий виявили та допомогли відновити і презентувати громадськості троє мешканців столиці: художниця Інга Леві, кінооператор Максим Руденко і Катерина Бучацька. Що варто знати про історію гуцулки-фотографині?
Жила у «місці сили»
Криворівня — не просто село на гуцульщині. Тут зупинялися і жили багато українських поетів та письменників, а Сергій Параджанов знімав «Тіні забутих предків».
Талант, про який ніхто не знав
Параска Плитка-Горицвіт відома як народна художниця, поетка, фольклористка та філософиня — але ніколи не йшлося публічно про те, що вона робила документальні фото.
Світлини, зроблені нею, виявили випадково під ліжком у хаті-музеї, негативи та плівки увесь час там зберігалися багато років без належних умов і фактично забуті і дослідниками, і навіть працівниками музею.
Загалом до віднайденої колекції входить близько 4 тис світлин, котрі наразі зберігаються у Києві. Архів також оцифровано, а матеріальні копії і далі належатимуть сільській громаді. Група «Ініціативна група зі збереження фотоархіву Параски Плитки-Горицвіт», буде займатися систематизацією фотоархіву та організацією виставок.
Коли і як гуцулка почала знімати
За словами дослідників, Параска Плитка-Горицвіт почала знімати в 1970-х роках — і робила це регулярно понад 30 років. Переважають світлини святкувань, пейзажі та портретна зйомка. Увесь цей час вона жила у селі, ніколи його не покидала — тому наприклад великодня фотозйомка перетворилася на окремий жанровий цикл.
Наскільки давні ці знімки
Попри те, що більшість ранніх знімків — це 1970-і, люди на них виглядають доволі нетипово як для того часу і — як зауважили дослідники — «немов позують для вічності». Через це навіть висловлюється припущення, що у неї була своя, особлива манера створення фотографій, особлива педантичність у підходах до зйомки.
Дещо про життя фотохудожниці
Замолоду Плитка-Горицвіт допомагала УПА (була зв’язковою з позивним «Ластівка») — після 1945 року це коштувало їй свободи: вона отримала 10 років табірного заслання у Казахстані від комуністичної влади.
Народилася вона 1927 році в родині коваля Штефана і вишивальниці Ганни на прізвище Плитка. Дуже рано, здається, їй було 16 років, вона поїхала до Німеччини — після чого повернулася додому, і тоді ж опинилася у лавах УПА.
Окрім світлин, вона також створила кілька поетичних збірок, займалася фольклористикою, сама переплітала свої книги і дарувала їх односельцям. Ув’язнення у таборах ГУЛАГу стало причиною відстороненого ставлення до неї з боку односельців, тож повернути довіру до себе вона змогла поступово саме завдяки фотомистецтву.
Батьки Параски Плитки-Горицвіт
Як виглядає музей сьогодні
Музей розташовано у хаті, в якій вона жила — а також частина робіт зберігається у музеях Івана Франка в Криворівні, Верховини та ще в кількох музеях України. Архівом творів опікується місцева громада. Дослідники сподіваються, що музей зможе отримати вищий статус і збережеться — а поки що працюватимуть над фотовиставкою.