Владислава Шевченко
Що робити з покинутим будинком або районом? Можна реконструювати — і зберегти його первісну функцію. А можна піти іншим шляхом — відродити, трансформувати й повністю поміняти призначення та наповнення території. Іншими словами, ревіталізувати.
Ревіталізація — уже не новий, але все ще актуальний світовий тренд.
Особливо часто під ревіталізацію потрапляють старі неробочі індустріальні об’єкти і цілі промзони, коли в колишніх промислових потужностях місто більше не має потреби. Переваг тут декілька: це і нові території, і додаткові можливості для бізнесу, робочі місця, а також простір для жителів — для життя, відпочинку й розваг.
Водночас до процесу ревіталізації потрібно підходити грамотно: прогнозувати можливі сценарії використання нових будівель, враховувати довгостроковий розвиток району або міста, а також не забувати про історичні нюанси. У світі вже навчилися відроджувати старі промислові зони. А незабаром свою трансформацію переживе і Київ.
Разом із Boston Creative House розповідаємо про світовий і локальний досвід трансформування занедбаних індустріальних районів.
🏙 Збереження спадщини
Через столицю Норвегії Осло протікає річка Акерсельва. Раніше вона була не тільки джерелом води для міста, а й важливим транспортним та промисловим вузлом. Тут працювали гідроелектростанції, фабрики, заводи. Наприклад, район Нідаль був великим промисловим комплексом, де розміщувалися ткацькі, прядильні й фарбувальні фабрики. Нині ж ці будівлі використовуються під офісні приміщення, апартаменти й навіть бізнес-школи.
Нижче за річкою, поруч із районом Бьольсен, у XIX столітті працював завод Myrens Verksted. А тепер тут розташовані фотостудії та студії звукозапису. А в будівлі фабрики Månefisken працюють клуб і ресторан.
Розвиток колись промислового району вздовж Акерсельви — приклад грамотної роботи з пам’ятками індустріальної культури. Сучасні непромислові функції вплітаються в історичний контекст, створюють контраст, але водночас не конфліктують зі спадщиною — завдяки цьому і популярні серед жителів.
Особлива індустріальна архітектура та спадщина приваблюють людей і в Німеччині. Наприклад, у місті Дінслакені, округ Дюссельдорф, раніше діяли шахти, але з часом потреба в них відпала. Нині місцеві індустріальні райони поступово реінтегрують у повсякденне життя німців.
Багато будинків реконструюють і змінюють їхнє призначення. У них заселяються художники, фотографи, дизайнери та підприємці, які поступово відроджують колись індустріальну зону. Водночас район ревіталізовано ще не до кінця — тут досі є занедбані будівлі з вибитими вікнами й закриті шахтні копери. Але місцевим жителям більше до вподоби місто та індустріальні райони завдяки їхній атмосфері й колориту.
🌆 Створення лендмарків
До XX століття в Цюриху діяв окремий індустріальний район Zürich West — із заводами, фабриками й навіть верф’ю. Але згодом багато підприємств перестали працювати, а територія поступово приходила у стан занепаду.
На рубежі століть місцева влада вирішила взятися за трансформацію Zürich West. Для цього розробили детальний план, де були зафіксовані п’ять принципів оновлення: створення багатофункціонального району, будівництво критично важливої інфраструктури — шкіл, доріг, громадських просторів — гнучкість нових будівель і послідовність у будівництві, а також сталий розвиток.
Одним із головних кроків у ревіталізації району стало створення точок тяжіння — будівель та інфраструктури, яка стане важливим культурним і соціальним явищем для міста. Так, під старовинним віадуком з’явився комплекс IM Viadukt — з магазинами, барами, кав’ярнями, артгалереями й навіть спортивними майданчиками.
У нетрях занедбаних фабрик з’явився Frau Gerolds Gardens — багатофункціональний комплекс із громадськими просторами, терасою, магазинами та закладами харчування. Він став популярним серед місцевих жителів завдяки особливій атмосфері та природності: індустріальні знаряддя тут використовуються як меблі, стільці й навіть горщики для рослин.
Центральний об’єкт Frau Gerolds Gardens — 26-метрова вежа Freitag, яку побудували з 19 контейнерів. З неї відкривається краєвид усього колись індустріального району — водночас доступ до вежі мають усі охочі.
🌉 Підтримка влади
Ще один спосіб розвитку занедбаних індустріальних районів — стимули від місцевої влади. Так зробили в Лондоні ще в минулому столітті. У східній частині британської столиці, Канері-Ворф, до 70-х років працював один із найбільш завантажених портів у світі. Але потім, через нові технології судноплавства, від нього поступово відмовилися.
На початку 80-х у Лондоні заснували державну компанію LDDC, яка відповідала за трансформацію району. Головним кроком стало створення тут особливої «підприємницької зони» — для інвесторів і бізнесу скасували більшість нормативів, залишивши тільки обмеження щодо висоти і площі забудови. У районі побудували метро, стали з’являтися нові ділові й торгові центри.
Зараз Канері-Ворф — важливий бізнес-район Лондона та світу. А LDDC і її послідовники працюють над іншими проєктами.
🌃 Ревіталізація в Україні
У Києві є свій західний Цюрих — індустріальний район біля Почайни. Колись тут були портові склади, трохи пізніше на їхньому місці з’явилися заводи й фабрики. А потім промзона спорожніла: частина підприємств закрилися, а інші почали працювати не за профілем або взагалі перетворилися на склади.
Але поступово район оновлюється. Нині тут будується великий парк «Почайна», який з’явиться вздовж однойменної річки. У парку прокладуть піші й веломаршрути, облаштують набережні, побудують дитячі майданчики та громадські простори. За планом новий парк об’єднає район в окрузі та забезпечить жителям нові способи для відпочинку й розваг.
Лендмарком оновленого району стане Boston Creative House. Це багатофункціональний комплекс з апартаментами, офісними приміщеннями, магазинами й навіть власним дитячим садком. Територію навколо комплексу зроблять доступною для всіх охочих — із громадськими просторами, скверами та місцями для відпочинку.
Крім того, на Почайні з’явиться ще кілька об’єктів: два нові офісні центри, а також нові площі ТРЦ «Городок».