Анатолій Куцевол
Сміття в лісі не росте
Щороку населення країни створює близько 11 мільйонів тонн твердих побутових відходів, лише 4% відсортовується та йде на переробку для використання у якості вторсировини, більше 93% — опиняється на сміттєзвалищах. Ссеред них офіційних — лише 6 тис, несанкціонованих (за різними даними) від 30 до 60 тис. У той час як населення країни зменшується — кількість сміття — збільшується. На жаль, ці цифри мало дивують українців і мало хто знає про ту реальну шкоду, яку несуть сміттєзвалища.
Несанкціоновані сміттєзвалища найчастіше облаштовують у ярах, балках, колишніх кар’єрах. Звалище відрізняється від полігону відсутністю системи захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату.
Коли яр або балка заповнюється до розміру невеличкого кургану — звалище часто підпалюють, що призводить до забруднення повітря і води. Навіть при тлінні одного поліетиленового пакету, у повітря виділяється понад 70 хімічних сполук, жодна з яких не є корисною для людини. У звичайному смітті, які ми щодня викидаємо у бак, можна легко виявити такі токсичні речовини як солі заліза, свинцю, цинку, ртуть та пестициди, розчини та фарбники. Із першим дощем вони потрапляють у ґрунт та воду, яка у решті решт повертається з лісу до людини, до наших кухонь та ван.
Окрім сміття, яке вивозиться із населених пунктів, є так звані «поціновувачі природи», які приходять у ліс, на озеро, чи пляж для відпочинку. Сподіваючись наблизитися до прекрасного, людина, яка не прибирає після себе в лісі, — втрачає усе людяне, що має.
Чому сміттю не лежати у лісі
Ще 40 років тому проблема сміття в Україні не була такою гострою. По-перше, через те що не було пластикової упаковки, по-друге, усе що продавалося — було у склі, чи папері, чи залізі. Пункти прийому вторинної сировини були широко розповсюджені у містах, і не мали сенсу бути створеними у селах. А системи управління відходами в принципі не існувало. За останні 30 років споживання продукції у штучній упаковці зросло у десятки разів. Пластикова та поліетиленова продукція або не розкладається зовсім, або розкладеться через сотні років.
Основні причини, через які не можна допустити накопичення сміття у лісах або будь-яких інших природних об’єктах:
- Навіть невеликі сміттєзвалища порушують нормальний обіг речовин в екосистемі, небезпечні речовини безперешкодно потрапляють та отруюють ґрунти і води.
- Дикі тварини та птахи можуть випадково з’їсти те, що вб’є їх зсередини. У мережі легко знайти фото виснаженого вовка, який засунув голову у пластикову пляшку і через це не міг нічого їсти, або птахів, шлунок яких сповнений пластикових дрібничок. Смітники приваблюють тварин, і знищують їх.
- Сміттєзвалища є джерелом таких парникових газів як метан, які утворюються через природні процеси розкладання органічних відходів. Ідеальна доля органічних відходів — перетворення на компост для збагачення ґрунту, друга опція — перетворення на енергію шляхом утворення біогазу. Але у лісах вони просто стають джерелом забруднюючих газів та жахливого запаху.
Як попередити шкоду довкіллю та здоров’ю людей
- Екологічна свідомість — з дитинства людина має знати, що викинуте сміття нікуди не дівається, і якщо вона доживе до 100 років — забута пляшка буде на неї чекати, викинутий на зупинці громадського транспорту недопалок радо зустрічатиме вас протягом 3-11 років, тобто ваші діти їх довго бачитимуть. Прості звички — не викидати сміття будь-де, сортувати окремо харчові та нехарчові відходи (як мінімум), прибирати в лісі не тільки за собою, але й за менш обізнаними сусідами;
- Має бути впроваджена ієрархія управління відходами, в пріоритеті якої — попередження їх створення (питання до упаковки та любові до одноразових речей: не беріть поліетиленовий пакет в магазині, візьміть олдскульну торбину з собою), далі — максимальне повторне використання та переробка, і лише на останніх стадіях — перетворення в енергію чи утилізація сміття;
- Забезпечити реалізацію комплексної реформи управління відходами, яка передбачає встановлення європейських норм та стандартів щодо належного сортування, збору, транспортування відходів, їх класифікацію за європейською номенклатурою, впровадження принципу розширеної відповідальності виробника (платите за утилізацію сміття наперед) та принципу «забруднювач платить» (тобто те підприємство, яке здійснює забруднення і відшкодовує наслідки для довкілля), які є фінансовою гарантією створення умов для сортування та переробки.
Є одне аристотелівське визначення політики — це спілкування для досягнення спільного блага. Коли у людей немає необхідності вирішувати проблеми спільними зусиллями — це приватна сфера. Коли ж спілкування із іншими людьми стає неминучим, а далі ще опосередкованим через політичні інститути (бо важко усіх зібрати на агорі), тоді і виникає політика. І сучасна проблема зі сміттям та незаконними сміттєзвалищами — це політична проблема, яка для свого вирішення вимагає консолідації уряду, парламентарів та суспільства. Мінприроди планує подавати пакет законів із реформи управління відходами восени цього року. Вірю, що усі стейкголдери підтримають цей пакет, а значить реалізація реформи не буде відкладена ще на 2-3 роки. І моя велика надія, що кожен громадянин долучиться до цього процесу — для початку просто прибираючи за собою та сортуючи відходи.
Зробімо наше життя чистішим!
Дисклеймер: авторський блог не є офіційною позицією Європейського банку реконструкції та розвитку або будь-якої іншої інституції ЄС.