Вікторія Золотова
Про минувшину Одеси
За словами Олександра Голованова, Одеса формувалася як місто вільної торгівлі, створене наказом імператриці Катерини II в 1794 році на місці старих поселень, які на той час там існували. Місто було запроектовано швейцарським інженером Францом де Волланом. Ці межі обумовлювали вільну торгівлю і відсутність заборон на проживання кріпаків до 1861 року. Саме з того часу в Одесі залишилися назви «Перша застава» та «Друга застава»: ці застави якраз слугували для відлову втікачів з кріпацтва. Якщо цим людям вдавалося дістатися до кордонів міста (а Портофранківська вулиця є й сьогодні), то вони потрапляли в зону так званого вільного міста, розповідає Голованов, — і ставали вільними містянами.
Місто будувалося як багатонаціональне. Сюди приїжджали будівельники, архітектори, які створювали його вигляд, що зберігся й донині. Як зауважує головний архітектор сучасної Одеси, матеріалом для будівництва слугував камінь вапняк-черепашник, на жаль не довговічний:
— Зараз ми відчуваємо в місті проблеми у зв’язку з тим, що неправильна його експлуатація, немає можливостей цьому каменю «дихати». А він природний, сформований ще в доісторичних часів як відкладення мікроорганізмів. Тому, звичайно, сьогодні Одеса в цьому плані потребує великого об’єму реставраційно-відновлювальних робіт.
Про історію старого центру
Старий центр Одеси продовжували забудовувати аж до революції 1917 року. Було декілька генеральних планів, за якими створювалася та видозмінювалася Одеса. Перший з них — це план де Воллана. Далі місто розширювалося, змнювалися політичні умови та умови проживання. Але як зауважує Олександр Голованов, ядро міста як і раніше було підпорядковане квадратно-гніздовій системі, спрямованій жорстко: південь-північ, захід-схід. Таке планування можна побачити в Одесі й сьогодні.
Що відбувалося з одеською архітектурою в часи комунізму
За словами головного одеського архітектора, чимала частина архітектурної спадщини цього міста була знищена війною. На зміну класиці прийшли сучасні тенденції конструктивізму:
— Одесу не руйнували навмисно. Це відбувалося частково за рахунок фізико-хімічних властивостей основного матеріалу будівель. А масштабні руйнування були нанесені Другою Світовою війною.
Відновлення міста після тих подій потребувало досить швидких темпів надання житла. Тоді з’явилися навіть в центральній частині Одеси будинки з сумнівною архітектурою — але людям треба було десь жити. Після звільнення Одеси 1944-го від нацистських окупантів місто потребувало значних відновлювальних робіт.
За цим періодом настала «відлига» — і принесла гігантські проекти з надання недорогого житла та забезпечення житлом усіх громадян комуністичної наддержави. Це була велика програма, в результаті якої з’явилися так звані «хрущовки». Це — 5-поверхівки, в яких також був строк зносу від 25 до 40 років, зазначає Голованов. Проте цей строк подекуди перевищено вже в півтора-два рази з об’єктивних причин.
Про улюблені будівлі
— Мені дуже подобається будівля на вулиці Маразліївській, 2 в стилі модерн. На жаль, цей будинок зберіг дуже мало автентичних елементів. Але мені пощастило років 7-8 тому брати участь в роботі з виготовлення проектної реставрації для відновлення цих елементів.
Про поєднання історичної спадщини та сучасної архітектури
— Все залежить від того, як ми будемо позиціонувати історичний центр міста. Якщо це — музей, тоді потрібно видалити звідти усіх, хто тут працює в офісах чи установах. Можливо — залишити тих, хто проживає. Гаражі слід прибрати, автівкам заборонити рух. Поставити паркан, замок і продавати білети на вхід. Тоді, напевно, ми збережемо цю «легендарну Одесу» і будемо займатися відновленням.
Якщо це — живий організм, якщо це — місто, яке вже увійшло у XXI століття, то в нього, як в інших містах у світі, є право розвиватися, а не гратися у старовину, зазначає Голованов. І додає: слід розвивати Одесу таким чином, аби сучасна архітектура була не лише масштабною, але й доречною та не порушувала структуру історичного центру і делікатно доповнювала його.
— Управління охорони культурної спадщини сьогодні ініціювало внесення до історичної культурної спадщини ЮНЕСКО окремих містобудівних архітектурних ансамблів. Це — ансамбль Театральної площі, ансамбль Приморський бульвар, Потьомкінські сходи тощо.
Про те, чому не подобається сучасна архітектура
Сучасна архітектура — це теж саме, що й сучасна музика, яка опустилася до рівня погано зрозумілого шансону. Вона, на жаль, має свій вплив на маси.
Аріхтектори захопилися копіюванням класики, що призвело до такого явища, як еклектика. Але оригінальних ідей я не бачу; натомість спостерігаю виключно технологічні рішення, які ґрунтуються на досягненнях виробництва, як-от вентильовані фасади. А ще нескінченні фасади із зеленого скла. Таке скло дешевше, тому його зелений відтінок, притаманний неякісному склу, спотворює навколишнє середовище.
Про проблеми містобудування в Одесі «нульових» та «десятих» років
Для розвитку міста потрібно, в першу чергу, вирішити його артеріальні проблеми — транспортні, наголошує Голованов.
— Ми розробили генеральний план Одеси, що позначив основні тенденції розвитку міста, так звана перспективна модель розвитку міста. Одна з проблем, яку плануємо вирішити — Одеса сьогодні надто завантажена транспортом. Хоч сьогодні у міста немає можливості побудувати заплановану трасу Північ—Південь, та міськрада організувала трамвайний маршрут Північ—Південь, який зараз знімає досить велике навантаження. Це дозволить зняти частину громадського транспорту, такого як маршрутки сумнівної якості, що працюють на пальному.
Зараз міське управління архітектури в Одесі, за його словами, намагається ініціювати розробку транспортної моделі міста. Це дасть змогу прогнозувати і моделювати в кожному конкретному випадку при будівництві нового житла транспортні потоки та доступність різних видів транспорту для нових районів та мікрорайонів:
— З одного боку, це добре, що Одеса посідає друге місце після Києва за темпами та обсягами житлового будівництва. З іншого боку, це — маса проблем.
Про те, як наблизити Одесу до ідеалу
— Сьогодні в місті дуже багато людей, які ще не встигли асимілюватися. Тут раніше ніхто нікому не заважав і всі жили одною великою родиною. Я це пам’ятаю по собі тому, що виріс в такому дворі, де були представники різних релігій — і ми всі були один великим ядром і одною великою родиною. Можна було довірити дитину сусідові, який нас зранку відвозив на риболовлю, весь день нами займався. Де ви сьогодні таке побачите?!
В першу чергу, я хотів би бачити Одесу великою сильною сім’єю, жодного протистояння. Коли ми припинимо жити в стані «пожежної тривоги», напевно, це і буде те чудове майбутнє, про яке мріється.
Про реалії реставрації старовинних будівель в Одесі
Голованов розповідає: у 1990-х роках в Одесі зникли обласні реставраційні майстерні. Це були підприємства з багатим досвідом реставраційних робіт та з великою кількістю в запасниках моделей архітектурних деталей, які властиві тільки одеським будівлям. На зміну такому копіткому підходові прийшла комерційна реставрація, котра не надто обтяжувала себе єдністю стилю чи проблемами міста.
Знайти сьогодні будівлі, які знаходяться в муніципальній власності, досить складно, зауважує головний архітектор сучасної Одеси. Все знаходиться або в обласній власності, або в приватних руках, але контролюється або містом або областю. Держава для області має виділити кошти на такі періодичні роботи щодо реставрації — при цьому це ще й не завжди вдається реалізувати належним чином.
Є, за словами Голованова, ще низка улюблених будівель, які чекають свого відновлення. Зокрема, Будинок Руссова на Соборній площі:
— Цей об’єкт сумнозвісний, на жаль. Він 4 рази горів, має власника, який не дуже охоче співпрацює з міською владою. Поряд розташовано будинок Лібмана.
Місто вже не перший рік веде судовий спір за одну з найкрасивіших будівель міста, щоби почати там повномасштабні роботи:
— Поки тягнеться ця юридична колізія, будівля потрохи руйнується. Добре, що вже є можливість його законсервувати, зберегти те, що залишилося. Виконані роботи і по відтворенню на папері втрачених елементів.
Сучасний стан будинку Руссова, зведеного у кінці XIX ст. Протягом останніх 10 років будинок неодноразово горів, внаслідок чого звідти виселені жителі, а сама будівля поступово руйнується.
Є в Одесі й низка централізованих реставраційних заходів, зазначає Олександр Голованов. Є програма, за умовами якої бюджетні кошти передаються єдиному замовнику — Управлінню капітального будівництва:
— Можна побачити, що приступили до робіт щодо медицинского училища 1835 року на перетині Дерибасівської та Пушкінської. По Дерибасівській та Пушкінській, окрім цього, планується відновлення низки будівель.
На завершення нашої розмови архітектор додає: чимало сучасних архітекторів та реставраторів погано знають матеріал, з яким працюють. Специфіка одеських будівель полягає не лише у їхньому віці, але й у матеріалах, що використовувалися для фасадів. Тому роботи ще багато, і передавати знання про південне місто біля Чорного моря доведеться ще не один рік. Але він не нарікає — сподівається, що подолати усі ці труднощі все ж вдасться.