Альбіна Курбанова
Жити у соціумі, приносити користь суспільству чи хоча б не шкодити — це нормально. Так само нормально мати загально-соціальні обов’язки, які не обтяжують, а вносять усвідомленість в життя, а не хаос. Тож ми вирішили нагадити всім нам про елементарні кроки, які може робити кожен на побутовому рівні.
Можливо, комусь вони видадуться аж надто примітивними чи загально відомими. Не заперечуємо. Але не зайвим буде ще раз нагадати в нашій суб’єктивній добірці про корисні звички, які варто прищепити кожному українському громадянину.
Що варто пам’ятати і втілювати щодня? На часі скласти собі перелік правил
Аграрні підприємства щороку спалюють на полях стерню або солому після збирання врожаю. Врожайність вони таким чином не підвищують, адже разом з тим у полум’ї зникає гумус найбільш родючого поверхневого шару. Гинуть мікроорганізми та тварини. Як наслідок — біологічна активність ґрунту знижується (а ще гине біосфера ланів). Якщо випалювати ще й безконтрольно, вогонь може охопити і сусідні поля чи лісосмуги. А потім — перекинутися на розташовані поруч житлові і господарські будівлі, сади. Так і будинок агронома може «випадково» спалахнути полум’ям наступного дня. Пам’ятаймо про те, що в природі усе влаштовано розумно і раціонально. Так само зі сміттям.
При згорянні, скажемо, поліетиленового пакету, в повітря вивільняється до 70 різних хімічних сполук, більшість з яких — отруйні для людини
В щільному чорному димі від тління пластикового сміття містяться канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гуми ще й утворюються канцерогенна сажа. Воно вам треба, ці респіраторні захворювання?
Сортують сміття для того, аби його стало менше. Більшу частину побутових відходів складає тара, яку можна переробити і використовувати наново. Якщо ви все скидаєте в одну купу, багато сировини втрачає свою цінність. Роздільні контейнери для сухих та вологих відходів стоять не просто так в наших містах. У країнах Європи та США таких баків ще більше, в деяких країнах люди утримують ці баки за власні кошти, ходять до магазину з авоськами і здають пляшки.
Шведи, приміром, взагалі звернулися до сусідніх країн з проханням надсилати непотрібне їм сміття
Із 1 січня 2018 вступає в силу правка до закону «Про відходи», який забороняє поховання неперероблених відходів. Проте не зрозуміло, як це все будуть реалізовувати. А поки що збираємо використані батарейки і відносимо на утилізацію тому, що одна батарейка формату AA (пальчикова) може забруднити від 10-15 кв. м ґрунту.
Є обов’язковий календар щеплень, який рекомендований для виконання, але батьки мають право написати відмову від щеплень — або не зробити їх тому, що багатьох вакцин може не бути в поліклініках.
Через низьку імунізацію до нас повернулися такі небезпечні захворювання, як поліомієліт та правець
Єдиний шанс захиститися від правця — зробити вакцинацію, і проходити так звану ревакцинацію. Основну кількість щеплень роблять в дитячому віці. Деякі з них роблять раз на все життя, але більшість з них має свій термін дії. Тому потім потрібно робити ревакцинацію, адже не зробивши це, не матимете імунітету до цих захворювань, навіть якщо у дитинстві були щеплені.
Відповідно до календаря щеплень, вакцинацію проти дифтерії і правця дорослі мають проходити кожні 10 років
Також не зайвим буде зробити щеплення, якщо зібралися у подорож, щоб убезпечити себе від інфекцій. В деяких країнах ці щеплення є обов’язковими.
Тварин в зоопарку годувати не можна. Про це попереджають таблички на території звіринцю. Вони — не «бідні тваринки зморені голодом». В них свій режим годуванням і раціон, який визначаєте не ви, а працівники зоопарку.
Коли тварина підходить до грат, це не означає, що вона просить поїсти
Просто в неволі в них порушені природні звички. Коли летять шматки булок у воду ставка з лебедями, банани в мавпятник, яблука в вольєр слонів — це не любов до тварин, а завдання шкоди їхньому організмові. Пам’ятаймо, що зоопарк — не цирк, а тварини — не артисти.
Переходити на червоне світло — звичка, яка може коштувати життя. Коли поряд з вами на світлофорі стоять батьки з маленькими дітьми — тим більше не потрібно бігти «на червоне» і подавати поганий приклад дітям.
Паркуватися на тротуарах і на пішохідних переходах — це вже класика жанру.
Тротуари та «зебри» — для пішоходів, проїжджа частина — для автомобілів
Все просто. За порушення правил стоянки та зупинки можна отримати штраф у 255 грн. Паркуватися на тротуарі можна лише в тому випадку, якщо стоянка або зупинка не заборонена знаками (дія знака також поширюється на тротуар) і для проходу пасажирів залишається 2 метри.
Війна між велосипедистами та пішоходами за велодоріжку не вщухає. «Ці пішоходи зовсім знахабніли!» — чутно від велосипедистів. «Несуться як скажені, підрізають і просто нас давлять!» — обурюються пішоходи.
Якщо є велорозмітка, не треба її ігнорувати
Пішоходи можуть рухатися по велодоріжці тільки:
- за відсутності тротуарів, узбіч,
- коли поруч немає пішохідних доріжок та пішохідних зон.
Для роверистів — окрім велодоріжок — є крайня права смуга проїжджої частини. По можливості потрібно триматися якомога правіше, в один ряд. Можна рухатися й узбіччям, якщо це не створює перешкод пішоходам.
Рух велосипедистів тротуарами та пішохідними доріжками заборонено
Наслідки вигулу собак особливо помітні навесні — коли з під танучого снігу виглядають зовсім не проліски. Прогулянка парком перетворюється на оминання собачих «мін», якими «заміновано» не тільки парки, а й дитячі майданчики, сквери, двори. Це не приємно — і це вияв неповаги до тих, хто навколо вас.
Недобросовісних господарів за таке можна штрафувати. Це дає право стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розмір покарання складає — від 340 до 1,36 тис грн, для посадових осіб або приватних підприємців — від 850 до 1,7 тис грн. Однак прибирання екскрементів за своїми домашніми тваринами цей закон не регламентує. В Європі відводяться спеціальні місця для прогулянок із псами, в нас поки що такої практики немає. Тож залишається апелювати до совісті господарів собак та котів — що ми й робимо.
Часто, роблячи генеральне прибирання, ми вирішуємо позбутись десятків речей, які могли би ще стати в нагоді нужденним. Малозабезпечені родини, безхатченки
«12 років тому тобі відповіли би: “Безхатченків у Львові немає”» — історія «Емаус-Оселі», дитячі будинки сімейного типу, сиротинці будуть вдячні за таку допомогу. Можна віддавати:
- іграшки,
- одяг,
- книги,
- взуття.
Але речі мають бути чистими та придатними до використання. Вживаний одяг можна самому віднести до соціального контейнеру, якщо такі є вашому місті — або звернутися до благодійної організації.
Це значить:
- не слухати музику гучно в громадських місцях з машин, колонок чи навушників,
- не користуватися у таких місцях Bluetooth-колонками, які глушать розмови та всі інші звуки,
- знімати наплічники у громадському транспорті (навіть якщо «він легенький» чи «майже порожній»),
- не палити на зупинках громадського транспорту,
- не заважати сусідам у темний час доби,
- не використовувати перфоратор о 6 ранку.
Закликаємо ставитися з розумінням до один одного в громадському транспорті і не лінуватися просуватися по салону, коли на зупинці заходять люди — а також поступатися місцем людям похилого віку. Так, пенсіонерка може закинути, що їй «тільки одну зупинку проїхати» чи «я що по вашому вже стара?» Виявіть терпіння — і щоби вас не мучила совість усю дорогу, все ж краще запропонувати сісти. Щодо вагітних жінок це працює по замовчанню.
Це — наш громадянський обов’язок (якщо хтось із вас раптом забув). На щастя, в нас є таке право, гарантоване Конституцією, адже ще якихось півстоліття тому у наших людей права голосу не було. «Там і без мене вже все вирішили» — не аргумент, а ухилення від відповідальності. Висока явка виборців може запобігти масовій фальсифікації результатів волевиявлення громадян. Якщо ми хочемо змінити щось у країні мирним шляхом — нікуди діватися, треба йти на вибори (найближчі, до речі — навесні 2019 року).
Конституція України нам гарантує можливість волевиявитися не лише під час виборів чи референдуму, а за інших форм безпосередньої демократії. І це ефективніше, ніж чекати, поки це зробить «хтось» із відомим прізвищем
Якщо вже взяли безпритульну тварину додому, то це — злочин викидати потім її на вулицю. Кількість притулків домашніх тварин недостатня, щоби прихистити усіх хвостатих друзів із вулиці.
Взяти тварину з притулку — значить звільнити місце для іншої такої з вулиці. Таким свідомим кроком ми можемо дати шанс на нове життя звичайній дворнязі, але зі своєю життєвою історією. Працівники як правило знають кожну тварину і обставини, за яких вона потрапила до притулку. Гарну, здорову, привиту, стерилізовану домашню тварину забирають з притулку безкоштовно — або стати опікуном когось із тварин та допомогти таким організаціям коштами.