Анастасія Хілевська
— Як у тебе виникла думка працювати за кордоном?
Мабуть, все почалось ще з дитинства, коли мене почали захоплювали іноземні мови, які й привели мені в лінгвістичний університет. В студентські роки я почала подорожувати, але ще про це не замислювалася. Перша ж думка виникла саме тоді, коли, пропрацювавши в кількох міжнародних компаніях в Україні, я зрозуміла, що мені замало використовувати іноземні мови частково в роботі — я хочу ними користуватися і в побуті.
Я почала шукати матеріали про те, як українці знаходили роботу за кордоном. Гортаючи статтю за статтею, гадала, що це нереально, бо більшість таких публікацій розповідає не про роботу, а про заробітки. На той момент мене повністю влаштовувала моя робота в Україні — їхати на такого роду заробітки або лише переїхати за кордон я не хотіла. І дуже рада, що не стала дотримуватися «інструкцій із переїзду». Тому раджу не використовувати цю розмову як інструкцію подібного штибу, бо досвід у кожного виходить свій.
— Напевно, процес адаптації в Еміратах – ще та проблема. З чим тобі було найважче після приїзду?
У мене було декілька періодів адаптації. Перші декілька днів місто здавалося дуже великим, але це швидко минулося. Потім прийшло усвідомлення, що я тут не турист, що це не канікули — і тут доведеться жити. Згодом я почала знайомитися з містом і тут почалось…
Дубай виявився абсолютно не пішохідним містом. Уявимо, що тобі треба кудись піти, ти бачиш цей об’єкт перед собою, карта показує, що відстань між вами 1 км, — а виявляється, що їхати туди 20 хв, а пішки — понад 35 хв.
— А як із мовою — ти ж знала тільки англійську?
У роботі проблем не було, але в побуті постійно траплялися такі ситуації, в яких моє обличчя ставало червоніше за херсонський помідор від невдалих спроб перепитати співрозмовника, про що йдеться. Не тому, що я не знала мову. Просто в ОАЕ зібрались всі можливі народи з їхніми акцентами англійської. Часто вихідці з країн Азії, — яких тут більшість, — просто вставляють англійські слова в свою граматику і навіть не намагаються вимовляти звуки правильно. Були також ситуації, коли ти хочеш почути від людини «так» чи «ні», а вона каже «о-о!», що у філіппінців означає «так», або «лааа!» чи «ла-ла-ла!» що на арабській значить «ні».
Але найскладнішим з самого початку виявилось грошове питання. Оскільки переїзд був незапланований, то відповідно я не була готова до таких витрат, і моїх заощаджених в Україні грошей вистачало би лише на покриття витрат на їжу за перший місяць. Тому ще до переїзду я пояснила роботодавцю ситуацію — за 2 тижні після приїзду отримала аванс за перший місяць роботи, змогла спокійно заплатити за оренду квартири та купити речі першої необхідності. Але ще півроку після переїзду мені «на п’яти» наступали суцільні витрати.
Житловий комплекс Jumeirah Lakes Towers
— Як ти шукала роботу? І наскільки складно за шкалою «від 1 до 10» знайти роботу за кордоном для українця?
Все залежить від позиції, на яку ти претендуєш, від професійного рівня, знання іноземних мов, країни, яка тебе приваблює для переїзду, — а найголовніше, від наполегливості. І успіх в пошуку, у більшості випадків, на мою думку, якраз повністю залежить від останнього. Тому це дуже важко оцінити за шкалою. У моєму випадку я шукала роботу в сфері маркетингу в Європі, але пропозиція прийшла до мене сама з ОАЕ.
Процес пошуку виглядав наступним чином: щодня я виділяла годину ввечері на пошук компаній, які мені цікаві, вивчала, чим вони займаються і чи підходимо ми одне одному, підлаштовувала під них своє резюме, писала супровідного листа, повторно нагадувала про себе. За півроку я отримала тільки декілька пропозицій, які варті були уваги: Польща, Німеччина, Іспанія. Їх усі я відхилила, бо троє роботодавців хотіли, щоб я приїхала на випробувальний термін за туристичною візою й нелегально попрацювала пару місяців, щоби зрозуміти, чи я підхожу. А в процесі багатоетапної співбесіди з четвертим роботодавцем ми дійшли спільного висновку, що їхня позиція не сприятиме моєму кар’єрному зростанню.
Я чула від багатьох своїх знайомих в Еміратах, що існує чимало компаній, які за гроші допомагають знайти роботу за кордоном. Але потрібно пам’ятати, що ці компанії абсолютно не зацікавлені у вашому професійному розвиткові, тож пропонують переважно роботу у сфері обслуговування, навіть якщо ви — фахівець в іншій сфері. Якщо говорити про ОАЕ, то більшість людей, які тут живуть давно, розповідають, що тут зараз криза, і роботу знайти зараз вкрай важко. А з іншого боку, мої знайомі, які шукають собі в компанії працівників, скаржаться, що їм приходить по 300 резюме на одну вакансію, і жодне з них не варте уваги. Хтозна — можливо, ваше 301-е резюме якраз і буде переможним.
— Де комфортніше працювати в офісі: в Україні чи в Дубаї?
Робочі умови тут у кожного різні, тому я не можу говорити за всіх. Але з того, що точно має бути у всіх, бо це прописано в законі, – це те, що роботодавець має оплатити вам візу, страховку, медкомісію, оформлення резидентської картки (Emirates ID) та квиток на літак, якщо ви підписали договір, коли ще перебували в своїй країні. Зазвичай тут дається 30 календарних днів відпустки, багатьом оплачують квиток додому раз на рік. Але якщо припустити, що всі ці переваги є у людини, яка в спеку +45° працює на вулиці, то не думаю, що це можна охарактеризувати словом «комфорт».
Мої робочі умови мене цілком влаштовують. У моїй компанії щомісяця працівник може 2 дні працювати поза межами офісу. А на День народження ти отримуєш ще один додатковий день відпустки. Але у деяких моїх друзів в Україні є й кращі умови. Тому це, знову ж таки, залежить від сфери роботи, професії і компанії, в якій ви працюєте.
Подорож на штучні озера Hatta Dam
— ОАЕ — країна суворих правил та принципів. Про одяг нам відомо, про становище жінки в країні — теж, про рівень життя (високий) — також. Що ще ти можеш сказати про країну те, чого не знаємо ми? Чого варто боятися та остерігатися?
ОАЕ – це дійсно країна правил, без правил тут би не було такого порядку, тому я рада, що вони є, і що за недотримання тут завжди буде покарання.
Не погоджусь про високий рівень життя, бо це стосується далеко не всіх. Тут дуже велика частина людей приїхала з метою заробити гроші, щоби прогодувати свою сім’ю у себе на батьківщині. Багато людей живуть в кредит, який тут отримати дуже легко, а заробітчани, які їдуть на рік-два зазвичай все, що заробили, уже встигли витратити тут. Тому високий рівень життя часто не відноситься до експатів.
Я не можу говорити про всі Емірати, бо живу в Дубаї, а в решті була проїздом. Але стосовно одягу — іноді тут можна побачити такі короткі шорти на дівчатах, що хочеться бідолаху пожаліти, що вона вже з них виросла, а нові ще не купила. Як бачиш, не всі ходять в чорних абаях і білих кандурах.
Остерігатись варто недобросовісних роботодавців, поганих брокерів, уважно читати всі контракти, не підписувати нічого, в чому ви сумніваєтесь. Ніколи не намагайтеся вирішувати конфлікт на підвищених тонах. Не варто просити знайомого навчити тебе їздити на машині. І якщо ти незаміжня і хочеш піти до лікаря, бо в тебе болить голова, то зроби тест на вагітність спочатку. Бо тут вагітну незаміжню жінку депортують додому, навіть якщо у неї коханий чоловік і дитина бажана. Усі правила можна перечитати на офіційних державних сайтах, там багато такого цікавого є.
Знайомство з арабською кавою в Herritage Village
— Як тамтешні чоловіки ставляться до українок? Чи відчуваєш ти на собі якісь ґендерні чи національні обмеження?
Це все залежить від українки і взагалі від жінки будь-якої національності. Як вона себе поставила, так до неї і ставляться. Дуже прикро, що багато дівчат зі Східної Європи заробили нам погану репутацію. Мені, мабуть, щастить з чоловіками і жінками в оточенні, бо всі вони люди, які думають головою перед тим, як робити висновки стосовно людини за її зовнішнім виглядом, а не керуються якимись стереотипами. Особисто для мене немає жодного значення, звідки людина, якщо з перших хвилин розмови я помічаю хороші манери і виявляю присутність інтелекту. І ще у мене є така маленька мрія, щоби для деяких наших дівчат минулася нарешті мода на нарощені вії, «надувні» губи і короткі сукні з глибоким декольте.
— Що тобі подобається з арабського стилю життя та побуту, а що дратує?
Варто зазначити, що хоча ОАЕ вважається арабською країною, поміж усіх національностей арабів тут приблизно чверть (я не про місцевих, місцевих взагалі лише 11% ). Спілкуюсь і товаришую я переважно з ліванцями, йорданцями, сирійцями. Місцевих шейхів особисто не знаю і навіть не знаю людей, які їх знають.
Не хочу ні на кого вказувати, але багато людей тут їдять руками. Можеш уявити: вони беруть пальцями рис, катають його в кульку з м’ясом, а потім обмокуюсь в соусі і їдять. Або є чоловіки, які купаються на пляжі в одязі — і коли одяг мокне, то видно всі рельєфи давно не стрункого тіла, а після купання вони обсихають і в тому ж одязі їдуть в громадському транспорті. Якщо ти дівчина, часто фоткаються на твоєму фоні, хоча на законодавчому рівні фотографувати людей без їхнього дозволу карається законом.
Дратує також, що багато людей не роблять свою роботу якісно і часто не намагаються допомогти тобі у твоїй проблемі. Це може трапитись в банку, під час розмови з оператором кол-центру, кур’єром. Але коли вони чують чарівну фразу «дайте мені вашого менеджера», то одразу з «працівника-пофігіста» людина перетворюється на чарівну фею. Всі тут знають, що їх можуть звільнити дуже легко, а на пошук нової роботи дається 2 місяці. Якщо не знаходиш роботу, треба виїхати з країни.
Улюблений пляж резидентів міста — Kite Beach
— Чи відчуваєш, що живеш у країні майбутнього?
Не знаю щодо країни майбутнього, але Дубай — це безумовно місто майбутнього. Відчувається це тоді, коли наприкінці місяця заходжу в мобільний додаток DubaiNow, бачу всі свої рахунки за світло, воду, інтернет, мобільний зв’язок, карту метро, — і все це оплачую 1 кліком без черг і головного болю.
Повторна реєстрація машини проходила у мене наступним чином: мій банк мені запропонував хороші знижки на страховку, я погодила її, сума автоматично списалась з банківського рахунку, страховка підтягнулась в електронний кабінет Roads and Transport Authority. Після цього я 1 кліком заплатила за реєстрацію, а за 2 дні в конверті прийшла нова картка реєстрації машини. Таких автоматизованих процесів стає тут все дедалі більше.
Багато людей вдень навіть не замикають свої квартири, коли знаходяться вдома. Також тут на кожному кроці камери спостереження. Рівень безпеки, думаю, не тому, що люди такі свідомі. Просто закони настільки суворі, що треба бути останнім відчайдухом, щоби наважитися на злочин.
— Чи думаєш залишатися й надалі?
Жити тут багато років я не хочу точно, але трирічний кредит на машину поки тримає (сміється). Думаю, для того, щоби розвиватись духовно, неважливо, у якій точці світу ти знаходишся. Завжди можна знайти час для цікавих книг і хорошого кіно, було би бажання. Коли зовсім починаю сумувати за європейською культурою, купую квиток на літак. Подорожі мене дуже сильно надихають. Єдиний «мінус» — літати звідси дуже дорого.
За півтора роки в Дубаї я уже на півголови виросла в рамках своєї компанії і бачу, що є ще куди рости. У мене дуже крута команда, цікаві задачі, і я відчуваю що мене цінують. Попри постійну роботу, в мене тут також з’явилось пару інших проектів в сфері маркетингу, які мені цікаво розвивати. Тому поки я тут, а далі побачимо.
Декілька разів, коли я поверталась з відпустки, під час посадки мене хтось запитував: «А ви турист чи працюєте там?». Я не розумію такого запитання. Що значить «тільки працюю»? Я тут живу.