⚰️ Образ Венздей та його вплив на культурне середовище майбутнього 

Серіал про нетипову дівчинку, створений нетиповим режисером, який за всіма критеріями мав залишитись у межах своєї ніші, неочікувано зібрав серед глядачів не тільки представників edgy культури, але і широку аудиторію. Люди, які ніколи не цікавилась ані Адамсами, ані Тімом Бертоном, роблять розбори гардероба Венздей, копіюють її дивакуватий танок, а соціальні мережі буквально завалені різноманітними едітами та реакціями людей на “круту” героїню.

Венздей не стала першою “нетиповою” героїнею серіалів. Вона не перша дивачка, не перша представниця альтернативної культури. Але чомусь саме її образ зараз намагаються скопіювати ті, хто ніколи не вважав себе представником альтернативної культури. Про фанатів поп-культури й казати не варто – кожна дивакувата дівчинка, яку цькували або ізолювали, вбачає у образі Венздей своє ідеальне втілення.

Тож у чому секрет такого успіху?

ВІДМОВА ВІД КОНФОРМІЗМУ

Фанарт у стилі аніме 90-х за авторством сестер hanavbara

У західній культурі вже давно існує таке явище, як edgy. Edgy означає “дивакуватий”, “авангардний”, а також у сленгу має додаткові значення, такі як “складний”, “крутий”, “нетиповий”. Edgy це не просто слово – це певний культурний феномен, який втілює у собі концепт складної людини, бунтаря. До категорії edgy відносяться представники субкультур, любителі року або металу, та і в принципі будь-хто, який є поцінувачем альтернативної культури. Кажучи простіше, edgy це та сама тусовка готів з вашої школи, що фарбували волосся, носили якийсь шалений одяг та слухали симфонічний метал. У кращому випадку такі люди могли відстояти себе та своє право відрізнятись від інших. У гіршому їх закривали у туалетах, топили речі або били десь за межами школи.

Проте це явище існує вже багато років. Серіалів про подібних людей вже знято чимало. То чому саме Венздей здобула такий успіх?

На мою думку, це пов’язано з тим, що Венздей не намагається бунтувати. Їй не треба визнання оточуючих. Їй в принципі не потрібні люди. У цьому герої нема бунту проти системи, бажання вибороти своє місце серед людей. І це відрізняє її від інших подібних героїв. До того будь-які edgy герої ставили центровим конфліктом свої відносини з оточуючим. Вся їх історія та еволюція були зав’язані на бунті, на виклику суспільству, на заяві “Дивіться, я такий, який я є, та я маю право таким бути!”. Це базова потреба у ствердженні “Я окей”, якої потребує кожна людина.

І фішка Венздей полягає у тому, що у неї цей бунт відсутній.

Звичайно у ній немає повної гармонії. У її житті присутній бунт проти матері (не зовсім логічно як для сетингу Адамсів, але окей), присутній бунт проти школи, бунт проти перепон, що перешкоджають їй досягати бажаного. Але у неї немає бунту за право визнання. Венздей вже знає, що вона гаразд. Відлюдна, соціопатична, егоїстична та жорстока, вона приймає від самого початку, що попри це вона окей.

І ця впевненість має магнетичне значення.

У концепт Адамсів ідеально вписується ця ідея. Про це нам розповідали й попередні екранізації. Попри любов до тортур, дуелей, спіритичних сеансів та пікніках на кладовищах їх сім’я є втіленням безумовної любові та прийняття кожного члена родини, яким би дивакуватим він не був. Саме тому у Венздей немає сумнівів стосовно того, що вона не окей. Адже з самого дитинства батьки допомагали їй прийняти себе та зростити впевненість у собі.

Звичайно питання не тільки у вихованні. Євген (Юджин) наприклад теж має люблячих матусь, але йому не вистачає впевненості Венздей. Та більше, її рідний брат, Пагслі, теж не є впевненим у собі соціопатом. Але впевненість у собі, що присутня у Венздей, має просто магнетичний ефект.

Адже всі ми любимо впевнених людей. А особливо тих, хто дозволяє собі відрізнятись від інших.

ЕВОЛЮЦІЯ СУСПІЛЬСТВА

Арт за авторством jeansvoid

Тренд на інклюзивність охопив сучасний світ. У вузькому сенсі він стосується здебільшого меншин (ЛГБТ, люди кольору, нейровідмінні люди), але у широкому сенсі інклюзивність розповсюджується на всіх, хто відрізняється від усередненої стереотипної норми. Тренд поширюють і люди, і медіа, і загалом наше культурне середовище. І у цьому середовищі є більше простору для дивакуватих людей.

Іноді інклюзивність може викликати питання, особливо коли це стосується нашої культури. До того ж не кожен приклад інклюзивності є вдалим, адже іноді дивні історії дивних людей розповідають люди, у яких ніколи не було досвіду ненормального життя – у якості свідка або ж головного героя. Проте зараз ситуація змінюється, а у митців є все більше можливостей просувати проекти та збирати власну фан-базу.

П’ятнадцять років назад Венздей дражнили дівчат, що одягались у готичному стилі або просто були відчуженими або асоціальними. Зараз кожна дівчина хоче бути Венздей. І це є проявом потреби на різноманітність, на оригінальність, на право бути собою та приймати себе без жодних передумов або компромісів.

Звучить наче реалізована мрія будь-якої дівчинки з нестандартним поглядом на світ. Але у образу сучасної Венздей є і проблеми, і було б помилкою їх уникати.

ПРОБЛЕМАТИКА МЕРІ СЬЮ

Офіційний скріншот від Netflix

Здавалося б, ось вам ідеальна рольова модель – бери і втілюй. Будь сміливою, будь грубою, будь асоціальною, але люди все одно будуть визнавати тебе, бачити тебе, тягнутись до тебе. Адже саме так ведуть себе герої картини. Так, в окремих моментах вони засуджують поведінку головної героїні, але врешті решт приймають її, підтримають, навіть захоплюються нею.

Але чи може повторитись ситуація у реальному житті?

Перш за все варто зазначити, що у Венздей є дуже багато нетривіальних навичок та талантів – вона дуже розумна, стріляє з лука, фехтує на шпагах, не боїться пасток та таємниць і може дозволити собі по-чорному жартувати. З огляду на її бекграунд такі навички можуть бути нормальними. Але чи є вони нормальними для середньостатистичного підлітка?

Окрім того, у серіалі ми бачимо, що Венздей є багато друзів та прихильників. Хоча героїня неодноразово говорила, що їй комфортно бути на самоті, більшу частину екранного часу навколо неї знаходяться люди, яким вона не байдужа. І така поведінка розходиться з реальністю. У реальності соціофобна особа радше за все бути функціонувати окремо від інших, а можливо навіть перебувати у соціальній ізоляції. А життя у соціальній ізоляції важке – всі, хто стикався з булінгом, знають про це з перших рук.

Ця частина серіалу відверто бентежить. Дивлячись на це у дорослому віці, ти розумієш, що частина героїв взаємодіють з Венздей через вимоги сценарію, і у цьому сценарії немає логіки або гарно прописаної хімії. Ти розумієш, що дівчина, яка спробує себе вести як Венздей, навряд зможе заручитись такою підтримкою людей. І можна довго казати про те, що у соціальних зв’язках немає потреби, проте варто зізнатися…

Бути ізгоєм у реальному житті – кепська справа.

ТО ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИСНОВКИ?

Успіх Венздей – це класно. Він дає змогу на визнання та прийняття тим верствам суспільства, які до того знаходилися осторонь, або були об’єктами булінгу. Він дає можливість дивакуватим людям зрозуміти, що вони окей, і можуть бути дивними – одне не виключає іншого. Він демонструє приклад впевненої у собі людини, яка дозволяє собі відрізнятись від інших. Не просто через модні тренди, а через саму свою природу. І таке повідомлення важливо почути всім, чиє світосприйняття відрізняється від умовної норми.wednesday

Наше суспільство потребує більше різноманіття – навіть на рівні широких аудиторій. Ця потреба буде зростати. Але при цьому варто пам’ятати, що не кожна дивна дитина може вкинути піраній у басейн ворогам або викликати на дуель з фехтування свого опонента. І саме тому між крайнощами соціофобії та нескінченими спробами стати “нормальними” люди мають знаходити золоту середину, яка і дозволить їм проявити себе, і саме тому перестати шукати визнання оточуючих.

Більше матеріалів можна знайти у моїх соцмережах: Інстаграмі, Телеграмі та Твітері