Аппалач Ярославни
Про що взагалі мова, що за «кривавий орел»?
Якщо ви чутливі до подібних тем, рекомендуємо завершити читання цього матеріалу вже зараз — далі буде опис дуже неприємних подробиць.
Отже, «кривавий орел» або blóðǫrn — це моторошний ритуал, який буцімто проводили вікінги над тими, кого взяли в полон після битви. Згідно з описом, їм, ще живим, на спині розрізали та відкривали великі клапті шкіри та м’язів. Потім відрізали ребра від хребта, відкриваючи їх у сторони та утворюючи таким чином «крила». Потім «мучитель» завершував ритуал, витягуючи неушкоджені легені жертви та кладучи їх на розкриті ребра.
Якщо ви прихильник чи прихильниця серіалів, фільмів та ігор про вікінгів «кривавого орла» ви точно бачили не раз. Варто хоча б згадати ефектну сцену у сьомій серії другого сезону серіалу «Вікінги» де славний хлопець Рагнар Лодброк проводив цей ритуал над своїм опонентом. Згодом у четвертому сезоні жахливе видовище повторили ще більш ефектно, а в ролі жертви виступав король Нортумбрії Елла II.
Кіноманам ритуал знайомий за стрічкою «Сонцестояння», де було здійснено це дійство в нашому часі. Геймери ж своєю чергою могли побачити «кривавого орла» в Assassin’s Creed Valhalla. У всіх цих випадках ця страта подавалася, як найжорстокіша та найбільш нелюдяна.
«Вікінги»: blóðǫrn для короля Елли II
Оскільки цей яскравий та жахливий образ продовжує з’являтися в різноманітних інтерпретаціях історії норманів, науковці вирішили з’ясувати, наскільки він реальний і чи взагалі можливо зробити таке з людським тілом, тим більше живим. Переповідаємо, яких висновків вони дійшли.
Звідки взагалі інформація про ритуал «кривавого орла»?
«Орел» згадується в древніх сагах на кшталт «Саги про оркнейських ярлів», розповідях про помсту Івара Безкостого королю Еллі II за смерть Рагнара, чи «Старшій Едді» (переклад якої українською нещодавно видали). Про дійство розповідають як криваву та болісну, але повчальну тортуру.
Вторять сагам і християнські автори. Так, Саксон Граматик (данський хроніст, що виклав давні саги у хроніці Gesta Danorum, «Діяння Данів»), вважав, що цей звичай зайвий раз доводить варварство язичників.
Також зображення «орла» можна побачити на Стура-Хаммарському камені на острові Готланд у Швеції.
Втім, попри те, що сюжет давно існує у фольклорі, досі не було знайдено жодного доказу того, що такий ритуал проводили насправді — зокрема, місць, де залишилися рештки після дійства.
Слава славою, але істина дорожча
Нещодавно відповідь на питання існування «кривавого орла» вирішила дати група дослідників. Повідомили вчені про своє бачення blóðǫrn, або «кривавого орла», у січневому випуску наукового журналу Speculum: A Journal of Medieval Studies.
Дослідники зуміли продемонструвати, що потенційно ритуал під назвою «кривавий орел» міг би існувати насправді. Очолювана істориком з Ісландського університету Люком Джоном Мерфі група, яка складалася з нього самого та трьох медиків та антропологів, провела дослідження, щоб зрозуміти, чи взагалі реально провести такий кривавий ритуал, та які інструменти (з тих, що археологічно походять з доби вікінгів) могли б використовуватися для його «успішного» звершення.
Вони зуміли дійти висновку, що виходячи із людської анатомії, та тих предметів, що «залишили» нам нормани, таке дійство було цілком можливе.
До цього моменту історики доволі скептично ставилися до інформації про такий ритуал, вважаючи його вигадкою скальдів (норвезькі та ісландські поети, співці та декламатори IX—XIII ст.) чи християнських проповідників, які хотіли зобразити язичницькі бузувірства у якнайбільше «варварський» спосіб. Проте, тепер ми можемо стверджувати, що саги, швидше за все не брехали у даному моменті, хіба що «трішечки» прикрасили цей момент.
Як могли проводити ритуал «кривавий орел»? (заради всіх богів, не повторюйте це вдома; операцію проводять спеціально навчені люди)
Спочатку науковці проаналізували анатомію людини, крок за кроком розібравши послідовність дій і максимально наблизившись до реальності (технологій та знань про будову тіла) тих часів. Весь цей алгоритм дій вони зобразили на малюнках. Потім вони поглянули на зброю та знаряддя тієї епохи, щоб зрозуміти, наскільки різноманітні леза могли б бути використані для такого важкого завдання.
Виявилося, що для різних етапів проведення ритуалу могли використовуватися певні типи ножів, мечів і списів. До того ж попередні археологічні знахідки включають приклади зброї, яка б добре підійшла для цієї події.
Згідно з дослідженням, в елітних похованнях вікінгів були знайдені однолезові «бойові ножі» з жорсткими ручками. Деякі з них нагадують великі ножі, які використовуються для проведення розтинів у сучасних умовах. Такий ніж можна було використовувати для розрізання та очищення шкіри та м’язових шарів під час першої частини ритуалу «кривавого орла».
Розрізання ребер було вже набагато складнішим завданням — особливо, якщо взяти до уваги те, що легені мали залишитися неушкодженими.
Якщо рубати їх мечем або пиляти зазубреним ножем, можна розірвати чи проколоти легеневу тканину. Однак, як припускають дослідники, ребра потенційно можуть бути «розблоковані» (англ. unzipped) з хребта за допомогою невеликого колючого наконечника списа. Схожу зброю також було знайдено у похованнях вікінгів.
У згаданому вже фільмі «Сонцестояння» було показано, що жертва залишилася живою досить довго. Навіть вийняті назовні легені роздмухувалися як міхи. Проте насправді людина, напевно, померла б дуже швидко, а тому й тривалих та несамовитих криків, як про те йдеться в сагах, вона видавати не могла. Дослідники відзначили, що навряд жертва могла б пережити навіть сам початок цього ритуалу. По суті увесь процес уже відбувався над трупом.
Неможливо, щоб жертва залишалася живою впродовж всієї процедури. Зрозуміло, що жертва, яка зазнала повноцінного «кривавого орла», померла б задовго до того, як ребра могли б набрати форму крил
Також не забуваймо: хоча ми отримали «анатомічне» пояснення реальності «кривавого орла», археологами досі не було зафіксовано людських рештків, які мають ознаки його проведення.
Який жах. То для чого взагалі проводити цей ритуал?
Варто сприймати суспільство того часу у притаманному для нього контексті, де нормою могло бути щось абсолютно неприпустиме для нас сьогодні. До того ж це час, коли символи відігравали суттєву роль у житті людей, а суспільна верства, до якої входить людина багато в чому визначала її поведінку та діяння.
Згідно з дослідженням у дев’яти відомих письмових описах ритуалу, люди, які проводили тортури, та їхні жертви були персонами з високим соціальним статусом, а більшість з них належала до правлячого класу. У деяких випадках дослідники припускають існування певного «професіонала», спеціально навченої людини, для проведення «кривавого орла», адже це вимагало вузькоспеціалізованих знань з анатомії та «різанини».
Ритуалізовані страти або тортури, які включали «помітне каліцтво», були звичайною практикою в елітних колах суспільства вікінгів. Тож, таким чином видатні ярли або ватажки могли святкувати перемогу над могутнім ворогом.
Якщо ритуал «кривавого орла» будь-коли проводився насправді, то він був демонстрацією влади еліти. Вся ця операція з розрізанням кісток та вилученням органів була організована як свого роду криваве свято
Наприклад «Вікінги». youtube.com
Мерфі також додає, що правителі вікінгів не соромилися демонструвати трупи людей та тварин в особливих ритуалах, зокрема під час видовищних заходів. Тож «кривавий орел» цілком вписується у норми тих часів і не був чимось екстраординарним.
Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту: