💍 Lord of the Rings — на 20-ліття кінотрилогії. Частина перша — pre-production

Отже, 19 грудня, рівно 20 років назад на екрани вийшла перша частина трилогії, яку і досі небезпідставно вважають чи не найкращою екранізацією в історії. До ювілею прем’єри “Братства Персня” розказуємо, з чого взагалі все почалось, чим продовжилось, та як нам всім пощастило, що Пітер Джексон здійснив неможливе і переміг усіх (в тому числі сам час, як виявилось).

🧐 Professor

Юний Джон Роналд Руел Толкін, який тоді був ще просто Джон, з ранніх років захоплювався мовами. Настільки, що ще в дитинстві з друзями розважався вигадуванням нових слів, а вже в Оксфорді почав конструювати абсолютно нові мови. І так захопився цим ділом, що за мовами створив цілий всесвіт, який по праву вважається найбільш деталізованим і продуманим в історії фентезі.

До речі, про фентезі. Саме Толкіна вважають засновником, першим і головним представником жанру високе або епічне фентезі. Клайв Льюїс, Урсула Ле Гуїн, Джордж Мартін, Анджей Сапковський, Террі Пратчетт – всі вони та багато інших вийшли саме з Толкіна. До професора вигадувати настільки детально пропрацьовані світи та закони, за якими вони існують, було не дуже популярним зайняттям, а якщо таке хтось і робив, то це було поза мейнстрімним середовищем. Толкін же задав моду, за яку гіки всього світу йому дуже вдячні.

Професор творив світ Середзем’я (а точніше Арди) більше 50 років, але за життя видав зовсім мало книг про нього. В 1937-му вийшов “Гобіт”, в 1954-55-му – власне трилогія “Володар Перснів”, а в 1962-му – скромна збірка “Пригоди Тома Бомбадила та вірші з Червоної Книги” (про Тома ми ще поговоримо трохи пізніше) – ось і всі публікації.

Книги по світу Середзем’я, видані за життя Толкіна

А вже після смерті Толкіна в 1973-му до справи взявся його син Крістофер (і про нього ще поговорим, а як же) і наступні півстоліття перекопував всі батьківські скрині та шафи, систематизував, доопрацьовував та видавав всі чернетки, записки, нотатки і помітки на полях. Просто, щоб ви оцінили масштаб – Крістофер видав десятки томів (найвідоміший – це легендаріум Середзем’я “Сильмариліон”), включаючи 12 (дванадцять!) частин “Історії Середзем’я”. В XXI столітті видавництво не лише не зупинилось, а тільки набрало обертів, нові книги виходять майже щороку. Рік назад Крістофер пішов від нас, але заснована ним компанія Tolkien Estate видала в 2021-му новий опус –”Природа Середзем’я”, де все ще є нові, ніким раніше не бачені матеріали. Про всяк випадок нагадаю – автор помер 48 років назад.

😎 One Ring to Rule Them All

Та без сумніву magnum opus Дж.Р.Р.Толкіна – це “Володар Перснів”. Сам письменник казав, що завжди хотів розширити і поглибити англійську міфологію, так як вважав, що існуюча – зовсім бідна, та програє багатьом іншим, в тому числі кельтській і скандинавській. Займаючись дослідженнями та філологічними розкопками середньовічного епосу, Толкін вирішив доєднатись та створити масштабний епос самому. До того ж, власник видавництва, яке опублікувало “Гобіта”, якось за обідом запропонував Толкіну написати продовження книги, або, як сказали б сьогодні – сиквел. Толкін, не довго повагавшись, пропозицію прийняв. Але дуже скоро “Гобіт 2” переріс в щось значно, значно серйозніше. Чим більше професор писав, тим більше тем йому хотілось підняти, більше сенсів закласти. Зрештою він відмовився від ідеї описувати подальші пригоди Більбо, та вирішив зосередитись на Персні, як символі великої влади та злої волі. І пішло-поїхало. Основна частина епопеї писалась в розпал Другої Світової війни, тож багато хто з дослідників проводять очевидні паралелі подій книги з тогочасною європейською реальністю. Мордор в ролі чи то нацистської Німеччини, чи то СРСР – великої загрози вільному світу зі сходу (з оксфордського кабінету Толкіна майже вся Євразія була далеко на сході), Саурон в ролі чи то Гітлера, чи то Сталіна. Син Толкіна, той самий працьовитий Крістофер, в ті роки якраз служив у війську, тож певний вплив на епічний твір суворі будні тих часів неминуче мали.

Працюючи над “Володарем Перснів”, Толкін зачерпнув дуже щедро від легенд різних країн, древніх та середньовічних авторів. Багато чого прийшло зі скандинавської міфології, однієї з улюблених у професора. Звідти ми отримали Ґендальфа, чий образ бродячого сивобородого мудреця чарівника сильно перегукується з Одіном (дякуємо Толкіну, що залишив Ґендальфу обидва ока цілими), зламаний меч Араґорна та Балроґ також родом зі Скандинавії. Сам Перстень Влади натхненний відомою оперою Вагнера “Перстень Нібелунгів”, що бере витоки з германської міфології. Величезний вплив на тексти Толкіна здійснили легенди про Короля Артура, зокрема образ Араґорна з легендарним мечем перегукується з найвідомішим британським королем, а Ґендальф неминуче паралелиться і з Мерліном також. Англосаксонські історії породили вершників Рогану. Сцена загибелі Анґмарського Короля-Чародія від руки Еовін – це чи не буквальне переосмислення кульмінації шекспірівського Макбета (ну куди ж без Вільяма нашого). Знайшлось місце і грецьким міфам – падіння Нуменору дуже нагадує легенду про Атлантиду, а сонм толкінівських богів – грецьких жителів Олімпу. Автор дістався навіть до слов’янської міфології! Один з магів світу Толкіна, любитель природи на звірів Радагаст не може не нагадувати нам про Радогоста – слов’янського бога Сонця та родючості.

Звісно ж не обійшлось і без християнства. Набагато більший зв’язок тут прослідковується в “Сильмариліоні”, який, якщо сильно спростити, являється просто переписаною Біблією. Сатана Мелькор повстав проти Бога Еру, і почав спокушати невинні душі на землі, розв’язавши вічну боротьбу добра зі злом. Але і у “Володарі Перснів” цей вплив прослідковується, до того ж сам Толкін писав своєму товаришу, що “це фундаментально релігійний та католицький твір, який спочатку був таким несвідомо, але у переосмисленні став таким цілком свідомо”. Особливо професор любив згадувати в зв’язку з “Володарем” строку з молитви “і не введи нас у спокусу, але визволи від лукавого”, як очевидний референс на внутрішню боротьбу Фродо проти злої волі Персня. Та і погодьтесь – те як Фродо себе поводить з Ґолумом – це ж абсолютний прояв християнських чеснот.

Толкін фактично закінчив роботу над трилогією (яка насправді складається з шести книг, але для зручності була скомпонована в три томи) в другій половині 40-х років, але післявоєнні часи у Великобританії відзначались зокрема і дефіцитом паперу, який в першу чергу використовувався для державних потреб. Тож Толкіну довелось чекати на видавництво свого головно шедевру роками, протягом яких він безперестанку редагував та переписував деякі шматки тексту. Словом, суттєво додавав роботи своєму сину у майбутньому) Але в середині 50-х книги були нарешті надруковані та вийшли в світ. Щоб змінити його назавжди.

🤔 Unfilmable

Якщо ви задавались собі питанням – чому настільки важливий та популярний твір так мало представлений на великих чи малих екранах – то ви не одні. Звісно ж відносини “Володаря Перснів” з кінематографом значно ускладнювались масштабом та епічністю твору. Але все-одно, таке скупе представництво світу Середзем’я у світі кіно може здивувати.

Не сильно переконує і фактор технологій – мовляв, для перенесення на екран такого твору потрібні виключні спецефекти, яких до початку XXI століття просто не було. По-перше, “Зоряні війни”, а по-друге, Пітер Джексон в кінці 90-х теж зіткнувся з неабиякими складнощами в процесі пітчингу фільмів по Толкіну, але про це детально поговорим трохи згодом.

Словом, продюсери не вишиковувались в чергу, та не влаштовували криваві бої без правил, у боротьбі за право екранізувати книги професора. Хоча, ходять чутки, що той самий Волт Дісней ще в кінці 30-х років розглядав можливість зробити мультфільм по “Гобіту”. Проте, анімаційний гуру відмовився від цієї ідеї, нібито заявивши, що у книгах Толкіна занадто мало гумору, за який глядачі так цінують продукцію Діснея. Професор в свою чергу, за тими ж чутками, продаючи згодом права на екранізацію, попросив занести в угоду пункт про те, що знімати можна кому завгодно, крім Діснея.

Звісно ж в перші роки після видавництва “Володар Перснів” ще не встиг стати такою відомою та важливою книгою, яким він доїхав до нас сьогодні. Ситуація змінилась у середині 60-х, коли з початком В’єтнамської війни в США особливо підвищився попит на пацифізм та екоактивізм. Саме тоді трилогія, в якій можна було знайти ці ідеї, стала швидко набирати популярності.

Вже скоро “Володар Перснів” почав просочуватись в поп-культуру. На початку 70-х Led Zeppelin випустили пісні Ramble On та Misty Mountain Hop, з багаточисленними референсами на твір професора. Вплив трилогії на вже легендарну настільну гру “Dungeons & Dragons”, яка вперше вийшла в 1974-му – просто неоціненний. А Джордж Лукас сам говорив, що запозичив дещо для своїх “Зоряних війн” (хоча в творчості Толкіна неочікувані були тільки подорожі, а не батьківства). Але до екранізацій все ще не доходило.

Всі чули історію про те, як Beatles загорілись ідеєю зробити фільм по трилогії, та навіть пропонували режисерське крісло великим Стенлі Кубрику та Мікеланджело Антоніоні. Італієць м’яко відмовився, а Кубрик заявив, що книга звісно неймовірна, але, на жаль, абсолютно “unfilmable”. Леннон, Маккартні, Харрісон і Старр хотіли зіграти Ґолума, Фродо, Ґендальфа та Сема відповідно. Як то кажуть – imagine!

Але є історії ще прекрасніше. Британець Джон Бурмен на початку 70-х розглядав можливість зняти один тригодинний фільм по “Володарю Перснів”. Сценарій був у активній розробці, на роль Фродо кастили, на хвилиночку, Аль Пачіно, а Саурон в цій кіноверсії мав виглядати, як Мік Джаггер (так було написано в сценарії). Бурмен перевернув сюжет догори дригом, орки мали б подобрішати і стати добропорядними громадянинами після падіння Саурона, а у Фродо з Ґаладріель з’явилась романтична інтрижка (jeez!). Далі сценарію, втім, проект не зайшов.

Але ви ж лишень уявіть – Бітли грають гобітів та Ґендальфа, Ролінги з Джаггером – орків і Саурона, а Фродо-АльПачіно тим часом ходить на побачення з Ґаладріель. Ох і кіношка би вийшла!

😃 Анімація приходить на порятунок

Проте, повернімось до реальності. Толкін таки продав права на екранізацію “Гобіта” та “Володаря Перснів” компанії United Artists в 1969-му, після чого діло таки зарухалось. Через сім років такий собі Сол Заенц, один з топ-працівників United Artists, викупив права собі.

В 1977-му режисери Артур Ранкін та Джулс Басс зняли повнометражний 78-хвилинний мультфільм за “Гобітом”. Не розказуйте Пітеру Джексону, але хлопці примудрились включити майже всі події книги, викинувши тільки мінімум, в хронометраж, в якому у Джексона гноми тільки встигли доїсти вечерю у Більбо вдома. Мультфільм вийшов цілком добротним, цікавим та навіть виграв кілька нагород. Що цікаво, за анімацію в мультфільмі відповідала японська компанія Topcraft, яка потім у 80-х переродилась в ту саму Studio Ghibli з Хаяо Міядзакі на чолі (хоча те, як вони намалювали там ельфів – це окрема розмова, а бідолашний Ґолум взагалі вийшов на вигляд як велика жаба).

Трандуїлу роки однозначно пішли на користь

Деякі непонятки з правами, які Заенц ще улагоджував з United Artists, призвели до того, що в кінці 70-х могли вийти одразу 2 анімаційні адаптації “Володаря Перснів”. Але вийшла одна – “Lord of The Rings” режисера Ральфа Бакши побачила світ у 1978-му. Тривалісь цього мультфільму була 133 хвилини, а закінчувався він на звільненні Гельмового Яру, тобто включав тільки перші дві частини трилогії. Каса була зібрана непогана, мультфільм навіть отримав номінацію на Золотий Глобус, а той же Пітер Джексон розповідав про неабиякий вплив цієї адаптації на його роботу. Джексон навіть процитував кілька кадрів – найяскравішим з яких можна назвати кадр з велетенськими волохатими ногами гобіта на дні народженні Більбо, який кричить своє прізвище, виправляючи іменинника.

Пан Гордостоп, навпаки, особливо не змінився

Зрештою, у 1980-му Ранкін та Басс презентували “Повернення Короля”, яке по суті закінчило роботу Бакши. Стилістично мультфільми відрізнялись, але історія принаймні фінішувала, тож ці мультфільми часто розглядають в зв’язці, хоча їх автори навіть судились одне з одним через певні суперечки у правах.

Після того Сол Заенц відкидав ще не одну пропозицію щодо екранізацій робіт Толкіна, і майже на 20 років настало затишшя. Аж поки не прийшов молодий новозеландський хлопчина з палаючими очима та кількома мелодрамами і слешерами за плечима його режисерської кар’єри. І тут як почалось!

Але це вже історія для другої частини матеріалу. Не перемикайтесь!