Юрій Самусенко
Продовження комікс-блокбастеру «Веном» з 2018 року неначе б то мало виправити недолугі помилки першоджерела: хаотичний сторітелінг, банальність та необов’язковість романтичної лінії, жарти на рівні першокласників. Натомість друга частина ще більше підкреслює недоліки першої, але добряче з цього розважається.
Історія розгортається практично відразу після першого фільму. Едді Брок (Том Гарді) має статус зразкового журналіста, але постійно свариться із симбіотом Веномом за славу та увагу. На горизонті з’являється злочинець Клетус Кессіді (Вуді Гаррельсон), який вкусивши Едді за руку, відчуває смак його крові на зубах (чит. отримав свого симбіота). Вирвавшись з в’язниці, психопат починає тероризувати Сан-Франциско. І поки головний герой тимчасово розділився з Веномом, Клетус може знищити все місто.
Через те, що історія Венома тісно пов’язана з протистоянням з Людиною-павуком як зловісним ворогом, уява завжди малювала персонажа поганцем. Втім, рейтинг PG-13 та наголос на його особистості кермує настрій стрічки у бік гумору та героїчності антагоніста у Всесвіті Marvel. Том Гарді й справді відіграє свого персонажа як асоціального неука, але складається враження, що лише він розуміє, наче знімається в комедії. Решта акторів якщо і розважаються на знімальному майданчику, то не відповідають тональності фільму. У цьому дисонансі ніхто не виграє.
«Веном 2» – це guilty pleasure родом з 2000-х. Коли Сем Реймі випускав трилогію «Людини-павука», він неначе передбачив, що студія Sony і далі буде ідейно підтримувати його творіння у своїх фільмах: незграбний головний герой стикається з ще більш незграбним поганцем. І у фінальній сутичці ледве можна розібрати, хто з ким б’ється. Є й інший бік цього комікс-явища: можна отримати задоволення, якщо усвідомлювати цільову аудиторію «Венома 2», адже це суто підліткове кіно.
Фільму не вистачає комедійного режисера, який би зміг показати, як працюють геги, комедійний таймінг та написати жарти, що будуть смішними для всіх. Натомість Sony запросили до співпраці Енді Серкіса – актора із солідним портфоліо у технології Motion Capture. Серкіс раніше режисував мелодраму «Дихай» та нову адаптацію «Мауглі», тому він може принести динаміку у відносини Едді Брока та Венома, але до фільму йому нічого додати.
В результаті кіно схоже на рядовий блокбастер, який запам’ятовується сценою після титрів більше, ніж самим собою. Звісно, «Веном 2» побив постковідний рекорд «Чорної вдови», зібравши 90 мільйонів доларів за перший вікенд, але це тому що у США ще не вийшла «Дюна» Дені Вільнева. Глядачі скучили за тривіальним попкорновим кіно без зайвих моральних дилем. Якби не харизма Тома Гарді, «Веном 2» міг би тихіше пройти в кінотеатрах та забутися відразу після перегляду. Натомість відгомін від рику чорного симбіота ми ще почуємо у ймовірному третьому фільмі (або ж навіть швидше). І чи буде він гучнішим та яскравішим, – можна сумніватися вже сьогодні.