Юрій Самусенко
На прем’єрі фільму на Одеському міжнародному кінофестивалі один з глядачів сказав, що це прорив українського кіно. Такі тези лунають з року в рік про якісні стрічки, але щоразу відбувається якесь занулення. Таке, ймовірно, трапиться знову на новому кінофестивалі, але «Стоп-Земля» Катерини Горностай все таки може додати приставку перший – принаймні у новому для України методі роботі з акторами та акторками.
Для фільму режисерка створила акторську лабораторію, де підлітки вчилися різним наукам та звикали до присутності камери. Сценарій до фільму мав вигляд тритменту, який Горностай та актор(к)и обговорювали разом та розігрували перед камерою. Від цього мова білінгвальних людей в кадрі звучала природньо, адже це вже не написане слово, а вимовлене на знімальному майданчику.
Якщо говорити про сюжет, то глядачу треба бути готовим, що Катерина Горностай не пішла шляхом складання мономіфу за Джозефом Кемпбеллом. Вона вийшла з документалістики і це помітно за історією. Із персонажкою Машою доводиться знайомитися протягом всього фільму, а не лише на його початку і зміни з нею стаються не в кульмінаційний сцені, а теж всередині проєкту. В Instagram Маша переписується з таємним прихильником, але боїться довідатися, хто він насправді і чи відчуває до неї таку ж симпатію, як вона до нього.
Атмосфера невимушеності, якої так бракувало українському кіно, ріднить «Стоп-Землю» з «Проєктом «Флорида» Шона Бейкера. У ньому професійні актори рівнялися у своїй майстерності з непрофесійними. Але у Катерини Горностай вийшло піти ще далі, адже у її фільми всі непрофесіонали мають вигляд профі. Користуючись впізнаваними образами та історіями зі школи, вона бачить у закладі освіті не тригер, а середовище для експериментів і втілень будь-яких забаганок. Наприклад, підлітки слухають українських музичних виконавців. Начебто нереалістично, адже маємо сумну статистику стрімінгів, але у її світі фільму цілком природно.
«Стоп-Земля» може стати культовым кіно, методику та стиль якого, ймовірно, підхопить молоде покоління кінематографістів. Але для наслідування повнометражного дебюту Катерини Горностай недостатньо добре попрацювати з акторами. Цінність фільму полягає в його опрацьовану досвіді: як особистому, так і колективному. Американські серіали про школу навчили нас проасоційовувати ситуації на собі (навіть якщо вони здаються найгіршими), а «Стоп-Земля» навчить бачити найкраще в тому, що ми давно забули.