Олександр Мельник
Припустимо, ви не читали роман Джеффа Вандермейєра. Припустимо, ви навіть не любите Наталі Портман (хоча тоді у вас немає серця, переконані деякі зі співробітників нашої редакції). Проте «Аннігіляція» цікава буде не лише тим, хто хоче порівняти книгу та фільм, але й тим, кого замучив sci-fi із безкінечними «чужими» та польотами на далекі планети і десятками нових алюзій на космосаги. Жінки, наукова фантастика та низка етичних дилем — ось що готує вам нова стрічка. Обережно: матеріал містить спойлери.
Головне про новинку Netflix
«Аннігіляція» (англ. Annihilation) — науково-фантастичний фільм режисера Алекса Гарленда. Сценарій було написано на основі однойменного роману Джеффа Вандермейєра. 23 лютого 2018-го фільм вийшов на екрани — а от зйомки його відбувалися у 2016-му, хоча про самі наміри Paramount Pictures щодо екранізації стало відомо ще у 2013 році.
За сюжетом, чоловік біолога Лани пропадає під час експедиції до аномальної зони у якихось лісах, де — за твердженням уряду — сталася екологічна катастрофа. В зоні паранормальної активності на них чекають дивні гібриди звірів, тварин, людей. І далі на глядача чекає увесь набір мутацій, які ви тільки могли (і не могли) собі уявити. Здавалося би, нічого надзвичайного — повно подібних фільмів у нас уже було. Але є декілька «але».
На сцену виходять жінки
Експедиція до джунглів, де у оленів на голові ростуть дерева, а ведмеді мають людський череп, складається виключно із жінок. Антропологиня, психологиня, науковиця-географ та лінгвістка й дослідниця із біології стикнуться із явищем повної дезінтеграції ДНК. Важливим моментом є не лише те, що нарешті великобюджетний екшн-трилер складається із майже виключно жінок в головних ролях. Важливим моментом є те, що вперше з часів виходу на екрани «Прихованих фігур» (Hidden Figures, де «фігури» і «числа» каламбурили довкола постаті жінок, котрі робили перші комп’ютерні обчислення і були невідомими широкому загалу в часи підкорення космосу) — вперше з того часу жінки виступають тими, хто має перед собою науковий виклик. Фемінізм здорової людини, закладений у Hidden Figures, розвинений у «Прибутті» та навіть в анімаційній «Моані», знаходить своє продовження у новій науковій фантастиці.
Ідея «всезагального ДНК»
Нещодавно Стівен Гокінґ заявив, що до Великого Вибуху не існувало взагалі нічого. Відтак, поява біологичних видів є не лише результатом зіткнення чи стиснення матерії в космосі, але й виникнення їх із пра-ДНК — первинної ланки білків та амінокислот, яка цілком можливо потім мутувала в різних клітинах та видах.
У фільмі ми спостерігаємо за подібною мутацією, коли з людей постають рослини, з рослин — об’єкти, з тварин — гібриди, з усього — щось і ніщо одночасно. Так, це лише наукова фантастика та набір спецефектів і моушн-дизайну — а з іншого боку, це відкриття через поп-культуру шляху до обмірковування важливої проблеми для дослідників. А що як і справді механізм генетичних мутацій не досліджено нами до кінця? А що як і справді вилікувати рак чи створити нові ліки можна лише шляхом крос-мутацій? Зрештою, є ж у нас уже м’ясо, отримане без живої тварини, помідори з генами свиней, дерева із генами тварин, трансплантація тканин (наприклад, вух), вирощених на спині у мишей. Наскільки експерименти такого роду наближають нас до кросвидових мутацій? Наскільки генетична інженерія може перетворити людину?
Ще раз про наукову етику
Монолог спецназівця, відео якого знаходить героїня Портман у закинутому маяку, та поява клону людини (чи створіння, схожого на людину) і його знищення — це з одного боку вигадка сценариста та письменника, а з іншого — питання етичного характеру. Чи може природа сконструювати вдосконалений вид? Чи можемо ми сконструювати вдосконалений вид? Де межа між тим, що дослідникам робити етично дозволено, а де заборонене? Хто визначатиме це? Біологічні критерії, юридичні, наукові — все переплететься зрештою і можливо усуне нас із арени перебування. Базовим залишиться лише поділ клітин.