Олександр Мельник
Що таке ASMR в двох словах?
Автономна сенсорна меридіональна реакція, або ASMR (АСМР) — як не дивно, не термін з інтернет-фольклору, а неологізм із цілком науковою природою. Сукупність сенсорних, візуальних чи аудіальних стимуляторів породжують у значної кількості людей приємне почуття поколювання у потилиці із поширенням «мурашок» шкірою голови, шиї та верхніх кінцівок.
Науковці цікавляться цим явищем не менше, аніж глядачі YouTube чи користувачі соцмереж. До речі, якщо наука поки не має спільного знаменника у дискусіях, то інтернет-спільноту вже четвертий рік ваблять відеоролики, які найкраще характеризує англійське слово creepy («моторошно-дивний, але при цьому такий, від якого ви не можете відірвати погляд»). Спільного у цього контенту одне — у більшості дорослих психічно здорових людей вони при тривалому перегляді викликають бажання розслабитися і навіть заснути. Типовий ASMR-запис виглядає десь так:
Коли все це почалося?
За даними платформи дослідження інтернет-культур та мемів Know Your Meme, перша згадка про ASMR трапляється у лютому 2010 року в назві тематичної спільноти в соцмережі Facebook — Autonomous Sensory Meridian Response Group. Назву для явища запропонувала Дженніфер Аллен. Проте ще раніше трапляються обговорення психологічного ефекту релаксації із схожими відчуттями в групі Society of Sensationalists на Yahoo!, яка була заснована 2008 року.
Що викликає ASMR?
Дослідники сходяться у тому, що стимулятори (або тріґери) АСМР бувають різними, але найчастіше в їхній ролі виступають:
- шепіт, тихий скрадливий голос, повільне м’яке мовлення з баритональними чи альтовими нотками (залежно від того, чоловічий це чи жіночий голос);
- м’яке похрустування, шурхотіння пластикової чи паперової пакувальної обгортки, легке пошкрябування поверхнею пластика, деревини чи іншого текстурного матеріалу;
- тихе поклацування та аудіоперешкоди під час програвання вінілу;
- шурхотіння паперових сторінок у книжках чи при торканні пальцями паперу;
- ритмічне дихання чи дмухання у мікрофон.
Втім, є також і візуальні стимулятори. До них відносять:
- спостерігання за тим, як хтось зосереджено працює (програмує, малює, пише, креслить);
- масаж;
- плавні рухи руками;
- процес спілкування під час перебування у лікаря, при анкетуванні, при замовленні готельних номерів у ресепшіоніста;
- процес накладання макіяжу, догляду за волоссям, розчісування довгих кіс, обслуговування у перукаря.
Кому взагалі таке може подобатися, це ж як легендарні «аудіонаркотики» — якась незрозуміла маячня!
Попри те, що більшість відеороликів чи аудіозаписів ASMR дуже схожі й активують одночасно декілька тріґерів, є відмінність від «аудіонаркотиків». Останні радше були «білим» чи «рожевим» шумом з певною ритмічністю — і зазвичай не викликали нічого, крім легкого роздратування при тривалому прослуховуванні. А от з ASMR відбувається щось інше. Подібні ефекти чи побудований на них контент викликають розслаблення та почуття сонливості.
ASMR-контент став однією з ключових тем ще 2012 року на конференції Boring 2012 у Великобританії. Блоґери та журналісти сходяться у тому, що це — різновид рольових ігор із втіленням засобами YouTube. І поки ЗМІ протягом минулих 4 років активно намагалися поспілкуватися із споживачами та творцями ASMR-контенту, у науковців є власний погляд на це явище.
Старший викладач неврології у Йелі Стівен Новелла у своєму блозі відзначав, що нині бракує ґрунтовних наукових досліджень ASMR. Як варіант фіксації природи феномену він пропонує використовувати функціональну магнітно-резонансну томографію та транскраніальну магнітну стимуляцію для порівняльного дослідження мозку людей, у яких є та немєа ASMR. Головним вихідним критерієм при цьому є складність та порівняльна невивченість людського мозку як продукту еволюції. Том Стаффорд, викладач психології та коґнітівістики Шеффілдського університету, вказує, що ASMR може підпадати під так звані «білі плями» у дослідженні людського мозку. він нагадує, щ до 1990-х так само вважали продуктом «міського фольклору» та міфів явище синестезії, аж допоки не було запропоновано надійний спосіб для її дослідження. Крім того, досі не віднайдено універсального стимулятора ASMR. Наразі є ті, у кого жоден із перерахованих вище тріґерів не запускає ASMR.
Як науковці взагалі все це оцінюють?
У 2012-2013 роках низка дослідників опублікували наукові праці, статті та дослідження щодо підтвердження чи спростування ASMR. Найцікавішим можна вважати дослідження «Touched Through a Screen: Putative Neural Correlates of Autonomous Sensory Meridian Response», згідно із яким ASMR-відео, де діюча особа дивиться прямо в камеру, немов звертаючися до глядача, викликає активацію в ділянках мозку, що відповідають за емпатію та самоідентифікацію. Відтак ASMR-ефект (те саме «поколювання» у потилиці та шиї) швидше за все має прямий зв’язок із активністю мозку у відповідь на сукупність подразників емпатичного характеру (тобто мозок симулює спілкування без його реальної наявності). Найбільше цим ефектом можуть скористатися не лише психіатри чи нейрофізіологи, а творці комп’ютерних ігор та VR
Британці запустили VR-проект про життя біженців-додатків.
Як ставитися до цього явища: це міф на кшталт «йєті» чи «НЛО» — або реальний феномен людської психіки?
Є три реально діючих факти щодо ASMR:
- Якщо не дивитися картинку, а слухати аудіоряд в навушниках, досить скоро починаєш хотіти закрити очі і заснути — не знаємо, чим це пояснюється, але аудіоряд реально спрацьовує як релаксант, навіть якщо ніякого поколювання у потилиці ви не відчуваєте. Голос та «теплі лампові» ефекти на кшталт шурхотіння паперу чи потріскування плівки вас «заколисують».
- Більшість ASMR-записів створюється із використанням бінаурального мікрофону (про що до речі часто забувають творці VR-контенту). Відтак навушники — єдиний ефективний спосіб для випробування ASMR-ефектів на собі: виникає відчуття повної присутності звуків довкола вас.
- Розслабитися повністю та заснути під час перегляду відеоряду у вас не вийде: сучасні екрани дають «картинку» у холодних тонах, відтак перебиваючи виникнення мелатоніну в організмі, що блокує відчуття сонливості — отакий от парадокс. Зате ASMR-контент можна точно порадити в якості засобу від самотності чи повної ізоляції. Це — такий собі замінник людського спілкування для тих, хто раптом опинився за межами контакту із живими людьми або просто почуває себе паскудно серед ночі і не може нікому подзвонити чи написати.
Насправді найкращою ілюстрацією того, що ASMR — не міф, може слугувати використання цього явища у новій рекламі IKEA, яка вийшла на початку серпня 2017 року. Рекламну кампанію під назвою Oddly Ikea створила аґенція Ogilvy у Нью-Йорку, і майже весь відеоролик із розповіддю про ідеальне студентське помешкання побудовано на ASMR-ефектах: