Олександр Мельник
Урядові законопроекти щодо реформування української медицини зара знаходяться на розгляді у парламенті — депутати, активісти та численні прихильники і супротивники реформи тим часом «ламають списи» довкола основних положень. Давайте розберемося, що із розтиражованих стереотипів відповідає дійсності, а що — ні.
Чи правда, що внаслідок медичної реформи всі послуги лікарів стануть платними і коштуватимуть захмарні гроші?
Насамперед, МОз визнав, що безкоштовної медицини в нашій країні не існує. 90% ліків купуються за особисті кошти громадян. За даними досліджень, на які спираються урядовці, кожен другий пацієнт відмовляється від лікування або відкладає його через брак грошей. Тому казати, що медицина лише після медреформи стане платною і коштуватиме чимало, є лукавством. насправді лікування всього, що серйозніше за нежить чи синець на лікті є платним і дуже дорогим.
Натомість після реформування запровадять чіткі правила в медичній системи, однакові для будь-якого громадянина. Для кожної медичної послуги буде чітко відомо, оплачується вона державою чи ні, оплачена вона повністю або частково. Також МОЗ обіцяє конкретний список послуг, які будуть повністю, на 100% профінансовані державою. Лікування у частині послуг вторинного (спеціалізованого) та третинного (високоспеціалізованого) рівня також будуть оплачуватися державою, але за окремі з них можлива невелика співоплата пацієнта. Вона буде набагато меншою, ніж те, що ми платимо зараз. Будуть зрозумілі чіткі механізми яким чином її можна покрити для тих людей, для яких навіть невеликі кошти є проблемою. Такими механізмами є окремі програми, наприклад, медичні субсидії, програми по лікуванню окремих захворювань. Для дороговартісного лікування, як і сьогодні, будуть існувати цільові програми, нікуди не дінуться програми по лікуванню онкології, гепатитів, СНІДу та низка інших.
Що станеться із невідкладною медичною допомогою? Вона теж буде платною?
Завжди безоплатною для пацієнта буде первинна допомога – послуги сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів. Безоплатною буде також екстрена допомога — якщо ви потрапите до лікарні внаслідок різкого погіршення стану здоров’я (серцевий напад, інсульт, гострий апендицит тощо), після ДТП чи побутової травми.
А як невиліковні хворі, що буде із їхнім обслуговуванням?
Безоплатною з боку пацієнта буде і паліативна допомога
Настасія Євдокимова, Parasol: «Головне чим можна допомогти — спілкуванням», яку надають смертельно хворим (перш за все адекватне знеболювання) — про це твердять МОЗ.
Вище перераховано так багато послуг, і всі вони начебто будуть безоплатні, за що ж ми тоді матимемо платити?
Завжди буде на 100% оплачене ведення вагітності, пологи та лікування дітей. Перехід на платну медицину в цих послугах — вимога міжнародних Конвенцій про права дитини та про захист материнства, ратифікованих Україною.
OK, з цінами і умовами зрозуміло. Але медики проти: вони кажуть, що реформа МОЗ позбавить їх роботи і призведе до закриття низки лікарень. Чи правда це?
У законопроектах про медреформу не йдеться про закриття лікувальних закладів чи скорочення медперсоналу. На першому етапі реформи договори Національної служби здоров’я будуть укладені з усіма без винятку лікарнями, щоб ніхто не залишився без медичної допомоги. Але з часом конкуренція і принцип «гроші йдуть за пацієнтом» призведуть до впорядкування мережі медзакладів. У МОЗ наголошують, що малопотужні, погано оснащені і головне — недостатньо завантажені лікарні, в яких просто небезпечно лікуватись, будуть перепрофільовані під реальні потреби населення (наприклад, на реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси, які отримуватимуть кошти за конкретні послуги).
Що стосується можливого звільнення лікарів, то без роботи можуть залишитись лише ті, до кого не захочуть йти люди.Також у впорядкуванні мережі лікарень активну участь братиме місцева влада — це і крок в напрямку подальшої децентралізації, і участь громад у прийнятті рішень про підсилення, перепрофілювання чи реформування медичних закладів.
Завдяки децентралізації місцеві бюджети мають достатньо коштів для того, щоб покращити мережу медзакладів, створити належні умови для роботи лікарів, відремонтувати дороги до лікарень, оплачувати додаткові медичні послуги для мешканців громади. Держава зі свого боку виділяє цільову інвестиційну субвенцію на підсилення опорних закладів та перепрофілювання слабких та малозавантажених.
Що у такому випадку станеться із сільськими лікарнями? Чи не буде закрито їх?
Основне питання по селам та малим населенням пунктам — це ризик закриття фельдшерських пунктів (ФАПів). У МОЗ наголошують, що фельдшери не замінятимуть роботу лікаря, але стануть його сателітами, помічниками для того, щоб доступ до медичної допомоги був у найвіддаленіших селах. Закривати ФАП теж не будуть.
У 2018 році середня виплата на первинній ланці складе близько 370 грн на одного пацієнта, в 2019-му — 450 грн. На 2 тис пацієнтів це створить річний дохід в 740 тис грн у 2018 році та 900 тис грн — у 2019-му. В цей бюджет входить оренда, робота лікаря, фельдшера та медсестри, прості витратні матеріали та часткове покриття по аналізах. Ліки в цей бюджет не входять.
Там прозвучало щось про участь місцевої влади. Це означає, що доведеться сплачувати додаткові податки, а бюджети нестимуть додаткові витрати?
Участь місцевої громади буде важливою складовою для того, аби медреформа стала успішною. Наприклад, якщо громада побудує якісну амбулаторію та житло для лікаря, яке здасть в оренду за 1 грн, буде значно легше знайти і запросити лікаря на роботу.
Розмір фінансування, яке буде виділятись з держбюджету на медичне обслуговування одного пацієнта, однаковий на всій території країни. Проте життя в сільській місцевості дешевше, ніж в місті, а отже за умови обслуговування однакової кількості пацієнтів, сільський лікар матиме краще матеріальне становище, ніж міський. Окрім того, на відміну від лікаря в місті, сільський фактично не матиме конкурентів.
Обирати його будуть всією громадою і декларацію з лікарем укладуть всі мешканці села — а лікар отримуватиме гроші за їх медичне обслуговування. Втім це не означає, що в селах зможуть працювати непрофесійні лікарі і у мешканців не буде альтернативи – громада може відмовитись від поганого лікаря і запросити іншого. Додаткових податків «на лікарів» чи «на лікарню» запроваджувати ніхто не буде.
Хабарі (під виглядом «внесків на благодійні потреби») та каса тепер будуть іти паралельно?
Оскільки буде визначено тариф на послугу, який буде відомий, то підстави давати хабарі зникнуть. Держава напряму оплатить всі необхідні видатки для надання конкретної послуги. Щороку держава офіційно інформуватиме громадян про кількість і вартість послуг, які вона покриватиме на 100%, а які частково. Всі співоплати будуть офіційними, прозорими і відкритими. Відмова лікаря надати допомогу чи ліки, що входять до гарантованого пакету медичних послуг, або будь-які вимоги з боку медперсоналу сплатити додаткові неофіційні кошти – злочин, за який передбачена відповідальність, в тому числі кримінальна.
У разі неправомірних дій лікаря, пацієнт завжди зможе поскаржитись в Національну службу здоров’я, яка здійснюватиме контроль за дотриманням лікарями і медичними закладами умов контрактів на обслуговування населення. НСЗУ має право розірвати контракт з лікарем чи медзакладом на обслуговування пацієнтів у разі порушення умов контракту.
Все це прекрасно звучить, але ж МОЗ хоче запровадити інститут сімейних лікарів, і лише за їхньої згоди можна буде потрапити до конкретного профільного фахівця!
Це неправда. В МОЗ підкреслюють: кожна людина в разі необхідності зможе звернутись до будь-якого лікаря-спеціаліста без направлення сімейного лікаря і отримати допомогу. Але в цьому випадку пацієнту доведеться сплатити повну вартість послуг лікаря і лікування. Якщо ж ви звертаєтесь до нього за направленням сімейного лікаря, вартість вашого лікування та необхідних медичних засобів повністю або з невеликою співоплатою відшкодує держава.
Де будуть братися всі ці гроші на всі ці покриття з боку держави, з наших кишень?
Реформи не бувають безкоштовними. Потрібні будуть інвестиції на перебудову, переобладнання та перепрофілювання лікарень. Потрібні будуть окремі інвестиції в перенавчання лікарів. Власники лікарень та інших медзакладів – міста, райони, ОТГ – вже зараз зацікавлені в розвитку своєї медичної інфраструктури. Тому Уряд вирішив виділити на цілі переобладнання та перепрофілювання закладів окрему інвестиційну субвенцію.
Крім того, МОЗ України розрахував прогнозні обсяги витрат на охорону здоров’я відповідно до Календарного плану реформи, який передбачає покрокові зміни протягом 2018 — 2020 років.
Згідно з прогнозованими даними, протягом цього періоду очікується зростання реального валового внутрішнього продукту України в середньому на 3,19% на рік. Запровадження офіційної співоплати за медичні послуги пропонується розпочати поступово, з поетапним збільшенням частки відповідних надходжень по мірі розширення послуг вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що надаватимуться за новим принципом. Згідно з проведеними розрахунками, частка витрат за рахунок офіційної співоплати не буде перевищувати 13,3% від загального обсягу витрат галузі у 2020 році.
А де взяти кадри під всі ці масштабні перетворення?
За статистикою, в Україні налічується 31 лікар на 10 тис населення, що співставне з показниками європейських країни. Разом з тим, дійсно є певний дисбаланс в спеціалізації. Маємо надлишок стоматологів, акушер-гінекологів та дефіцит сімейних лікарів тощо. Медична реформа врегулює цю проблему, адже оплата за послугу та суттєве підвищення зарплати на первинній ланці дозволить прибрати цей дисбаланс на ринку праці, зауважують у МОЗ.
Уряд хоче створити чергову структуру-«монстра», яка сконцентрує у своїх руках 80 млрд грн. На черзі чергове «пиляння» бюджетів?
НСЗУ (Національна служба здоров’я) не володіє цими коштами. Гроші акумулюються в державному бюджеті та зберігаються на казначейських рахунках. Національна служба здоров’я є оператором, який контрактує закупівлю медичних послуг та підписує договори з медичними закладами і лікарями-ФОП. З усіх можливих варіантів модель Національної служби здоров’я має найменші корупційні ризики, оскільки вона, як центральний орган виконавчої влади, буде підконтрольна контролюючим органам таким, як Рахункова палата, КРУ, а також антикорупційним органам НАБУ та НАЗК. В законі виписана прозора процедура вибору керівника через конкурс, яка є аналогічною до вибору керівника НАБУ. Це є запобіжником того, аби НСЗУ очолила людина з сумнівною репутацією
А як взагалі вони здійснюватимуть цей контроль? Самі надають і самі себе контролюють?
Це не так. Контроль якості послуг може бути різним – на рівні якості медичної допомоги та на рівні дотримання умов договору. Якщо йдеться про лікарську помилку, то в цьому разі контроль залишається за органом, який надає ліцензію — за МОЗ України.
Якщо йдеться про якість обслуговування, то це — компетенція НСЗУ. Наприклад, замість 4-місної палати, як це прописано в договорі, пацієнта поклали в 6-місну, або сказали, що немає ліків, хоча вони повинні бути, оскільки за них сплачені бюджетні кошти і вони входять до стандарту лікування. НСЗУ укладає договір і перевіряє його виконання, так само, як страхова компанія перевіряє виконання умов страхового договору.