Альбіна Курбанова
Поступ всупереч обставинам
Сучасна професійна спортивна сцена в Україні сформувалася у 1994 році, коли вдалося зібрати і відправити повноцінну національну збірну для участі в XIV зимових Олімпійських іграх у норвезькому місті Ліллегаммер. Українську збірну представляли 37 спортсменів в десяти видах спорту. Тоді Україна посіла 13 місце в загальному заліку.
Найвищий результат українські спортсмени продемонстрували на літніх Олімпійських іграх в Атланті у 1996 році, коли привезли 9 золотих медалей. В Афінах — 8 медалей вищого гатунку. Згодом у Пекіні — 7 золотих нагород. Після цього спостерігався спад результативності на змаганнях аж до 2018 року. На зимовій Олімпіаді в Сочі-2014 тільки жіноча збірна України з біатлону в естафеті змогла вибороти золото, а в спринті — бронзу завоювала Віта Семеренко. Таким чином наші олімпійці повторили найкращий виступ на зимових іграх двадцятирічної давнини в Ліллегаммері. Згодом на літніх Іграх в Ріо-2016 вдалося завоювати 11 нагород, з яких 2 золоті. На останній «білій» Олімпіада в Пхьончхані фристайліст Олександр Абраменков став олімпійським чемпіоном. Це — єдиний спортсмен, який показав високий результат, хоча окрім Абраменка, великі сподівання покладали на збірну з біатлону — профільного в Україні зимового виду спорту.
Олімпійські ігри у південнокорейському Пхьончхані завершилися 25 лютого 2018-го, однак і досі точиться дискусія між громадськістю, владою і спорткомітетом, щодо причин низького рівня підготовки наших спортсменів та відсутністю умов для їх тренувань. Адже в нинішньому році Україна відправила на ігри найменш чисельну збірну у складі 33 спортсменів, які тренувалися переважно за кордоном через відсутність у нас потрібної спортивної інфраструктури.
В українському спорті багато труднощів. Складно завойовувати медалі на чемпіонатах та олімпіадах, коли фінансування за словами чиновників є, але при цьому спортсмени не отримують вчасно новий інвентар. Великі сподівання зараз покладають на будівництво тренувального комплексу в Буковелі. З його появою начебто становище багатьох зимових видів: біатлону, лижних перегонів, різних видів фристайлу і, можливо, сноубордингу має покращитися.
Українці під стягами інших країн
В Пхьончхані змагалися українці, які здобули медалі під прапорами інших держав. Фігуристка Альона Савченко та її партнер-француз Бруно Массо взяли золото в змаганнях пар, виступаючи за Німеччину. На зимових Олімпійських іграх 2002 року Савченко представляла Україну. У 2003 році переїхала до Німеччині — і на Олімпіаді 2010 та 2014 років завойовувала бронзу.
Фігурист Олексій Биченко здобув для збірної Ізраїлю 2 місце у командних змаганнях. Спортсмен народився у Києві. До 2010 року захищав кольори України. На початку 2010 року він перебрався в США і прийняв рішення виступати за Ізраїль. «Основна причина переїзду — не відчувалося жодної підтримки нашого виду спорту з боку влади. Мене максимально підтримувала директор школи, тренери. Але цього недостатньо», — сказав він тоді в інтерв’ю «24 каналу».
Чемпіонка Олімпіади-2014 в Сочі фрістайлістка Алла Цупер, яка була прапороносцем команди Білорусі на відкритті Олімпійських ігор в Пхенчхані — також з України. На тій Олімпіаді вона стала четвертою. Переїхала до Білорусі в 1998 році.
Це — не єдині спортсмени, які виїхали з України виступати за збірні інших держав, зокрема Ізраїлю, Туреччини, Болгарії, Азербайджану. Сумна тенденція спостерігається протягом десятиріч. Найтитулованіша українська веслувальниця Інна Осипенко-Радомська, яка принесла Україні золото Пекіну, бронзу на олімпіаді в 2004 і два срібла в Лондоні, змінила громадянство у 2014 році й у Ріо представляла Азербайджан. Хоча нещодавно вона зізналася, що хоче знову представляти Україну.
На Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро 30 українських спортсменів виступали під прапорами різних країн. Хтось поїхав через розчарування у ставленні до спорту, хтось — за сімейними обставинами. Інші — через фінанси. Зрозуміло одне — кількість атлетів, які би могли реально боротися за нагороди найпрестижніших змагань у складі національної збірної з різних видів, складає багато десятків, а то й сотні людей.
Від зірок 1990-х — до перемог у «десятих»
Попри згадані вище труднощі, не бракує спортивних досягнень українців у період між 1993 та 2018 роками, особливо — на Олімпіадах.
Сергій Бубка — легкоатлет
За 10 років — із 1984-го по 1994-й — Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів:
- У 1993 році український легкоатлет став першою у світі людиною, яка стрибнула вище 6 м.
- На домашньому турнірі «Зірки жердини» в Донецьку Сергій Бубка в заключній спробі підкорює висоту 6,15 метра і в 18-й раз оновлює найвище світове досягнення в залах. Його рекорд зі стрибків з жердиною в закритих приміщеннях — 6,15 м зумів побити тільки в 2014 році французький спортсмен Рено Лавіллені. Рено показав результат в 6,16 м.
- 35-й світовий рекорд вже на відкритому повітрі Бубка встановив наступного року — у 1994. В італійському місті Сестрієре він вперше в історії стрибнув у висоту з жердиною на висоту 6 м 14 см. Це досягнення залишається непідкореним і досі. Як писали в ЗМІ, за своє видатне досягнення Бубка отримав Ferrari — автівку оцінили у $120 тис.
За найбільшу кількість світових досягнень у легкоатлетичному спорті український атлет занесений до Книги рекордів Гіннесса. За видатні спортивні досягнення, особисті заслуги в піднесенні міжнародного авторитету нашої держави Бубці першому серед українських спортсменів було присвоєно звання Героя України.
Оксана Баюл — фігуристка
Свої самостійні виступи на Олімпійських іграх українська збірна починає з 1994 року. Саме тоді фігуристка Оксана Баюл здобула першу золоту Олімпійську медаль для незалежної України. Перемога дісталася непросто. За два дні до виступу у довільній програмі, на тренуванні Оксана випадково зіткнулася з німецької фігуристкою Танею Шевченко і та лезом ковзана розсікла українці ногу. Попри 3 накладених шви, 26 лютого 1994-го вона вийшла на лід і блискавично відкатала свою складну програму. Долю змагань вирішив один голос — німецького судді, чемпіона світу Хоффманна. В короткій програмі він поставив Баюл другою, а в довільній змінив свою думку і віддав їй перше місце.
Інесса Кравець — легкоатлетка
В кар’єрі Кравець було відразу три Олімпіади. В Барселоні спортсменка опинилася за крок до золотого тріумфу, поступившись відомій німецькій стрибунці Хайке Дрекслер, яка на той момент не програла жодного чемпіонату світу.
На Чемпіонаті світу в Швеції (місто Гетеборг) 10 серпня 1995 року українська спортсменка встановила світовий рекорд в потрійному стрибку, підкоривши дистанцію в 15,5 м. Перевершити його не може ніхто вже більше 20 років. На Олімпійських іграх в Атланті 1996 року 29-річна Інесса завоювала «золото» в потрійному стрибку, показавши результат 15,33 м.
— Всі постійно запитують під час інтерв'ю про цей рекорд. Але для мене набагато важливіше перемога на Олімпійських іграх. Жоден рекорд не зрівняється із золотою олімпійською медаллю
з інтерв'ю для видання «Факти»
В’ячеслав Олійник — борець
У 1996 році Олійник піднявся на найвищу сходинку п’єдесталу на Олімпійських іграх в Атланті. Його золота медаль у ваговій категорії до 90 кг стала першою нагородою найвищого ґатунку незалежної України на літніх олімпіадах. Олійник також є чемпіоном Європи, срібним призером чемпіонату світу та 5-разовим чемпіоном України.
У 2004 році Олійник закінчив спортивну кар’єру і протягом двох років був тренером в клубі боротьби «Азовмаш» в Маріуполі, звідки родом спортсмен. Після цього ЗМІ писали про те, що чемпіон часто буває в Норвегії, де орендував невеликий спортзал і консультує місцевих атлетів.
Жанна Пінтусевич-Блок — спринтерка
Українська спринтерка на двох чемпіонатах світу в Афінах-1997 та Едмонтоні-2001 здобула 2 золоті медалі — на 200 і 100 м відповідно. У 1997-му Жанна випередила одну з найсильніших спортсменок свого часу, Мерлін Отті. А в 2001-му виграла «золото» в бігу на 100 м, випередивши легендарну американку Меріон Джонс, з якою понад 5 років продовжувала суперництво. Також спортсменка виграла 4 срібні медалі на чемпіонатах світу та Європи. Найвищим досягненням Блок на Олімпійських іграх є четверте місце, яке вона посіла в Сіднеї на 100 метровій дистанції.
Катерина Серебрянська — гімнастка
Абсолютна олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики, заслужений майстер спорту України, засновник і керівник «Студії Серебрянських» — на Олімпійських іграх в Атланті 1996 року Катерина Серебрянська отримала найвищу нагороду: золоту медаль в індивідуальному багатоборстві.
Серебрянська стала чемпіонкою Європи в командній першості, абсолютною чемпіонкою світу і Європи, олімпійською чемпіонкою, володаркою Кубка континенту. У своєму активі вона має також 8 титулів чемпіонки світу, 6 титулів чемпіонки Європи у фіналах в окремих видах.
— Я хотіла бути Олімпійською чемпіонкою, це дійсно була мрія дитинства і до 18 з половиною років я йшла до цієї мети
Лілія Подкопаєва — гімнастка
Подкопаєва стала володаркою 45 золотих, 21 срібних та 14 бронзових медалей тільки на міжнародних змаганнях, окрім національних першостей в спортивній гімнастиці. Свої 2 золоті медалі — в абсолютній першості та вільних вправах вона завоювала на Літніх Олімпійських іграх 1996 року в Атланті. В автобіографії спортсменка розповідає, що ця Олімпіада була найважливішою подією в житті, до якої вона готувалася цілих 13 років:
— Зал «Джорджія Доум» в Атланті, де проходили змагання зі спортивної гімнастики, був заповнений під зав’язку. 45 тис глядачів на трибунах старанно підтримували своїх співвітчизників з американської команди. Подивитися на змагання прийшов навіть тодішній президент США Білл Клінтон з сім’єю. До сих пір пам’ятаю ці переживання … Навколо була неймовірно урочиста і в той же час напружена атмосфера. Всі нервували. Після виступу на першому снаряді я опинилася лише шостий в загальному заліку. Наступним снарядом були бруси. У цій вправі мене обійшла тільки гімнастка з США, яка незабаром вибула з боротьби за медаль. За наступний виступ на колоді я отримала високу оцінку суддів, але моєю сильною стороною були вільні вправи. Тоді я виконала подвійне сальто вперед з поворотом на 180 °, за яке судді поставили мені найвищу оцінку на турнірі — 9,887 бала. Добре пам’ятаю овації залу в той момент і наповнювала мене гордість. Гордість за те, що твоя праця, і праця людей, які допомагали тобі, не пройшла даремно.
Рустам Шаріпов — гімнаст
На Олімпійських іграх 1996 року в Атланті харків’янин Рустам Шаріпов здобув перемогу у вправах на брусах і став бронзовим призером в командній першості. До цього на Олімпіаді в Барселоні Шаріпов завоював золоту медаль у командній першості, виступаючи за Об’єднану команду. Був чемпіоном світу і двічі чемпіоном Європи. Перед Олімпіадою 1992 року ледь не до останнього моменту було не відомо, поїде спортсмен в основному складі чи в статусі запасного:
— Так, я фактично застрибнув на підніжку поїзда, але не думаю, що за інших обставин у мене б були більш високі результати. У Барселоні у мене не було великих цілей: потрапити в фінал багатоборства або поборотися за медалі в окремих видах. Головним завданням було — допомогти команді. Ті 5 гімнастів, які стояли в збірній переді мною, були на той момент і більш титулованими. І досвід мали багатший мого, — розповідав Шаріпов в інтерв’ю «Спорт-Експрес».
Валентина Цербе-Несіна — біатлоністка
Володарка першої олімпійської медалі сучасності для збірної України — ця українська біатлоністка виборола «бронзу» в спринті на зимових Олімпійських іграх 1994 в Ліллегаммері (Норвегія). Уродженку Прилук на той момент вважали однією з найсильніших біатлоністок планети і її медаль не можна назвати випадковою.
Гонка пройшла в рівній боротьбі і до золота українці не вистачило якихось 1,2 сек. Виграла олімпійську гонку представниця Канади — Міріам Бедар, білоруска Світлана Парамигіна Світлана В’ячеславівна стала другою. Українська спортсменка є також дворазовою бронзовою призеркою чемпіонатів світу, А ще вона — чемпіонка України, переможниця етапів Кубка світу, заслужений майстер спорту України.
Валерій Гончаров — гімнаст
Величезним досягненням у спортивній кар’єрі і біографії Валерія Гончарова є титул Олімпійського чемпіона у вправах на паралельних брусах в Афінах 2004 року. Потім в інтерв’ю Sport.ua він скаже:
— Олімпіада — це взагалі момент істини. Начебто все як завжди — графік, суперники, судді… Тільки титул олімпійського чемпіона розігрується раз у 4 роки, ось в чому фішка. Напруга божевільна! У тебе всього одна спроба і жодного права на помилку, «вистрілити» потрібно саме тут і зараз.
До речі, після срібної медалі сіднейської Олімпіади (2001р.) в командній першості Валерій Гончаров покинув на деякий час спорт і пішов в цирк «Дю Солей» повітряним гімнастом. В інтерв’ю спортивному виданню він пояснив своє рішення тим, що втомився від гімнастики, а цирк допоміг відпочити, набратися нових вражень і знов скучити за гімнастикою.
— Загалом, зовсім не впевнений, що виграв би «золото» Афін, якби не той цирковий досвід. Шкода тільки, що виступити перед публікою на арені не довелось, — сказав він.
Олександр Воробйов — гімнаст (кільця)
Бронзовий призер Олімпійських Ігор-2008 в Пекіні. Тоді перше та друге місце посіли китайці. Спортсмен виграв також бронзу чемпіонату світу-2009 і золото Європи-2007 у вправі на кільцях. Заслужений майстер спорту. Варто зауважити, що кільця є найважчим спортивним снарядом. Адже вони рухаються, а руки перебувають під дією ваги власного тіла, тому в найсильнішій напрузі перебувають усі м’язи корпуса й рук. Всі спортивні досягнення гімнаста пов’язані виключно з кільцями. Як пояснював в інтерв’ю спортсмен, він міг би виступати і в багатоборстві:
— Але кільця для мене — це можливість прориву, можливість саме в цій вправі досягти найвищих результатів. Тому рішення Федерації спортивної гімнастики України було — кільця.
Щоб стати кільцевиком, за словами Олександра, потрібно багато та наполегливо тренуватися:
— Кільця — це чисто силовий снаряд, і досягти тут високих результатів, думаю, можуть не всі гімнасти. Потрібно мати дуже сильні руки, а головне — сильний плечовий пояс, на який падає все основне навантаження. А ще важливіше — потрібно величезне бажання стати відомим кільцевиком.
Ігор Радівілов — гімнаст
Український гімнаст є бронзовим призером Олімпійських ігор-2012 в опорному стрибку. Ставав срібним призером Європейських ігор, а також вигравав «срібло» на чемпіонаті Європи. На чемпіонаті світу в Монреалі у 2017 році український гімнаст завоював срібну нагороду в опорному стрибку, поступившись переможцю 1/1000 бала. В іншому фіналі – у вправах на кільцях – спортсмен увійшов до ТОП-6.
За підсумками серії змагань Кубка світу зі спортивної гімнастики 2016-2018 років Ігор Радівілов здобув перемогу в загальному заліку у вправах на кільцях та в опорному стрибку. Прізвищем атлета навіть назвали складний елемент у спортивній гімнастиці після того, як він виконав потрійне сальто на Олімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро. Прийом виконується лицем вперед, відступаючи від опорного містка. Спортсмен повинен зробити три оберти в повітрі, перед тим, як приземлитися. Стрибок The Radivilov отримав базову оцінку 7,0 балів. Проте згодом Міжнародна федерація гімнастики заборонила цей елемент, грунтуючись на припущеннях, що це — занадто небезпечно.
Сестри Семеренко — біатлоністки
Сестри-близнючки Віта та Валентина Семеренко — відомі українські біатлоністки родом із Сумщини. В їхньому активі — на двох 10 медалей чемпіонатів світу і три з Олімпійських ігор.
Валентина Семеренко вважається однією з найсильніших українських спортсменок і членів збірної з біатлону. У минулому спортсменка 5 разів вигравала Чемпіонати Світу, 7 разів — чемпіонати Європи. Обидві сестри — олімпійські чемпіонки в Сочі-2014.
Всього на рахунку Віти, яка на 15 хв старше своєї сестри — п’ять нагород чемпіонатів світу, з яких три особистих бронзи, тринадцять медалей Кубків світу — три золота в естафеті, і п’ять титулів чемпіонки Європи.
Віта Семеренко вперше потрапила в національну збірну в сезоні 2005-2006 років. В сезоні 2008-2009 заробила свої перші призові місця в Кубку світу — срібло у спринті в Хохфільцені, срібло в естафеті в Оберхофі, яке перетворилося на золото після дискваліфікації росіянок, та бронзу в індивідуальній гонці в Вістлері.
Юрій Чебан — веслувальник-каноїст
Юрій Чебан склав компанію Яні Клочковій і Василю Ломаченку в переліку українських спортсменів, яким вдавалося ставати олімпійськими чемпіонами на двох Олімпіадах поспіль. Він — дворазовий олімпійський чемпіон 2012 (Лондон) та 2016 років (Ріо). Юрій також вигравав чемпіонати світу в Дуйсбурзі у 2007 та Москві — у 2014 році.
Зараз є єдиним спортсменом, який вигравав у дисципліні каноїстів-одинаків на 200 м, оскільки ця дисципліна з’явилася на Олімпійських іграх тільки в 2012 році. На Олімпіаді в Ріо 30-річний одесит у веслуванні на каное на 200 метрів показав кращий результат, а його патріотичне каное стало окрасою Ігор в Ріо:
— Там (в Ріо — прим. ред.) вдало фінішував човен з козаками, які скачуть на конях з булавою і шаблею, як символ того, що ми — непокірний, вільний народ, який твердо стоїть на своєму і в силах дати відсіч всім, — сказав чемпіон в одному з інтерв’ю.
Олег Верняєв — гімнаст
Український гімнаст Олег Верняєв родом з Донецька. Він завоював першу золоту медаль на Олімпійських іграх в Ріо-де-Жайнеро у вправах на паралельних брусах — коронному снаряді спортсмена. Гімнаст також є золотим, срібним і тричі бронзовим призером чемпіонату Європи, а у 2014 році став володарем золотої медалі чемпіонату світу.
Золото – не перша медаль Олега Верняева, яку він отримав в Ріо. Український гімнаст також здобув срібло в категорії особистого багатоборства.
Яна Клочкова — плавчиня
Прізвисько «Золота рибка» міцно закріпилося за багаторазовою чемпіонкою та найбільш титулованою спортсменкою України Яною Клочковою. За свою спортивну кар’єру плавчиня встановила 50 рекордів України, вигравала практично кожні змагання будь-якого рівня, в якому брала участь. Принесла країні 5 Олімпійських медалей — 4 золоті та одну срібну.
Перше олімпійське золото Яна заробила в 18 років — на літній Олімпіаді в Афінах вона встановила нові світові рекорди Європи і світу і отримала 2 золоті медалі. А через 4 роки, після перемоги на наступній літньої олімпіади, спортсменка вирішила взяти тайм-аут і на цьому її перегони за медалями завершилися:
— Я не тільки отримала 2 золоті медалі, а й побила 2 рекорди — світу і Європи. Але я тоді була така молода, що толком навіть не усвідомила грандіозності події. Тільки подумала, стоячи на п'єдесталі в Афінах: ось і сталося! Це був той випадок, про який кажуть «прокинулася знаменитою». Але коли в харківському аеропорту мене зустріли оркестр, телекамери, журналісти з диктофонами і море квітів, від збентеження я просто не знала, куди подітися
Жіноча збірна України з біатлону
Жіноча збірна України в естафеті 4 × 6 км завоювала золоту медаль на Олімпіаді 2014 року в Сочі. Сестри Віта і Віля Семеренко із Сум, киянка Юлія Джима та тернополянка, аспірантка Львівського державного університету фізичної культури Олена Підгрушна вибороли перше зимове «золото» для України за 20 років.
Основними переслідувачами української команди стали росіянки і норвежки. Ключовим моментом всієї гонки стала «стійка» Валі Семеренко. Вона припустилася трьох промахів в перших 5 пострілах, після чого вже не мала права на помилку. Але в цей критичний момент наша спортсменка зібралася і потрапила в мішень трьома запасними патронами, передавши естафету Олені Підгрушної з 28-секундним відривом від переслідувачів.
З такими результатами 2014 року на нашу команду біатлоністок покладали великі надії на Олімпіаді-2018. Проте в південнокорейському Пхенчхані жіноча збірна фінішувала на 11-му місці. Олімпійським чемпіоном в естафеті стала збірна Білорусі.
Ольга Харлан — фехтувальниця
Харлан — найтитулованіша спортсменка України в цьому виді спорту.
— Моє найважливіше спортивне досягнення — це Олімпіада в Пекіні 2008 року, коли команда виграла золото. Це стало початком всього мого шляху: і в особистих змаганнях та всієї нашої команди, — сказала спортсменка в інтерв’ю Vogue.
Спортсменка розвивається і виступає і як індивідуальний боєць. На її рахунку, крім численних срібних і бронзових медалей:
- 5 золотих медалей на чемпіонатах світу,
- 7 на чемпіонатах Європи,
- золото на Європейських іграх в Баку,
- у 2012-му на Олімпіаді в Лондоні спортсменка завоювала бронзу.
Олімпійське золото у фристайлі
Олександр Абраменко
Перший олімпійський чемпіон із фристайлу та єдиний, хто здобув нагороду на зимових Іграх 2018 у Пхьончхані для Олімпійської збірної України. Це була четверта Олімпіада 29-річного хлопця. До Пхьончхану він брав участь в Іграх у Ванкувері (27 місце), Турині (24) і Сочі (6).
Як неодноразово зізнавався спортсмен, у фристайл потрапив випадково. У Миколаєві була єдина в Україні така гірка — водний трамплін для тренувань. Тому тренер порадив Олександру спробувати себе в такому виді спорту. Як зізнається українець, найулюбленішою частиною тренування для нього був батут. Про «золотий» виступ на Олімпіаді-2018 спортсмен згадував так:
— Я йшов на фінальний стрибок і думав — хоч би це був той момент, коли я зроблю свій кращий стрибок. Так і вийшло, що я його зробив
Перша жінка-переможниця WTA з України
Еліна Світоліна
Перша ракетка України Світоліна в 16 років стала другою українкою після Катерини Бондаренко, яка перемогла на юніорському Ролан Гарросі. В 19 років завоювала свій перший титул в дорослому турі WTA, ставши володаркою Кубка Баку, а вже за рік зуміла його захистити. 2014-2017 стали найбільш плідними роками в кар’єрі української тенісистки. За цей час вона більше 10 разів перемагала в матчах проти суперників з ТОП-10 світового рейтингу.
На Олімпійських іграх-2016 Ріо-де-Жанейро Світоліной вдалося подолати тодішню першу ракетку світу Серену Вільямс. А після Олімпіади Світоліна тричі обіграла нову кращу тенісистку світу німкеню Анжеліку Кербер.
2017-го Світоліна посіла третє місце в одиночному розряді в міжнародному рейтингу Жіночої тенісної асоціації (WTA). Такої високої позиції українці не займали ні в жіночому, ні в чоловічому тенісі.
28 жовтня 2018-го українка виграла фінальний поєдинок на підсумковому турнірі WTA в Сінгапурі і здобула головну перемогу в історії українського тенісу
Міжнародна зірка українського футболу
Андрій Шевченко
Перераховувати його нагороди та досягнення в кар’єрі можна довго, але зупинимося на найголовніших з них:
- Володар «Золотого м’яча» 2004 року — призу, що вручається найкращому футболісту Європи. За всю історію українського футболу — крім Шевченка — цієї нагороди удостоїли Олега Блохіна та Ігоря Беланова.
- Кращий бомбардир збірної України в історії (48 м’ячів).
- Тричі ставав кращим бомбардиром Ліги чемпіонів, двічі — чемпіонату Італії. Другий бомбардир в історії «Мілана», кращий бомбардир в історії міланських дербі.
- Шість разів спортсмена визнавали кращим футболістом України. Заслужений майстер спорту України.
Повернення Шевченка через 10 років в Україну стало найгучнішою подією в нашому чемпіонаті. Перший матч Андрія в складі «Динамо» в чемпіонаті країни проти донецького «Металурга» зібрав повні трибуни динамівської арени.
Зараз легендарний футболіст тренує збірну України з футболу:
— Завжди мотивує любов до футболу. Я прекрасно знаю цю гру, і мене знають завдяки їй. Але працювати тренером Збірної України мене мотивує любов до Батьківщини. Немає нічого почесніше, ніж очолювати команду твоєї країни. Збірна була і є головною командою моєму житті
Живі легенди українського боксу
Брати Клички
Символи українського боксу і живі легенди світової арени, брати Віталій і Володимир Клички розпочали професійну кар’єру у 1996 році, невдовзі після олімпійського чемпіонства в Атланті 1996 року. Брати уклали контракт з гамбурзьким клубом Universum Box-Promotion і увійшли під опіку німецького тренера Фріца Здунека. Перші поєдинки Віталія та його брата проходили тільки в Німеччині.
Старший Віталій — чемпіон світу у важкій вазі за версією WBC, WBO, за версією журналу The Ring, чемпіон Європи з боксу серед професіоналів за версією EBU. Молодший Володимир — чемпіон світу в суперважкій вазі за трьома версіями (WBO / IBF / IBO), володар чемпіонського поясу журналу The Ring, Олімпійський чемпіон. На професійному ринзі Кличко-старший провів 47 поєдинків, з яких виграв 45. Із них 41 бій він завершив достроково нокаутами. У боксера лише 2 поразки: він програв американцю Крісу Берду та Ленноксу Льюїсу.
Заключний свій поєдинок Віталій провів 8 вересня 2012 року у столиці РФ, нокаутувавши у 4 раунді німця сирійського походження Мануеля Чарра. Після того він з деякими ваганнями вирішив піти з боксу, повністю присвятивши себе політичній діяльності. Сьогодні Віталій Кличко є мером Києва
Кличко: «Київ заробив 50 млн грн на фіналі Ліги Чемпіонів» та головою фракції в одній з політичних партій України.
У професійній боксерській кар’єрі Володимира Кличка — 64 перемоги, 5 поразок і жодної нічиєї. Він 5 разів завойовував титул чемпіона України з боксу. За свою кар’єру був володарем титулів чемпіона світу у важкій та надважкій вазі за версіями WBO, IBF, IBO та WBA. Також український спортсмен є чемпіоном XXVI Олімпійських ігор у ваговій категорії понад 91 кг (1996). До речі, перший титул чемпіона світу здобув 2000 року в бою проти переможця Віталія Кличка — Кріса Берда.
3 серпня 2017 року Володимир Кличко оголосив
На завершення шляху Чемпіона — 5 фактів про Володимира Кличка про завершення спортивної кар’єри.
Нова ера українського боксу
Олександр Ломаченко
Після завершення кар’єри Володимира Кличка саме Ломаченка вважають українським боксером №1. Серед ключових здобутків — тріумф на Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні та 2012 року в Лондоні. У Пекіні українець переміг француза Хедафі у фіналі нокаутом, а за виступ на Олімпійських іграх наш боксер отримав престижний приз Вела Баркера. Минуло 4 роки — й українець успішно захистив звання Олімпійського чемпіона, розгромивши представника Південної Кореї Сун-Чул Хана у фіналі.
Чемпіонський титул WBO цей боксер здобув 2014 року в бою проти американця Гері Расселла. Його наступними суперниками стали Чонлатарн Пірійяпіньо, Гамальер Родрігес, Ромуло Коасіч, Роман Мартінес, Ніколас Уолтерс, Джейсон Соса, Мігель Марріага, Гільєрмо Рігондо — і скрізь Ломаченко здобув перемогу. Шанувальники боксера чекають на наступний бій. Він має відбутися 8 грудня у Нью-Йорку, а його суперником стане чинний володар титулу WBO в легкій вазі пуерторіканець Хосе Педраса.
Олександр Усик
Абсолютний чемпіон світу в першій важкій вазі за версією WBO WBC, IBF, WBA, The Ring — а свою першу золоту медаль Усик здобув на Олімпіаді-2012, де переміг італійського опонента Клементе Руссо. Саме тоді він виконав переможний гопак, що запам’ятався журналістам та глядачам.
У 2016 році в Ґданську Олександр Усик провів свій десятий бій на професійному ринзі за титул чемпіона світу за версією WBO проти на той момент чинного чемпіона у першій важкій вазі поляка Кшиштофа Гловацького. Поєдинок тривав 12 раундів — і в підсумку судді одноголосно віддали перемогу спортсмену з України. Олександр отримав звання світового лідера в першій важкій вазі. У підсумку він встановив новий рекорд, перевершивши успіх Евандера Голіфілда, який свого часу отримав чемпіонство в дванадцятому поєдинку. 21 липня 2018 року Усик став абсолютним чемпіоном світу Всесвітньої боксерської суперсерії WBSS, перемігши осетина Мурата Гассієва, який представляв РФ.
А наступний бій — вже незабаром. Як повідомив у ЗМІ промоутер Усика, Олександр боксуватиме проти Тоні Белью 10 листопада 20108 року в Лондоні. У цьому поєдинку ставкою для переможця стануть всі 4 чемпіонські пояси.
Спорт, відкритий для тих, хто ніколи не був профі
Українська збірна на Іграх Нескорених (Invictus Games)
Ігри Нескорених мають на меті подолати стереотипи у ставленні до військовослужбовців з інвалідністю. Фундація Ігор Нескорених (Invictus Games Foundation) була заснована у 2014 році принцом Великобританії Гаррі. Перші змагання пройшли в Лондоні та зібрали 400 спортсменів із 13 країн. Другі Ігри відбулися за 2 роки, в травні 2016-го. Тоді їх провели в Орландо, а кількість учасників зросла до 500 осіб із 15 країн. Змагання 2017 року в Торонто стали третіми в історії Ігор та першими для України. Під час свого дебюту українська збірна показала один з найкращих результатів серед інших 16 країн. Українські ветерани здобули 14 медалей, 8 з яких були золотими.
У 2018 році 26 жовтня збірна України провела свій фінальний день змагань на Іграх Нескорених-2018 у Сіднеї. Всього українським ветеранам вдалося вибороти 20 медалей у 9 дисциплінах. Таким чином вони перевершили досягнення збірної України на минулорічних Іграх в Торонто. Всього за 6 днів виступів Україна виборола 20 медалей — 7 золотих, 10 срібних та 3 бронзові.
Прочитати інші з 12 історій
Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора
