fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Співзасновник Coffee Brew Bike: «Кава —  це синонім до слова “маржинальність”»

Spivzasnovnyk Coffee Brew Bike: «Kava —  ce synonim do slova “maržynaľnisť”»

Під запорізьким пекучим сонцем зустрічаю Олексія Філіппенкова. У свої 20 років хлопець вже встиг розвинути кілька брендів; найяскравіший з них — Coffee Brew Bike. Як створювалася велокав'ярня та що на практиці вивчив про кавовий бізнес,  Олексій розповідає за чашкою улюбленої фільтр-кави
Pid zaporiźkym pekučym soncem zustričaju Oleksija Filippenkova. U svoї 20 rokiv hlopeć vže vstyg rozvynuty kiľka brendiv; najjaskravišyj z nyh — Coffee Brew Bike. Jak stvorjuvalasja velokav'jarnja ta ščo na praktyci vyvčyv pro kavovyj biznes,  Oleksij rozpovidaje za čaškoju uljublenoї fiľtr-kavy
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Почалася історія Coffee Brew Bike влітку 2016 року. Тоді, отримавши фінансування, 18-річний Олексій взявся за конструювання та створення першого кавового байку. А вже у 2017 ці кав’ярні приглянулися багатьом підприємцям України. За цей рік, немов гриби після зливи, в українських містах виник понад десяток новеньких велокав’ярень. Проте вже у грудні 2018-ого Олексій перейшов до іншого проекту — Майстерні пончиків. Другокурсник Олексій мав багато вільного часу після пар: Я був активним студентом: тоді займався літнім кінотеатром і квіти продавав. Тоді, у 2016-ому, ідея спала на думку Віталію Івахову — власникові меблевого виробництва та фабрики кави Isla. Перебуваючи в Лос-Анжелесі, Івахов побачив незвичайні велокав’ярні: велосипеди, поєднані із кавовою машиною. Порівнюючи з застарілими українськими МАФами, підприємець зрозумів: оригінальна велосипедна ідея мала би прижитися на вулицях України. Займатися цим у Віталія не було часу, тому він запропонував мені партнерство: 50 на 50. В той момент я не злякався такої серйозної пропозиції, мені було дуже цікаво. З тих пір я не відвідую пари вже 2 роки, — зізнається Олексій. За його словами, його задачею було збудувати, перевірити в роботі концепцію велокавярні, розвинути мережу і, врешті-решт, продавати франшизу. Після 3 років підприємницької діяльності Олексій згадує: людей з очима, що горять, можна перерахувати на пальцях. А знайти за невеликі гроші таких — майже неможливо. Саме тому, каже, Івахов й обрав його, 18-річного студента, у партнери в цій новій справі. Хлопці працювали вдвох: Олексій та його друг брали для розробки за основу шведський кавовий байк компанії Wheeles. Хоча конструктори й рівнялися на шведів, та український аналог довелося адаптували під наш ринок. Вся справа була у вартості: через дороговартісні матеріали (такі, як літій) шведський кавовий байк коштував втричі більше. Філіппенков каже: аби їздили на кавовому байку було зручніше, команда розробила дві моделі. Перша була без перемикання передач. Друга базується на системі Shimano, що має 24 передачі. Продаючи 2-3 місяці каву самостійно на вулицях Запоріжжя, засновники повністю відбили собівартість і навіть вийшли в плюс. Олексій розкриває карти: на його думку, на високі продажі вплинув саме зовнішній вигляд самого велосипеда (хоча й каву вони варять якісно). Лише уявіть: молодий хлопець їде Запоріжжям на синьому велосипеді з кавомашиною. Вже незабаром підприємець вирушив на профільну виставку до української столиці. Там до великого кавового стенду Isla підходило багацько люду. Олексій пригадує: зрозумівши, що ці велокавярні — об’єкт неприхованої уваги, в команді Coffee Brew Bike розпочали розробку франшизи. Усього за 2 місяці команда продала першу партію велокавярень. Їхні кавобайки придбали підприємці з Вінниці, Дніпра, Одеси, Києва й навіть польського Ґданська. Проте не все так просто, як хотілося би. По-перше, власнику кавового бізнесу на колесах потрібно самостійно знайти місце. Олексій, базуючись на власному досвіді, зауважує, що не у всіх містах України дають офіційні дозволи стояти з кавою. По-друге, такій велокавярні треба підключитися до електричного живлення. Це — наступний етап. Тут потрібно поспілкуватися з представниками обленерго. Потім потрібно виводити розетки на стовпах, а це — майже нереально. Філіппенков ділиться спостереженнями: Люди хочуть купити усе готове, і щоби воно одразу ж приносило прибуток. Такого не буває. Ті, хто реально захотіли, знаходили можливість впровадити цей бізнес. В основному, усі розташовуються на приватних територіях: торговельні центри, магазини тощо. Мій найулюбленіший приклад — це Coffee Jeans. Все відбувалося так: ми провели перемовини з чоловіком. Завершивши, ми спустилися до складу, де він захотів сфотографувати нашу велокавярню. Тоді це був по суті кістяк: велокаркас, обшитий фанерою. Я тоді не надав цьому значення —  та вже найближчим часом додзвонитися до нього я так і не зміг. А за 3 місяці моя знайома надсилає фото з київського Даринку, де стоїть аналогічний байк — лише з чужим брендуванням, — говорить Олексій. Справа була у тому, що збудувати свою кав’ярню за зразком закордонних колег, як це колись зробив Олексій, було просто. Проблема полягала ось у чому: багато деталей, які Олексій удосконалив, Coffee Jeans повторювали: наприклад, колеса, які в американців стоїть велике ззаду і мале спереду, Олексій вирішив робити однаковими. А ще він вигадав залізну деталь, яке захищає колесо від пошкоджень при ймовірному зіткненні з перешкодою чи іншим транспортним засобом. Підприємець змальовує ситуацію на ринку: на підйомі зараз ті, хто вибудовує серійну структуру. В основному це — представники франшиз, як, наприклад, Aroma Kava чи запорізькі Lavazza. Справа у тому, що франчайзери дійсно серйозно ставляться до маркетингу, сервісу та локацій, тому детально прописують ці моменти у своїх технічних картах: Ти купляєш запасний парашут, який вже хтось випробував на власній шкурі. Олексій вважає, що готові відомі бренди рятують молодий бізнес від можливого падіння: Це не гарантує, що твій бізнес точно піде вгору. Але так ти хоча би будеш у безпеці. Допускатимеш менше грубих помилок, які спіткають необізнаних підприємців на початку. Водночас, в Україні існує запит від іншої аудиторії. Це — альтернативна кава, або кавярні так званої третьої хвилі. Їх нині настільки багато, що Олексію здається, що ми підходимо до певної пікової точки: Деякі кавярні дуже перегинають палицю. Доходить до маячні: кажуть, що каву потрібно пити без цукру, тому що він перебиває смак кави. А іноді, якщо я додам пів стіку цукру, баристи бють по руках і кажуть: Як ви можете!. А якщо в мене інша точка зору і за моєю теорією цукор пришвидшує смакову віддачу? Смак від кави завдяки солодкому тільки розкривається. Кава — це синонім до слова маржинальність, вона дає надзвичайний рівень чистого прибутку, говорить Олексій, тож 3-4 роки тому кавова індустрія була більш схожою на золоту лихоманку. Під час нашої бесіди хлопець звертає увагу на свою порожню філіжанку: Я щойно випив фільтр-каву. Реальна ціна її зерен — 4 грн, а продається вона за 18 грн. Враховуючи, що ця кавярня ще й з гарних зерен варить каву. Буває гірше. Приміром, американо із поганенької кави коштує 1,5 грн, а продають його за 15 грн. Ця ситуація — показник того, чому потужна маржинальність притягує тисячі підприємців щороку до кавової індустрії, говорить Олексій. Складно знайти приміщення або місце на вулиці, де гарантовано буде потужний потік клієнтів. Хороших місць вкрай небагато. Тому кожному покупцю франшизи Coffee Brew Bike дають чітку інструкцію, як підбирати місця: важливо враховувати трафік та, власне, ті будівлі-магніти, які трафік і притягують. А ще варто обирати за прозорістю (чи видно твоє місце перехожим на вулиці). Нерідко орендодавці кажуть неправду про популярність локації —  тому цей момент потрібно провіряти. Олексій радить підписувати договір оренди в присутності юриста та дізнатися в колишніх орендаторів вибраної вами локації, чому вони залишили це місце. Олексій також радить уважно вивчити цільову аудиторію власної кавярні, а вже згодом  обирати постачальника кавових зерен. Вивчивши фінансову спроможність аудиторії, можна вирішувати: чи продавати чисту арабіку для платоспроможної аудиторії, чи суміш арабіки з робустою для середнього класу. Раніше ми розповідали вам, як мережа кавярень Кофілактіка розвиває культуру відмови від пластикового одноразового посуду.
26.06.2018,12:12
0
архів спікера

Почалася історія Coffee Brew Bike влітку 2016 року. Тоді, отримавши фінансування, 18-річний Олексій взявся за конструювання та створення першого кавового байку. А вже у 2017 ці кав’ярні приглянулися багатьом підприємцям України. За цей рік, немов гриби після зливи, в українських містах виник понад десяток новеньких велокав’ярень. Проте вже у грудні 2018-ого Олексій перейшов до іншого проекту — «Майстерні пончиків».

Як 20-річний хлопець став співзасновником велокав'ярні

Другокурсник Олексій мав багато вільного часу після пар: «Я був активним студентом: тоді займався літнім кінотеатром і квіти продавав». Тоді, у 2016-ому, ідея спала на думку Віталію Івахову — власникові меблевого виробництва та фабрики кави Isla. Перебуваючи в Лос-Анжелесі, Івахов побачив незвичайні велокав’ярні: велосипеди, поєднані із кавовою машиною. Порівнюючи з застарілими українськими МАФами, підприємець зрозумів: оригінальна велосипедна ідея мала би прижитися на вулицях України.

«Займатися цим у Віталія не було часу, тому він запропонував мені партнерство: 50 на 50. В той момент я не злякався такої серйозної пропозиції, мені було дуже цікаво. З тих пір я не відвідую пари вже 2 роки», — зізнається Олексій. За його словами, його задачею було збудувати, перевірити в роботі концепцію велокав’ярні, розвинути мережу і, врешті-решт, продавати франшизу.

Після 3 років підприємницької діяльності Олексій згадує: людей з очима, що «горять», можна перерахувати на пальцях. А знайти за невеликі гроші таких — майже неможливо. Саме тому, каже, Івахов й обрав його, 18-річного студента, у партнери в цій новій справі.

Співзасновник Coffee Brew Bike

Шлях із початковим фінансуванням у 10 тис грн

Хлопці працювали вдвох: Олексій та його друг брали для розробки за основу шведський кавовий байк компанії Wheeles. Хоча конструктори й рівнялися на шведів, та український аналог довелося адаптували під наш ринок. Вся справа була у вартості: через дороговартісні матеріали (такі, як літій) шведський кавовий байк коштував втричі більше.

«Довелося зі звичайної сталі робити, бо в нас не було грошей на літій», — усміхається Олексій

Філіппенков каже: аби їздили на кавовому байку було зручніше, команда розробила дві моделі. Перша була без перемикання передач. Друга базується на системі Shimano, що має 24 передачі.

Співзасновник Coffee Brew Bike»

З місця — в бій за продажі

Продаючи 2-3 місяці каву самостійно на вулицях Запоріжжя, засновники повністю відбили собівартість і навіть вийшли «в плюс». Олексій розкриває карти: на його думку, на високі продажі вплинув саме зовнішній вигляд самого велосипеда (хоча й каву вони варять якісно). Лише уявіть: молодий хлопець їде Запоріжжям на синьому велосипеді з кавомашиною.

Вже незабаром підприємець вирушив на профільну виставку до української столиці. Там до великого кавового стенду Isla підходило багацько люду. Олексій пригадує: зрозумівши, що ці велокав’ярні — об’єкт неприхованої уваги, в команді Coffee Brew Bike розпочали розробку франшизи.

Франшиза, яку хотіли всі

Усього за 2 місяці команда продала першу партію велокав’ярень. Їхні «кавобайки» придбали підприємці з Вінниці, Дніпра, Одеси, Києва й навіть польського Ґданська.

— «Фішка» в тому, що ідея ця крута, а ціна — смішна: $1,5 тис за купівлю готового бізнесу, який може «відбитися» за 2-3 місяці. Ще й Isla безкоштовно давала кавомашину і власну каву!

Проте не все так просто, як хотілося би. По-перше, власнику кавового бізнесу на колесах потрібно самостійно знайти місце. Олексій, базуючись на власному досвіді, зауважує, що не у всіх містах України дають офіційні дозволи стояти з кавою. По-друге, такій велокав’ярні треба підключитися до електричного живлення. Це — наступний етап. Тут потрібно поспілкуватися з представниками обленерго. Потім потрібно виводити розетки на стовпах, а це — майже нереально.

Філіппенков ділиться спостереженнями: «Люди хочуть купити усе готове, і щоби воно одразу ж приносило прибуток. Такого не буває. Ті, хто реально захотіли, знаходили можливість впровадити цей бізнес. В основному, усі розташовуються на приватних територіях: торговельні центри, магазини тощо».

Сумна історія про плагіаторів

«Мій найулюбленіший приклад — це Coffee Jeans. Все відбувалося так: ми провели перемовини з чоловіком. Завершивши, ми спустилися до складу, де він захотів сфотографувати нашу велокав’ярню. Тоді це був по суті «кістяк»: велокаркас, обшитий фанерою. Я тоді не надав цьому значення —  та вже найближчим часом додзвонитися до нього я так і не зміг. А за 3 місяці моя знайома надсилає фото з київського «Даринку», де стоїть аналогічний байк — лише з чужим брендуванням», — говорить Олексій.

Справа була у тому, що збудувати свою кав’ярню за зразком закордонних колег, як це колись зробив Олексій, було просто. Проблема полягала ось у чому: багато деталей, які Олексій удосконалив, Coffee Jeans повторювали: наприклад, колеса, які в американців стоїть велике ззаду і мале спереду, Олексій вирішив робити однаковими. А ще він вигадав залізну деталь, яке захищає колесо від пошкоджень при ймовірному зіткненні з перешкодою чи іншим транспортним засобом.

Пізніше Олексій і сам бував на Даринку, але плагіаторів не зустрів. Каже: «Напевно, вони закрилися»

Про кавовий бізнес в Україні

Підприємець змальовує ситуацію на ринку: на підйомі зараз ті, хто вибудовує серійну структуру. В основному це — представники франшиз, як, наприклад, Aroma Kava чи запорізькі Lavazza. Справа у тому, що франчайзери дійсно серйозно ставляться до маркетингу, сервісу та локацій, тому детально прописують ці моменти у своїх технічних картах: «Ти купляєш запасний парашут, який вже хтось випробував на власній шкурі». Олексій вважає, що готові відомі бренди рятують молодий бізнес від можливого падіння: «Це не гарантує, що твій бізнес точно піде вгору. Але так ти хоча би будеш у безпеці. Допускатимеш менше грубих помилок, які спіткають необізнаних підприємців на початку».

Водночас, в Україні існує запит від іншої аудиторії. Це — альтернативна кава, або кав’ярні так званої «третьої хвилі». Їх нині настільки багато, що Олексію здається, що ми підходимо до певної пікової точки: «Деякі кав’ярні дуже перегинають палицю. Доходить до маячні: кажуть, що каву потрібно пити без цукру, тому що він перебиває смак кави. А іноді, якщо я додам пів стіку цукру, баристи б’ють по руках і кажуть: “Як ви можете!”. А якщо в мене інша точка зору і за моєю теорією цукор пришвидшує смакову віддачу? Смак від кави завдяки солодкому тільки розкривається».

«Золото» із какао-бобів

Кава — це синонім до слова «маржинальність», вона дає надзвичайний рівень чистого прибутку, говорить Олексій, тож 3-4 роки тому кавова індустрія була більш схожою на «золоту лихоманку».

Під час нашої бесіди хлопець звертає увагу на свою порожню філіжанку: «Я щойно випив фільтр-каву. Реальна ціна її зерен — 4 грн, а продається вона за 18 грн. Враховуючи, що ця кав’ярня ще й з гарних зерен варить каву. Буває гірше. Приміром, американо із поганенької кави коштує 1,5 грн, а продають його за 15 грн». Ця ситуація — показник того, чому потужна маржинальність притягує тисячі підприємців щороку до кавової індустрії, говорить Олексій.

— Є ресторани, які продають робусту, тобто дешевшу каву. В такому випадку маржа може досягати 500-700%. Ти лише маєш забезпечити обсяги: поставити продажі у правильному місці

Поради тим, хто планує заснувати кав'ярню

Складно знайти приміщення або місце на вулиці, де гарантовано буде потужний потік клієнтів. Хороших місць вкрай небагато. Тому кожному покупцю франшизи Coffee Brew Bike дають чітку інструкцію, як підбирати місця: важливо враховувати трафік та, власне, ті будівлі-магніти, які трафік і притягують. А ще варто обирати за прозорістю (чи видно твоє місце перехожим на вулиці).

Нерідко орендодавці кажуть неправду про популярність локації —  тому цей момент потрібно провіряти. Олексій радить підписувати договір оренди в присутності юриста та дізнатися в колишніх орендаторів вибраної вами локації, чому вони залишили це місце.

Олексій також радить уважно вивчити цільову аудиторію власної кав’ярні, а вже згодом  обирати постачальника кавових зерен. Вивчивши фінансову спроможність аудиторії, можна вирішувати: чи продавати чисту арабіку для платоспроможної аудиторії, чи суміш арабіки з робустою для середнього класу.

Раніше ми розповідали вам, як мережа кав’ярень «Кофілактіка» розвиває культуру відмови від пластикового одноразового посуду.

Теґи: історії

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: