Вікторія Золотова
Про поточний стан справ
За словами Сергія Ровинського, зараз — третій повноцінний сезон роботи «Зеленого театру». До цього хаб за рік дпочав проводити перші заходи на цій території, аби зрозуміти, чи це місце комусь цікаве. Сюди привезли Дмитра Бикова, тут провели кілька концертів, пройшов науковий фестиваль. Виявилося, що народ реагує досить позитивно: підтримує ідею відродити театр і зробити з нього такий суспільний простір з освітнім нахилом. Так і вирішили розвивати це місце та робити нові проекти:
— Тут гектар площі, котрий з кожним роком стає все краще і краще. Коли ми отримали цей простір, тут не було жодних комунікацій. Театр перестав бути міським, і на жаль, був виведений з території парку десь 20 років тому. З того часу тут зникла електрика, вода та все те, що має бути в пристойному місці. Все це ми повинні були зробити, окрім окультурення та облагороджування території.
Коли з'явився «Зелений театр»
Ровинський вводить нас в курс. Театр з’явився тут у 1936 році. Спочатку тут мав відкритися ставок в формі Чорного моря. Згодом мали зробити місце, де міська футбольна команда, яка потім стала «Чорноморцем», могла би грати свої матчі. Але переміг саме проект для культурно-масового дозвілля. Із 1936-го майданчик став «Зеленим театром» — місцем, схожим на багато аналогічних об’єктів у інших містах:
— Зеленим він був тому, що розташований у парку і «зеленим» його назвали самі люди. Це був театр під відкритим небом, де виступали усі «зірки »тієї епохи. Часи змінювалися, «зірки» теж. Закінчилося тим, що театр перестав бути частиною парку і «пішов» до приватних рук. Так і «ходив» поміж власниками протягом 20 років.
Про формат поточної діяльності
За словами Сергія, «Зелений театр» — проект соціального підприємництва. Заробіток грошей для команди — не першочергова задача. Але у зв’язку з тим, що в театру є значні витрати і потрібно поліпшувати можливості для заходів та гостей, слід певні гроші отримувати:
— На відміну від багатьох інших літніх майданчиків міста, парків зелених та гарних, які люблять відвідувати люди, в нас є турбота про співробітників. Саме вони виставляють ці м’які меблі, допомагають з підключенням до інтернету, електрикою, допомагають організовувати дні народження — все що завгодно. Наша територія охороняється. Ми відновили по периметру паркани, є охорона і є правила, які нас відрізняють від усіх інших місць. Зокрема, у нас діють антитютюнові та антиалкогольні правила. Ми привозимо акторів, літераторів, музикантів, мистецтвознавців. Це дає можливість якось компенсувати наші витрати. Але все одно це — не бізнес.
Як розповідає Ровинський, кафе та робота фудкорту приносять певний заробіток, але не є ключовими складовими монетизації роботи «Зеленого театру»:
— Всі ці кафе — в більшості своїй нові проекти молодих ентузіастів. Це — молодь, яка щойно відкрила перші проекти, вони намагаються завоювати тут публіку. Ми не приводимо сюди великі ресторани. Всі ці хлопці та дівчата з’явилися тут, тому що ми розуміли, що це в Театрі буде гарно.
Про власну мотивацію
— Тут же чудово. У вихідні я тут завжди з дітьми проводжу час. Якщо б я тут не працював, також, мабуть, однаково був тут. Окрім разових концертів на закритих майданчиках, на жаль, в місті нічого не відбувається такого, куди хотілося би бігти.
Театр — це так прекрасно як ніде в місті. Багато хто хочуть тут працювати. Наша команда вже кілька років не змінювала склад
Про те, що зараз радує
— Гріє душу, коли дивишся на фотографії театру чотирирічної давнини, а потім на теперішні фото. Жоден проект, напевно, з цим не можна порівняти. Проектів було багато. Щось виходило за межі «Зеленого театру». Ми привезли сюди прекрасного художника, який створив мурал «Довга партія» — в тому числі на гроші, зібрані нашою командою. Це була частина урбаністичного проекту, який був тут реалізований. Він складався з лекторія, практикумів за участю урбаністів сусідніх міст і країн.
Лекторій, на який приходить 2 тис людей — це добре. Дитячі фестивалі, на які за день приходить понад 2 тис дітей — це добре. На кінокласику збирається 500-600 людей (а це фільми, яким вже півстоліття). Фактично все ,що ми тут робимо заради того, щоб гріти нашу душу і всі інші душі, які сюди потрапляють.
Про плани на поточний сезон
— Із першого сезону перекочували сюди смішні кольорові грядки — так званий громадський город. Це місце, де кожна людина може відчути себе городником і на виділеній території будувати собі город під керівництвом нашого персонального садівника. Щось висаджувати, поливати, підгортати. Також ми запустимо малий лекторій. Урбаністичні та екологічні напрямки, які, зрозуміло, не можуть зібрати стільки людей так, щоб заповнити глядацьку залу, будуть відбуватися на газоні. Може зібратися до 100 людей. Більш прикладні, конкретні штуки відбуваються в цих лекторіях.
Також Сергій розповів про низку тематичних програм:
- Дитяча програма з початку літа. Буде також великий дитячий фестиваль, де буде понад сотня різних освітніх майстер-класів.
- Велика кінопрограма. Буде кілька десятків показів — фестивальне кіно, національні фестивалі, сподіваються і на Одеський Міжнародний кінофестиваль.
Цьогоріч «Зелений театр» стаане основним фестивальним майданчиком міста. За планами команди, тут відбудуться «Зелена хвиля», яка була десь 20 років на Дерибасівській, книжкова ярмарка, міжнародний кінофестиваль, власні гастрономічні та дитячі події команди. Все масштабне цього літа в Одесі відбуватиметься тут, говорить Сергій.
Про кейс «Зеленого театру» як «місця сили»
За словами Сергія, інших подібних проектів у країні немає:
— Коли в нас були не дуже прості часи, ми відчули підтримку від великої кількості людей за межами міста. Від культурних інституцій, діячів культури, в першу чергу Києва. Очевидно, що цей проект цікавий не тільки одеситам — за контентом та його форматом, за своєю ідеєю цей проект заслуговує бути цікавим людям з усієї країни. Якщо б хтось і задумав створити такий проект, він би одразу став комерційним.
Що потрібно знати та уміти людині, яка хотіла б узятися за подібний проект? На це запитання Ровинський відповідає просто: потрібно хотіти робити добрі справи, не отримуючи взамін великих фінансових перспектив.