Анжеліка Юзькова
Іванка Бедь, програмна менеджерка Української Соціальної Академії та координаторка Social Impact Award поділилася секретами створення успішного соціального підприємства. Соцпідприємництво в Україні: з кого варто брати приклад і, головне, з чого почати роботу над соціально-бізнесовим проектом — дізнавайтеся з розмови.
Соцпідприємництво в Україні: цілі та виклики
— Для мене соціальне підприємництво — це можливість зробити щось правильне у власному житті. З одного боку, я заробляю гроші, а з іншого, роблю щось не тільки для себе, а і для всього суспільства.
«З чого почати?» — це основна дилема, з якою стикаються соціальні підприємці в Україні, говорить Іванка Бедь. У молоді є дуже багато амбіцій, і, зазвичай, можливостей, але відсутнє розуміння як стартувати. Розуміючи цю проблему, Українська Соціальна Академія запрошує до викладання провідних експертів та успішних українських бізнесменів, які дадуть необхідний поштовх «новачкам».
Фахівці радять набивати свої ґулі, бо тільки за рахунок них можна отримати власний унікальний досвід. Соцпідприємництво, як і традиційний бізнес, справа ризикована. Втім, потрібно пробувати.
Другий виклик, за словами Іванки, полягає у відсутності системного розуміння, що ж таке соціальне підприємництво. Дуже часто воно асоціюється з благодійністю, але це далеко не одне й те саме. Насамперед, це бізнес, який має власну соціальну місію.
— Третя проблема, про яку кричить весь світ — це недостатня кількість однодумців. Людина має тисячу друзів у Facebook, але зі спілкуванням усе одно дуже складно. Тому зараз Академія УСА активно працює над розвитком ком’юніті. У нас відбувається ряд заходів, що надихають, для людей, які знаходяться на старті реалізації власного проекту.
Як проходив запуск Social Impact Award в Україні
— Моя колега просто побачила оголошення про конкурс на одному з іноземних сайтів, і запропонувала втілити дану можливість в Академії. Мовляв, там є франшиза, давайте ми запросимо їх до співпрац. Ми написали їм офіційного листа, й отримали схвальний фідбек. Сама співпраця офіційно почалась цього року, коли директор SIA international приїхав до нас в Україну. Ми мали стратегічну сесію, дослідили всі отримані документи, представили своє бачення. Вони, у свою чергу, представили УСА всі внутрішні деталі. Загалом, усе відбулось доволі легко й невимушено.
Єдиний проблемний момент, за словами Іванки, полягав у тому, що всі угоди та переписка велися англійською мовою, це потребувало додаткових зусиль і витримки під час вичитки документів. «Ми знаємо середовище соціальних підприємців, знаємо, що їм потрібно, тому тут маємо певну свободу. Але також є певний мінімум, який ми маємо виконувати», — пояснює Іванка Бедь.
Як успішні соцпідприємці надихають новачків на реалізацію подібних ідей
— Те, що соціальні підприємці надихаються подібними ідеями — нормальна практика. Так, наприклад, магазин «Благодать» у Тернополі, з’явився після того, як його засновниця Яна Шкуратова отримала інсайт та підтримку від Анни Грищенко, співзасновниці благодійного магазину «Ласка».
Звісно, абсолютно нові ідеї соціального бізнесу, з’являються рідше, але вони також є, говорить Іванка. Новизна, на її думку, полягає в тому, щоби по-новому застосувати у своєму бізнесі давно працюючі ідеї. Адже співзасновниці магазину «Ласка» так само взяли існуючу ідею та імплементували її в Україні:
— Під час проведення воркшопів ми також намагаємося давати кейси з прикладами відомих соціальних підприємств у світі, щоби люди надихалися цими ідеями. Але в нас є й дещо інакший підхід. Ми намагаємося використовувати технологію design thinking на базі пошуку й генерації ідей. Хочемо, щоби люди були емпатичними до майбутнього споживача, клієнта, бенефіціара, хто б це не був.
На думку Іванки Бедь, коли молода людина шукає свій власний шлях, у неї виходить щось унікальне. Навіть якщо вона надихнулася тим, що вже існує, на старті проекту вона отримає щось нове.
Про франшизи із соціальним аспектом
— Франшизний бізнес — дуже складний. Я більше за франшизу бізнес-моделі. Коли ми говоримо про те, що соціальне підприємство засновується як співпереживання якійсь групі населення, то не думаю, що одне й те саме рішення може «зайти» у двох різних містах. Наприклад, проблема людей з інвалідністю є ніби спільним питанням, але шляхи її вирішення у Львові будуть відрізнятися, від того, що стане дієвим у Миколаєві.
За словами Іванки, коли в підприємства є чітка ціннісна філософія, через яку воно не переступає, тоді франшиза може набрати своєї специфічної форми в середовищі, у якому буде імплементовуватися. Тобто якщо буде добре пропрацьована філософія бізнесу, будуть чіткими цінності, місія, візія, тоді воно спрацює.
Про шлях до інклюзивності в Україні
—У нас взагалі питання людей з інвалідністю чи із синдромом Дауна дуже цікаве. Адже складається враження, що ці люди не виходять за межі власного дому. Багато молоді приходить і задається питанням «а чому їх немає?». Тому питання соціальних кав’ярень чи чогось подібного — це поки не на часі. Нам потрібно взагалі донести до даних груп, що вони мають бути присутніми в соціумі. Наприклад, кафе для людей із синдромом Дауна — це дуже хороша ідея, інвестори навіть готові вкладатися. Виявляється, у нас немає людей, які можуть навчити персонал, який би працював із людьми із синдромом Дауна. Можна навчити саме людину із синдромом Дауна бути офіціантом, але потрібен ще інший коуч для людей, які працюватимуть із цим персоналом.
Тож, на думку Іванки, це дуже цікаві процеси, і є багато людей, які шукають шляхи впровадження цих ідей в Україні. За словами програмної менеджерки УСА, пройде років 5, коли в нас процес інклюзивності буде більш звичним, а бізнес із соціальним нахилом стане нормою. Хоча соціальні підприємці — це ті революціонери, які вже зараз починають це робити.
Поради для соціальних підприємців-початківців
Насамперед, потрібно визначитися, для кого вони хочуть робити благо. Це, за словами Іванки Бедь, ключове завдання.
— Друга порада — це вчитися. І не так, що пройшов модний тренінг і все. Навіть я пам’ятаю свої студентські роки й таке «я вже читав цю книжку, я це десь чув і бачив» — це заважає. Потрібно бути open mind — з відкритою головою, open heart — з відкритим серцем. Бо навіть на ту інформацію, яку ви вже чули раніше, якщо поставити нове питання — ви почуєте нову відповідь.
І третє — це думати про довгострокову перспективу. Адже, соціальне підприємництво — це справа життя. Тому обираючи цей шлях варто добре зважити всі «за» і «проти». І якщо бажання допомагати іншим переважає, то все обов’язково вдасться.
Нагадаємо, раніше ми розповідали
Від бабусь-підприємиць з любов’ю: як шиють сумочки та чохли Gudzyk про бабусь-підприємиць, які шиють сумочки та чохли Gudzyk.