Альона Дегрік
Причина того, що мобільний банкінг в Україні розвивається повільно, спільна для українських і європейських банків — вони працюють за однією методологією. Методологія ця принципово не змінювалася за останні 25–30 років.
Традиційні банки vs. швидкість змін
Традиційні банки вміють багато, їхня система прийняття рішень компенсує недолік гнучкості масштабами й бюджетами, а населення багато в чому довіряє тому, що може побачити й торкнутися: касам, фізичним відділенням і т.д. Але є одне «але»: у своїй більшості традиційні банки не є «цифровими компаніями». Просто уявіть, як перетворити компанію зі штатом у 25 000 співробітників на цифрову компанію. І ви зрозумієте, наскільки складно нинішньому очільникові «Укрпошти»
«Укрпошта» хоче створити міжнародний хаб із доставки посилок зі штатом 85 тис осіб.
При цьому, якщо бізнес не змінюється бо змінюється недостатньо швидко, потреби й запити користувачів уже змінилися. Ще 10 років тому багато хто сплачував комуналку в касах або максимум через платжний термінал. Сьогодні ви робите це онлайн: у додатку або через онлайн-сервіс.
Епоха смартфонів
Пов’язано це з неймовірно інтенсивним розвитком смартфонів. Із кожним новим поколінням мобільних девайсів вони стають усе зручнішими — тому ми проводимо в них більше часу й замикаємо на додатках усе нові й нові процеси. Цим починає користуватися бізнес. Звісно, створення, підтримка й розвиток фінансового додатку — це задоволення не з дешевих, але набагато дешевше, ніж утримання мережі фізичних відділень. Тому перші мобільні банки стали лідерами: їхні тарифи вигідніші для клієнтів, а власні доходи — вищі.
Існує класна статистика про використання мобільного банкінгу в Європі. Думаю, вона (з деякою похибкою) актуальна і для України: частка користувачів смартфонів або планшетів, які використовують свій пристрій для банківських операцій, досягла 47%. При цьому, дослідження говорить, що понад 70% клієнтів мобільного банкінгу 13 європейських країн ефективніше керують своїми фінансами завдяки йому.
Звичайно, з нормативною базою в ЄС ситуація трохи краща. Зокрема, у єврозоні змінили умови отримання банківських ліцензій шляхом зниження вимог до капіталу. Тим самим розширилося вікно для докапіталізації і спростився процес отримання ліцензії. Середнє скорочення термінів — від 2 років до 6 місяців.
Перехід на mobile first для традиційних банків — справа, м’яко кажучи, монументальна, і не тільки через аргумент про кількість співробітників. Я бачу 2 ключові проблеми, які долають банки на шляху до fintech
Як fintech-компанії захищають персональні дані користувачів:
- Перехід усієї існуючої інфраструктури великих банків — дуже складний процес, що вимагає маси фахівців і величезних вкладень коштів;
- Розрив у талантах (особливо в UX / UI дизайну, оновлення якого є ключовим) і культурний опір із боку керівництва можуть перешкоджати й навіть саботувати масштаб змін, необхідних для адекватного реагування на швидкі зміни трендів.
Банківський сектор трансформується по-різному. З одного боку, у нас fintech-компанії, якм не мають банківської ліцензії. Вони створюють бренд і пропонують клієнту послугу, використовуючи традиційний банк для обробки транзакцій із працюючи за партнерською моделлю. У цьому випадку дотримання правил забезпечується банком-партнером. Такі компанії зосереджуються на цінності, яку вони можуть запропонувати для максимально позитивного користувацького досвіду. Друга ситуація — банки відразу відкриваються у вигляді мобільного банку. Другий шлях складніший і є трохи утопічним — на прикладі українського ринку фінансових послуг ми бачимо, що життєздатною є саме перша модель.
Таким чином, стає питання — як же українська банківська система буде змінюватися й перебудовуватися в умовах стрімкого переходу населення в додатку? Найбільш адекватна відповідь — на основі життєздатної моделі. І це вже відбувається прямо зараз.