fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Пам’ять, час та як вони взаємопов’язані — тлумачення науковців

Pam'jať, čas ta jak vony vzajemopov'jazani — tlumačennja naukovciv

Ще у дитинстві, вивчаючи таблицю множення, ми помічаємо, що якщо періодично не повторювати її, приклади немов «вилітають із голови». Як саме короткочасна пам'ять стає довготривалою, розбираємося разом із науковцями Нью-Йоркського Університету. На часі — їхнє дослідження природи людської пам'яті.
Šče u dytynstvi, vyvčajučy tablycju množennja, my pomičajemo, ščo jakščo periodyčno ne povtorjuvaty її, pryklady nemov «vylitajuť iz golovy». Jak same korotkočasna pam'jať staje dovgotryvaloju, rozbyrajemosja razom iz naukovcjamy Nju-Jorkśkogo Universytetu. Na časi — їhnje doslidžennja pryrody ljudśkoї pam'jati.
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Ми вивчаємо алфавіт у дитинстві і пам’ятаємо його протягом усього життя. Проте бувають речі, які забуваються одразу, як тільки перестають бути необхідними. Так студенти, які вчать конспекти у ніч перед іспитом, стикаються з тим, що через кілька днів після успішного складання все забувається. Було би добре мати картку памяті, яку можна вставити чи вийняти — але у людей все працює трохи інакше. Забування відбувається тому, що так зване зубріння відкладається у короткочасній пам’яті, щоби на іспиті студент швиденько відшукав потрібні файли у мозку й використав їх. Проте до довготривалої пам’яті ця інформація так і не надходить. Саме тому вона з часом видаляється з мозку як непотрібна. Учені чимало часу досліджували процес перетворення короткочасної пам’яті в довготривалу. Хоча остаточна відповідь залишається невловимою, вчені університету Нью-Йорку Томас Карю та Микола Кукушкін дійшли висновку, що це перетворення найкраще пояснюється тимчасовою ієрархією. В основі лежить явище часових вікон, які спільно змінюють стан мозку. Як працює короткочасна память. Результати дослідження, опубліковані в журналі Neuron, стверджують, що спосіб перетворення короткочасних спогадів у довготривалу пам’ять схожий на те, як ми обробляємо звук. Подібно до того, як звук розбивається слуховою системою на безліч окремих відсіків частот, котрі сприймаються одночасно, наш когнітивний досвід у цілому розбивається мозком на часові вікна, котрі в сукупності представляють минуле. Це стверджують науковці Карю, професор Центру нейронауки Нью-Йоркського університету і декан факультету мистецтв і наук, та Кукушкін, аспірант пост-докторантури з нейронауки. Більшість спогадів тривають секунди й одразу забуваються. Проте деякі речі ми пам’ятаємо протягом усього життя, зауважують автори. Але на кожний конкретний момент обидва види памяті співіснують з поточним досвідом на тих самих умовах. Наприклад, знайомий музичний твір сприймається одночасно короткочасною пам’яттю через кілька щойно почутих нот і довготривалою — спогадом прослуховування цієї мелодії в минулому. Обидва види памяті зберігають інформацію про минуле, кажуть дослідники. Ці обидва види памяті формують сприйняття у теперішньому. Яким чином короткочасна память стає довготривалою. Що менш зрозуміло нейронауковцям, так це як, де і коли короткочасна пам’ять стає довготривалою. Це питання породжує низку міркувань та припущень. Чи пересувається пам’ять з одного сховища в мозку в інше? Чи перетворюється короткочасна пам’ять на довготривалу з плином часу? Чи є довготривала память видозміненою версією короткочасної, чи вони незалежні? Всі ці питання поки що не мають чіткої однозначної відповіді. У своєму аналізі професори Карю та Кукушкін відзначають, що мізки живих організмів — від морського слимака до людини — здатні відображати досвід протягом багатьох проміжків часу, одночасно пригадуючи події, що відбуваються протягом років, годин і мілісекунд. Кожен проміжок часу відповідає певним відхиленням від гомеостазу. У свою чергу кожне з них має власні обмеження у часі. Порушення стану організму відкриває часові вікна, які у кінцевому рахунку закриваються, коли стан повертається до рівноваги. Нейронна память у цілому складається з великого переліку вікон часу, що взаємодіють між собою. Зміни, що відбуваються в найшвидших часових проміжках, поєднуються з іншими змінами для створення більш тривалих, невідкладних перетворень. Вони створюють тимчасову ієрархію часових вікон, які спільно змінюють стан мозку в кожну конкретну мить. Що означають результати цього дослідження на практиці. За словами науковців, память не може обмежуватися лише певним обєктом чи станом. Натомість, вона принципово структурована в часовій області. Насправді, час є єдиною фізичною змінною, яка успадковується мозком від зовнішнього світу, — такий підсумок дослідження озвучують дослідники. За їхніми словами, спогади повинні вироблятися під впливом часу — або точніше, часовими звязками між зовнішніми подразниками. По суті, вся біологічна корисність памяті спирається на існування багатьох вимірів гомеостазу. Деякі з них є більш короткостроковими, а деякі — довгостроковими. Багато часових проміжків памяті являють собою велику кількість інтервалів минулого досвіду і повинні бути одночасно доступними для організму, щоб бути корисними. Як бачите, суть людського механізму запамятовування та спогадів набагато складніша за картки памяті для компютерів.

Ми вивчаємо алфавіт у дитинстві і пам’ятаємо його протягом усього життя. Проте бувають речі, які забуваються одразу, як тільки перестають бути необхідними. Так студенти, які вчать конспекти у ніч перед іспитом, стикаються з тим, що через кілька днів після успішного складання все забувається. Було би добре мати картку пам’яті, яку можна вставити чи вийняти — але у людей все працює трохи інакше. Забування відбувається тому, що так зване «зубріння» відкладається у короткочасній пам’яті, щоби на іспиті студент швиденько відшукав потрібні «файли» у мозку й використав їх. Проте до довготривалої пам’яті ця інформація так і не надходить. Саме тому вона з часом «видаляється» з мозку як непотрібна.

Учені чимало часу досліджували процес перетворення короткочасної пам’яті в довготривалу. Хоча остаточна відповідь залишається невловимою, вчені університету Нью-Йорку Томас Карю та Микола Кукушкін дійшли висновку, що це перетворення найкраще пояснюється «тимчасовою ієрархією». В основі лежить явище «часових вікон», які спільно змінюють стан мозку.

Як працює короткочасна пам’ять

Результати дослідження, опубліковані в журналі Neuron, стверджують, що спосіб перетворення короткочасних спогадів у довготривалу пам’ять схожий на те, як ми обробляємо звук.

Подібно до того, як звук розбивається слуховою системою на безліч окремих відсіків частот, котрі сприймаються одночасно, наш когнітивний досвід у цілому розбивається мозком на «часові вікна», котрі в сукупності представляють минуле. Це стверджують науковці Карю, професор Центру нейронауки Нью-Йоркського університету і декан факультету мистецтв і наук, та Кукушкін, аспірант пост-докторантури з нейронауки.

Більшість спогадів тривають секунди й одразу забуваються. Проте деякі речі ми пам’ятаємо протягом усього життя, зауважують автори. Але на кожний конкретний момент обидва види пам’яті співіснують з поточним досвідом на тих самих умовах.

Наприклад, знайомий музичний твір сприймається одночасно короткочасною пам’яттю через кілька щойно почутих нот і довготривалою — спогадом прослуховування цієї мелодії в минулому. Обидва види памяті зберігають інформацію про минуле, кажуть дослідники. Ці обидва види пам’яті формують сприйняття у теперішньому.

Яким чином короткочасна пам’ять стає довготривалою

Що менш зрозуміло нейронауковцям, так це як, де і коли короткочасна пам’ять стає довготривалою. Це питання породжує низку міркувань та припущень. Чи пересувається пам’ять з одного сховища в мозку в інше? Чи перетворюється короткочасна пам’ять на довготривалу з плином часу? Чи є довготривала пам’ять видозміненою версією короткочасної, чи вони незалежні? Всі ці питання поки що не мають чіткої однозначної відповіді.

Читайте також: 5 українських науковців, чиї винаходи змінюють світ

У своєму аналізі професори Карю та Кукушкін відзначають, що мізки живих організмів — від морського слимака до людини — здатні відображати досвід протягом багатьох проміжків часу, одночасно пригадуючи події, що відбуваються протягом років, годин і мілісекунд. Кожен проміжок часу відповідає певним відхиленням від гомеостазу. У свою чергу кожне з них має власні обмеження у часі.

Порушення стану організму відкриває «часові вікна», які у кінцевому рахунку закриваються, коли стан повертається до рівноваги. Нейронна пам’ять у цілому складається з великого переліку «вікон часу», що взаємодіють між собою.

Зміни, що відбуваються в найшвидших часових проміжках, поєднуються з іншими змінами для створення більш тривалих, невідкладних перетворень. Вони створюють «тимчасову ієрархію» часових вікон, які спільно змінюють стан мозку в кожну конкретну мить.

Що означають результати цього дослідження на практиці

За словами науковців, пам’ять не може обмежуватися лише певним об’єктом чи станом. Натомість, вона принципово структурована в часовій області. «Насправді, час є єдиною фізичною змінною, яка «успадковується» мозком від зовнішнього світу», — такий підсумок дослідження озвучують дослідники. За їхніми словами, спогади повинні «вироблятися» під впливом часу — або точніше, часовими зв’язками між зовнішніми подразниками.

По суті, вся біологічна корисність пам’яті спирається на існування багатьох вимірів гомеостазу. Деякі з них є більш короткостроковими, а деякі — довгостроковими. Багато часових проміжків пам’яті являють собою велику кількість інтервалів минулого досвіду і повинні бути одночасно доступними для організму, щоб бути корисними. Як бачите, суть людського механізму запам’ятовування та спогадів набагато складніша за картки пам’яті для комп’ютерів.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: