Anna Burak
Kingdom Come: Deliverance II вийшла на початку лютого і за цей час мені вдалось награти понад 200 годин на PS5. В перервах між двома проходженнями встигла подужати першу KCD і маю з чим поділитися.
Коротко про Kingdom Come: Deliverance
Це чеська RPG гра від Warhorse Studios в сетінгу реалістичного середньовіччя від першого лиця. Ви граєте за юного Індржиха зі Скалиці, рідне селище якого було зруйноване, а батьки вбиті в ході громадянської війни. Жадаючи помсти, ви вв’язуєтеся в політичні ігри Богемського королівства: б’єтеся та полюєте на половців, газлайтите селян та вартових, варите зілля й граєте в кості, вирішуєте конфлікти, напиваєтеся до безтями та нарешті навчаєтесь читати. Якщо в першій грі нам доводиться розв’язувати проблеми лордів нашого рідного краю, то в другій на нас лягає тягар дипломатії на рівні королівства.
Основний сюжет та побічні квести
Друга частина серії розширює масштаби історії та переносить нас до півночі Богемії – до Тросковице. Сюжетна лінія розгортається у період полону монарха Богемії Венцеслава IV та приходу до влади Сигізмунда, короля Угорщини та Хорватії. Індржиха разом з нашим паном Яном Птачеком із Піркштейна відправляють доставити послання місцевому пану Отто Бергову для укладання союзу між ворожими партіями. Але все іде не за планом і нам потрібно підлаштовуватися під обставини та доводити, що ви достойні свого місця під сонцем.
Сюжет, який спочатку може здатися досить банальним, зможе неодноразово вас здивувати. Мені стиль історії нагадав фільми Гая Річі, який теж часто в доволі прості історії закладає постійну зміну вектора та наративів. З самого початку вас закидують неймовірно кінематографічним, напруженим та чудово вибудованим контентом. І далі від буде лише посилюватися у позитивному напряму.
Більшість квестів можуть бути виконаними різними шляхами. Гра не буде казати вам напряму як підходити до вирішення тих чи інших задач – десь можна перевдягнути одяг і “здатися” кимось іншим, десь допоможе пес Рябко та його нюх, десь пригодиться навичка тяжкої руки. Візьмемо до прикладу побочну місію, де маємо вистежити та вбити одного головоріза, який заручився підтримкою місцевих гірників. Ми можемо перебити всю ватагу разом з лідером, вмовити його вийти проти нас в двобої або просто вбити його вночі, коли він спочиває в ліжку – ці варіації залежить від вашого стилю гри та скілів, які ви розвиваєте.
І ні, не обов’язково проходити побічні квести, щоб закінчити гру. Ви можете повністю поринути у світ основного сюжету та повернутися до побочних вже після завершення головної лінії, але повірте, гра вас тільки винагородить. Бо люди, яких ви раніше зустрічали у відкритому світі – будуть зовсім інакше на вас реагувати під час основних місій, якщо раніше ви мали нагоду з ними зіштовхнутися та допомогти (або навпаки зіпсувати відносини).
Інколи квести буквально самі знаходять тебе – просто на дорозі, поки подорожуєш пішки, верхи на коні чи через “швидку подорож”. Це можуть бути дуже рандомні місії, або ж навпаки, пов’язані з вашим минулим. Щось подібне було реалізовано ще в першій грі: на мене на дорозі напав лицар і хотів забрати у мене нагороду, яку я буквально пару днів тому здобула у справедливому двобої з ним на турнірі.
Улюблений реалізм або ігрові механіки
Через певні події на початку гри, більшість вмінь Індржиха, які він здобув кров’ю та потом у першій частині, обнуляються (хто грав в Mass Effect 2, той зрозуміє). Але є і позитивні сторони: Індржиху не потрібно знову вчитися битися на мечах, стріляти, а також читати – ці навички залишаються з нами не дивлячись ні на що.
У пролозі, вам пропонується обрати напрямок, в якому ви плануєте розвивати персонажа. В форматі діалогу ви обираєте варіант, який дасть невеличкий буст в одному з напрямків – чи хочете вирішувати проблеми за допомогою зброї, вашого подвішаного язика або взагалі переховуючись. Але з мого досвіду, можете не довго думати: з часом гра все одно дає можливість наздогнати більш уподобані характеристики, а саме в силі, спритності, виживанні та красномовності.
Окрім цих чотирьох основ, в ході гри ви зможете також прокачати додаткові вміння, які розвиваються аналогічно як в Skyrim V – чим більше користуєтесь, тим більше досвіду отримуєте. Такими навичками є: алхімія, ремісництво, пияцтво, їздицтво, собаківництво, ученість, непомітність, виживання та крадійство. У кожної з характеристик є додаткові вміння, які можна обирати при досягненні певного рівня. Всього гра дає можливість “прокачати” 282 вмінь.
У першому проходженні я робила ставку на своє красномовство та собаківництво, тож постійно виходила з мовних конфронтацій сухою з води, але якщо влізала в бійку – мала постійну підтримку від пса Рябка (вірний друг Індржиха з першої частини), який відволікав увагу ворогів або навіть вбивав їх. У другому проходженні я робила ставку на спритність та непомітність, бо більшість часу планувала нишпорити у кишенях та лавках ремісників.
Як і перша частина, друга має адекватний рівень реалізму: для підтримки життєдіяльності нашого персонажа необхідно контролювати три основні параметри – голод, сон та здоров’я. І повірте, на перших етапах знайти місце для сну – це той же челендж. Особливо якщо у вас нема грошей, статусу і у вас погані взаємини з трактирницею, бо тільки-но побились з іншими гостями її закладу. Взагалі система репутацій тут доволі гнучка і впливає на ставлення місцевих: чи будуть з вами мати справу трактирники, чи будуть уступати ціну на продукти і чи взагалі будуть вас радісно вітати при зустрічі. Тобто, якщо ви зіпсували відносини з вартовими, то інші солдати з цього ж регіону теж будуть негативно до вас налаштовані.
І так, кожна ваша дія, рішення та вибір в діалозі будуть мати певні наслідки. Щось може істотно впливати на сюжет, а щось стане відчутне в моменті. Наприклад, в одній із місій у мене була нагода проігнорувати необґрунтований випад в бік нашого пана Птачека чи, навпаки, вступитися та підтримати його думку. Я обрала другий варіант і у нас не тільки покращились взаємини, але і в наступному діалозі він про це пригадав і був вдячним за підтримку.
Граючи в RPG з відкритим світом, я завжди намагаюсь виконувати місії по максимум і також почути всі доступні діалоги. Але в цій грі краще обрати більш повільний та обгрунтований підхід та виконувати місії по мірі їх надходження: основні та побічні квести мають свій дедлайн. І якщо ви не встигли, ви не те щоб повністю провалили їх, але точно не отримаєте той результат, на який могли б розраховувати. Також і діалоги тут трохи хитрі – якщо будете по декілька разів щось перепитувати або будете клеїти дурника, то вам відразу зроблять зауваження і ваші відносини зіпсуються.
Одяг в KCD2
Якщо вже пішла за це мова, неможливо не поговорити і про одяг в грі, який грає одну з вирішальних ролей. Якщо в першій KCD я постійно подорожувала в латах (щоб постійно бути готовою до бою), то в другій розробники додали можливість створити три різних комплекти одягу між якими можна переключатися в інвентарі. Я маю такі сети:
- Для спілкування з людьми. Це дороговартісний комплект одягу, від якого прямо тхне розкішшю: яскраві кольори, витончені тканини, вишивка і багато прикрас. В такому одязі мій статус в очах інших відразу підвищувався: селяни, солдати та знать краще піддавались моїм маніпуляціям та йшли на компроміси.
- Для крадіжок. В цьому випадку це комплект, який ховає мене від очей оточуючих саме вночі: чорні, непримітні речі, відсутність будь-яких прикрас, а також металевих елементів, які могли б звернути увагу.
- Для битв. Це повноцінний латний костюм, який складається з каптура, коміру, бацинета, гауберку, пурпуену, кіраси, латних рукавів та рукавиць, стьобаних ногавиць, черевиків та ногів. Він яскравий, шумний і підходить для домінування силою над іншими.
Для когось додатковим челенджем може стати підтримка гігієни, бо навіть тут вас будуть примушувати митися. Кожен солдат, трактирниця або навіть жебрак будуть постійно робити вам зауваження, якщо від вас тхне. Вас будуть відправляти до лазнярок, де можна помитися за гроші, або до ставку, де ви власноруч зможете розв’язати цю задачу за допомогою мила.
Якщо ж ви хочете йти проти системи та мюляти всім око, то ваше рішення матиме наслідки. По-перше, ваша харизма сильно знизиться і вам складніше буде вдавати з себе адекватну особистість і перехожі не будуть вестися на ваші маніпуляції (навіть попри дороговартісний одяг). По-друге, люди в прямому сенсі зможуть вас винюхати, підняти тривогу і ви вийдете з ними в пряму конфронтацію.
Перш ніж битися, ви можете спробувати спершу домовитися. Тут активується ваша набута навичка харизми: переконання, тиск, враження, підкорення, лицерство та залякування. Кожна з цих характеристик залежить від вашого вигляду та навику красномовства. Якщо ж цей спосіб не спрацював, можна спробувати втекти з місця події, але з мого досвіду – це буває складно і інколи вигідніше вступити у відкритий бій ніж підставляти спину.
Бойова система
Kingdom Come: Deliverance II з перших хвилин вчить плануванню: перед кожною місією чи потенційним боєм я брала Збережівку (яка в разі чого допоможе зберігти прогрес), Настоянку з нагідок (яка лікує), бинти для зупинки кровотечі, а також нагострити зброю та полагодити обладунок. Без цього мінімуму кожна конфронтація може стати летальною, а ігровий відкат може сягти пари годин. І повірте, на початку ви вмирати будете часто і інколи дуже швидко. Ніяких “press A to win” в грі нема, а вороги можуть контратакувати покраще вас. Навіть після 80 годин геймплею мені досі потрібно концертуватися у битвах: ігра не пробачає вам неуважність і навіть група селян з довбнями може нанести вам неабияку шкоду (або, каюсь, вбити).
Битви тут наближені до реалізму і ніяких перекатів або великих розмахів, як було у Відьмаку, ви не дочекаєтесь. Проте маєте варіанти по напрямках, з яких необхідно атакувати ворога і вид шкоди, яку він отримує: колольну, рубільну чи ударну. На початку гри ви зможете екіпіруватися факелом, кинджалом (для непомітних вбивств) та одним видом зброї. Гра пропонує нам наступний арсенал:
- мечі: короткі та довгі мечі, шаблі, тесаки;
- важка зброя: довбні, булави, сокири і бойові молоти;
- держакова зброя: списи, алебарди, глеф, полекси, лицарські молоти та сокири;
- стрільба: луки, арбалети та вогнепальна зброя.
Warhorse Studios у своїх відео про гру діляться головними перевагами кожної зброї, але як на мене, то найоптимальнішій варіант – довгий меч або поєднання короткого мечу та щита. Це обумовлено можливими варіаціями по комбо та майстерним ударом (тупо чітерська історія), яка доступна тільки для мечів і якій можна навчитися майже на початку гри. Але те, що кожна зброя відчувається особливо та унікально – це 100%.
З першої гри перекочевала механіка бою, але вона значно покращена: розробники з двох кнопок атаки залишили тільки одну, а з напрямків удару залишили від трьох до чотирьох (залежить від зброї). Тобто тепер колольну та рубільну атаки мечем можна робити однією кнопкою і битви тепер здебільшого нагадують танець. Ми можемо робити досконале ухилення чи досконалий блок та відразу контратакувати суперника. Але не варто забувати, що вони можуть вміло протистояти вам – блокувати та контратакувати у відповідь.
Також покращена і навичка стрільби – хоч приціл так і не додали, але стріляти в цілому стало приємно. Руки Індро не так трясуться і додаткові риси допомагають краще прокачати навичку і досконаліше вбивати ворогів стрілою в око. Якщо не впевнено почуваєтесь у стрільбі, то рекомендую брати участь у турнірах проти селян – можна виходити або з луком, або з арбалетами. До речі, арбалетами тут користуватися теж цікаво, хоч може напрягати перезарядка – вона довша ніж натягування тетеви і на сильних арбалетах може зайняти до 10 секунд.
З вогнепальною зброєю тут мені було складніше, бо ніяких змагань нема й особисто мене вона не підкорила: складно, незручно і дуже мимо. Як концепт прикольно, але щоб це дійсно працювало – треба мати сильне бажання і терпіння.
Міні-ігри в Богемському королівстві
Геймплейно є три активності, які можна, на мою думку, вважати міні-іграми: ковальство, гра в кості та алхімія. І хочеться почати з особистого фаворита – ковальства, яке нарешті додали в серію і, що є логічним продовженням історії Індржиха, який ще в першій грі допомагав батьку викувати меча.
Щоб зробити певну річ, вам потрібні її компоненти, а також інструкція по виготовленню, яку можна знайти у світі або купити у ремісників. Сама міні-гра доволі проста, але приємно затягує: для початку ви розігріваєте метал, а потім маєте рівновірно “відбивати” його для надання необхідної форми. Якщо ви робите щось не так, Індржих неодмінно про це зауважить, і це повпливає на якість самої речі – наскільки високими будуть її стати і за скільки грошей вдасться продати. Але сам процес, коли стоїш, рівномірно відбиваєш метал, наш протагоніст наспівує в такт молоту, а ти бачиш як в реальному часі з безформенного нічого з’являється сокира – неймовірно затягує.
Гра в кості мені зовсім трошки нагадала Гвинт, але на мою думку, це більш азартна версія: тут грає великий відсоток удача, а також ваше вміння зібрати “щасливі” кості. Це розбалансовані кубики, які можуть суттєво змінити хід гри для вас та опонентів. В першому проходженні я сильно стресувала через селян, які постійно мухлювали та обчищували мене під нитку, тож пропустила майже повністю цю механіку. Вдруге я вже з цим не мирилась та крала кості махлювальників перед початком матчу – коли ті спали або трудились на полі. І так, гра тільки заохочує це робити: розбалансовані кубики видно неозброєним оком і ви відразу помітите, що вас намагаються намахати.
Алхімія ж найбільш прибутковіша та вигідніша “професія” на початку гри. Якщо в ковальстві елементи ви маєте купляти, або знаходити в різних локаціях, то квіти та трави є майже скрізь. В першому ж селі ви можете заробити понад 1000 грошей просто створюючи та продаючи зілля аптекару з трав, які ростять в його ж саду. Але далі по грі алхімія може стати класним бустом, якщо у вас виникають складнощі в умовах геймплею: можна на деякий час суттєво покращити навички перевірок в діалогах, або взагалі створити отруту, яка зможе вбивати ворогів за 15 секунд.
Розміри гри
Гра має дві мапи, але вони не здаються гігантськими, як в Assassin’s Creed або в третьому Відьмаку. Світ тут менший, але він наповненний контентом, який приємно досліджувати. Тут нема знаків питань, які вказують точки інтересу, але навігаційно видно трактирників та деякі побочні квести, які можуть зацікавити та змусити вас рухатися в нові куточки світу. Досліджувати мапу можете на своїх двої та на коні, характеристики якого можна покращувати за допомогою екіпірування.
Українська та англійська локалізація
В KCD2 є українська локалізація і вона супер: жодного разу за всю гру в мене не виникло питань до якості чи доречності. В одному моменті мені навіть сподобалась українська варіація більше, ніж англійська, але то вже таке.
Якщо ж у мене не було питань до самого перекладу, але мені прямо зараз доволі складно пригадати імена персонажів саме українською. Оригінальна озвучка, на яку компанія вже вдруге зробила основний акцент – англійська. І більшість імен та назв взяти на англійський чи німецький маннер. Таким чином Індржих зі Скалиці став Henry of Skalitz, а місто Кутна Гора – Kuttenberg.
Чому варто зіграти
Це чудова RPG гра з відкритим світом, де, хоч ви і граєте за конкретного персонажа, ви можете створити свою унікальну історію: грайте за дурника, який не боїться драк або навпаки за книжкового хробака, який вбиває всіх уві сні. За 25 років геймерства, можу сказати, що це найкраща гра в яку мені довелось грати. Геймплей, історія, діалоги, квести, кінометаграфічність ігрових сцен – імерсивність викручується на максимум і хочеться тільки ще. Жодного разу не втомлювалась від неї і не було бажання пропустити конкретні місії, чи сцени, як це було з другим актом в Baldur’s Gate 3.
Найближчим часом розробники мають додати хардкорний рівень складності, а до кінця року порадувати виходом трьох DLC, на які я чекаю з нетерпінням.
Чи можна грати в другу частину, якщо пропустили першу?
Так, і гра цілком самодостатня. Розробники подбали про новачків: ключові події першої частини органічно вплетені в діалоги та катсцени, тож ви не почуватиметеся загубленими.
Якщо після проходження вам захочеться повернутися до початків історії або у вас є бажання повністю насолодитися кожними подробицями KCD2 – перша частина чекає. На неї можете сміливо закладати від 50 до 80 годин. Але врахуйте, що на ігрових консолях нема української локалізації (на мій превеликий жаль).
