🦜 Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii — ультимативна розвага. Гра на часі

Якщо ви ігровий розробник або видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу гру, надсилайте ключ на info@nachasi.com.

Основні відомості про Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii

• Дата виходу: 20 лютого 2025 року
• Платформи: ПК, Xbox Series X/S, PlayStation 5
• Платформа огляду: Xbox Series S

Sega продовжує активно створювати ігри у серії Yakuza, цього разу не зосереджуючись на Японії сучасній, історичній або атакованій зомбі — сюжет переносить гравців у Тихий океан, а одному з найхаризматичніших персонажів серії відводить центральне місце.

Хоча Pirate Yakuza in Hawaii спочатку виглядає як сміливий експеримент, з рештою це абсолютно той самий досвід, звичний для серії — і це в жодному разі не погано. Це максимально весела гра, яка має на меті лише одне: розважити гравця, укомплектувати різноманітним ігроладом і гумором кожну хвилину, в яку гравець тримає в руках геймпад.

Спробуємо розібрати детальніше, що пропонує Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii.

Are you ready, kids? Aye, aye, Captain Goro Majima

Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii — без перебільшення, гра божевільна. Якщо ви звикли до більш драматичних та серйозних ігор і ніколи не грали в цю серію, ваша реакція першу годину буде приблизно такою:

Але ви звикнете швидко — і далі буде два шляхи розвитку ваших стосунків з цією грою та серією загалом: ви або «спіймаєте дзен» божевілля, що відбувається, і, відповідно, почнете отримувати безперестанне задоволення; або швидко втомитеся від ураганних подій та гумору і вимкнете гру після другої-третьої години. Скоріше, звісно, перше.

Серія Yakuza вже багато років поєднує те, що інші розробники не дозволяють собі поєднувати: це і мініігри про караоке та готування на тлі кримінальних війн, і можливість прикликати двох клонів та прописувати комбо ворогам в повітрі довжиною в пів хвилини — одразу після того, як в катсцені розробники натякнули на кризу маскулінності. Pirate Yakuza in Hawaii забирає з серії усі ось ці скажені, непоєднувані елементи, і продовжує катати гравців на емоційних гірках, міняючи фокус з веселих мініігор на запеклі бійки, і далі на перебільшено драматичний сюжет — і так по колу.

Уявіть собі, що у першій The Last of Us, десь після важкого драматичного вступу про перші дні епідемії, гра перерветься на обов’язкову активність, в якій Джоел під диско 80-х буде весело нарізати моркву на обід. Чи в Disco Elysium головний герой, після важких філософських бесід зі своїм підсвідомим, вийде на сцену готелю «Танці в ганчір’ї» та виконає номер з якогось старого мюзиклу. Те, що в інших іграх виглядало б смертельно для атмосфери проєкту, в Yakuza не лише не виглядає непотрібно, а ще і навпаки відчувається природно, чого досягти важко.

Проблема в тому, що усе це — красиві та динамічні бійки, навмисне перегравання акторів, трохи шалені (лайка краще б описала це, але не можна) побічні активності — не можна оглядати окремо один від одного, воно працює лише в купі. Але спробуємо.

Піратська байка

Вперше за 20-річну історію Yakuza, цього разу сюжет повністю зосереджується на улюбленому фанатами колишньому «сайдкіку» Горо Маджімі. Протягом багатьох років Маджіма був персонажем другого плану, але в Pirate Yakuza вперше стає центром сюжету.

Одразу зазначу — це чудовий виконавець на головну роль в такій серії, і найкращий кандидат серед усіх героїв Yakuza для того, щоб стати піратським капітаном на сучасних Гавайських островах.

Власне, зачин такий: Маджіма, втративши пам’ять, прокидається на гавайському острові і зустрічає десятирічного хлопчика на ім’я Ноа. Одразу на нашу голову звалюються пірати — і добре, що головний герой не втратив м’язову пам’ять. Прочухан піратському капітану запускає невеличкий ланцюжок подій, в яких ми більше знайомимося з жителями першого острову, зокрема татом Ноа — сумним та небезпечним алкоголіком Джейсоном, його дочкою, а також з іншими піратами.

Маджіма, як природжений лідер, кулаками та словами збирає собі нову команду та стає новообраним піратським лідером — і відправляється у відкрите море та до далеких островів, щоб віднайти пам’ять, а заразом і допомогти важкохворому Ноа та Джейсону у пошуку фантастичних ліків.

Варто зазначити, що основні події у грі доволі швидкі, тому переказувати щось з подій, далі за вступ, буде критичними спойлерами, тому залишимо лише емоційні. Як і в інших іграх серії, у Pirate Yakuza in Hawaii є все те саме: наголошення на важливості стосунків між чоловіками, зради, дружба, шалені витівки та моменти, що намагаються вичавити з вас сльозу.

Але поза цією драмою є і інші наративні інструменти, якими користуються творці. Наприклад, гумор. Його використовують не стільки для розваги гравця, скільки для балансу настрою історії.

Так, наприкінці першого акту очікуйте фактично сцену з мюзиклу — раптово починається спів, з’являється нав’язлива пісня, і головні герої носяться по палубі в шаленому танці. Гумор може бути не лише фундаментальним, як сцена з мюзиклу, а й тонким: наприклад, у хлопчика Ноа є маленький тигр, ще один повноправний член екіпажу. Коли тигра, якого також звуть Горо, зустрічають вперше, всі вказують, що це тигр — але його власник поспішно запевняє, що це звичайна кішка. І ніхто не сперечається: а може й дійсно кішка.

Гумор та наратив проникають і в основи гри, сам сетинг вже є одним великим жартом. Корабель з ім’ям Горомару взагалі не сучасний, хоча події відбуваються в наші часи, піратські бійки зі смартфонами в руках, люди в камзолах слухають японський сіті-поп та диско і стріляються на пістолях поруч з бочками з ядерними відходами — ось це і є ультимативний жарт, тобі або весело, або виходь з гри.

Ті, що помруть, будуть щасливчиками

Гра, хоч і є спін-оффом, усе найкраще забирає з попередніх ігор — а все нове часто виглядає трохи сируватим.

Найважливіше, звісно, бійка. Фактично, нас очікує та сама динамічна бойова система, що притаманна старішим іграм серії (в останніх частинах бійки більше схилялися у бік покрокової системи), але не без змін фокуса.

Так, тепер у Маджіми є кілька бойових стилів, які більше не RPG-like — тепер бойовка це повноцінний hack and slash. Ви здобуваєте валюту, качаєте свої здібності, щоб шинкувати ворогів якісніше, красивіше та швидше. Так, це додало грі динаміки та іншої кінематографічності, але загубило глибину.

Нововведенням став піратський корабель та океан, як такий, і є відчуття, що робили його поспіхом. Чесно, при всьому захваті від гумору та підтекстів сюжету, саме ігроладні новинки є проблемою Pirate Yakuza in Hawaii: битви на кораблях доволі одноманітні і часто зводяться до лише одного сценарію: у якого судна більше здоров’я, той і переможе. Разом з тим, невиразним вийшов і ШІ кораблів-ворогів, але трохи виправляє ситуацію, коли персонажі йдуть на абордаж — виглядає, наче бійки «на своїх двох» натовп на натовп вдаються розробникам краще.

Що точно вдалося, так це масштабні битви. Є моменти, де гра зіштовхує команду на команду, і хоч це спочатку є доволі хаотичним, згодом все ж є перевагою цієї частини — капітан разом з екіпажем просто на полі бою оцінює свої навички керівника піратського судна.

Океан у грі — не відкритий світ, а купа дрібних локацій, а дослідження островів, фактично, рейд у данж задля єдиної скрині наприкінці 5-10-хвилинного проходження. Єдиною великою проблемою гри є те, що океан — не цікавий від слова зовсім. Ми точно знаємо, що Ryu Ga Gotoku Studio набили руку на створенні цікавих міст та місць, але акваторії, схоже, виявилися занадто амбітною ціллю для розробників, яку вони не «потягнули».

Разом з тим, у грі знайшлось місце і менеджменту — ви збираєте свою власну команду, розвиваєте її і призначаєте різні ролі, які дають різні переваги. Є і менеджмент ресурсів, як-от вирощування продукції або догляд за імпровізованим зоопарком, який збирає Маджіма протягом своїх пригод. Це не обов’язкове і добре, що гра не загнала гравця у грінд, але і увесь контент не відкрити без цих побічних активностей. Фірмові мініігри також на місці, але нічого кардинального нового розробники не запропонували — але і не варто змінювати те, що працює майже ідеально.

Важливо зазначити, що я не сварю гру — у неї, безумно, є проблеми, але це не критичні недоліки. Усі нововведення зроблено не погано, але вони просто не досягають тих відточених роками цікавих механік, які кочують через всю серію Yakuza.

Чи варто відправитися на Гаваї

Повернуся до думки: неможливо препарувати механіки у серії Like a Dragon, та і у Pirate Yakuza in Hawaii, окремо. Це занадто комплексний твір, як корабель — окремо щогла нічого з себе не уявляє, але для судна вона — незмінна частина.

Є у Pirate Yakuza in Hawaii те, що бракує багатьом іграм — єдина (не)стабільна атмосфера. Гра хитається між жанрами та механіками, як на хвилях, але це її природний стан; те, що зазвичай є великою проблемою в західних проєктах, для Ryu Ga Gotoku Studio є родзинкою.

Атмосфера гри — капітан всього проєкту. Ви закохаєтеся в Горо Маджіма, якщо вас не лякають перегравання японських акторів. Ви не звернете увагу на одноманітні данжі, яких не так багато, коли попереду — Лас-Вегас на воді. Ви навіть пробачите грі відверту байдужість до жіночих персонажів, оскільки увесь фокус буде саме на чоловічій дружбі.

Pirate Yakuza in Hawaii — це одночасно і відхід у бік від основної серії, і компіляція досягнень усієї франшизи. Якщо ви є шанувальником Yakuza: це дуже міцний спін-офф, який зданий ще і як розважити, поки триває очікування наступної номерної частини. Якщо ви новачок: сядьте зручніше та приготуйтеся до пригоди, сповненої гумору та деталей, що побачиш не у кожному проєкті.

Ця гра не вбивця (чи ідейний спадкоємець) Black Flag 2014 року, як би не хотіли цього гравці — це окремий продукт у дуже сталому світі. Це іронія над піратами, а не їхній симулятор, і спосіб дослідити, наскільки шаленими до гумору є геймери.

Не очікуйте від Pirate Yakuza in Hawaii багато — і вона дасть вам неоціненні скарби.

Кому сподобається гра:

• Людям з почуттям та розумінням японського гумору;
• Шанувальникам останніх ігор серії Like a Dragon;
• Гравцям, що хочуть розслабитися перед екраном;
• Шанувальникам hack-and-slash та мініігор.

Кому не сподобається гра:

• Людям без почуття та розуміння японського гумору;
• Люди, що шукають в іграх глибинне та високе;
• Хейтерам японського геймдеву;
• Шанувальникам історично точних ігор про піратів.