Силові Шаровари
В будь-якому вигаданому всесвіті, та й в реалі теж, сторону, націю, або расу представляє її лідер. В одному ряду з Дартом Вейдером, Сауроном, Цезарем і Степаном Андрійовичем стоїть Імператор Людства, п’ятиметровий… мужик в золотій броні, кумир Чака Норріса з яскравою душею та двома семикілограмовими півкулями мозку. Він двічі вивів людство до зірок, спочатку керуючи всім за лаштунками, а вже потім — відкрито, з дубиною в руці та гордо задертою головою. Як ви зрозуміли, сьогодні я розповім вам про Імператора Людства.
Десь у якомусь-то столітті, коли терр’єгиптяни ще навіть не побудували піраміди, на Террі жили печерні люди. Серед них були шамани, чутливі до проявів варпу, і користувались вони ним на благо своїх племен. Богів хаосу ще не існувало, але в варпі вже рискали демони в пошуках смачненьких терранських душ. Шаманам не вистачало сил для боротьби з ними усіма, тому вони вирішили об’єднати свої душі в одну суперсильну істоту — убер-унга-бунгу. Без приколів, 10 тисяч років тому в печерах жили кроманьйонці і полювали на мамонтів. Це пояснює чому Імпі так любить печери.
Отже, шамани випили чаю з певними грибами та здійснили колективний суїцид, щоб їхні душі злилися воєдино і переродились в тілі новонародженого. Так вони породили тренд на суїцидальні секти, ну й Імператора теж.
Відомо, що цей хлопчик народився десь в районі сучасної Турції. Там він жив життям звичайної дитини. Якось його дядько вбив його батька. Імператор на диво спокійно це сприйняв, а потім підійшов до дядька, поклав йому руку на груди і зі словам “Серцус спинятус” зупинив йому серце. Хлопчик спершу не повірив в свої сили і намагався пояснити дорослим, що він тут ні при чому. В якості покарання йому наказали копати від огорожі і до обіду. І так він викопав Чорне море.
Пізнавши свої сили, Імператор зрозумів, що сильні світу цього спробують його підкорити і використати в своїх цілях. Тому він насунув на очі кепку зі шкури свіжобунганого мамонта і розчинився в натовпі. Ніхто не знає, що було з ним далі.
Найближчі знайомі розповідали, що Імпі навчився за допомогою варп-сил проектувати на себе образ зовсім іншої людини, тож він міг прикидатись будь-ким і тишком-нишком впливати на історію, щоб скеровувати людство вперед і вперед. Є версії, що саме він був Ісусом, Магометом чи Ісааком Ньютоном. Однак 100%, от прям зовсім точно він був зіркою терроукраїнської естради Степаном Гігантусом з такими хітовими піснями як “Цей варп, цей варп, мені щоночі сниться”, “Примархи мої, включить мені аніме!”, та “Золото Карпат все пішло на трон”.
Своїми промовами, винаходами та піснями він спонукав людей кидати зброю і не вбивати одне одного, бо десь там, в глибинах космосу, можна було безнакзано вбивати ксеносів. Імпі до цього йшов, намагаючись триматись в тіні.
За легендами, в середні віки народження Кхорна пробудило Дракона Пустоти, Массзадрота, древнього-древнього некронського псевдобога К’тан. Таку загрозу Імпі не міг просто проігнорувати. Тому він викопав дубину війни і пішов вправляти дракону мозги. Той швидко дізнався, що силові поля і божественна природа не рятує від криків «Унга бунга!» і прильотів дубиною по драконячому **єбалу**, і відлетів на Марс. Свідки поєдинку так ним надихнулись, що увіковічнили його в грі під назвою бейсбол.
Також збереглась історія про те, що десь в пісках Африки Імператор знайшов високотехнологічний древній пристрій і полюбив на ньому сидіти. «Камінь гудить, камінь гріє, дупа тепло» — казав Імператор. Пізніше він накаже перенести його в свій палац-печеру, оббити золотом і причепити на чорні саморізи спинку. Так, золотий трон древніший самого Імперіуму і самого Імператора й був побудований.
Наступні тридцять тисяч років Імператор шукав собі друзів, які б не вмерли через сотню років — і він таких знайшов. Деякі люди виявились вічними, прямо як імператор. Вони не хворіли і не вмирали, бо після смерті перероджувались в своїх же тілах, зберігаючи спогади. Однак амбіції і жорстокість Імпі відвернули від нього більшість знайдених вічних. З ним залишився лише Малкадор Сігіліт. Разом вони дивились аніме і мірялись дубинами — а людство тим часом наближалось до темної ери технологій.
Темна ера технологій називалась так тому, що люди винайшли і використовували інноваційні вундервафлі: телепорти, антиграви, 3д-принтери планетарних масштабів, майже вічні двигуни і інші неймовірні штуки. Те, що нам зараз показують в фантастичних фільмах, там можна було купити в Аврорі за 4 гривні, а самі Аврори були на кожній з мільйона колонізованих планет. Найкрутішими же товарами були залізні люди — крутезні андроїди, готові, і головне, здатні виконати будь-яку роботу чи забаганку. До певного часу, звісно, бо де машини, там повстаня машин і геноцид шкіряних мішків без поділу за кольором шкіри та формою сосків.
Офіційні канонічні книги взаааагалі нічого не розповідають про саме повстання і роль Імператора в ньому крім того, що для перемоги над машинами людству довелось самим знищити більшість технологій і відкотитись ледь не до кам’яного віку. І тут прозвучало потужне «Унга бунга!», і Імператор в істинній подобі п’ятиметрового мужика з золотою дубиною повів своє плем’я в печеру пересидіти війну за переглядом аніме.
Тим часом людство якось і само впорались з навалою залізнозадих, хоча й ціною знищених технологій і звичного суспільного ладу галактичної імперії. Планети виявились відірваними одна від одної, бо вже ніхто не пам’ятав як водити космічні кораблі і з якого боку в них бензобаки — все ж бо раніше робили роботи. І ось коли наймудріший з тоді живих знайшов інструкцію до свого Volksrakete Dicker Stock 200 TDI і почав діагностувати значок «Перевірте сопло», в ельдарів народилось Слаанеш. Тепер не лише ракетам, а я міжпланетному зв’язку на базі варпу прийшла пурпурова задниця через гігантський варп-шторм.
Коли Імператор виліз зі своєї мачо-хлопчачої кайфопечери, то побачив жахливу картину. Терра залишилась без поставок мівіни та живчика і скотилась в варварство. Планетою правили здоровані з залишками старої зброї та техніки, і ще й воювали між собою що ті орки під грибами.
- Шо з Японією? — запитав Імператор
- [пропищати секунд три] — відповів Малкадор
Імпі зрозумів, що якщо йому хочеться додивитись своє аніме, то доведеться реколонізувати Японію, відновити популяцію восьминогів і там братись за відродження давним-давно забутого мистецтва хентаю.
Для початку Імпі захопив невеличке село, в якому лисий чувак в капелюсі обладнав лабораторію в літній кухні. Там він зі свого ДНК виділив геном суперлюдини і почав накачувати ним місцевих моцних парубків і файних молодиць. Ті, окріпнувши і набравши сили, тягли йому куполи і дзвони з найближчих церков. Імпі і Малкадор, що той Тоні Старк, в наспіх викопаній печері плавили те золото і кували з нього силову броню для своєї нової армії.
Коли моцних парубків і файних молодиць в золотих доспіхах набралось рівно десять тисяч, Імператор нарік їх Легіо Кустодес і повів в бій. Село за селом, плем’я за племенем техноварвари визнавали владу Імператора і вливались в його військо. Десяти тисяч було мало, тому Імпі нашвидкоруч накачував новоприбувших бройлерним відваром і видавав їм броню з профнастилу. Швидкість робіт впливала на якість, тож створені таким чином Грозові Воїни були дешевою і недовговічною альтернативою Кустодесам. Якщо золоті громили могли жити вічно, то організми профнастильних розвалювались самі по собі вже за кілька років. Імпі, в пориві своєї людяності, нічого їм про це не казав.
Поки мільйони громових воїнів поступово захоплювали Терру, Імпі дивився в телескоп на зірки і мріяв. «Навколо зірок є планети. На планетах є печери. Хочу в кожну увійти» — подумав Імператор. «Спелеолог, блять» — подумав Малкадор. Імператор глянув на нього з-під нахмурених брів і вирішив, що йому треба більше заступників на випадок, якщо на голову Малкадора РАПТОМ впаде чиясь дубина.
На основі проєкту кустодесів і генотипів людей з різних куточків Терри Імператор почав вирощувати двадцять з копійками ембріонів — майбутніх примархів. Кожному він підсадив часточку самого себе, щоб передати їм різні риси свого характеру: розум, стійкість, силу, нарцисизм, і все таке. Під кінець процесу в Імпі залишилось лиш два робочі нейрони — Унга і Бунга — та розуміння того, що ембріонам чогось не вистачає. Чого б там не вистачало, на Террі цього не було.
На той момент міжзоряні перельоти вже хоч якось, та й працювали. Імператор полетів розвіятись в спелеологічну експедицію. На планеті Молех — ви не повірите — він знайшов печеру. А в тій печері — знову ж таки ви не повірите — портал в варп, де він застукав всю четвірку богів хаосу.
Імпі зміряв їх поглядом і почухав дубиною за вухом. Кхорн позеленів від страху. Знаєте, чому наша земна інквізиція так любила ударну холодну зброю замість ріжучої? Тому що бог забороняв проливати кров, а про струси мозку і переломи в біблії не було й слова. Добрий католик міг спокійно забити булавою десяток єретиків і формально залишитись з чистими руками. Так ось, Кхорну стало страшно, що якщо Імпі нападе, то бог крові не отримає ні краплі крові і теж впаде під ударом терранської дубини. Нургл нервово шукав антисептик, щоб вимити щупальця після контакту з живим неандертальцем. Слаанеш розуміло, що не встигне за хвилину відростити стільки волосся, щоб його зацікавати. Тзінчу теж було страшно, бо як взагалі можна обманути істоту, яка оперує поняттями “унга” і “бунга”. Тож синій авансом видав йому три нейрони і запитав «Твоя моя розуміти?». Очі Імператора дещо проясніли і він кивнув.
Після знайомства Імпі висловив своє бажання отримати по частинці божественного для кожного свого сина. Боги хаосу були готові виконати прохання за умови, що Імператор або віддасть половину синів їм на служіння, або завоює для них галактику. Ні те, ні те, Імпі не подобалось, але мати синів-напівбогів дуже хотілось. Він дійшов висновку, що обманути персоніфакцію галактичного зла — не такий вже й великий гріх. Витріщаючись в декольте Слаанеш, щоб Тзінч часом не прочитав його справжні думки, він оголосив про згоду віддати тих синів, які після повноліття самі погодяться перейти на бік хаосу. «А там або осел помре, або халіф, або галактика згорить в вогні» — думав Імпі і не підозрював, що один з подарованих Тзінчем нейронів виявився з пророчим хистом. Якби ж він знав, що через десять тисяч років недобитий осел підпалить галаткику і вб’є халіфа. Але шось ми відволіклись.
Після аудієнції з богами хаосу імператор повернувся на Терру і вдихнув в капсули з дітьми-примархами частинку божественного. Малкадор здивувався, що Імпі нарешті почав ясно формулювати свої думки. Він вже планував додати розділ про користь спелеології в свою наукову працю про реабілітацію аніме-задротів, як Імператор викликав його в кабінет порадитись щодо того, як краще кинути хаос через грубо пікселізований хуй. Другий подарований Тзінчем нейрон виявився не лише пророчим, а й крисячим. Боги хаосу дізнались про наміри Імператора і оформили рефанд, тобто розкидали капсули з його синами по всій-всій галактиці.
Імператор знатно здивувався, але не занепав духом. З залишків генетичного матеріалу примархів він почав вирощувати з маленьких хлопчиків космодесантників Астартес — дешевших ніж Кустодії, довговічніших, ніж Громові Воїни, і при цьому достатньо розумних для тактичних маневрів і командної взаємодії. Ідеальних солдат для завоювання галактики в пошуках загублених синів. Їм же він розробив набагато кращу броню — з власним ядерним реактором, крутим агресивним шоломом, офігенно здоровими наплічниками і всякою тактикульною шнягою з розграбованого складу Аврори. «Кожен скафандр — маленька затишна печера», — сказав Імператор, і був в цьому правий.
Після об’єднання Терри в плані Імпі були дві найближчі цілі — Місяць, де в генних лабораторіях Селенарських Відьом можна було вирощувати астартес мільйонами, і Марс, де в кузнях механікусів можна було кувати для своєї орди зброю, броню, і транспорт.
На Марс Імпі полетів особисто. Місцеві Механікуси за тисячі років ізоляції і гри в хованки з повсталими залізними людьми трохи зійшли з розуму і стали поклонятись машинам і справедливо їх побоюватись. Через це по Марсу гуляв покинутий пілотом лицар — малееенький такий титан висотою всього двадцять метрів. В нього не згиналось коліно, через що його штучний інтелект що три хвилини зачитував прохання провести діагностику і ремонт. Механікуси від цього срали болтами. Імпі ж боявся лише шаблезубих істот, тож сміливо підійшов до рицара і продемонстрував механікусам малееенький фокус з WD-40. Пшик-пшик, скрип-скрип, коліно зігнулось і динаміки лицаря заткнулись. Механікуси підібрали болти і пішли на поклон до Імпі, щоб пошепки розповісти про ще одну проблему.
Імпі вислухав і усміхнувся. В печері (в печері!) під корою Марса валявся давно депортований з Терри дракон, той самий Омніссія. Його стогони і завивання лякали механікусів до течі масла. «Унга бунга» сказав Імператор, згадуючи старі часи. Дракон почув знайомий голос. В його уяві виринула та сама дубина. Від страху він заткнувся, а механікуси зітхнули з полегшенням. Головний з них, звали якого Кельбор Халл, підмітив дивну схожість виразу «унга бунга» з двійковим кодом. Решта підхопили його ідею і нарекли Імператора живим втіленням Омнісії, а дубину його — альфою і омегою технологічного розвитку.
Так Імпі зібрав необхідний набір для старту наймасштабнішого завоювання з часів некронської війни в небесах: армію астартес, заводи механікусів і флот з навігаторами. «Ми назвемо це “Великий печерний похід!”», — оголосив Імператор, «а мене відтепер прошу величати Папою Дринським». Малкадор подумки прокляв той день, коли вмовив Імпі відпочити в Ватикані, який той по приїду перейменував в місто Ватикантроп.
Незважаючи на кроворежливу назву, великий печерний похід був доволі мирним. Головною ціллю було воз’єднання людства, розпорошеного війною з залізними людьми та варп-штормами, а другорядною — пошук примархів. Коли боги хаосу розкидали по галактиці примархів, вони полінились дістати беззахисних дітей з капсул-інкубаторів. Ті капсули захистили малюків від космічного холоду, радіації та жорсткого приземлення на різні планети, які скоро перетворились на їхні пісочниці.
Першим знайшли Гора, якому не пощастило приземлитись на планету-шахту Хтонія. Там він доклався до технічого прогресу і став правителем, хоча і не розгубив своїх дитячих шахтарських звичок. Коли Імператору доповіли про знайденого сина, той радо побіг на Хтонію переманювати чадо на свій бік. Гор радо погодився проміняти шахти на війни в космосі, але за однієї умови — його братюнь-шахтюнь теж візьмуть в похід і перероблять в астартес.
Процес піднесення до астартес триває мінімум шість років: рекруту нарощують кістки і м’язи, підсаджують два десятки додаткових органів, промивають і перепрошивають мозок. Такі навантаження добре витримує лише молодий організм, тому зазвичай в астартес набирають хлопчиків до 14 років. Але на диво братюні Гора майже в повному складі витримали перетворення і вдягнули силову броню. А його найближчий друг — Абадон — так розкабанів на імплантах, що зміг влізти лише в термінаторську броню.
Батько і син на чолі компанії в мільйон з копійками рил продовжили печерний похід. Наступні тридцять років Імператор вчив Гора премудростям цивілізованого життя, а Гор вчив його як правильно заходити в хату. В перервах між уроками вони воювали. На черговій непідкореній планеті компанія нарвалась на цілу армію орків. Ви не повірите, але деякі орки, щоб не стояти в черзі на постук, вирішили що буде простіше добратись до бою на метро, і почали копати тунелі в напрямку махачу. В один з цих тунелів провалився Імператор, а там на нього напав цілий варбос. Навіть Імператор не міг впоратись проти трьохтонної зеленої скотиняки, підсиленої надпотужним ваахг-полем. Тут Імпі прийшов би кінець, але Гор підіспів саме вчасно щоб дати зеленяці по писку і відігнати його від свого золотого баті. Імператор скористався секундною заминкою орка і всадив в нього своє найпотужніше закляття — “душус стиратус”. Гор знервовано ковтнув.
Вже після битви Гор взяв себе в руки і почав цілеспрямовано втиратись батьку в довіру, щоб почерпнути трохи знань про його магію. Імпі продовжив вчити Гора, але при цьому не забув про пошуки решти синів. І ось, настав день, коли Імператора сповістили про ще одного знайденого амбала на покритій льодом планеті Фенріс. А потім про ще одного на планеті Медуза. А потім про ще одного, і так допоки він не знайшов всіх двадцятьох. До Гора дійшло, що не бути йому вже єдиним та улюбленим сином, і в серці його зародилась легка образа на імператора.
Тим часом Імпі об’єднав під своїми знаменами вже майже всі планети, на яких на момент кінця тридцятого тисячоліття проживали люди. Залишилось розібратись з останньою нагальною загрозою — імперією орків, яка тримала оборону в сегментумі Солар, всього за 10 тисяч світлових років від Терри. Для порівняння, це те саме, якби в центрі Києва сиділи попи з московської церкви. Хотя стоп…
Отже, Імператор спрямував всю свою армію на місце скупчення орків, на нещасну планету під назвою Уланор Прайм. Крім Імператора та його кустодіїв туди висадились Гор, Робаут Жиліман, Джагатай Хан, сто тисяч астартес та вісім мільйонів гвардійців. З висоти двадцятиповерхівки їх підтримували сто титанів легіо мортіс, з неба і орбіти — шітстот кораблів імперського флоту, а в каютах і трюмах — мільйони людей допоможіного персоналу. Проти них виступили п’ятдесять мільйонів прокачаних орків, якими командував мега-бос, чіф екзьеютів орк орків, Усама бін Оркладен, Стунклан МакОркауд, найзеленінший і найбільший… Урлак Ург.
Бої на Уланорі Прайм тривали майже один земний рік. Все б закінчилось набагато швидше, якби оп’янілий Імпі малював плани наступльних операцій замість планів майбутнього параду, за якими він одразу ж посилав колони бійців зі штандартами. В якийсь момент Гор ризикнув пришвидшити події. Він взяв з собою термінаторів та Аббадона і прямо з орбіти влетів в палац Урлака Урга в десантних капсулах. “Прям як в старі добрі дитячі часи!” — сказав Гор. Абадон не зрозумів жарту, але з поваги гигикнув.
Брава команда з боєм пробилась в кабінет Урлака Урга, де він зустрів їх шквальним вогнем. [ай маслину піймав] — разом сказали всі термінатори. Абадон злякано завмер, бо на ньому ж була така сама пластилінова броня. І тільки Гор в суперкрутих латах примарха не злякався мегабахів дакки, а пробіг прямо до Урлака Урга і схопив його за шкірку. «Бандеролька пішла!» — вигукнув Гор і викинув Урлака Урга в вікно. Урлак Ург намагався пояснити бритоголовому, що вони орки, а не ольки, і що вони не мають відношення до Бандери, і що він зараз не піде, бо падає, але було пізно. Закон гравітації може порушити віра орка в те, що він вміє літати, але Урлак Ург був надто серйозним атеїстично настроєним орком. Так він перетворився на мокру зелену пляму під Оркотомі Плаза. Бійня на Уланорі Прайм закінчилась. Нарешті розпочався запланований парад.
На запрошення Імператора на Уланор Прайм прибули дев’ять примархів, чотирнадцять легіонів, і вісім мільйонів гвардійців. Ще завезли тридцять звичайних людей, щоб було перед ким вийобуватись. Ви бляха не повірите, але згідно з каноном Імператор доручив механікусам зрівняти з уланором частину Уланору і забетонувати там плац розмірами 5 кілометрів на 500 кілометрів. 500 бляха кілометрів. А тепер прикиньте, що гвардійці мали це промарширувати красивим стройовим кроком під наглядом Імператора. А потім ще той плац підмести. От йдете ви на службу, а вам кажуть, що дембель буде як тільки підметете плац. Або вам кажуть, що ви зараз на плацу пройдете перед самим Імператором та його синами. А ви блін під час десантування на Уланор були до них ближче, бо кораблі висіли на висоті 340 кілометрів, а ви стоїте аж за 420 кілометрів від сцени, де ті золотобронні сидять. А навіть якщо вам пощастило стояти прямо перед сценою, то уявіть собі розмову з побратимом.
- чуєш, а на нас же імпі дивиться?
- так, це он той золотий поц за три кілометри на північ
І тут побратиму в голову прилітає болт від кустодія, бо він бачте вказав точне місцеположення імператора, що було розцінено як замах на вбивство. І всі це розуміють і зразу починають дивитсь в різні боки, лиш би не на Імпі. Оним словом, вітаємо вас на грі в кальмара 40 000.
Так а нащо Імператору знадобився цей парад і цей чортів плац? Моя версія — він знав, що через кілька років на Уланорі знову проростуть спори орків, і хотів щоб мекбоїв збирали дріфт-кари і дріфтаували на плацу, замість того щоб збирали космічні кораблі. Офіційна версія — він хотів наостанок помучити свою армію, перед там як оголосити про свою відставку. Отже, построїв він всіх на плацу і сказав “Призначаю магістром Війни і головним воєначальником печерного походу сина мого Гора. А сам я лечу додому, на Терру, бо на цій [йобаній] рівнині ні одної печери”. Тоді Імпі застрибув в свій вірний Імпаланос, врубив на повну старий хіт «ПечерА ти моя печерА» і полетів додому.
Майже всі примархи неприємно здивувались. Жиліману було пофіг, бо за своїми звітами він більш нічого не бачив. Сангнвінію було пофіг на статуси і звання, бо він і так усвідомлював свою крутизну і не мав потреби в зовнішній валідації. Гора ж навпаки мучила совість. Він вважав себе недостойним посади Магістра Війни і ображався на Імператора, бо той знову його кинув. Але шо поробиш — батько наказав, значить треба виконувати. Гор віддав наказ підмести плац і пригрозив, що років через 50 прилетить перевірити як йде робота.
Оффтоп — через півтори тисячі років на Уланорі Прайм відродилась імперія орків. Вона породила найзлішого й найбільшого в відомій історія варбоса — Звіра — який організував найбільший і найвідоміший Ваааахг і ледь не захопив Терру. Тодішні історики сходились на думці, що раз у Імпі було настільки дохуя бетону, то краще б він тоді залив ним всю планету.
Повертаємось до нашого Імпі, який відлетів на Терру і тільки-тільки відкопав з-під гори сміття в гаражі той самий Золотий Трон. Його сієсту раптом перервав дзвінок:
- тату, тату
- шо Морті
- Магнус назвав Лемана Расса поганим словом і в нього на носі виросло щупальце
- ох блін, Слаанеш пускає коріння
Так Імпі зрозумів, що боги хаосу нічого не забули і не пробачили. На той момент з варпом контактували лише спеціально підготовлені псайкери-навігатори та астропати, а Магнус своїми експериментами порушував радіомовчання і ставив під загрозу майбутнє Імперіуму. Імператор вирішив покласти цьому край — культурно, без дубин, через традиційний суд.
Традиційно, Імпі приніс на хабар для судді три лотки яєць. Йому доповіли, що він сам буде суддею. Імпі тут же вирішив скористатись повноваженнями судді і запряг Пертурабо, щоб той йому побудував будівлю суду на вулканічній планеті під назвою Ніккея. Традиційно, 50% бюджету пішло в кишеню ФОП “Імпі-строй”, а на решту Пертурабо не зміг орендувати будівельну техінку, через що його десантникам довелось вручну мельтами вирізати колони і лави.
Коли будівля була готова, на суд викликали Магнуса та його Тисячу Синів. До Магнуса позивались Мортаріон, Леман Расс та масовка з бюджетників. Вони звинувачували легіон в надмірному використанні псайкерства, наприклад, в чищенні болтерів телекінезом, в польотах на хайтек-пилососах в Варпургієву, а також в наведенні вроків на легіон Гвардії Ворона, через що в ньому народжувались мутанти замість космодесів. «Так це ж після Єресі Гора буде і я тут ні до чого!» — заперечив Магнус. «Ну от він знову дивиться в майбутнє! Батьку, руду відьму треба покарати!»
Імператор дав слово Магнусу. Той спробував захистити себе притчею: «Колись давно, людство жило в печері. Вони боялись вийти звідти і бачили лише тіні, які дерева та тварини відкидали на стіну печери. Один сміливець вийшов звідти, побачив світ і сонце, і після довгих вмовлянь вивів свій народ з печери, де ті дізнались про красу навколишнього світу і почали жити як ніколи раніше. Я зараз схожий на того самого чоловіка і намагаюсь показати вам, що наш світ насправді набагато більший і кращий, ніж темна тісна печера»
«Харе гнати на печери! Винен!» — сказав Імпі.
Магнусу і Тисячі Синів заборонили користуватись псайкерством. Решті легонів наказали розпустити всіх псайкерів-бібліаріїв. В Імперіумі залишились лише астропати, та навігатори для навігації кораблів в варпі. Додатково, в легіонах ввели посади капеланів — окремих братів-космодесантників, які мали слідкувати за ідеологічною атмосферою в легіонах та попереджати навіть випадкове використання варпу. Магнуса змусили викинути карти таро і видалити з закладок тіктоки по астронумерології. Він не дуже ображався на батька і сподівався, що ось-ось трапиться нагода продемонструквати йому всі переваги свідомого використання варпу.
Імпі ж після суду відбув на Терру освоювати зекономлені з тендеру на суд кошти. В своїй улюбленій печері в недрах Гімаліїв він проводив досліди зі стабільного проникнення в мережу ельдарських тунелів, відому як Павутина.
«А шо таке Павутина?» — думав вголос Імператор — «Це ж просто мережа тунелів між реальним світом і варпом. А що таке мережа тунелів? Це метро. А що таке тунель? Це печера. Отже, павутина — це печерне метро, скорочено — Петро». Кустодій на ім’я Петро Золотоносний Вспепереможний Протирач Правого Капця Імператора задоволено хмикнув.
Прохід в Павутину був одною з давніх мрій Імператора. Павутина була абсолютно безпечною, бо ж саме в ніій ельдари ховались від некронів під час війни в небесах — і сховались. В неї не міг проникнути ніхто, крім ельдар — тобто ні орки, ні недобиті ксеноси, ні навіть боги хаоса і їхні демони нічого б не могли зробити людям, які б поселились в Павутині. Імператор хотів перевести туди людство і почекати, поки боги хаосу виздихають без харчування людськими емоціями. Уже там Імператор би задіяв свій талант генетика для селекції людства на рівні виду, щоб не одиниці на мільярд, а цілі покоління людей народжувались паріями, абсолютно нечутливими до варпу. Крім того, Павутина вирішила б проблему міжзоряних перельотів і викреслила б потребу у псайкерах-навігаторах. Як бачите, план був амбітний.
В плані Імператора була лише одна заковика — без технологій ельдар з Павутиною можна було працювати лише через варп і через псайкерскі штучки. Імператор не був дурнем, тому поставив всякі антиварпові бар’єри, налаштував на робочому місці концентратор псайкерської енергії в вигляді того самого золотого трону, і сказав Малкадору, що він тепер дорослий і може сам забирати доставку в кур’єрів Адептус Гловус.
Експерименти продовжувались вже кілька років. Гора пакетів з «Смажених Ніжок Гроксів полковника Стракена» під дверима палацу росла пропорційно пузу Імператора і ширині діри в Павутину. А на іншому краю галактики демон Тзінча переконував Гора перейти на темний бік варпу. Магнус, хоча й не користувався варпом, все одно зберігав з ним зв’язок і відчував дивні зміни в світогляді Гора. «Ось мій шанс показати батьку, що варп — це не загроза, а благо, якщо правильно скористатись!» — вирішив Магнус.
Замість того, щоб відправити імейл, попросити астропата передати психічне повідомлення через варп, чи самому прилетіти на кораблі, Магнус вирішив повийобуватись. Він зібрав кращих своїх псайкерів, виголосив промову про “А зараз ви потрапите в рай!” і змусив їх підживлювати його психічну батарейку, поки він проектував свою психічну проекцію в улюблену печеру Імператора в Гімалаях.
Через пелену Варпу Магнус побачив заглибленого в роботу Імператора на золотому троні, який ціною неймовірної концентрації відкрив ворота в павутину. Магнус пригладив руду гриву, набрав повні легені повітря, і сколихнув палац терміновою заявою “БАТЯ А ТИ ЗНАВ ШО ГОР РОБИТЬ”.
Від несподіваного втручання і інтерефернцій варпу портал сколапсував, прорвавши матерію підпростору і поховавши секцію павутини, лаботорарію і мрії Імператора. Через прорвану матерію з варпу в павутину ринула орда демонюг. Магнус встиг побачити розлюченого Імператора і почути погрози в свою адресу. «Бога ти матереного й з дебілом! Ти, кокоте килавий, бодай знаєш кіко часу я то все чинив? Матір би тя назад до пічі задруляла і наново вкотила у шос валовшноє. Грум би тя побив червений нехристе! Ай свічка в цеквли тя не спасе бо спущу на тя свого пса!» Від страху він втратив контроль над проєкцією і отямився вже на рідному Просперо в оточенні трупів синів, які віддали на його подорож всі свої сили.
Поки кустодії та сестри тишини били демонів, що встигли просочитися на Терру, Імператор намагався міцно закрити розлам в матеріумі і не допустити повторної навали. На жаль, повністю закрити і стабілізувати її було неможливо. Імператору з цього моменту довелось сидіти на троні, який підсилював його варп-здібності, і тримати руками пробоїну. Всіх нечастих гостей Імператор приймав з тронної зали, а частіше звертався до них через свого найближчого Малкадора Сигіліта. Малкадор Сигіліт виконав прохання Імпі і відправив Леману Рассу смску: «Бери титанів, бери сестер тишини, бери Костянтина Вальдора, бо дитина за компом вулиці не бачить, і лети притягни сюди Магнуса»
Повідомлення перехопив уже заражений хаосом Гор і відредагував його на щось типу «Убий Магнуса». Так ся стало, що Леман Расс підвоху не помітив і спалив Просперо.
Оскільки Імператор не народився в Полтаві, новина його не порадувала. Але йому і так було чим зайнятись. Магнус під час назапланованого візиту пробив тріщини між Варпом і Павутиною. Через ті щілини в Павутину лізли демони, а коли пролазили — стукалися в двері на Терру. Імператор вирішив відправити в Павутину війська для стримування навали, а сам з подвоєною енергією сидів на троні і підтримував їх своїми психчними силами.
Механікуси на замовлення Імператора доробляли той високотехнологічний пристрій під його троном, щоб підсилювати псайкерські здібності Імпі. Після деяких модифікацій і тюнингу Імпі вже міг відправляти свою психічну проекцію займатися менш важливими справами, чисто щоб розвіятись від цілодобового чергування під Павутиною. Інколи Імператор влаштовував аудієнції і за допомогою когігаторів відповідав на питання підлеглих, якими б тупими вони не були. Він назив це «Чат Імпіпі».
А інколи він приходив до Малкадора пограти в регіцид і пофілосфствувати. Так під час однієї партії Імпі зізнався Малкадору, що тепер уже ні в чому не впевний і не може точно передбачити майбутнього. «Але одне я знаю точно — сьогодні ти не виграєш». І з цими словами Імпі поставив дубину на дошку і оголосив мат. Малкадору вистачило клепки не сперечатись.
А тим часом в галактиці розгорталась єресь Гора, про яку ви можете послухати в моєму попередньому відео. Якщо дуже коротко, то Гор переманив на бік Хаосу половину примархів, ще кількох убив, і вже летів на Терру вбивати Імператора. Обманутий, він вірив що таким чином він врятує Імперіум, що не допустить тих жахів, які йому показали в видіннях. Він не знав, що всі його дії, вся його єресь призведуть саме до цього результату, тож невбланно і невпинно він наближався до Терри.
Коли сили єретиків досягли Терри, їх зустріли легіони Рогала Дорна, Джагатая Хана і Сангвінія. Ультрамарини Робаута Жиллімана, Темні Ангели Лева ель Джонсона та Космововки Лемана Расса йшли на допомогу, і хаосити про це знали. Оскільки часу на стандартне захоплення Терри вже не було, Гор вдався до останнього засобу — викликав Імператора сам на сам. «Унга бунга, стук стук стук!» рознісся заклик по всій Террі. Кров Імператора закипіла, рука потяглася до дубини, а друга рука — до кнопки виклику Малкадора Сигіліта. Імпі швидко пояснив Малкадору що до чого і куди, надягнув броню, взяв з собою Сангвінія, Рогала Дорна і Аланія Пія, восьмикратного призера “червона сорочка” і почесного лауреата премії “помру за Імператора!”, і відправився на корабель Гора «Мстивий Дух».
Гор же не планував чесний бій і за секунду до прибуття розкидав телепортаційні маячки по всьому кораблю, через що компанію Імператора телепортнуло кого в тамбур, кого в камбуз. «Ну тепер хоч не по всьому космосу їх збирати», подумав Імператор, і пішов шукати Гора. А тим часом Гор знайшов Сангвінія і спровокував його на бій. «Брате, ще не пізно повернутись до нас і все відновити!» — сказав Сангвіній. «Віднови це!» — сказав Гор, проткнув його кігтями і для вірності задушив. Сангвіній лише встиг пошкодити йому броню фінальним тичком списа. Бо світі де міжзоряні перельоти — це норма, ніхто не додумається телепортувати на ворожий корабель велику ядерну бомбу, а чотирьохмитрового крилатого чоловіка зі списом — запросто.
Саме на цьому моменті в кімнату влетів Імператор. Труп Сангвінія його не порадував. Так само його не порадувала перспектива битись з власним сином. Імпі декілька разів спробував навернути Гора на попередній, добрий шлях тиранії над всім людством по праву сильнішого і розуміншого. Гор же не збирався піддаватись на вмовляння і тис на Імператора. Згідно з офіційним звітом Дорна, Гор проткнув Імператора кігтями, вирвав йому одне око, і навіть відірвав одну руку. Раптом в бій ввірвався Аланій Пій і заслужив свою нагороду та вічну пам’ять тим, що Гор тут же його вбив. Цього Імператор вже не стерпів і з криком «Треба було бити по дубині!» зробив йому боньк і закінчив справу заклинанням «Душус Стиратус». На цьому він впав без сил. Таким, покаліченим, але не переможеним, його знайшов Рогал Дорн.
Дорн забрав на Терру непритомного Імпі і труп Сангвінія. Зарання налаштований телепорт викинув їх в тронну залу, де на золотому троні вже догорав Малкадор. Останнім зусиллям волі він на секунду пробудив Імператора і розсипався на порох. Імператор пояснив Дорну як приєднати його до трону, налаштувати життєзабезпечення, і включити аніме на древньотерському релікті під назвою DVD плеєр. Перед тим як навіки замовкнути, Імператор запитав «А де мій вірний Аланій Пій?». «Блять» — подумав Рогал Дорн «Так і знав що щось забув забрати». Але відповідати не довелось. Імператор застиг і продовжує сидіти на троні вже тринадцять тисяч років.
За чутками, Вулкан замінував його трон на випадок, якщо хаосити, фанатики, чи чергове нашестя орків його уб’ють чи скинуть. Тоді трон вибухне разом зі всією сонячною системою. Його ледве живий організм підтримується силами псайкерів, яких ловлять по всій галактиці і звозять на Терру, щоб ті згоріли заради Імператора. Люди ж забули його атеїстичні завіти і почали поклонятись йому як богу — не в останню чергу тому, що без віри в п’ятиметрового мужика в золотій броні люди будуть будувати своє особисте щастя, а не жертвувати всім на благо Імперіуму. Хочеш жити — вмій славити Імператора.
Час від часу Імператор напружує свою волю, щоб допомогти людству в особливо складні моменти. Так він переконав Алісію Домініку, Абатессу Сестер Битви вбити зрадника Гога Вандіра і закінчити ще одну братовбивчу війну. Так він воскресив і продовжує воскрешати Святу Селестину, щоб вона літала і палила світлом Імператора ворогів людства. Так він вселився в Робаута Жилімана, коли того заманив в пастку Мортаріон, і одним лише словом спалив демонічні сади Нургла.
Після недо-смерті Імператор став символом одноіменного культу і обріс стількома теоріями і легендами, що тепер невідомо де правда, а де вигадка. Наприклад, дехто вірить, що Імпі уже давно труп, а всі навколо — некрофіли. За такими полює інквізиція. Інші впевнені, що Імператора треба добити, щоб він воскрес. Від таких Імператора охороняють Кустодії. А ще одні вірять, що молитви і віра людей в святого Імператора дійсно потихеньку робить його богом, і скоро він народиться в варпі і поведе людство за собою. Прецеденти у вигляді живих святих уже є. Що з цього правда — невідомо.
Така ось історія найвідомішої людини з найбільшою дубиною в Імперіумі. Людини, чиє ім’я не знає ніхто і одночасно знають всі. Цікаво, що б він сказав про сучасний стан Імперіуму і чи хвалив би він людство за те, що воно спромоглось зберегти його головне творіння, чи розчарувався б в ньому за зраду його ідеалів. Імператор береже!