Аппалач Ярославни
Якщо ви ігровий розробник або видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу гру, надсилайте ключ на [email protected].
Основні відомості про S.T.A.L.K.E.R.: Legends of the Zone Trilogy
- Дата виходу: 6 березня 2024 (PlayStation, Xbox), 31 жовтня 2024 (Nintendo Switch)
- Платформи: PlayStation 4/5, Xbox Series X|S, Xbox One, Nintendo Switch
- Платформа огляду: Nintendo Switch (ключ надано на огляд GSC Game World)
Для консольних сталкерів 2024 рік став справжнім святом, адже, якщо до березня цього року вони очікували хіба що на реліз S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля для Xbox Series X|S, то навесні їм розширили можливості досліджувати Зону на своїй платформі.
Власне неочікуваний анонс від GSC Game World на Xbox Partner Preview приніс радісну та довгоочікувану новину, що трилогія оригінальних ігор S.T.A.L.K.E.R. нарешті дісталася консолей Xbox та PlayStation.
Здавалося на цьому у GSC Game World зупиняться, однак вже в серпні на Nintendo Partner Showcase власників Nintendo Switch заінтригували коротеньким тизером з анонсом релізу гри на цій портативці.
Саме з виходом 31 жовтня цього року трилогії S.T.A.L.K.E.R. на Switch ці ігри стали доступні на усіх актуальних та популярних платформах серед гравців.
Від себе особисто можу відзначити, що анонс виходу ігор на консолях я сприйняв цілком спокійно з думкою про те, що це цілком логічний крок від розробників напередодні випуску нової гри.
Однак великого інтересу у мене можливість знову спробувати зіграти у консольні версії цих ігор не зʼявлялося до того моменту, коли я побачив, що зможу зіграти у них на Switch.
Оскільки одним з мотивів купівлі цієї консолі у мене було бажання грати у старі ігри, які я свого часу пропустив, то я звісно загорівся бажанням ознайомитися зі S.T.A.L.K.E.R.-ом у портативному форматі.
Тому зі свого боку я вирішив дати цим іграм ще один шанс у новому форматі, який для мене став продовженням своєї власної трилогії S.T.A.L.K.E.R.
Моя трилогія S.T.A.L.K.E.R.
Видається, що у кожного українського геймера є своя історія про його перший S.T.A.L.K.E.R.-experience, адже гра, події якої розгортаються в альтернативній версії України, не могла не привертати увагу саме українських гравців.
Своєю чергою це все було й підігріте інтересом до моторошної катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 році та створеною після неї Зоною відчуження куди потрапити може не кожен, а як відомо: «Заборонений плід такий солодкий». Відповідно й побувати там, хоча й у вигаданому ігровому світі, все ж було цікавою можливістю для багатьох.
За себе можу сказати, що інтерес до цього у шкільні часи підігрівався відео, яке ми з однокласниками перекидали один одному по ІЧ-порту на своїх телефонах. У якийсь момент кожна перерва у моїй школі наповнювалася мішаниною з пісні Rosenrot від Rammstein, яка лунала з кожного динаміка телефону навколо якого скупчувалися глядачі відео, яке можна переглянути нижче.
Мій S.T.A.L.K.E.R.-experience
Якщо пригадати уже мій власний досвід знайомства з Зоною, то саме S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля була однією з пʼяти перших ігор саме на моєму компʼютері (звісно, що придбаному батьками).
Власне мій перший досвід гри на своєму ПК розпочався з Star Wars Battlefront. Потім пішла в хід FIFA05, де я, як палкий прихильник Андрія Шевченка та ФК «Мілан», позалипав достатньо, щоб перемогти червоно-чорним клубом ледь не кожну доступну команду у грі. Після цього були Need for Speed: Carbon, яку мені на день народження подарував друг. Однак тоді я в перегони «не вʼїхав» і після цього батько приніс додому диск з Far Cry.
Тоді я не міг витримувати навіть такий суперлайтовий горор та закинув Far Cry. Хоча я все ж зумів «пройти» гру завдяки своєму першому летсплеєру — моїй мамі. Саме вона дала мені можливість дізнатися чим закінчилася Far Cry. Звісно, що не обходилося й без моїх влучних підказок: «ховайся!», «перезаряджайся!», «він зліва!» і т.д.
Після цього ми разом були «заведені» до проходження нової пригоди від першої особи. Саме тоді батько прийшов додому з новим диском на якому й була свіженька гра — S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля.
Так, це була піратська версія гри, що загалом відбиває уявлення про ігри в Україні у 2007 році
Памʼятаю перегляд першої катсцени гри, яка виглядала доволі моторошно та на той час дивувала своїм виглядом. Памʼятаю також я й те як потім захоплено бігав різноманітними локаціями Зони з думками на кшталт: «Ого, такий же закинутий вагончик стоїть в сусідньому районі».
Звісно перша зустріч з мутованими собаками мене дещо насторожила та налякала. Однак цього разу я вирішив не здаватися й грати далі.
Я собі рухався сюжетом гри до моменту, який мене зумів налякати до вси*ачки — перша зустріч з Контролером стала на довгі десять років моєю останньою хвилиною у S.T.AL.K.E.R.
Звісно, що за гру вирішила взятися мама, однак після доволі лінійної Far Cry їй був не надто до вподоби імерсивний S.T.A.L.K.E.R. з рольовими елементами. Тому вона доволі швидко закинула цю гру та повернулася до Far Cry з якимись модами, а я відповідно не дізнався, чим усе закінчується.
Вдруге я вирішив дати шанс S.T.A.L.K.E.R. у символічне десятиліття гри, коли в січні 2017 року напередодні сесії в університеті, вирішив разом поряд із вивченням Середньовічної історії Європи дослідити також і Зону.
Уже тоді, значно доросліший, я цілком спокійно сприймав елементи горору у грі та без проблем проходив її до моменту, коли потрібно було потрапити до бункера вчених. Однак зробити мені це не вдавалося, адже потрібні двері просто не відчинялися.
Власне, тут я по суті вперше усвідомлено зустрівся уже з мемним «сталкер-ікспіріенс» — я зловив баг. Примітно, що саме перед ним я зберігся, а попередній сейв був зроблений годину тому. Відповідно мені потрібно було знову витрачати час на повторне проходження кількох квестів та сподіватися, що цього разу баг не повториться.
Тоді я вирішив відкласти це питання уже на час після сесії. Однак після іспитів мені уже було трішки не до цього і до гри я зрештою не повернувся.
Власне ось уже тепер через сім років після останньої подорожі Зоною я знову підступився до неї, однак уже оснащений своїм сталкерським КПК Nintendo Switch.
Водночас окрім можливості спробувати гру у новому форматі я також підхожу до цього й з ентузіазмом очікування S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля.
Загорітися сиквелом я зумів лише цього року після того, як українськомовний трейлер цієї української гри став кульмінацією найбільшої цьогорічної літньої ігрової презентації Xbox Games Showcase.
Після цього я вирішив дізнатися більше про саму франшизу та заглибитися у неї. Водночас я не планував перепроходити оригінальну трилогію та думав ознайомитися з нею повністю завдяки YouTube.
Однак анонс S.T.A.L.K.E.R.: Legends of the Zone Trilogy для портативки Nintendo створив для мене усі передумови для завершення власної трилогії зі S.T.A.L.K.E.R., а також дав можливість дізнатися, чи варто боятися Зони на Switch.
Що пропонує трилогія S.T.A.L.K.E.R. на Nintendo Switch
Навряд потрібно окремо виділяти сюжетну складову «Тіні Чорнобиля», «Чистого неба» та «Поклику Припʼяті». За стільки років ми уже достатньо чули про це, а різноманітні форуми, сайти та YouTube переповнені переказами, трактуваннями та глибокими розборами лору й сюжету ігор.
Якщо вам кортить дізнатися щось більше, тоді до прикладу можете ознайомитися з відео за сюжетом першої гри від нашого користувача Dobrodushnyi_Ed — тут — або ж можете звернутися до глибокого занурення до світу гри від нашого іншого користувача Андрія Чебанкова — тут.
Графічно те ж саме
Загалом у випадку з переносом трилогії ігор на консолі та зокрема Nintendo Switch варто розуміти, що це не ремастери, а оригінальні версії S.T.A.L.K.E.R.-ів, які портували на консолі для зручної гри. Так, місцями можна говорити про певні покращення, однак загалом це все ті ж самі гри, які передають безпосередню атмосферу 2000-х років, яка збереглася до цього часу.
Власне коли ви запускаєте гру самі розробники попереджають вас про це.
З огляду на вік трилогії та технічні спроможності Switch можна відзначити, що студія Mataboo, яка портувала гру для цієї консолі, зуміла цілком добре оптимізувати проєкт.
Усі три частини працюють зі стабільними 30 FPS. Лише двічі були просадки/фрізи, які в мене сталися у «Тіні Чорнобиля», коли я вийшов за межі поселення новачків, однак надалі таких проблем я не зустрічав. Тому зі свого боку можу говорити, що це не притаманне явище для трилогії на Switch.
Щодо самої графіки, то вона залишилася на тому рівні, на якому й була. Завдяки фотореалістичним текстурам, грі вдається виглядати пристойно й у 2024 році, і особливо на Switch. Із помітних «даунгрейдів» можна відзначити хіба те, що іноді тіні від деяких текстур стають надто піксельними, однак це річ яка не псує загальне враження.
Також іноді у грі використовується динамічна роздільна здатність, однак загалом це не надто помітні моменти і мильного зображення як до прикладу у Wolfenstein у S.T.A.L.K.E.R. не буде. Я б говорив, що ці моменти помітні, якщо лише звернути увагу на цей аспект.
Керування? Потрібно звикати
Керування у трилогії насторожувало мене найбільше напередодні початку гри. Я памʼятав, якою була стрільба у іграх на ПК та власне й все у S.T.A.L.K.E.R. було «заточене» під гру саме на цій платформі.
Однак розробники порту зуміли провести хорошу роботу над адаптацією трилогії для консолей. У випадку з Nintendo Switch гра має кілька особливостей: можливість використання сенсорного екрана та прицілювання за допомогою гіроскопа.
Загалом з приводу керування у грі можна сказати те, що вам дійсно доведеться до нього звикати.
Звісно у вас не буде проблем з базовими речами на кшталт пересування, управління інвентарем та ін. Однак складнощі виникнуть уже коли вам доведеться вступити у перестрілку, і не обовʼязково з бандитами, чи іншими сталкерами.
Якщо в часи коли я грав у S.T.A.L.K.E.R. на ПК у мене не виникало питань до стрільби, то на Switch кожна зустріч зі зграєю собак перетворюється у справжнісінький виклик.
Примітно, що перестрілки з бандитами не такі складні як відстрілювання псів, адже вони більш повороткі і швидко відслідкувати їх на стіках Switch важкувато. Хоча тут на допомогу може прийти прицілювання з гіроскопом, однак це уже на ваш смак.
Мені особисто не дуже подобається використовувати його, адже зі Switch я люблю займати статичне положення у своєму ліжку без жодних зайвих рухів.
Однак загалом про стрільбу можна відзначити, що це просто річ, яка потребує звикання і через кілька годин ви уже будете себе почувати впевнено. Хоча додам, що у цьому навіть є своя певна імерсивність, адже у житті стрільба це не таке просте заняття, як здається.
З недоліків, для себе у грі я можу відзначити незручну систему зі збереженнями. Якщо на ПК у вас є опція швидкого збереження на окремій клавіші, то на Switch вам доведеться заходити у меню та зберігатися. Звісно у грі є автоматичні збереження, однак вони відбуваються не так часто, яки ми до цього звикли у сучасних іграх, тому цей момент може дещо дратувати та відволікати від гри.
Також колесо вибору зброї мені теж видалося дещо незручним. У динамічних моментах з перестрілкою або відстрілюванням зграї собак дещо важкувато оперативно переключатися на потрібну зброю, коли у вас до прикладу закінчилися набої у дробовику і вам потрібно швиденько перемкнутися на пістолет.
Однак, це дійсно єдині недоліки, які я можу виділити у грі, які не псують загальне враження.
Загалом можна сказати, що помітно як з любовʼю та повагою до S.T.A.L.K.E.R. підійшли творці порту для Nintendo Switch, який можна назвати насправді якісною роботою. Тому боятися тут нічого і гра дійсно чудово працює на цій консолі.
Зона у твоїй кишені
Загалом про трилогію S.T.A.L.K.E.R. за останні роки було сказано достатньо. Можна відзначити лише те, що відеоігор за всю історію вйишло дуже багато і велика кількість проєктів були цікавими та хорошими, однак зрештою не багато ігор можуть похизуватися настільки культовим статусом. Власне S.T.A.L.K.E.R. належить до категорії таких ігор, які дійсно є подією, що справила вплив на гравців.
Тому якщо ви фанат S.T.A.L.K.E.R. можливість грати у ці ігри будь-де для вас є справжньою знахідкою і покупка усієї трилогії на Switch буде варта усіх витрачених коштів.
Водночас, якщо ви раніше не подорожували Зоною, тоді це чудова можливість зануритися до неї на такій платформі як Nintendo Switch.
Цікаво, як іноді речі чекають на свій час, навіть якщо для цього має пройти ледь не 20 років. Повертаючись назад, я можу сказати, що S.T.A.L.K.E.R. для мене справді став своєрідною персональною історією, яку я уже з нетерпінням очікую продовжити у S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля.
***
Також діліться й ви своїми історіями з подорожей Зоною у коментарях або ж навіть в окремому матеріалі у нас на сайті.