Аппалач Ярославни
Українська інді-студія 1stone Games випустила свій перший незалежний проєкт Unmasked: An Inner Journey для ПК.
За словами самих розробників це медитативний платформер, що досліджує теми пам’яті та ідентичності, у якому гравцям доведеться зіграти за втілення внутрішнього «Я» головного героя, що бореться із темними монстрами.
Сама гра є доволі невеличкою, і для її проходження знадобиться 3-4 години. У ній нам доступні 5 рівнів, які окрім викликів у вигляді платформінгу, також наповнені різноманітними монстрами та босами.
Історія у Unmasked: An Inner Journey оповідається без жодного діалогу. Натомість ми можемо побачити випадки з минулого головного героя крізь ретельно промальовані віньєтки-флешбеки. Хоча гра має на меті занурити гравців у стан медитативного споглядання, у ній вдосталь і екшну, головоломок та навіть сцен погоні. Ви битиметеся з химерними істотами, що підозріло нагадують головного героя, та долатимете перешкоди за допомогою поривів вітру і гігантських механізмів.
Що пропонує гравцям Unmasked: An Inner Journey
Загалом Unmasked: An Inner Journey це класичний платформер, у які ми звикли грати у дитинстві, а якщо ви фанат таких ігор, то звісно уже й у зрілому віці.
Гра пропонує доволі цікаві рівні, які іноді можуть здаватися занадто легкими, однак раз по раз перед вами поставатимуть справжні виклики, які потребуватимуть реакції та уваги.
Хоча й розробники відзначають, що гра «медитативний платформер», однак у моєму випадку помедитувати не вдалося і я випалив кілька нервових клітин.
Деякі рівні або окремі частини локацій потребують від гравця справжньої реакції та підготовки. До прикладу, я хвилин 30 витратив у одному з моментів, де потрібно було правильно підібрати момент для стрибка, потім ривка у повітрі та прорахування, де потрібно приземлитися, щоб зробити наступний стрибок з платформи, яка зникає — і так потрібно було зробити близько пʼяти разів підряд.
Тобто у грі є доволі інтенсивні моменти, які потребують швидкої реакції, холодного розуму та звикання до того як саме працює гра.
Це, звісно, дещо дисонує з задумом творців гри про своєрідну медитативну подорож власним «Я», адже ті 30 хвилин я зовсім не рефлексував, а скоріше впадав у фрустрацію.
Хоча за словами розробників кожен може віднайти у грі свій сенс. Можу сказати, що після того, як мені не хотів піддаватися згаданий вище момент, я взяв паузу, щоб випити кави та розслабитися. Після цього перепочинку я на диво легко, без жодних проблем та одразу з першого разу зміг пройти той клятий рівень.
Після цього власне я й знайшов свій сенс у цій грі, яка таким методом мені продемонструвала, що будь-які ваші проблеми та внутрішні перепони завжди можна подолати. Звісно іноді з невеличким докладанням зусиль, а іноді навпаки з великими надзусиллями.
Головне, що кожен має силу впоратися з «внутрішніми демонами», однак якщо лише зуміє сконцентруватися на їхньому подоланні. До того ж іноді для цього не варто вперто ломитися вперед — деколи потрібно взяти паузу та з новими силами подолати перепону, яка здавалася непереборною.
Відповідно кожен такий подоланий «демон» стає частиною нашого витесаного «Я» та частинкою досвіду, який випалює у нас шрам, що стає згадкою та опорою в майбутньому.
В меню нам власне демонструють, як тесля витесує маску нашого героя, що власне може сприйматися дещо у такому сенсі.
Загалом задум гри дійсно виглядає цікавим, однак хотілося б трохи більше сцен, які б пояснювали, за кого ми граємо та де, власне, ми перебуваємо. Тобто відчуття історії залежало лише від мого свідомого бажання її уявити. В іншому випадку це просто мальовничий платформер.
Щодо самого ігроладу, то грі притаманні усі риси свого жанру — ви можете стрибати, бити ворогів (є два види атак проста та потужніша для ворогів з захисною оболонкою), ухилятися від атак.
Кожен рівень гри завершується протистоянням з босом. Загалом важкими їх назвати досить складно, адже тут усе залежить лише від того, що вам варто запамʼятати алгоритм проведення їхніх атак.
Загалом це доволі приємний платформер, де з мінусів я зі свого боку лише відзначу певну проблему зі стрибками. Ваш персонаж у грі реагує на натискання кнопки стрибка лише тоді, коли на 100% приземлився на землю, однак цей момент у динамічних місцях гри доволі важко відстежувати і я доволі часто, хоча й натискав потрібну кнопку, все ж потрапляв у провалля.
Також у грі не вийде заспамити кнопку стрибка, щоб персонаж точно стрибнув у потрібний момент. Тому тут гра дійсно потребує уваги, до відстежування моменту, коли герой дійсно уже на землі, що вимагає від гравців певної реакції. Тому, якщо ви не великий фанат платформерів та не маєте міцних нервів, тоді ця гра можливо не для вас.
Загалом про гру можна відзначити, що це доволі класичний платформер з усіма притаманними цьому жанру елементами. Тому гра навряд зможе здивувати вас чимось новим, адже використовує усі класичні прийоми, які приправлені бажанням розробників передати певний метанаратив, який кожен гравець створює для себе сам.
Однак в останньому випадку мені здається, що гра використовує недостатньо засобів для досягнення цієї мети й все залежить лише від бажання самого гравця знайти цей сенс, який скоріше знаходиться поза самою грою та виростає з безпосереднього досвіду гри у цей платформер.
Тобто хотілося б щоб гравців більше спонукали до пошуку сенсів не лише складними елементами на рівнях, а й деякими уже більш художніми засобами.
Загалом мені видається, що ця гра має потенціал дійсно бути чимось цікавим, але для його розвитку розробникам потрібні такі необхідні усім нам ресурси та час.