Сергій Гилюк
Якщо ви ігровий розробник або видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу гру, надсилайте ключ на [email protected].
Основні відомості про Silent Hill 2
- Дата виходу: 8 жовтня 2024 (оригінальна дата виходу — 24 вересня 2001)
- Платформи: PlayStation 5, ПК
- Платформа огляду: PlayStation 5 (ключ надано на огляд ERC)
A blast from the past
В далекому 2003 році таку розкіш як персональний комп’ютер, а тим більше PlayStation 2, міг дозволити собі не кожен.
Не маючи змоги грати, своє хобі я задовольняв купуючи ігрові журнали та іншу літературу. Інтернет тоді, а тим більше український його сегмент, тільки розвивався, тому не дивно, що хтось додумався випускати книги з повними проходженнями ігор. Й одного разу мої руки натрапили на черговий екземпляр.
В ньому посеред інших ігор (я точно запам’ятав лише Arx Fatalis та Divine Divinity) було проходження Silent Hill 2. Навіть читати описи того, що відбувається на екрані, було моторошно, а чорно-білі знімки з екрана поганої якості лише посилювали ефект. Найбільше мене вразило, що гравцеві постійно доводилося взаємодіяти з невідомим: просуньте руку в абсолютно темну діру, стрибніть в прірву і так далі. В моїй уяві це було найстрашнішим, що може бути у відеогрі.
Декілька років по тому, коли в мене вже з’явився персональний комп’ютер, я відправився на київський радіоринок «Караваєві дачі» – святе місце для будь-якого геймера.
Звісно, що серед інших покупок я не міг не придбати диск з Silent Hill 2. По-перше, було цікаво, а по-друге, я тоді не дуже розбирався в іграх і купував лише щось знайоме, або те, що хвалили в журналах.
Повернувшися додому, встановивши й запустивши гру, я почав свою подорож містом Сайлент Гілл. Здавалося б, що знання всіх секретів гри та сюжету загалом мало б мене підготувати, проте реальність виявилась не такою райдужною.
Гра була моторошною, і найбільше лякали не монстри. Вони, хоча й доволі гротескні, не були чимось жахливим: на Заході тоді був модним зовсім інший горор – це були або страхітливі тварини, які постійно ричали й хотіли вас з’їсти, або не менш моторошний боді горор, і мені цей підхід здавався лячнішим. Жахала гнітюча атмосфера, відчуття самотності та безвихіддя. А ще музика та звуки. Особливо музика та звуки.
Погравши декілька годин при денному світлі, я зрозумів, що жанр точно не для мене й відклав Silent Hill 2.
Team Silent, розробники оригінальних Silent Hill, надихалися посеред іншого й роботами Девіда Лінча.
“In my restless dreams I see that town. Silent Hill”
Після того, як Konami анонсувала римейк Silent Hill 2 у співпраці з Bloober Team, багато фанатів оригінальної гри поставилися до цього скептично. Bloober, хоча й спеціалізується на горорах, не має проєктів, співмірних за успіхом з Silent Hill 2. Побоювання фанатів були зрозумілі. За роки з моменту виходу Silent Hill 2 стала культовою. Про гру говорили, її досліджували, створювали теорії, які частково навіть підтверджував головний дизайнер гри Масахіро Іто у своєму Твіттері. Значення Silent Hill 2 для жанру та ігрової індустрії важко переоцінити.
Забігаючи наперед можу сказати, що побоювання були марними, хоча сумніви щодо якості були до останнього.
Дискове видання містить цікаву подвійну обкладинку.
“We are all the same”
Структурно римейк – це все той же Silent Hill 2 з невеличкими покращеннями. Окрім оновленої графіки, Bloober внесли деякі зміни й в ігровий процес. Камера тепер постійно показує те, що бачить Джеймс, на відміну від оригіналу, в якому перспектива камери в деяких сценах була фіксованою через технічні обмеження тогочасного заліза. Директор оригінального Silent Hill 2 Масаші Цубояма навіть похвалив та підтримав цю зміну Bloober:
Окрім цього, змін зазнали деякі локації, а частина діалогів була переписана для кращого розуміння. Помітно, що команда Bloober – великі шанувальники оригіналу, й хотіли зробити римейк максимально наближеним до нього. На цьому я думаю з порівняннями можна закінчувати, адже сенсу в цьому небагато й гра більшою мірою розроблялася для тих, хто з оригінальною Silent Hill 2 знайомий не був.
The whisper in room 209
Ви граєте за Джеймса Сандерленда, який отримує листа від своєї покійної дружини Мері. У ньому Мері нарікає на те, що Джеймс так і не відвіз її в їхнє улюблене місто Сайлент Гілл і каже, що тепер вона там, чекає на нього. Мері померла три роки тому, і хоча цей факт дещо дивує Джеймса, він вирішує поїхати до міста, аби знайти Мері.
Сайлент Гілл, який Мері описувала як рай на землі, зустрічає Джеймса густим туманом та людиноподібними монстрами. Чим далі Джеймс заглиблюється в місто, тим абсурднішим і жахливішим стає оточення.
Чи зможе Джеймс знайти Мері й чи жива вона взагалі?
В ролі Джеймса вам доведеться досліджувати місто, крокуючи від однієї точки до іншої, на шляху розбираючись з монстрами та розгадуючи нескладні головоломки. Радує, до речі, наявність окремих налаштувань складності для боїв та пазлів. Гра досить лінійна, й загубитися майже неможливо, хоча на самому початку я поспіхом підняв один з ключових предметів, після чого завʼязався бій, а далі все, як в тумані – куди йти незрозуміло, тому довелося копирсатися в інвентарі.
Інвентар тут класичний для горорів початку 2000-их, але взаємодіяти з ним доводиться не часто. Для використання зцілюючих предметів та зміни зброї є швидкі клавіші. Єдине, що не дуже зручно: для перемикання на зброю ближнього бою потрібно все ж відкривати інвентар. Як по-іншому це зробити в версії для PlayStation 5 я не знайшов.
Бойова система нагадує щось середнє між The Last of Us та римейками Resident Evil. Вона не така відточена, як в іграх Naughty Dog, й Джеймс може здатися трохи незграбним. Проте враховуючи, що професія головного героя – звичайний клерк, цьому можна знайти пояснення.
Зіткнень з ворогами — достатньо, проте гра ніколи не фокусує на цьому увагу. Як я вже писав у вступі, Silent Hill 2 не потрібно вас лякати монстрами, вони тут більшою мірою кумедні, особливо манекени та лежачі фігури, яких можна зустріти в самому початку гри. Оточення, музика та звуковий дизайн це з головою компенсують й примушують час від часу зупинитись, щоб подивитись і у вікно й нагадати собі, що це все не реально. Про геніальний саундтрек Акіри Ямаоки й додати нічого, проте найтривожніші моменти в грі ті, коли нічого не відбувається, гра затихає й ви чуєте лише поодинокі крики чи шелест десь вдалечині.
Щось схоже я відчував, як би дивно це не звучало, при перегляді Sicario Денні Вільнева, де моменти затишшя на екрані викликали відчуття тривоги.
Фани оригіналу теоретизували, що цей шепіт належить Джеймсові, але насправді це звук, який розробники придбали на одному зі стоків
“Don’t worry, I’m not crazy… at least, I don’t think so”
Silent Hill 2 підіймає глибокі та важкі теми. Окрім історії Джеймса, який протягом усієї гри бореться не лише з монстрами навколо, а й з власними внутрішніми демонами, в грі є й інші персонажі, які з різних причин також приїхали до міста. На початку гри ми зустрічаємо Анжелу, про яку пізніше дізнаємося, що вона стала жертвою сексуального насилля з боку батька та брата. Трохи пізніше з’являється Едді, якого знущання через зайву вагу довели до жорстоких наслідків. Просуваючись крізь місто та розплутуючи історію Джеймса, ми також стежимо за шляхом Анжели й Едді — і, не розкриваючи спойлерів, скажу: там також мало хорошого.
Гра також торкається тем сексуальності та саморуйнування, які переплетені не тільки з сюжетом, але й з оточенням та ситуаціями, в які потрапляє головний герой.
Все це, разом з атмосферою, робить Silent Hill 2 унікальним проєктом: ні попередні, ні наступні ігри серії не змогли навіть наблизитися до тих почуттів, які викликала друга частина. Те саме можна сказати й про горори інших студій. Коли твоїм ворогом є культ або чергове втілення зла — це зовсім інше, ніж коли головним ворогом є ти сам.
Окремо відмічу, що в грі присутня українська локалізація й виконана вона на належному рівні. Звісно, щодо деяких слів чи фраз можна посперечатися, але це стосується будь-якого перекладу. Тішить, що все більше проєктів такого рівня перекладають українською й хотілося б, щоб український гравець підтримував видавців і розробників, які це роблять.
***
Bloober Team вдалося майже неможливе: відтворити один з найкультовіших ігрових проєктів в історії, місцями навіть покращивши його. Silent Hill 2 – це визначення психологічного горору та гра, яка майже нікого не залишить байдужим. Беззаперечно один з кращих релізів року й однозначна рекомендація від нас.
Кому сподобається: фанатам горорів та оригінальної частини
Кому не сподобається: якщо вам не подобається жанр, гра може викликати дискомфорт