eyvind
Якщо ви ігровий розробник або видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу гру, надсилайте ключ на [email protected].
Основні відомості про ASTRO BOT
- Дата виходу: 6 вересня 2024
- Платформи: PlayStation 5
- Платформа огляду: PlayStation 5 (ключ надано на огляд Sony)
Несподіваний зліт бота Астро
Кожна велика компанія мріє про власного маскота, такого ж впізнаваного й популярного як Супер-Маріо у Nintendo. Багато — пробують його віднайти, однак життя показує, що рецепту створення персонажа, в якого фанати закохаються на рівні обсесії й безконтрольної купівлі всього доступного з ним мерча, не існує. Це просто відбувається або ні.
Sony в різні часи приміряла на цю роль бандикута Креша, придуманого колись у Naughty Dog. Але той залишився у власності Activision-Blizzard і тепер за іронією долі служить на благо Xbox. Потім був Секбой з Little Big Planet, який навіть отримав власний спінофф, але не широку відомість. Не зміг дострибнути до вершин навіть Ретчет із франшизи Ratchet & Clank, попри просто чудовий реліз 2021 року Rift Apart і плеяду популярних ігор до того для попередніх поколінь консолей.
Проте успіх підкрався несподівано.
У 2012 році в Токіо Sony в межах своєї Japan Studio збирає команду на чолі з Ніколасом Дусе під назвою Team Asobi. Розробники працюють над різними технодемками, а потім починають розробку The Playroom — безкоштовної демо-гри у доповненій реальності, що покликана показати можливості PlayStation Camera та контролера DualShock 4 для релізу PlayStation 4.
Серед набору різних мініігор була AR Bots. За її ідеєю у вашому геймпаді жили маленькі роботи, з якими можна було гратися просто посеред вашої кімнати, яку сканувала PlayStation Camera. Саме там ми вперше побачили тих самих ботів. Після релізу шолома віртуальної реальності PlayStation VR у 2016 році вийшла версія The Playroom VR, а за два роки після цього вже й перша VR-гра з головним героєм Астро Ботом — Astro Bot: Rescue Mission.
Однак доповнена та віртуальна реальність були цікаві й доступні далеко не всім, а без них познайомитися з ботами й самим Астро було неможливо. Тож забавка залишалася відомою лише серед вузького кола фанатів.
Та ситуація змінилася разом з виходом нового покоління — PlayStation 5. Аби продемонструвати серйозні можливості контролера DualSense, спеціалізованого аудіочипа й технології PlayStation 3D Audio, в Team Asobi створили Astro’s Playroom — фактично першу широкодоступну відеогру з Астро у головній ролі.
Гра встановлена завчасно на кожну нову консоль PlayStation 5 і доступна одразу після завершення всіх налаштувань. Це доволі класичний платформер зі структурою, схожою на таку в іграх про Супер-Маріо. Ви знаходитеся всередині консолі PS5, і кожен з ключових блоків (графічне ядро, охолодження і так далі) є ігровим рівнем. Там вам потрібно стрибати, долати перешкоди та збирати моделі всіх консолей PlayStation та інші пристрої у свій імпровізований музей.
Astro’s Playroom на повну використовувала можливості DualSense, і цим справді вражала. Нарешті різна текстура поверхні, по якій міг гуляти Астро, не лише виглядала чи звучала по-різному, але й відчувалася відповідно у ваших руках завдяки гаптик-віддачі контролера. Задіяні були й курки з віддачею, гіроскоп, сенсорна панель і мікрофон, в який можна було подути — а в грі починався вітер.
Це в купі з сучасною 4K-картинкою і «глянцевою» графікою, а головне — тим, що розробники вже зрозуміли потенціал Астро й почали докладати більше зусиль для додавання йому харизми, не лише допомогло справді розкрити основну ідею PS5, але й значно допомогло репутації нової консолі на зорі її існування, коли через пандемію та інші причини справді новітніх ігор там було кіт наплакав.
Та головне, що тоді Астро нарешті потрапив у поле зору широкої аудиторії, бо Astro’s Playroom стала першою грою про милих електронних мешканців вашого геймпада, для якої була потрібна лише консоль, і не треба було навіть нічого додатково завантажувати.
Тож Астро одразу полюбився гравцям, і з цього моменту було лише питанням часу, коли Team Asobi нарешті візьметься за розвиток цього персонажа і випустить повноцінну велику гру.
З такими очікуваннями ми підходимо до ASTRO BOT — від цієї гри тепер хочеться не просто демонстрації технічних можливостей заліза, а цікавого й захопливого світу з яскравим головним героєм. Саме ця гра мала б нарешті позначити Астро як повноцінного персонажа мультивсесвіту PlayStation наряду з Нейтаном Дрейком, Кратосом, Ретчетом, Елой та іншим зірками.
Тепер усе серйозно
Astro Bot зустрічає нас вступною сценою — Астро летить зі своїми друзями-ботами на космічному кораблі, яким виступає, авжеж, PlayStation 5. Раптом вони стикаються з літаючою тарілкою, в якій живе гидкий зелений монстр. Він руйнує PS5 на деталі, що разом з її мешканцями розлітаються по всьому всесвіту. Сам же корабель аварійно приземляється на пустельну планету разом зі своїм капітаном Астро. Тож нам доведеться визволяти своїх друзів і ремонтувати корабель.
Тож вже з початку нам дають зрозуміти — тепер у грі є сюжет.
Після перших приготувань Астро на своєму спідері, роль якого виконує DualSense, відправляється на пошуки втраченого. Нам відкривається мапа галактики, в якій доступно п’ять туманностей, у кожній з яких є набір рівнів-планет.
Якщо в Astro’s Playroom ми мали чотири світи, безшовно поділені на секції-рівні, то тепер у кожній туманності — по шість основних рівнів, кожен з яких за розмірами дорівнює цілому світу з попередньої гри. Таким чином, можна стверджувати, що лише основна гра виросла у більш ніж сім разів за кількістю контенту. А ще у системах є різноманітні додаткові рівні — вони коротенькі й часто існують в форматі «щоб було», але все ж є. Також є окрема Загублена галактика, однак до неї вам треба ще дістатися — щоб туди потрапити, потрібно відкривати секрети на деяких рівнях.
Тож якщо ви переймалися, що Astro Bot буде такою ж демкою як і Playroom, за яку тепер беруть повноцінні дві тисячі гривень, це абсолютно точно не так. У Playroom основний фокус був зроблений на демонстрацію можливостей DualSense, тут теж інакше — вони чудово доповнюють ігровий досвід, однак гра свідомо не побудована навколо них.
За своїми розмірами та структурою Astro Bot нічим не поступається, а то й переважає своїх конкурентів у жанрі платформерів. Гра цілком відчувається самодостатнім проєктом, який не буде відчуватися чужорідним навіть на якійсь іншій платформі, наприклад ПК.
Збери їх усіх
Основна мета гри — зібрати всі втрачені деталі від PlayStation, а також якомога більше ботів, яких розкидало по всій галактиці. Що стосується другого, то таких ботів у всій грі 300 штук, але не обов’язково шукати всіх. Головне, щоб вам вистачало на відкриття кожного наступного бар’єра, адже туманності розблоковуються поступово одна за одною, а не доступні всі одразу.
Серед ботів є звичайні, а також перевдягнені у відомих персонажів культових ігрових франшиз, які виходили на PlayStation (при чому, не лише від студій самої Sony). Іноді ці персонажі дуже впізнавані, а іноді доведеться подумати, і це стає окремою розвагою — намагатися вгадати, кого ж ви щойно врятували. Загалом таких персонажів з відсиланнями — 150 штук, тобто половина від усіх. Покажу лише одного з найперших, щоб не псувати вам це задоволення.
Тут загалом варто сказати, що кількість фан-сервісу для поціновувачів консолей PlayStation просто зашкалює. Крім ботів-персонажів, є відсилання до відомих ігор чи пристроїв PlayStation на локаціях рівнів, у деяких механіках, на вашій базовій планеті та багато ще де. А вінчають це окремі рівні, присвячені найвідомішим тайтлам PlayStation Studios.
Коли зустрічаєшся у самій грі з улюбленими персонажами чи іншими деталями з ігор, які перепроходив не по одному разу, регулярно виникає буквально дитяче захоплення і бажання одразу після Astro Bot забуритися вкотре в один із цих знайомих і любимих світів. Тож деталі я також упущу, аби ви змогли так само пережити ці емоції.
Шкода тільки, що якраз за всіма цими відсиланнями й грою на почуттях фанатів інших тайтлів, сам Астро дещо губиться, так і не отримавши власного виразного характеру. Астро залишається лише мовчазним спостерігачем і аватаром гравця навіть у побудованому спеціально для нього світі. Це аж ніяк не псує задоволення, та все ж, на мою думку, всі б лише зраділи, якби в пантеоні героїв PlayStation з’явилося нове обличчя з піксельними блакитними очима.
Також варто відзначити, на жаль, помітні наслідки певної недосвідченості команди Asobi у питанні наративу і розбудови ігрового світу. Тут, вибачте, не обійдеться без порівнянь із Nintendo, яка гумбу з’їла на створенні цілісних всесвітів.
Будь-яка гра про Супер-Маріо має свої закони. Наприклад, у Маріо є два «життя» — після першого «поранення» він зменшується, після другого — гра закінчується і треба починати з точки автозбереження. Це працює незалежно від того, де ви знаходится в грі. Якщо це змінюється, то це пояснено або сюжетом, або за допомогою геймплею — ви взяли якесь підсилення чи на когось перетворилися. В будь-якому разі, логіка світу не порушується.
Коли Астро проходить рівень, у нього є лише одна спроба — якщо він наткнувся на монстра чи впав, то він починає з точки автозбереження. Однак якщо наприкінці цього ж рівня є бос, у Астро раптом може виявитися два серденька, тобто при пораненні від боса він не починає заново. Чудово, але чому? Звідки вони взялися? Чому їх не було раніше? Чому на деяких рівнях взагалі є проміжні боси, а на деяких — ні? Чому на деяких рівнях можна повернутися і забрати пропущених ботів чи пазли, а деякі таку можливість не дають? Чому взагалі власники туманностей допомагають головному лиходію?
Це не здатне зіпсувати вам настрій, однак якщо ви — досвідчений гравець, то ви це помітите, адже значна частина задоволення від гри базується на збагненності та передбачуваності логіки світу. На щастя, у найважливішому вона є, але й дрібниці мають значення, раз уже команда має амбіції створювати повноцінні великі ігри й розвивати серію.
(Не) бійся своїх бажань
Всі, хто свого часу спробував Astro’s Playroom, нарікали на те, що гра, хоч і насичена, але занадто коротка. Astro Bot, як ми вже з’ясували, повністю розв’язує цю проблему, щоправда, дещо прямолінійно.
Ви хотіли більше Astro’s Playroom — власне, саме це ви й отримуєте.
Якщо ви грали у технодемку нещодавно чи просто добре все пам’ятаєте, безпосередньо нового ви побачите мало. У Astro Bot використовується більшість тих же механік персонажів, які ми вже бачили, більшість ворогів, яких ми також уже бачили, і принципи побудови та роботи рівнів-планет також були успадковані з Astro’s Playroom. Просто тепер ви зможете насолодитися цим сповна, тоді як Astro’s Playroom залишала вас зі спрагою.
Рівні мають різні тематики й варіації цих тематик. Наприклад, є низка рівнів з загальною «водною» тематикою в різних туманностях — один буде пляжний, інший — піратський, а ще один — підводний. Чи пустельні рівні можуть бути давньоєгипетським, арабським чи казково-арабським. І так далі. Під тематики змінюються й костюми ворогів, та їхні механіки здебільшого залишаються тими ж, які ви зустрічали раніше у грі (і ба більше — раніше в Astro’s Playroom). Ближче до кінця починається відчувати певна одноманітність, яка, втім, компенсується високою реіграбельністю та захопливістю самих механік.
Всі основні рівні дуже доступні за складністю і в абсолютній більшості випадків мені вдавалося збирати все, що можна зібрати, з першого проходження. Так само легкими є боси. Вони бувають навіть на звичайних рівнях, а також є обов’язковий бос наприкінці проходження кожної туманності — ці дещо складніші, однак деяких мені вдалося пройти навіть з першої спроби, на інших ішло не більше двох-трьох, а я не великий майстер гри у платформери.
Для любителів виклику існують додаткові планети — це коротенькі рівні, які відкриваються впродовж вашого проходження. Вони містять різного рівня челенджи. Найважчі з них — це рівні, присвячені кнопкам геймпада DualSense: трикутникам, квадратикам, колам і хрестикам. Таких рівнів по чотири на туманність, і ось вони справді здатні довести до нервового зриву навіть досвідченого геймера. Є також челенджи трошки простіші. Всі вони не обов’язкові для проходження, однак Astro Bot — одна з рідкісних ігор, яку мені справді хочеться пройти на 100% з усіма секретами, чим я і займуся після публікації цього огляду.
Чим зайнятися вдома
У перервах між дослідженням рівнів ви повертатиметеся на свою рідну планету. Там по центру над вами нависає громадина PlayStation 5 aka ваш космічний корабель.
А навколо нього веселяться ваші друзі-боти, а також потроху будуються нові будівлі зі шматочків паззлу, які ви збираєте під час проходження рівнів. Одною з цих будівель буде вже відомий за Astro’s Playroom гача-автомат, де за монетки (які також збираються на рівнях) можна придбати різноманітні сувеніри: одяг для Астро, зовнішній вигляд вашого спідера DualSense, а також різноманітні «заняття» для ваших ботів на базі. Є й інші будівлі.
Крім того, на базі є елементи платформінгу. По-перше, певну кількість ботів можна врятувати і на базовій планеті. По-друге, після проходження кожної галактики вам треба відкрити нову — а це робиться через невеликий челендж на базі.
Загалом знаходитися на домашній планеті — доволі весело і вона справді стане для вас таким собі хабом, де можна трошки розслабитися й перепочити, коли яскраві, гучні й напружені атракціони на рівнях вас трошки перевантажать.
Технічний стан і локалізація
Гра працює у стабільних 60 FPS без жодних провисань, лагів чи артефактів. Налаштувань графіки нема, адже Astro Bot і так працює у найкращій можливій якості — ви зможете хіба що обрати HDR більш яскравий чи трошки приглушений.
Єдиною проблемою, яка неабияк зіпсувала мені проходження в умовах стислих термінів, які є в журналістів на написання рецензії, є збереження.
Річ у тім, що гра зберігається лише тоді, коли ви вручну виходите на титульний екран. Якщо ж цього не було зроблено, ваш прогрес може не зберегтися взагалі. Так на самому початку мені вдалося пройти всю першу туманність, побити боса, але я не розрахував час і в момент фінальної катсцени вимкнулося світло (відома особливість життя в Україні 2024-го). «Ну, максимум доведеться заново побити боса», — спокійно подумав я. Щойно світло повернулося, я запустив гру і побачив, що мого збереження взагалі нема — так, ніби я гру навіть не запускав. Все діло в тому, що першу туманність проходив я «на одному диханні», і навіть подумати не міг, що там нема автоматичного збереження між рівнями.
Згодом я пережив подібне ще раз, коли в мене зник прогрес аж на чотири рівні через початок екстренних позаграфікових відключень світла. Мені хочеться сподіватися, що розробники це виправлять, бо навіть у нормальних умовах, коли вам не бомблять енергетику, гравці, в принципі, звикли, що між рівнями автоматичне збереження має бути, і вимикають свої консолі, навіть не виходячи з гри.
Astro Bot стала першою ексклюзивною грою PlayStation, яка отримала українську локалізацію на старті. За кілька місяців до того українська мова з’явилася і в Astro’s Playroom, однак там з моменту релізу пройшло майже чотири роки.
Тексту в Astro Bot небагато, тож це не та гра, де є сенс прискіпливо шукати недоліки й сперечатися годинами по термінології. Переклад повністю виконує свою місію зробити гру зрозумілою українцям, і дітям в особливості. Є деякі місця з «дослівним» перекладом (який кидається в очі, якщо сам знаєш англійську і здогадуєшся, якою була оригінальна фраза), а також є суто технічна проблема з тим, що недозавантажили переклад імен босів. Думаю, це поправлять до релізу чи невдовзі після.
Хочу наголосити, що попри детальний опис цих двох проблем, вони абсолютно не псують вражень безпосередньо від гри. А от чого б хотілося, так це можливості кооперативного проходження, яке б лише додало веселощів, особливо в сімейній обстановці. Сподіваюся, про це подумають у сиквелі.
Потужний старт
Astro Bot повністю виконує своє призначення — стати міцним, якісним і повноцінним дебютом для нової ігрової франшизи. Це чудовий платформер, який дає яскравий і веселий ігровий досвід та використовує на повну можливості актуальної консолі PlayStation (що, на жаль, нечасте явище в цьому поколінні).
Жодне з зауважень, які можна висловити стосовно цієї гри, не стосується ключових її аспектів і загального враження. Багато задоволення від Astro Bot отримають як ті, хто вже грав у Astro’s Playroom, так і ті, для кого цей досвід стане першим знайомством з маленьким роботом.
Та все ж важливо зазначити, що хоча концепція «взяти Playroom і зробити його значно більшим» наразі спрацювала перфектно, до наступної ітерації розробникам точно треба провести значно більше роботи, яка зрушить серію вперед.
Кому сподобається
- тим, кому сподобався Astro’s Playroom
- поціновувачам платформерів як жанру
- фанатам PlayStation як ігрової платформи
- дітям
Кому не сподобається
- тим, хто хотів радикальних змін після Astro’s Playroom
- тим, хто любить складні, хардкорні платформери