Силові Шаровари
В далекі, далекі часи коли людське царство було на піку могутності, Імператор лежав на печі і дивився Сейлор Мун, інколи хтивенько перемикаючись на тіктоки з темними ельдарками. Хто дивився попереднє відео, той знає, що сталось далі — ельдарська розпуста народали Слаанеш, яка народила на той момент найбільший варп шторм, який в свою чергу розвалив всі комунікації людською цивілізації. Всі космічні кораблі викинуло з варпу в пащі демонюкам, схильні до псайкерства люди посходили з розуму, а також порушилась міжпланета комунікація, яка теж використовувала варп для передачі інфи швидше швидкості світла. Щоб не тягнути кота за хвіст, в Імпі завис плеєр з аніме. П’ятиметровий хіккан зліз з своєї печі і пішов розбиратись в кого є як не диск, то хоч касета з фінальними серіями сезону.
В Імператора було багато друзів: вічні, які поклали собі за мету дочекатись останньої серії ван пісу, вчені, які до хрипоти сперечались в кого кращий банкай, і кустодії, які косплеїли персонажів з ДжоДжо. Разом ця банда кочувала від міста до міста, від материка до материка, звертала гори і сушила океани, але так і не знайшла людини яка би встигла подивитися останню серію. Сейлор Мун. Найближчий друг Імператора — Малкадор Сігіліт — подав геніальну ідею: якщо на Террі ніхто не бачив останню серію, то хоч на одній з мільйона планет в галактиці хоч один хіккан та мав би її подивитись і дожити до моменту, щоб переказати фінал імператору.
Імпі погодився з Сигілітом, нарік його Сейлорітом, і пішов робити військо для культурного походу по всій галактиці. Планет — мільйони, анімешників — невелика купка, тож треба мінімум мільйон анімешників, щоб кожен перевірив кожну планету. Спочатку Імпі завербував трохи голодранців, видав їм пов’язки з Наруто під виглядом броні і відправив покоряти Терру. Ніхто не вижив. Не тому, що вони погано бились і вмирали, а тому що Імпі подорослішав на два роки, і сам чуть не вмер від крінжі, коли на них глянув. “В такій компанії на Марсі мене засміють!” — сказав Імпі. “Я вас на цю херню підсадив, я вас і уб‘ю.”
Терра захоплена, космічні кораблі будуються, Імпі планує поїздку на Місяць. На Місяці до речі теж жили люди і звались вони Селенарськими відьмами. До того як варп-шторм розмотав галактику, вони спеціалізувались на генетиці та клонуванні і в збочених фантазіях Імпі мали надавати майбутньому імперіуму кішкодівчаток на будь-який смак і в промислових масштабах. Відьми на такі умови не пристали, тож Імпі захотів розв’язати проблему силою. Він знову зібрав банду, цього разу вже менш крінжових астартес, і відправив їх підкорювати Місяць. “***! – сказав Імператор. Вони десантуються з космосу!”. І відтоді їх почали звати космодесантниками.
Місяць захполений, але ні кішкодівчаток, ні переказу останньої серії Сейлор Мун там не знайшли. Імпі засумував. Малкадор Сигіліт, щоб порадувати друга, привів йому подругу — вічну Ерду в милому костюмчику морячки. “Вона тридешна! – сказав Імператор. І хвостик в неї вставний”. Але Ерда все ж наштовхнула його на ідею — зробити собі два десятка таких же задротів, з різними характерами, і зовнішністю як в улюблених персонажів, і щоб поділяли вони його смаки і допомогли в досягненні мети. І оскільки на тридешних в Імпі не свербіло, довелось йому робити дітей в пробірках. Так і з’явились примархи, діти Імператора, яких не треба плутати з названими Дітьми Імператора. В Імператора все було погано що з дітьми, що з фантазією.
А тепер давайте їх перелічимо:
1. Леон Ель’Джонсон, примарх Темних Ангелів — мовчазний і гордий, як Саске в першому сезоні Наруто. Чокнутий на недовірі.
3. Фулгрім, примарх Дітей Імператора, Гомо-Гомо Зек з ванпанчмена, тільки блондин. Чокнутий на бездоганності.
4. Пертурабо, примарх Залізних воїнів — інженер з тім фортрес 2. Його всі чмирили, тому що він не як люди, не анімешний. Чокнутий на своїй обіді на братів та батька.
5. Ягатай Хан, примарх Білих шрамів, монгол-Сонік. Чокнутий на швидкості.
6. Леман Расс, танк.
7. Рогал Дорн, примарх Імперських кулаків, майор Армстронг з Алхіміка. Чокнутий на окопах і фортецях.
8. Конрад Кьорз, примарх Повелителів ночі, нічний кошмар Фредді Крюгера, чемпіон по грі в хованки. Чокнутий на законі і терорі.
9. Сангвіній, примарх Кривавих Ангелів, крилатий ангел-вампір, зірка “Сутінки 40,000”. Чокнутий на крові.
10. Феррус Манус, примарх Залізних рук. Рукожоп. Чокнутий на тому, що плоть слабка.
12. Ангрон, примарх Пожирачів світів. Програв орку в шашки. Чокнутий на тому, що Імпі не дав йому вмерти разом з друзями.
13. Робаут Жилліман, примарх Ультрамаринів, цар маленької імперії Ультрамар. Це якби Бетмена в дитинтстві налякало сидіння унітазу. Чокнутий на порядку.
14. Мортаріон, примарх Гвардії Смерті, ви не повірите, але косплеїть смерть з косою. Чокнутий на тому, що Імпі застілив його фраг.
15. Магнус Червоний, примарх Тисячів синів. Спочатку вибрав вилку в глаз. Чокнутий на знаннях.
16. Хоррус Луперкаль, головний герой нашої казки. Примарх Місячних Вовків, які потім стали Синами Хоруса, а потім Чорним легіоном. Доказ того, що гопота не міняється. Просто чокнувся.
17. Лоргар Авреліан, примарх Несучих Слово. Доносився, ***. Чокнутий на релігії.
18. Вулкан, примарх Саламандр. Єдиний серед примархів, якого зробили чо… чоловіколюбним, серйозно. Чокнутий на тому щоб рятувати цивільних.
19. Корвус Коракс, Гвардія ворона. Той самий задрот, якого ніхто не бачить і не помічає, поки він не принесе дробовик. А він приніс ядерні ракети. Чокнутий на Лоргарі.
20. Альфарій, Омегон, можливе ще Бетаргін, Цефтриаксон, Стафілокок, і Василь. Примархи Альфа-легіону. Ніхто не знає скільки їх насправді, а Імпі і не рахував. Чокнуті на інтригах і плітках.
Крім того, були ще два примархи і два легіони, про яких всі домовились забути, бо вони розчарували Імператора. За чутками напівбожевільних, але ще заставших ті події останках астартес в дредноутах, перший примарх розмалював фломастерами улюблену мангу Імпі. А другому сподобалось Боруто. Їхні легіони пощадили.
Отже, дітки росли в пробірках, а Імпі ганяв по галактиці в пошуках способу зробити їх напівбогами, які б могли дивитись аніме без озвучки і без субтитрів. Так він знайшов богів хаосу і щось їм пообіцяв в обмін на таку суперсилу. Боги виконали свою частину угоди і накачали немовлят силою варпу, а Імпі кинув їх через грубо пікселізований хуй. «В мене більший», — сказало Слаанеш. Тзінч чхнув і випадково розкидав всіх немовлят по незвіданих планетах.
Імпі мав би засмутитись, але ж ні. “Зазвичай батя йде по сигарети, а тут діти пішли за хлібом. Кайф”, — сказав Імператор. Однак він змінив свою думку, коли вирішив захопити ще щось крім Місяця і Марсу з задротами-механікусами. Уже на вильоті з сонячної системи Імпі наткнувся на Хоруса, який буквально за кілька років виріс в здоровенного мужика і став правителем цілої планети під назвою Хтонія. Імпі задумався, що варто б знайти і решту, і припахати їх до завоювання Галактики. А тепер — душна вставка. Згідно офіційного беку, Хорус та Імпі провели майже 30 років тет-а-тет. Офіційно — Імпі вчив Хоруса розмовляти на загальній мові, високому готику. Неофіційно — Імпі весь цей час природнім шляхом передавав Хорусу решту своїх генів, і саме тому він виріс настільки крутим і озлобленим. Кінець душної вставки.
Отже, я недарма під час переліку примархів назвав Хоруса гопотою. На своїй рідній Хтонії він будував кар’єру типового такого бандита, грабував звичайних людей, неодноразово зраджував і бив в спину колишніх братків. Такі ж традиції він переніс в свій легіон Місячних Вовків, наприклад навчив їх говорити на Хтоніку — рідній мові його планети. Під час боїв офіцери Вовків часто перемовлялись на хтоніку, щоб їх ніхто не підслухав. [звук «чікі-брікі» під відео з космодесантом]
Імпі сподобався досвід з Хорусом і він погнав шукати решту малюків. Так вже сталось, що він весь час косплеїв Гандальфа і приходив їм на допомогу саме вчасно. Інколи в нього не виходило: так він телепортував Ангрона на свій корабель, коли той готувався прийняти смертний бій разом з братами-гладіаторами проти рабовласників, а Мортаріону не дав вбити його прийомного батька-ксеноса, а сам застілив фраг.
Коли Імпі знайшов Василя з Альфа-легіону і зібрав всю колекцію покемонів, Великий Хрестовий Похід анімешників вже йшов повним ходом. Імпі дуже переживав за свій імідж, тож завоювання планет він скромно називав “примиренням”, полювання за жорсткими дисками з мультиками — ”пошуками СШК”, а викрадення маленьких хлопчиків — ”відбором для вознесення до астартес”. «Вознесуться вони. А потім опустяться. А потім знову вознесуться, — сказав Імператор. — І так поки я не усміхнусь»
Тим часом Лоргар з легіону Несучих Слово носився зі своєю вірою в Імператора, як дурень з писаною торбою, і ліпив тупі стікери на свій корабель.
Сам Імпі виступав за атеїзм і називав богів хаоса та інших чудотворців простими фокусниками. Лоргар розділяв його думку, але все ж вважав Імператора богом людства і намагався насидит його культ на всіх підкорених планетах. Замість орбітальних десантів і штурму палаців планетарних губернаторів легіон Лоргара читав проповіді і роздавав милостиню. Це займало дуже багато часу і бісило Імператора, який визнавав лише одну богиню — Сейлор Мун.
В якийсь момент Лоргар так всіх задовбав, що Імператор привселюдно присоромив його і його легіон і висміяв «Лектіціо Дівінітатус» — фанфік про офігенно крутого мужика на ім’я Імпі. Лоргар виплакав всі очі і прийшов до єдино вірного висновку: якщо імператор — не бог, то десь мають бути справжні боги. Такі, які дозволять собі поклонятись. «Цей тюбік вічно сидітиме в френдзоні, — сказав Імператор. Та й хер з ним, решта нормальні».
Лоргар сказав що йде ночувати до друга, а сам полетів на Кадію, планету, яка стояла найближче до найбільшого варп-розлому галактики — Ока Жаху. Там він знайшов культистів, в яких очі світилися фіолетовим світлом — кольором Слаанеш. Лоргар, святоша, спокусився на хтивих демоняток і забув про віру, аскезу, і присутніх біля нього кустодіїв, і потягнувся рукою в штани, звідки дістав блокнот і почав записувати новий фанфік — одночасно і дисс на Імпі, і гімн богам хаосу. Таким чином Лоргар написав і біблію Імперіуму, і біблію Сатани.
Першим пунктом плану Лоргара було зібрати навколо себе таких самих обіженок. А їх вистачало: крім Ангрона і Мортаріона, які не любили Імпі з моменту знайомства, на нього ображались Пертурабо і Конрад Кьорз за постійні зауваження і насмішки.
Імпі ж було пофіг на почуття своїх дітей. Він залишив Великий Хрестовий Похід на Хоруса, а сам полетів додому пиляти секретний проект — павутину як в ельдарів. Атеїзм атеїзмом, але демони регулярно жерли екіпаж кораблів, які літали між зірками через варп. Павутина ж мала зробити зоряні перельоти безпечнішими, ніж нічні походи на кухню. Хорусу з одного боку подобалось, що Імпі довірив йому долю галактики, а з іншого боку він ображався, що батько знову його кинув, і це після 30 років тет-а-тет.
Інколи Імпі вилазив на світ божий зі свого гаража. Так він вирішив покарати уже Магнуса, який разом зі своїм легіоном Тисяча Синів розважався фокусами з використанням сил варпу. Імпі зібрав цілий собор (собор в атеїстичному імперіумі, лол), на якому офіційно назвав Магнуса ганьбою свого роду. «Я хотів би щоб ти в бухгалтери пішов, як твій братик. А ти хочеш стати аніматором на дитячих святах. Не бути цьому! — сказав Імператор. — І більше ніяких фокусів». Магнус образився, але по-розумному, і став чекати поки випаде нагода показати Імпі, що магія, тобто псайкерство, насправді незамінне, і його треба вивчати.
Тим часом Лоргар через свій круг підрюг втиснув в близьке оточення Хоруса такого собі Ереба — капелана власного легіону. Той обіцянками і нюдсами заманив Хоруса на планету Давін і встромив в нього свій меч. Так, справжній меч, без підтекстів. В Хоруса піднялась температура і почались видіння майбутнього Імперіуму. Людством правлять люди — а не Хорус. Люди поклоняються Імпературу як богу — а не як Хорусу. В хеппі-мілах продаються іграшки з дев’ятьма примархами — без Хоруса. А тихий голосок в голові Хоруса нашіптував, що саме до такого майбутнього Імператор веде Імперуім — а Хорус може це змінити. Коли Воїтеля попустило, йому тицьнули ручку, і він в гарячці підписав договір куплі-продажу своєї душі богам Хаосу за обіцянку допомогти влаштувати революцію і звільнити людство від гноту Імператора, щоб підвести його під ярмо Хоруса. Єресь офіційно почалась.
Обіженки в рядах космодесанту активізували ниття і пропаганду щоб визначити, кого вже задовбав Імператор, а хто по дурості все ще вважає його крутим батею. Виявилось, що таких 50 на 50. Ангрон та Мортаріон одразу перейшли на бік Хоруса через образу на Імпі, а Альфарій, Омегон, Василь та інші з Альфа Легіону приєднались до нього через власні плани.
Хорус, геніальний стратег, одразу почав підготовку фінального акорду — осади Терри. Для цього йому треба було впевнитись, що імператора будуть обороняти мінімальні сили. Користуючись статусом Воїтеля і заступника Імператора він відправив Лева ель Джонсона бити морди ксеносам на краю галактики, Сангвінія натравив на демонів-дипломатів, а на царство Жилімана Ультрамар наслав варп-шторм, щоб бухгалтер сидів вдома.
Про цю всю фігню і підкилимні інтриги дізнався Магнус. «От тепер я покажу баті чого варте моє псайкерство!, — сказав Магнус — от тепер він пробачить». Спойлер — нічого з цього не вийшло. Магнус послав через варп свою астральну проєкцію прямо в гараж, де Імпі будував метро. Вслід за Магнусом в гараж прорвались демони і ледве не відкусили Імпі носа. Той разом зі своїм дружбаном Малкадором Сігілітом стримали навалу, але експеримент з метро накрився золотим тазом.
Щоб демони не лізли на Терру, Імпі довелось сісти в позу лотоса і тримати їх силою волі. Така витівка не мала минутись Магнусу безслідно, тож Імператор послав Лемана Расса знайти пиздюка в його планетці-кімнатці на ім’я Просперо.
Пиздюк уже на той момент зрозумів, що натворив. Про його духовні страждання, про метання Лемана Расса, про підготовку Космововків до штурму Просперо, а тисячі синів — до його оборони, задроти з Black Library написали сопливий фанфік на 400 з Фулгрімовим корнішоном сторінок. Всім [похуй] на Просперо, вахайоби. Ми тут все скоротили.
Отже, Леман Расс палить Просперо і вибиває з тисячі синів правду про те, в якому підвалі заникався Магнус. Магнус істерить і біжить колотити Лемана Расса. Леман Расс ламає йому хребет, як Бейн Бетмену, продовжує бити Тисячу Синів і спалювати піраміди. Магнус каже “Згоріло Просперо, гори і жопа” і укладає контракт з Тзінчем. Тзінч телепортує Магнуса і його космодесів в варп, дає їм свою планету і валить по своїх справах. Магнус знову закривається в своїй кімнаті, плаче, що Тзінч порвав його душу на тисячу осколків, і депресує. Під веселі звуки ридання Магнуса тисяча синів мовчки страшно відбивають чочотку. Заходить Зігмунд Фрейд.
Леман Расс офігів з такого розвитку подій і полетів кудись. Одразу після нього на Просперо прилетів космічний монгол Ягатай Хан. Прогулянка по спаленій планеті закінчилась тим, що він провалився в печеру, де якогось чорта лежав осколок душі Магнуса. Той осколок прийняв вигляд Магнуса і розповів Ягатаю Хану що сталось: поганий Імпі не оцінив допомогу, а поганий Леман Расс вибив з нього всі варпові дурощі. «***, привид! — сказав Ягатай Хан і пішов з печери покурити і подумати». На виході його зустрів Мортаріон, який всоте почав переказувати історію як Імпі застілив в нього фраг. Стільки ниття Ягатай витримати не міг, тому взяв в охапку одного з виживших Тисячі синів і полетів на Терру попросити Імпі в майбутньому карати зашиванням рота, а не спаленням планет.
Мортаріон образився на те, що його так грубо заткнули, і теж полетів на Терру. Однак якщо в Ягатая Хана були нормальні навігатори і повністю лояльні космодеси, то в Мортаріона був один сас амогус — перший капітан Тифус, який при кожному поході в кубрик воздавав почесті Нурглу. Під час перельоту Тифус відлучився і наслав на навігаторів чуму. Ті здохли. В легіоні Мортаріона не було псайкерів, тож ніхто з живих на кораблі не міг сказати де світить маяк Астрономікона і куди взагалі летіти в варпі. Топографічний кретинізм Мортаріона привів легіон Гвардій Смерті в космічне болото, гідне самого Міядзакі. Космодеси потруїлись і стогнали.
Якщо ви не знаєте, Мортаріон виріс на планеті затягнутій отруйним туманом. Тож своїх космодесантників він змушував дихати заріном і їсти шаурму на вокзалі, щоб розвинути в них надлюську стійкість до всяких отрут. Це йому вилізло боком: космодеси страждали, але через свою стійкість вмерти не могли. Та й самому Мортаріону стало настільки погано, що він почав молитись Імператору. Той, звичайно, не почув, бо сидів на Золотому троні. Зате його почув Нургл. «Хочеш канхвєтку? — прошепотів йому на вушко Нургл». Мортаріон вирішив погодитись і перейти на бік Хаосу, бо щиро хотів врятувати своїх легіонерів, а ще вдруге розчарувався в Імператорі. Як не дивно, Нургл Мортаріона не обманув — космодесантникам одразу стало легше, але кишки назад не влізли. Така вже доля всіх нурглітів.
Тим часом на рідній планеті Пертурабо яка звалась Олімпія спалхнуло повстання. Пертурабо прийшов його придушити і якось противкав випити заспокійливе. З кожним ударом по головах цивільних він згадував, як Імператор посилав його місити багно в траншеях, щоб його брати переможним маршем входили в попередньо знекровлені Залізними воїнами міста. Всі кампанії закічнувались однаково: після взяття планет Жиліман і компанія красувались золотом на парадах, а воїни Пертурабо чистили броню від іржі і марно шукали себе в нагородних списках. Пертурабо накручувався і накручувався, поки не ввірвався в свій колишній палац, де ще жила його названа сестра Каліфона. «П’ятиметровий ***! — сказав Пертурабо». «Де? — сказала Каліфона». І тут Пертурабо відкрутив їй голову.
Коли Пертурабо попустило, він зрозумів що натворив, і що цього разу батько його вб’є. Тоді він пішов зізнаватись в злочинах Хорусу, який все ж був заступником Імпі на час Великого Хрестового Походу. Коли Хорус почув що до чого, то скористався шансом залучити на свій бік найкращого спеціаліста зі штурмів та оборони. «Ніхто тебе не каратиме, — сказав Хорус. Єресь все спише». І Пертурабо примкнув до єретиків.
Тим часом у Конрада Кьорза відбулось щось схоже: теж бунт, теж на рідній планеті Нострaмо, теж подавлений. Але з одною особливістю: Кьорз все своє життя бачив видіння майбутнього, і знав чим закінчиться що Єресь Хоруса, що його власне життя. Тож він роздовбав свою планету на шмаття і засів в телевізор чекати, поки Хорус його не покличе.
А в іншому кінці галактики Фулгрім йшов по списку планет, які треба було захопити в рамках Хрестового походу. На одній такій планеті його Діти Імператора натрапили на всепланетну оргію в кращих традиціях всратих серій ріка і морті. Космодесантники ще не знали про Слаанеш і її культистів, які це все влаштували і приймали пряму участь в дійстві, тож просто пішли їх різати. Так Фулгрім натрапив на храм, всередині якого, прямо в вівтар, був увіткнутий довгий товстий меч. Фулгрім ще не знав, що всередині нього ховається хтивий демон. Але кнопка увімкнення вібрації в руків’ї йому сподобалась, тому він забрав меч в собі, тобто з собою.
Фулгрім не міг спокійно всидіти і поривався комусь розповісти про свій маленький експеримент і відчуття. Таким його знайшов Хорус. Фулгрім вже відкрив рота щоб пояснити що це за звук вібрацій, а Хорус його перебив планом кампанії по урочистому виводу Імператора на пенсію. «Дорогу молодим! — сказав Хорус». «Вжжжжж — промовчав Фулгрім». Там же Фулгрім довідався, що до Хоруса примкнув Ангрон разом з пожирачами світів і Мортаріон з гвардією смерті, які з моменту знайомства ненавиділи Імпі.
Хорусу здавалось, що команда замаленька. Він відправив Фулгріма домовлятись з Феррусом Манусом, щоб той перейшов на сторону єретиків. «Круто, — сказав Фулгрім. Буду як в тому мемі!» [мем про блондинку і п’ять негрів].
Фулгрім знайшов Ферруса Мануса і запропонував йому змінити сторону. «Це не мій меч, — сказав Феррус Манус — продажна ти сучка». З цього почався мордобій, в якому переміг Фулгрім. А далі наш блондинчик повернувся на планету Істваан 3, де єретики вже почали втілювати свій план.
Першим пунктом плану було вирізати лояльних Імператору космодесантників в своїх легіонах. «Я зрадників не потерплю!, — сказав Хорус». Нажаль, один корабель з лоялістами уникнув різні і добрався до легіону Рогала Дорна і розповів про єресь. Дорн уважно всіх вислухав, зібрав лояльних братів, і благословив їх влаштувати єретикам Чорнобаївку.
На утихомирення Хоруса полетіли Феррус Манус, Корвус Коракс, найдобріший і найтемніший примарх Вулкан, бетмен Кьорз, Пертурабо, Лоргар, Альфарій, Омегон та Василь в компанії кількох мільйонів звичайних імперських солдат. Тим часом єретики перебрались на планету Істваан 5 і почали будувати оборону.
Першими на орбіту прилетіли Феррус Манус, Корвус Коракс і Вулкан зі своїм приданим. Там вони мали дочекатись решту і атакувати всі разом. «Біляве стерво! — сказав Феррус Манус. Я бачу як ти вихляєш мечем!» і кинувся в десантну капсулу. За ним послідували його космодесантники, а люди на кораблях вирішили підтримати примарха артпідготовкою. Корвус Коракс і Вулкан знизали плечима і теж ринулись в бій. Почалась різня в зоні висадки на Істваані 5.
Манус, Коракс та Вулкан рвали все що бігало і повзало. З іншого боку те ж саме робили легіони Фулгріма, Мортаріона, Ангрона і Хоруса. В бою примархи розділились і зійшлись одне з одним. Вся увага масовки була прикута до бою Фулгріма з Феррусом Манусом, який сквернословив і описував в деталях переваги залізних кулаків перед жалюгідним демонічним мечем. «Він демонічний? — сказав Фулгрім». І тут демон з меча захопив контроль над його тілом і відрубав Феррусу Манусу голову. «Вічно в тебе все через жопу! — сказала помираюча голова Ферруса Мануса»
А на орбіту нарешті підійшли підкріплення Кьорза, Пертурабо, Лоргара, Альфарія та Омегона — як ви могли запам’ятати, замаскованих єретиків і соратників Хоруса. «Нарешті допомога! — сказав Вулкан». «П’ятиметровий негр! — сказав Пертурабо» і запустив ядерні боєголовки. Корвус Коракс і його Гвардія ворона єдині зберегли боєздатність і вирішили за краще відступити. Так закінчилась різня в зоні висадки на Істваані 5.
Корвус з залишками легіону повернувся на Терру і розповів Імператору про єресь і загибель двох братів. Про безсмертя Вулкана ще тоді не знали. Імператор дав йому секрет вирощування космодесантників, щоб Корвус швидко відновив свій легіон і поставив їх на захист Терри. «Не так швидко, — сказав Василь з Альфа Легіону». Він поставив біля капсул з біоматеріалом трохи хлібу, склянку амасеку, гілочку і цеглу, а сам затаївся. Прилетів голуб, поклював хліб, випив амасеку. Голова в нього закрутилась, він перечепився об гілку, вдарився об цеглу і впав в капсулу. «Оце я називаю спланованою операцією, — сказав примарх Василь. Гідра домінатус».
Через дохлого п’яного голуба в біоматеріалі замість міцних блідих космодесантників Корвус Коракс отримав зграю пернатих покручів. Він відчув слід єретиків і зрозумів, що по-іншому вийде. Коракс не зможе вийти в відкритий бій з тими сотням космодесантників, що в нього залишились. Тож він повернувся до улюбленої тактики партизанських атак.
А єретики тим часом захоплювались геніальністю Василя, збирали сили і планували вбивство Імператора. Так починалась Осада Терри.
Поблизу Терри були лише Імперські кулаки з Рогалом Дорном. Імпі призначив Дорна головним по обороні і той швидко почав освоювати бюджети на будівництві оборонних споруд в Сонячній системі. В якийсь момент Альфа Легіон прийшов на незвану інспекцію. Альфарій пробрався на святу Терру і написав на стіні Імператорського палацу бойовий клич Пертурабо. «П’ятиметровий… хм… — прочитав по складах Дорн. Оце так неповага». Дорн наздогнав Альфарія аж на Сатурні і розрубав його навпіл. «Ясно, тепер ми Вася Легіон, — сказав Василь, який спостерігав за цим в бінокль». Омегон в нього за спиною презирливо гмикнув.
Альфа Легіон насправді не переходив на бік єретиків. Ще до єресі Альфарій, Омегон та Василь познайомились з культом Кабал, який переконав їх, що богів хаосу можна вбити лише вбивши все людство. Тож Альфа Легіон вибрав стратегію срати і тут, і там, при цьому більше допомагаючи Імператору. Ніхто не знає чого конкретно вони хочуть досягти, але в цьому й суть Альфа Легіону. В оскверненні імператорського палацу була прихована ціль — одночасно провести розвідку для єретиків і показати Дорну слабкі місця в обороні. Той, хоч і солдафон, розібрався як проповз Альфарій, і залатав дірки. Терра була готова і Хорус про це знав. Головний єретик прийшов на аудієнцію до богів хаоса, які дарували йому силу варпу. «Я тепер Сейлор Мун, — сказав Хорус і наслав на галактику варп-шторм».
Тим часом Сангвіній і Лев дізнались про Єресь і намагались добратись до Терри. Однак через варп-шторм вони не бачили світла маяка і не знали куди летіти. Тим часом Жиліман проводив інвентаризацію в своєму царстві Ультрамар і за неймовірним збігом обставин знайшов другий такий маяк. Він випадково його активував і на його світло прилетіли Сангвіній з Левом. Разом три голови вирішили, що Терра вже впала, Імперіуму капут, а жити-то треба. Сангвінія вибрали новим Імператором, Лева — воїтелем, Жилімана — бухгалтером. «Заживем, — сказав Жиліман. Пішли заберем Золотий трон». І три брата відправились на Терру лутати залишки імперії.
Приблизно в той момент Хорус з союзниками теж летів на Терру, теж лутати трон. По дорозі фантазія графоманів-авторів циклу про Єресь Хоруса завела його на планету Молeх, де був портал в варп, який охороняла вічна подруга Імператора Олівія Сурека. Хорус дав їй по голові і пішов в портал, а на виході його зустріла вся четвірка богів Хаосу. «Дрищ, — сказав Кхорн. Піди пофарми» І боги закинули його на планету в Варпі, де час тік в мільйони разів повільніше, і Хорус тисячу років пиздив демонюг і качав рівень, лише сім раз втративши зібрані душі не добігши до вогнища з покрученим мечем. І виліз він з Варпу прокачаним і жирним, і не вміщалась його смуга ХП на візорі шолома. І побачили боги Хаоса що сильний він і благословили на бій з Імператором. Кхорн рикнув, Тзінч гигикнув, Нургл відригнув, а Слаанеш грайливо шльопнула його по попі в напрямку Терри. «Тисність F, — сказав Хорус. Йдемо бити Імпі»
Єретики прилетіли в сонячну систему і почали стукати в ворота. Рогал Дорн влаштував непогану оборону, об яку легіони Хоруса, Фулгріма, Мортаріона, Пертурабо, Ангрона, Лоргара, Магнуса і Кьорза довбились п’ятдесять п’ять днів. На допомогу Дорну і Імператору прилетіли Сангвіній і Ягатай Хан, тому що решта не могла пробитись через варп шторм. «***, — сказав Дорн. Несолодко було тим ксеносам, яким ми несли благо Імператора».
Однак треба було спішити: дев’ять примархів-єретиків ледве-ледве тиснули трьох лоялістів. Шторм потихеньку розвіювався, і ось-ось на допомогу мали підійти свіжі легіони Жиллімана, Лева і Лемана Расса, які б точно розбили ворогів. «Якщо Хорус не йде Імператора, то Імператор прийде до Хоруса, — сказав Хорус». «Ти хоть сам зрозумів шо пизданув? сказав Тзінч». Але Хорусу вже було пофіг, бо сила варпу текла в його венах. Він зняв зі свого корабля анти-телепортери та щити і написав Імператору варп-смс: «В мене остання серія Сейлор Мун, саме вона дала мені силу».
Це одразу підняло Імпі з трона. Замість себе він посадив Малкадора, щоб той помедитував і постримував демонів, які лізли на Терру з варпу після витівки Магнуса, взяв з собою кустодіїв, Сангвінія, Дорна, здоровенний меч, і відеокамеру, щоб записати серію і передивлятись її осінніми вечорами. Компанія телепортувалась на флагман Хоруса, який вже чекав делегацію у всеозброєнні і купі бафів.
Першим під роздачу потрапив Сангвіній. Він вдарив Хоруса, розбив його улюблену цяцьку з Аліекспресу і пошкодив броню. Хорус почав його душити, бо в тридятому тисячолітті з магією і міжзоряними перельотами нема надійнішого способу вбити чувака в товстезній броні, ніж схопити його за горло. Сангвіній напевне теж здивувався перед смертю. А Імпі згадав, що кілька тисяч років тому механікуси йому обіцяли, мовляв броня примархів захищена від всього. А ще він нарешті зрозумів, що нема в Хоруса ніякої останньої серії «Сейлор мун». «І тут найоб, — сказав Імпі». А Хорус тим часом додушив Сангвінія.
Імпі не на жарт розсердився і вже сам напав на Хоруса. Бились вони дуже-дуже довго, а Хорусу вдалось сильно поранити Імператора. Бій все одно продовжувався, поки на допомогу Імператору не прийшов його старий-старий друг на ім’я Аланій Пій, який як чехівська свиняка насадився на клинок Хоруса щоб збити йому баланс, і щоб в Імпі був хоч шанс. Це спрацювало, але не так як уявляв собі нещасний мученик Аланій Пій.
«П’ятиметровий лисий ***!, — сказав Імператор. Я б пробачив тобі зраду, я б пробачив тобі союз з богами Хаоса, я б пробачив тобі роздовбану Терру, яка зараз нагадує російський Усть-Пердюйськ 30 тисяч років тому, я б міг тобі пробачити смерть Сангвінія, міг би пробачити брехню про останню серію, міг би пробачити тобі клинок, який ти хвилину тому засадив мені в серце, але не можу пробачити смерть мого дорого Алланія Пія, ім’я якого згадується цілих вісім раз за всі шістдесять сім книг про твою Єресь. Молись паскуда чому знаєш. Душус Стиратус!» і стер душу Хоруса.
Рогал Дорн, який спостерігав за боєм, подавився попкорном. А Імператор впав на землю від ран і виснаження, бо «Душус Стиратус» відняло в нього останні сили. «Віднеси мене на трон і включи аніме, — сказав Імператор». Дорн так і зробив. До тіла Імпі причепили системи життєзабезпечення, а до трону підвели каналізацію. Так він і сидить там уже десять тисяч років.
Єретики відчули смерть Хоруса, обісрались, і втекли. Так і сидять в варпі, періодично вилазячи на чорні хрестові походи. Примархи спились. Імперіум скотився в релігійний балаган, яким ми його знаємо. А Імпі все сидить і чекає поки хтось підніме його з трону.
Така от історія єресі Хоруса, події, яка змінила Галактику назавжди. Чи міг би Імператор попередити єресь? Міг би не заважати Ангрону та Мортаріону, міг би визнавати заслуги Пертурабо, не карати Лоргара і Магнуса, віддати Кьорза в терапію, Фулгріма — в бордель, а з Хорусом просто поговорити. Але сталось що сталось. Не було б єресі, не було б Святої Інквізиції, але це вже інша історія.
Вітаю ви додивились до самого кінця, сподіваюсь вам сподобалось. Якщо є бажання підтримати мій канал фінансово, то посилання на монобанку є під цим відео
Ну ось і все. Пишіть в коментарях про що ще ви б хотіли дізнатись зі світу молота та війни. Ставте свої силові вподобайки та підписуйтесь, щоб не пропустити наступні відео і пам’ятайте — шаровари теж бувають силовими.