Андрій Чебанков
Вітаннячко, пані та панове! У темному майбутньому всесвіту Cyberpunk 2077 найголовніше — це, звісно, можливість виживання. Повірте, там ваше життя — це ваша проблема і вас з радістю її позбавлять: пострілом в голову, водними процедурами з бетонним педикюром чи ще якими збоченими методами. На вулицях процвітає насильство, рівень бідності давно зламався на покажчику “нижче дна”, а уряди роблять вигляд, що вони сліпі кошенята. Проте, людська натура за своєю суттю є такою, що вихід шукатиме з найглибшої сраки. Навіть, якщо в урологи записатися довелося самовільно, заради зіпсованого євродолара. Хоча, яка різниця, коли безліч небезпек чатує на тебе, навіть якщо двірником працювати?
Особливо небезпечною, хоч й вельми прибутковою, професією є мережництво. Для досягнення вершин тут, однак, треба мати певний хист, орієнтуватися бодай у тому, чим Microsoft Word відрізняється від Блокноту. Тоді корпорації, урядовці, злочинці та навіть пересічні чумби — в чергу ставатимуть за послугами мережника! Як ви зрозуміли, це такі собі кібернетично модифіковані хацкери, для яких злам Пентагону — це забавка, яку вони у семирічному віці переросли. Тепер набагато зручніше проникати в мережу, неначе до іншого фізичного світу, в кіберпростір. Використовуючи лише кібердеку, спецтехніку таку, мережники зможуть вкрасти, зламати чи захистити важливу корпоративну інфу, датабази, сервера, комп’ютерні коди чи будь-яку програмістську оцю всю мутотінь. Але так було не завжди. До подій 2077, задовго до них, насправді, існувала “стара мережа”, яку всім довелося покинути задля світлого майбутнього.
Зображення мережника ілюстративне. Автор Jover Vargas
І ось заради цього моменту ви й слухали цю довгу прелюдію! Як так сталося, що інтернет, який ми знали та любили, зник? Що спричинило цю страшну глобальну світову катастрофу? Це ми й обговоримо сьогодні разом із вами. Дослідимо поняття ДатаКрешу та, найголовніше, історію того моторного парубка, на якому й лежить відповідальність за крах “старої мережі”. Найкращого мережника усіх часів, творця багатьох програм та принципів мережництва, що живуть й понині, а заразом найуспішнішого та найбезжальнішого кіберзлочинця — Рейчі Бартмосса. Вмощуйтесь зручніше, запасайтесь смачненьким, доки ми дякуємо нашим спонсорам, за вагому фінансову підтримку єврогривнями, список цих чудових чумб ви бачите прямо зараз на своїх екранах, та готуйтесь слухати про один з найцікавіших періодів історії Кіберпанку. Починаємо!
РАННЄ ЖИТТЯ
Мережник Вудуїстів
Народився майбутній геній десь в районі 1992 року. Ставте вподобайку, якщо вам теж вже за 30. Але, на жаль, як це часто буває, хроніки зберегли небагато відомостей про підростаючого Рейчі. Відомо, що він почав займатися мережництвом десь в дуже ранньому дитинстві, у віці 4-5 років. Це надзвичайний рекорд, навіть з урахуванням того факту, що більшість мережників стають на цей шлях до повноліття. Для прикладу, давня подруга Рейчі, яку ви всі бачили в грі, Павучиха Мерфі, робила свої перші кроки в кіберпросторі у віці 9 років. На додачу, Рейчі не соромився використовувати своє справжнє ім’я, чим міг цілком накликати на себе біду, бо щоденні справи типового користувача інтернету в Кіберпанку трішечки відрізняються від кількагодинного перегляду відео з милими котиками. І ситуація з FBI, open up могла легко поховати цей юний талант. Але в 5-річному віці він навряд міг вигадати щось ліпше. Власне, не всі пам’ятають, що вони в 5 років робили, не те, що вигадувати хитромудрі схємки. До того моменту, як він зрозумів, якої припустився помилки, йому це було вже й не страшно, бо його професійні навички були на голову… вправніше за тих, хто за ним міг полювати. Навіть більше, він почав цим активно хизуватися, перед корпоратами, Мережевою Вартою та всіма іншими. Полювання із розряду, якщо дивилися, фільм “Спіймай мене, якщо зможеш”.
Звісно, списочок його легальних професій також доволі об’ємний. Щоправда, є одне але. Деякий час йому доводилося метатися від однієї компанії до іншої, де він пропонував свої послуги з мережництва. І ті радо погоджувалися та не обділяли його грошиками. Проте, усидіти на одному місці йому не дозволяло шило в дупі, бунтівна сторона характеру цього молодика, яка вже тягнула на цілком реальні 10 год тюрьми. Десь приблизно через місяць після такого працевлаштування, у компанії, де працював Рейчі, різко починалися проблеми із кібербезпекою. На третій місяць роботи корпорати починали здогадуватися, хто стоїть за цим, але Рейчі завжди вчасно спаковував чумадани. Кожен раз, як за годинником, прямо перед тим, як за ним оголошували полювання. Справа у тому, що “ламав” він компанії, які й самі не дуже то й ладнали із законом. Тому, відігравав таку собі роль інтернет-Робін Гуда. До речі, під час таких помикань на біржі праці, йому випало долею працювати у відносно невеличкій конторці, яка називалася CCI Development. На відміну від попередників, це була абсолютно “біла” та непримітна організація, через що потрапивши туди в 2004 році, він навіть затримався на цілий рік, створивши їм серію програм “Демон” та деякі ще цікаві штуки. І все було б дуже добре, якби в певний момент часу, під час роботи над одним з проєктів, Рейчі не захотілося всунути туди політичну рекламу. Щось типу соціального ролика. Тоді влада взяла за жопу компанію, компанія, кричачи, що вони аполітичні, взяла за жопу Рейчі, а той, сповідуючи традиційні цінності, не оцінив такого жесту. Спершу він звільнився, але вже через тиждень, усі системи компанії лежали настільки в руїнах, наче їх й ніколи не існувало. Це настільки вдарило по корпарям, що вони не мали іншого вибору, окрім, як оголосити про своє передчасне банкрутство.
Сам Рейчі продав вихідні коди деяких напрацювань, у тому числі “демонів”, і міг вже не турбуватися про необхідність ходити на роботу. Технічно, він буквально намахав кілька IT-компаній, які щиро вважали, що отримують ексклюзивні права на ці програми. Коли оборудку було викрито, усі постраждалі захотіли зняти скальп з його нахабної пики. За іронією примхливої долі, одним з тих, хто ганявся за 17-річним Рейчі, виявився батько Павучихи Мерфі. Так їм довелося познайомитися. Батько Мерфі стер із мережі СІН-код Рейчі. Назвемо цю штуку “Статичним Ідентифікаційним Номером”, хоч технічно він “Державний Ідентифікаційний Номер”, а якщо заглибитися то радше взагалі “Ідентифікаційний Номер Штату”. Але при таких розкладах у нас не вийде красива абревіатура. Загалом, це щось типу дуже розширеної версії нашого РНОКПП (ІПН). Тільки от без СІН-карти ви не зможете отримати паспорт, водійське, зняти житло, влаштуватися на роботу, брати участь у виборах. Коротше, потрапите у ситуацію “БОМЖ”. Тому, у деякому сенсі, це вже ближче аналог VIN-коду в ТЦК, згідно сучасних реалій. Павучиха Мерфі дізналася про плани свого батька та вирішила попередити Бартмосса до завершення процесу стирання. Які в неї були причини? Біс його знає. Можливо вона ним захоплювалася, бо як не як, а певне ім’я в мережницьких колах цей шибанутий таки здобув своїми виходками. Хоча, на початку, їх стосунки важко було назвати теплими. Тим не менш, згодом вони поступово почали зближуватися та навіть разом сколотили невеличку команду, що складалася мінімум з 4 авантюристів.
БАРТМОСС В НАЙТ-СІТІ
Хмарочоси Найт-Сіті
Так заведено у світі Cyberpunk, що всі дороги ведуть до Найт-Сіті. Ось тому на початку 2010-их років Бартмосс оселяється в багатоквартирному будинку десь в Південній частині Найт-Сіті. Причому, оселя розташувалася біля злополучного райончика, який в народі прийнято було називати “Бойовою Зоною”. Утворився він ще на початку заснування міста. Це було царство бандитизму, анархії та безкарності, яке настільки вкорінилося, що простіше було знести під нуль цю зону та побудувати заново. Корпорати та NCPD десятою дорогою оминали це гетто. До речі, в 2077 році ви можете відвідати цю територію, щоправда, тепер на її місці район Гейвуду, Велспрінгсу та Глену. Ото там й надибав собі квартирку Рейчі, мабуть іпотека вигідна трапилася. Щоправда, на будинок в нього були дещо лиховісні плани. Бартмосс збирався перетворити мешканців на своїх маріонеток, поступово захоплюючи контроль над їх нейронними імплантами. А тих, хто таких імплантів не мав, він примусив якимось чином переїхати. Тим самим отримавши “живих дронів” для різного роду спостережень, слідкувань та охорони. Щоправда, нормально реалізувати цей проєкт вдалося аж тільки в 2019 році, але то вже мєлочі жизні. Вас може зацікавити питання: “а навіщо йому це?”. І ми вам відповімо, що й самі не знаємо. І взагалі, під час проживання в цьому будинку Рейчі обзавівся кіберпокращеним котом, в якого зумів помістити людську свідомість, яку десь скачав в мережі. Це страшна людина була.
У якийсь момент Кіберпростір (Мережу) поділили на окремі “регіони”. Таким чином, віртуальний світ ставав прям дуже детальною копією реальності, майже справжній альтернативний вимір. Грубо кажучи, VR-технології, які досягли піку свого розквіту. Принаймні, як це розуміємо ми з усіх цих описів. І от, власне, існував регіон “Pacifica Net”, який охоплював території Австралії, більшу частину Заходу НСША, Аляску, частинку рашки, південний схід Азії та майже усього Тихого Океану. Ви запитаєте, навіщо Інтернет серед океану? А риби, певне, теж люблять дивитися на пригоди одного сантехніка з відповідного сайту, тепер ще й у VR-якості. До речі, жарти жартами, а саме цей регіон Мережі вважався елітним, найкращим у кіберпросторі. І так склалося долею, що Рейчі поклав на нього око, промишляв там свої мережницькі тємки, заправляв усім, як дніпровські офіси телефонним шахрайством. Разом із тим, регіончик сподобався й Альт Каннінгем, яка займалася десь приблизно тим самим. Вона була ледь не єдиною мережницею, яка справді могла сперечатися із Бартмоссом за титул “найкращого” у цьому їх бізнесі. За чутками, якби не її передчасна фізична смерть у 2013 році, то професійні навички Альт на лопатки б поклали Бартмосса. Дуже вірогідно, що уже в той час їх шляхи починали перетинатися і вони були між собою знайомі…
ЗМІНИ В КІБЕРПРОСТОРІ
Концепт-ар Кіберпростору
В 2014 році Інтернет зазнав редизайну. У вересні було запущено алгоритм Ігара-Грубба, який мав суттєво змінити вигляд звичної усім мережі, через що користувачів, буквально за день до початку, попросили дісконекнутися. В народу почалася паніка, ширилися побоювання, що зараз Мережу зламають до біса назавжди. Банки не справлялися із потоками бажаючих перейти на готівку, торгівля була фактично припинена. Проте, рівно через 10 годин Інтернет усім повернули, а Рейчі увесь цей час не відмикався, уважно слідкуючи за тим, як саме новітні алгоритми перефарбовують Мережу. Пізніше він навіть записав враження від цього у своєму “Посібнику Мережею”. Щоправда, ця витівка ледь не вартувала йому життя, бо за данними його біомоніторів, сердечко Рейчі вперше почало збоїти, зупинившись секунд на десять. Хоч сам він зізнавався, що навіть не відчув цього. У будь-якому разі, завдяки цій події, Рейчі розробив та застосував R.A.B.I.D.S., що є доволі жорстким програмним забезпеченням, яке могла красти персональні дані, полювати на інших мережників, руйнувати та всіляко нищити. Коротше, штука доволі прогресивна, і за своєю суттю є більш просунутіша, ніж всілякий вірусняк, який можна підчепити на росіянських торентах.
Слава йшла по п’ятах Бартмосса. А як ви можете пам’ятати з історії про Джонні Сільвергенда — там, де є слава, є й купа гарних панянок-фанаток. На щастя, Рейчі був не таким бабієм, як той самий Джонні, але в 2015 році таки закрутив інтрижку зі своєю фанаткою, яку звали Кімі Тара, що зустрілася йому в Мережі. Було кілька побачень, за ними гарячі ночі, а потім в один прекрасний момент вона лишила йому записку на холодильнику: “Я йду від тебе”. Рейчі не відразу збагнув, куди від нього хоче втекти холодильник, але потім до нього дійшло. З тих пір, Рейчі сказав собі, що оці жінки йому не потрібні, краще секси мати віртуальні. Кімі ж знайшла собі іншу медійну особистість Зрештою, свого слова він фактично дотримав. У 2020 році наслідки занадто частого перебування у Мережі почали наздоганяти Рейчі і це не завершилося десятисекундною зупинкою серця. З невідомих нам причин, воно вирішило зупинитися остаточно й безповоротно. Зазвичай, такі рядки у біографіях означають кінець відео, але Рейчі в момент своєї смерті зостався у Мережі. Тож, біологічна смерть не стала його вироком, хоч й стала предметом теорій змов. Ходили чутки, що насправді його вбили, замовили корпарі, ненависники та суперники. Але та ж Павучиха Мерфі певна, що насправді це була випадковість. Злий рок, бо Рейчі був ще тим параноїком у плані особистої безпеки і не міг програти. А будиночок в нього був особистою фортецею, як ви пам’ятаєте, там навіть голуб безкарно б не пролетів. Тіло Рейчі лишилося в кріогеному стазисі, а мозок навіки підключеним до його коханої Мережі, що дозволило обдурити навіть саму Смерть.
ЧЕТВЕРТА КОРПОРАТИВНА ВІЙНА
Спецзагін корпорації Arasaka
Попри те, що він трішки помер, це не завадило йому взяти участь в Четвертій Корпоративній Війні у 2022 році. Десь у березні з цифровим привидом Рейчі зв’язався Мілітех, разом з іншим, схожим на нього привидом його знайомої Альт Каннінгем. Вони сердешно попросили Рейчі допомогти їм знайти Душогуб 2.5, який створила Арасака. Хоч спершу він послав їх до дідька, бо йому не сподобалася перспектива співпрацювати із корпарями, проте Альт таки вдалося його переконати. Вже 9 квітня Бартмосс із задоволенням перехопив керування над кількома бойовими супутниками Арасаки, якими скористався, аби знищити низку заводів корпорації. Через це Європейському Космічному Агентству навіть довелося тимчасово призупинити свою космічну діяльність на 24 години.
Через 10 днів Рейчі набалувався приколюхами Арасаки та нарешті напав на слід Душогуба, через що ініцював наймасштабнішу кібератаку на корпорацію. А відповідь не забарилася, бо вже 6 травня Арасака почала формувати спецзагін, єдиною метою якого було вистежити та знешкодити Бартмосса. Це зайняло у них деякий час, але зрештою сигнал було відслідковано та надіслано штурмову групу. Бартмосс, щоправда, й тут примудрився опинитися на крок попереду планів корпоратів. Звісно, враховуючи, що сам він трішки мертвий, вдіяти він особливо нічого не міг. Тому зв’язався з давньою подругою та спільницею, Павучихою Мерфі, аби зізнатися їй у тому, що насправді давно кохав її. В ніч на 26 травня легендарного мережника вбивають остаточно, у всіх його можливих формах, під час корпоративного рейду на його хату. Але навіть тут він залишив сюрприз для усього світу…
ДатаКреш
Концепт-арт Чорномуру
Примітьте, що Рейчі вже вдруге помирає у цій оповіді, але смерть все рівно не може його перемогти. Бо 13 червня 2022 року світ Кіберпанку назавжди змінився завдяки його витівкам, його останньому прощальному подарунку. Пам’ятаєте RABIDS? Так от, оцей надвірусняк спрацював, як бомба уповільненої дії. Завдяки ньому й стався ДатаКреш, який на 78.2% знищив Стару Мережу. На певний час це викликало хвилю обурення, демонстрацій та пікетів проти корпоративного втручання в Інтернет, але на ділі за її відновлення миттєво взялися. І вийшло так, що розбивши єдину Мережу на уламки Бартмосс дав змогу корпоратам, бандам та чинушам перебудувати її залізною рукою, без всякого регулювання та підзвітності. Фактично, він дав їм у руки всі шулерські тузи, що не було в його планах. Альтруїстична мета Бартмосса призвела до сумнівних результатів. Стару Мережу зачинили, Мережева Варта отримала більше прав, не допускала проникнень до неї, а також було побудовано такий собі “антивірус” в обличчі “Чорномуру”…
Історія Рейчі завершальним аккордом пройшлася аж в 2077 році, коли найманець Ві та його шизофренія, у вигляді цифрового привида рокера Джонні Сільвергенда, знаходять тіло в холодильнику, яке зі слів Сільвергенда, належало Ворогу Нації №1. Хоча, чи можна вірити словам Джонні? До речі, наостанок тримайте цікавий факт: в 2077 році ви можете зустріти кота на ім’я Нібл. Так от, він є нащадком домашнього улюбленця Рейчі, в якого той колись завантажив людську свідомість. Живіть із цим. А ми наразі прощаємося. Аби зустрітися знову на цьому ж самому місці — в Аномальному Притулку з новими історіями про легенди Найт-Сіті та не тільки. Слава нації!