Андрій Чебанков
Вітаннячко, пані та панове! Минулого разу, ми з вами поговорили на тему того, ким були хлопаки із такої таємничої фракції, як Анклав. Тоді ми з’ясували, що вони почали провадити свою діяльність задовго до подій, які призвели до Fallout. Себто, до ключової події усього всесвіту, Великої Війни 2077 року. Її ну ніяк не можна не згадати у циклі ЛОРу, бо всі ці Братства Сталі, Легіони Цезаря, НКРи, про які ми також обов’язково поговоримо, будуть неповноцінними історіями, якщо ми не окреслимо усе, що нам відомо про Велику Війну.
Враховуючи велику зацікавленість, яку проявили ви, як глядачі, до попереднього відео, ми вирішили не тягнути із випуском наступної серії. Сьогодні ми поговоримо про точку неповернення, розглянемо як світ Fallout розвивався після Другої Світової, та що зрештою спровокувало Велику Війну 2077 року, яка тривала усього лише дві найдовші та найболючіші години в історії людства. Тож, вмощуйтесь зручніше, запасайтесь смачненьким, доки ми дякуємо нашим спонсорам за вагому фінансову підтримку проєкту та починаємо!
СВІТ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ
Власне, так, у світі Fallout, першою значною поворотною точкою у часі називають, зазвичай, Другу Світову Війну. Так вже склалося, що перемога над нацистською Німечинною та її союзниками у цій війні стала для народу Америки, та й всього світу, золотою добою. Воно і не дивно, бо за її результатами США та СРСР отримали ядерну зброю до своїх арсеналів, ставши панівними силами у всьому світі. Війни, загалом, завжди були каталізаторами прогресу для людства і Друга Світова не стала виключенням, подарувавши нову віху можливостей, які дозволяли підштовхнути суспільство до нової ери.
Власне, новітні технології якраз й засновувалися на дослідженнях ядерної енергетики. Мирний атом став повсюдним, його використовували на всьому: від мікрохвильовки, автомобілів до новітніх роботів-помічників. Революційні продукти та послуги заполонили типового американського споживача. А в СРСР… Жили як й до того, в багні та лайні по вуха.
Але, як в тім давнім прислів’ї: “дві господині на одній кухні не вживаються”. Тому, дуже швидко країни-переможці почали гризтися між собою, особливо СРСР та США, розпочинаючи так звану «Холодну війну». Згодом, ця війна поширилася не тільки на дві конкретні держави, а цілі «блоки» НАТО та комуністичних режимів. Ядерна зброя також переставала бути чимось ексклюзивним, її вже мали й європейці, й китайці та навіть ізраїльтяни.
Проте, надмірне споживання «мирного атому» не могло не відобразитися на світові. Стрімкими темпами закінчувався не лише уран, необхідний для добування ядерного палива, але й нафта, яка попри все лишалася важливим елементом в світі. Світові уряди не могли вмить перейти на зелену енергетику, тому почали шукати альтернативні способи здобути ресурсів. При цьому, простий люд, звісно, періодично вмикав режим паніки. Виникало все більше міжнаціональних конфліктів та дебатів з погрозами військового вторгнення. Організація Об’єднаних Націй, яка створювалася після світової війни для запобігання повторенню безглуздих кровопролить, в таких умовах усе рідше могла протистояти агресії. В принципі, й в нашому світі це доволі UNuseless організація.
РЕСУРСНІ ВІЙНИ
Через це, власне, всі погодилися, що болта вони клали на їх резолюції, а “світовий поліцейський” в обличчі США, першим й наніс удар своїм вторгненням у 2051 році до Мексики. На цій події, фактично, так звана “холодна війна” з усіма відомими й нам подіями, й завершилася, коли перед світом постала “ресурсна проблема”. І якраз США й дали той товчок до “ресурсних війн” вторгненням до Мексики. Проте, позиціонувалося це, як “мирна окупація”. Мексика так чи інакше завжди перебувала під “ковпаком” американців, але тиск лише посилювався, накладалися економічні санкції і, зрештою, славетні американські піхотинці встановили повний контроль над усіма мексиканськими нафтовидобувними комплексами. На жаль, нам невідомо, чи намагалися мексиканці чинити опір, але факт у тому, що Америка перемогла. Мексика стала сателітом, хоча до кінця інтегруватися їм, певно, не вистачило часу.
Проте, ця перемога значила небагато. Світ усе глибше котився у прірву, економіка Америки поступово поглиблювалася до стадії стагнації, і навіть маленька переможна війна цього виправити не могла. Тим часом в Старому Світі, а саме Європі, проблеми також почали вилазити одна за одною. Із посиленням енергетичної кризи, основний постачальник нафти до країн Європи, а ним були країни Близького Сходу, все більше підвищував ціни. Тоді, Європейська Співдружність, дивлячись на дії американців, розпочала власне військове вторгнення до колишніх економічних партнерів.
На превеликий жаль, ця війна призвела до того, що ціни ще більш шаленими темпами почали підніматися до небес, одне відвідування АЗС могло відібрати із гаманця аж 8000 доларів, а невеликі країни Європи, економіка яких не могла із цим впоратися, одна за одною починали оголошувати банкрутство, бо бюджети не гумові. На додачу, 27 липня 2052 року, розвалюється ООН, існування якої стало просто архаїзмом на фоні тотальної сраки у світі.
Як ви вже зрозуміли, ця війна лише додавала більше проблем, ніж вирішила. Так, розвал ООН та загальний хаос, відродив одвічну проблему тероризму. В 2053 році друге за величиною та значенням місто в Ізраїлі, Тель-Авів, стало жертвою атаки радикалів, яким вдалося підірвати в центрі ядерну бомбу. Зробила це однозначно пов’язана із палестинцями арабська терористична організації, яка не була названа. Бо у світі Fallout давній єврейсько-арабський конфлікт не вщухає навіть в середині ХХІ століття. Місто було повністю знищено, а навколишні території стали забруднені радіацією.
А як ви всі знаєте, Ізраїль є давнім партнером США та Європи, тому цей удар по їх союзниками на Близькому Сході було прийнято дуже близько до серця та призвів до цілої плеяди обмежених ядерних подаруночків у січні 2054 року. США ракети так й не запустила, а от араби з європейцями — залюбки. Це дуже налякало світову спільноту, рештки, принаймні, яка всерйоз зрозуміла, що все котиться до нової світової війни, яка завдяки ядерці стане останньою. Але ж розумієте, й задню давати вже якось не по пацанські. Мінуси патріархального устрою.
В США, наприклад, розпочалося будівництво укриттів, за проєктом “Спасіння”, яке трішки згодом, не без допомоги Анклаву, перетвориться в добре відомі “Сховища”. І, здавалось би, часи й без того нелегкі, а тут у світі, якому пощастило не переживати локдауни через коронавірус у 2020 році, почався сплеск незвичайної болячки, що швидко поширювалася, призводила до високої смертності і загалом була не з приємних. Назвали це спалахом “нової чуми”, або “синього грипу”, або спалах “Ліміту-115”. Відібрав він близько 20.000 життів простих американців, а тих, кого вірус пощадив, він позбавив можливості мати дітей. Зрештою, досліджуючи цю чуму, вчені пізніше створять Вірус Примусової Еволюції. І це зіграє злий жарт з американцями, напередодні Великої Війни, коли про досліди дізнаються і світ звинуватить Америку в тому, що вони й створили цю “чуму”. Але до цього ми ще трішки повернемося.
Доки безглузда війна між ЄС та Близьким Сходом все точилася, США також продовжувала шукати способи зібрати побільше нафти. Так, вони уважніше придивилися до власної Аляски, побоюючись, що на рештки їхньої нафти позаряться, як не сусіди, то китайці. Почалися будівництва додаткових укріплень, оборонних споруд, загальне нарощування військової присутності у регіоні. Було збудовано, зокрема, й Анкориджський форт. Проте, враховуючи, що поруч проходили кордони з Канадою, останні не сильно із захватом спостерігали, як військова машина США метушиться, бо що за таргани нині в їх головах невідомо, а часи неспокійні. Вони висловлювали свої ноти протесту, але американці дружно сказали тоді йти їм… ви зрозуміли.
Тим часом, ресурси, за які йшла війна між ЄС та Близьким Сходом, виявилися також не бездонними. Військові дії лише прискорили процес висушування нафти, тому близько 2060 року цю війну офіційно припинили. Та й воювати вже було й нікому, території обох конфліктуючих сторін лежали в руїнах, економіки повністю вичерпані та знищені, а залишки ведуть вже міжусобну різню. Це, власне, переросло в Громадянську Війну в Європі, яка технічно то не могла бути “громадянською”, бо це був радше комплекс війн національних держав між собою, внутрішні чвари в певних країнах колишньої співдружності і все таке. У будь-якому випадку, ми не знаємо подробиць, а спін-оф Fallout: Ресурсні Війни, який мав би розповісти детальніше про події на Близькому Сході, в Європі та світі до Великої Війни, на жаль, було скасовано ще дуже й дуже давно.
Весною 2066 року наступає черга відчути кризу й Китаю, які тоді намагалися домовитися із США про поставки до Піднебесної нафти. Проте, з невідомих причин, торгову угоду не було заключено. Навіть більше, дипломатія настільки зайшла в глухий кут, що влітку відбулося значне загострення у відносинах двох країн, а вже взимку китайці почали війну на Алясці.
Власне, якщо ви не знали, то між, скажімо, материковою частиною США та, власне, Аляскою, лежать території країни Канада, де найбільша в світі українська діаспора. Тому, так вже сталося, що США доводилося переганяти війська, літаки, гелікоптери через територію іншої держави. І Канаді це, здебільшого, дуже не подобалося. Але демонстрації, ноти протесту та засудження не сильно допомагали. Проте, й виступати проти закутаних в дивовижне чудо техніки (силову броню) вояк Америки, які несли мінігани, як мішок з пір’ям, вони не сильно спішили. Аляска ж стала полем бою, де силова броня вперше була успішно застосована. Китайці восхітілісь та вирішили наслідувати, але відставали від США на кілька років. Чи створили вони свій аналог до падіння бомб, невідомо.
Канадці продовжували бути дещо назойливою проблемою для США, які не соромилися вирубувати ліси, відбирати ресурси та й взагалі називати Канаду — “Маломерикою”, вважаючи її “своєю ісконою землею”. Переломним моментом став 2072 рік. Коли США посилили експлуатацію ресурсів Канади, її люди вийшли на вулиці. У кількох канадських містах спалахнули протести та заворушення, які завершилися спробою радикалів саботувати трубопровід на Алясці. Плани були зірвані, але це дало уряду США формальний привід офіційно анексувати Канаду.
Про “Маломерику” ми, до речі, не жартували, бо той же генерал Базз Бебкок, який був відповідальний за анексію, у своїй промові її прямо так й називає: “фактично зараз війська Сполучених Штатів починають повне захоплення всіх активів і ресурсів Канади. Маленька Америка наша. Але погодьтеся – так було завжди.” Проте, цей процес затягнувся аж до 2077 року. Знаєте, не так вже й легко стерти націю, позбавити суверенності, історії та всього. Власне, у своїх методах боротьби з “незгодними” американці пускали в хід абсолютну жорстокість, розстріли, тортури. В цілому, користувалися більш притаманою росіянам традицією. І навіть не приховували цього! Самі ж знімаючи свої військові злочини на камеру, через що заворушення відбувалися й в самій Америці. Так звані спроби в make love — not war, на які вже всім було срати з високої дзвіниці, бо це не 1960-і.
До 2073 конфлікт між США та Китаєм за Аляску продовжувався, паралельно американці анексовували Канаду, яка мирно переходити в склад Америки не поспішала. Як ви розумієте, правила ведення війни, принципи, закони, декларації про права людини — це все давно стало туалетним папером, на яке ніхто вже не зважав. В цілому, й сьогодні це здебільшого красиво написані бумажки, які в реальності працюють дуже неоднозначно. Але тоді, в 2073, китайці вирішили, що застосування біологічної зброї цілком дієздатна практика, через що США почали робити міри у відповідь. Десь в районі 15 вересня 2073 року корпорація «Вест-Тек» отримала урядове замовлення по проєкту «Віріон-Імунітет». Дослідження проводили у лабораторіях з урахуванням особливостей «нової чуми», аби створити «ідеальних солдат», які мають імунітет до любого виду вірусних захворювань. Тобто, яким не буде страшна жодна біологічна зброя. Як ви вже могли зрозуміти, цей проєкт пізніше також стане основою розробок «Вірусу Примусової Еволюції».
Війна, зрештою, справа ресурсноємна, враховуючи, що воно виявилася тривалою, а нафта у світі швидко закінчувалася, виявилося, що лишилося в американців усього одне незаймане родовище. Тоді Президент США спішно оголосив світові, що вони припиняють торгівлю нафтою. Це викликало занепокоєння у решти світу, для яких США ще лишалися останньою надією на порятунок. Тим часом, американці, які до того, клялися-божилися, що їх цікавить лише повернення Аляски, несподівано нанесли удар по материковому Китаю. Проте, піхота, танкові підрозділи та загони бійців у силовій броні не впоралися із бліцкригом та опинилися в пастці прямо у пащі ворога.
До 2076 року проблема Канади нарешті була остаточно вирішена. Там провели “референдум”, за результатами якого канадці начебто самі погодилися доєднатися до складу Штатів. Звісно, проводився він під дулом американських гвинтівок, але кого це тоді вже цікавило.
Велика Війна
Наступний, 2077 рік, виявився вирішальним в долі світу. У січні американці вдало витіснили китайців з території Аляски, а війська з материкового Китаю були відкликані. Проте, перемога виявилася пірровою. Адже на території Америки та її сателітів (Мексика та Канада), повсюди спостерігалися голодні бунти, розгул криміналітету, а військових, які поверталися додому, зустрічали не хлібом та сіллю, а кулаками та зброєю. Технічно, нової громадянської війни не сталося, але все йшло до того.
Та й сама війна офіційно завершена не була. Війська обидвох країн перебували в стадії готовності до нового раунду. Американський уряд та Анклав, загалом, були рішуче налаштовані продовжувати війну з клятими комуняками, навіть якщо доведеться перечекати ядерний Апокаліпсис, тому в березні 2077 вони всі спішно повтікали, очікуючи, що ось-ось хтось таки зачепить червону кнопку.
І 23 жовтня 2077 року це таки сталося. Хоч достеменно невідомо, кому ж випала честь організувати армагедон, більшість даних свідчить про те, що це були китайці. Або ж, насправді, зграйка капіталістів провела нараду десь в секретному бункері та й домовилася між собою скинути бомбу самостійно. Адже, що таке кінець світу? Правильно, потенційна золота жила. Хто зна? Спершу, сигнал ядерної тривоги більшість простих американців не сприйняли серйозно, аж доки на власні очі не побачили відповідні «гриби». Стільки років кровопролиття виробили у них рефлекс жити життя всупереч тривогам, і це погубило мільйони життів. Хтось святкував дні народження, хтось працював у офісах, комусь пощастило зустріти смерть у парку, разом із своєю другою половиною. А хтось спотикаючись біг до Сховищ Волт-Тек, в надії, що там їм вдасться вижити…
Усього лише дві години тривала так звана «Велика Війна», яка насправді технічно все ще була частиною Китайсько-Американської війни. За інерцією, решта світу також подіставали свої ядерні чумаданчики, у кого вони лишилися, і ось вам будь-ласка. Чудний новий світ.
***
У 2091 році, через 14 років після кінця світу, відчинилася брама Сховища 8. Наразі відомо, що саме воно було першим, хто випустило в “новий світ” старих-нових поселенців. Пізніше, на його місці вони заснували «Місто-Сховище», якому теж випала честь стати першим подібного роду утворенням. Але це вже зовсім інша історія… Яку ми з вами, сподіваємомся, також обговоримо, як випаде нагода. Дякуємо усім за перегляд, сподіваємося, що вам було цікаво дізнатися, хоч й коротенько, передісторію світу «Fallout». До нових зустрічей на цьому ж самому місці — в Аномальному Притулку. Слава нації!