Андрій Чебанков
Людство завжди тягнулося до того, аби знищити один одного в полум’ї ядерної війни, залишити по собі випалену радіацією пустелю. За ідеали, принципи, просто розважаючись, брехливі омани, надумані стереотипи, расу чи колір шкіри. На диво, у всесвіті Mass Effect їм дивом вдалося подолати розбіжності, як на землі, так і в глибокому космосі. Сьогодні Цитадель є місцем де всі різношерстні види, які тільки існують в галактиках, живуть в мирі, злагоді та навіть органічно співпрацюють.
А колись люди могли лишень дивитися в небеса, не знаючи, що вони приховують, але розвиток цивілізації призвів до того, що землянам стало тіснувато на одній планеті і сміливці все серйозніше тягнулися в незвідані простори. Перша людина на Місяці, перша людська колонія, відкриття ретрансляторів. Щойно люди ступили на цей тернистий шлях дослідження міжпланетних польотів та познайомилося із іншими створіннями, які колись були звичайними міфами, вони показали всій Галактиці, що війна — це невід’ємна частина їх ідентичності.
В історію цей конфлікт увійшов під назвою Війна Першого Контакту між людьми Альянсу Систем та Туріанською Ієрархією або просто “інцидент з ретранслятором 314”. Хто був винен, чим закінчилося коротке знайомство людей із космічним устроєм та як вплинуло на долю двох рас?
Вітаннячко в Аномальному Притулку, пані та панове, ми дякуємо нашим спонсорам за їх значущу фінансову підтримку, список яких ви прямо зараз можете спостерігати на екранах своїх моніторів, і сьогодні вперше вирушаємо досліджувати ЛОР Mass Effect. Вмощуйтесь зручніше, бо ми починаємо!
ПЕРШІ КОСМІЧНІ КРОКИ
З-давніх давен люди із захопленням спостерігали за зірками, мріючи про космічні подорожі. В середині ХХ-го століття ці мрії почали стрімкими темпами реалізовуватися, запусками перших штучних супутників, орбітальних станцій та виведенням у космос перших живих створінь: собак Лайки, Білки та Стрілки та першої людини.
З того часу і до 2148 року люди поступово розвивали цю галузь та навіть змогли відправити першу місію космонавтів на Марс з метою дослідження. Там було виявлено залишки давньої цивілізації, яку назвали «протеанами», їх письменна та детальний опис дивного пристрою в районі Плутона. На жаль, на той час люди не могли повністю розшифрувати усі ці пам’ятки, через що було прийнято рішення відправити туди експедицію.
Вже в 2149 році група сміливців відправилася за маршрутом протеан, де виявили, що століттями помилялися стосовно найбільшого супутника цієї міні-планети, Харона, який виявився пристроєм протеан, якому дали назву «ретранслятор» або «мас-реле». Це відкриття назавжди змінило уявлення людства про космічні польоти…
Спершу люди обережно підійшли до цього відкриття, відправивши кілька зондів, аби дослідити, куди цей ретранслятор веде. Однак, невдовзі після запуску, зв’язок із цією технікою різко обривається. Почалися довгі обговорення, полеміка та суперечки. Одна частина суспільства була налаштована радикально, висловлюючи тезу про те, що «Харон» треба знищити. Інша ж навпаки, попри все, хотіли розібратися у цій іншопланетній технології та використовувати її потужності. Зрештою, вчені висунули припущення, що ретранслятор не призначений для зондів і ми ніколи не зрушимо із мертвої точки, якщо не зберемо команду хоробрих астронавтів, які б згодилися пройти через нього.
Такі сміливці, зрештою, знайшлися, а очолив їх Джон Ґріссом, які виявили, що Харон веде до системи «Арктур», яка складається із трьох планет, та ще до подібних ретрансляторів. Загалом, вони подолали подорож довжиною в 36 світлових років. Повернувшись успішно на Землю вони доповіли про свою знахідку та навіки увійшли в історію, як герої. Власне, так людство вступило в еру міжгалактичних подорожей.
ПЕРШИЙ КОНТАКТ
Почалася ця ера, звісно, не з мільярдами бойових крейсерів та й про війну в космосі особливо ніхто тоді ще особливо не задумувався. Все так само, як й раніше, люди досліджували його, цього разу поближче та якісніше. На додачу, стало простіше відкривати та прилітати на планети, які придатні до життя, подібно Землі. А що це означає? Правильно, можливість колонізації! І, як це часто буває, люди не бачили межі, привертаючи до себе небажану увагу масовою експансією планет, щойно з’являлися підозри, що на ній можна жити. Може в них усе, ще переважала думка про те, що ми у всесвіті єдиний такий вид, здатний до мислення, навіть попри факт того, що вони користувалися буквально технологією іншої цивілізації, яка чи то вимерла, чи то просто переїхала.
Спершу космічна спільнота теж скрізь пальці дивилася на це, навіть не намагаючись вийти на контакт із людьми. Показатися, представитися, пояснити за порядочок на районі. Не дивно, що зрештою, дослідники натрапили на ретранслятор 314, це мало колись статися і дивно, що така прогресивна спільнота до цього не додумалася. Знаєте, якщо поставити кому, то вийде 3,14. А 3,14 — це давнє попередження того, що туди краще не лізти, а не лише значення числа Пі. Це повна 3,14зда і люди проігнорували знаки долі, не вловили Божий Замисел, втрапили в пастку джокера, чи радше Гарлі Квін.
Ретранслятор цей виявився не простим, а під лютою охороною туріанців, які виконували там поліцейські функції, через постанову Ради Цитаделі, яку вони ухвалили після завершення Рахнійських Війн. Війни це були дуже криваві та й наслідки в них не дуже, і ця постанова була видана, аби запобігти повторенню конфліктів з невідомими расами. Протримавшись 2000 років вона, на диво, спричинила конфлікт з расою людей, політики в цій Раді Цитаделі навчалися в нашій Верховній Раді, не інакше. Зараз можна було б зупинитися детальніше на історії Рахнійських Війн, які відбувалися, певно, ще в ті часи, коли людство боялося з печер вилазити, але повірте — це тема для окремого випуску, який, можливо колись вийде, тому не перемикайтесь та не забувайте підписочку з дзвіночком, аби не пропустити нічого цікавенького!
Недовго думаючи, туріанський патруль, який охороняв ретранслятор, відкрив вогонь на ураження по всім людським кораблям, які були в зоні видимості. Без попередження, спроб вийти на контакт, суда та слідства. Туріанській міліції явно потрібна реформа. Якби там не було, із бійні вийшов живим лише один корабель, який банально втік. Зрештою, в них не було жодного шансу протистояти туріанцям, бо це були дослідники, а не військові.
Повернувшись додому, вони негайно доповіли про цю подію і люди вирішили, за своїми звичаями, що це акт оголошення їм війни. Враховуючи, що людям до цього не доводилося зустрічатися з іншими розумними видами, а знали вони тільки про існування колись протеан — було вирішено, що агресію виявили саме вони. Така не надто тепла перша зустріч сформувала уявлення людства про своїх галактичних сусідів, як агресивних створінь, на десятиліття вперел. На щастя, до такого випадку люди, все ж таки готувалися та будували військові кораблі. Тож, їх по бойовій тривозі, направили до місця контакту, в зону патрулювання туріанців, заставши ворога зненацька, доки він досліджував щойно збиті ним дослідницькі кораблі. Контратака людства виявилася доволі успішною, але тепер це, як акт агресії, вже розглядали туріанці та мобілізовували свої сили, війна була неминуча. А люди готувалися до битв із невідомим противником, не маючи жодного уявлення про те, ким вони є, за умов відсутності практичного досвіду ведення бойових дій в космосі та маючи набагато обмеженіші військові ресурси.
Люди використовували все, що мали, навіть запускали на туріанську територію зонди з ядерними боєголовками, але це допомагало не сильно через малодосвідченість, туріанцям вдавалося набагато ефективніше знищувати досліднецькі кораблі та патрульні флоти землян. Звісно, існували й випадки невиправної людської хоробрості, як у випадку із загоном Тадіуса Агерна, який мав задачу здобути модуль із розвідданими, але потрапив до туріанської засідки. Маючи обмежені ресурси для оборони вони стримували натиск в десятки разів більш чисельного ворога, дочекавшись підкріплення.
Але найбільш не пощастило колонії, яка була розташована найближче до горезвісного ретранслятора — Шансі. Туріанці розпочали довгу орбітальну облогу, зуміли придушити засоби протикосмічної оборони та висадили на планеті свій десант, забезпечуючи йому підтримку орбітальним бомбардуванням космопортів та іншої критично важливої інфраструктури. Земні війська, в таких умовах, не мали жодного шансу протистояти загарбникам у відкритому бою, тому почали партизанську війну. Щоправда, вона також швидко захлинулася, через те, що налагодити міжпланетні логістичні шляхи змоги не було, а протистояти ворогові ставала дедалі важче, бо закінчувався боєкомплект та провізія, дуже скоро розпочався голод в колонії.
Армійська верхівка командування у такій ситуації виявилася переляканими квочками, які не знали куди бігти, в повній розгубленості почали тиснути на генерала Вільямса (дід Ешлі, до речі), аби той капітулював та здав Шансі, попри його настрій битися до останнього. Пізніше, до речі, з генерала через це рішення зроблять цапа-відбувайла.
Після цієї “звитяжної” перемоги туріанці допустили прорахунок, вважаючи, що знищили більшу частину людського військового ресурсу, який на той момент непогано потріпав їх, завдавши певного клопоту. Але вони швидко змінили цю абсурдну думку, коли через місяць з’явився генерал Кастаній Дресчер, з новими силами, та штурмом відбив планету, виганяючи копняками звідти туріанців. Людство не гаяло часу, мобілізовуючи усі наявні сили, активно ставали на військові рейки та готувалися вести довгу повномасштабну міжпланетну війну.
МИРНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ТА НАСЛІДКИ
Нарешті, коли справа запахла справжніми смаженими іншопланетними пісюнами, а ситуація досягла свого апогею, вилізла Рада Цитаделі, зі словами: “в нас так, взагалі, не прийнято” та розповіла людству, що існує Цитадель, де всі види іншопланетян мирно співіснують, є Рада Цитаделі, яка регулює це мирне життя та виступила миротворцем в їх ситуації з туріанцями. Війна завершилася підписанням мирного договору, але безслідно не зникнула. Загинуло близько 632 людей, а втрати туріанців, хоч й не розголошувалися, але були трішки більшими. Не дивно, що ніхто не збирався забувати таке “знайомство”.
Для космічної спільноти люди постали в негативному світлі, агресорами. Здобули собі, так би мовити, погану репутацію на міжгалактичній арені. Проте, ця війна також показала й те, що людство має доволі непогані військові потужності і це привернуло увагу Ради, яка вирішила, що їх краще мати в якості стратегічних партнерів. Цілком ймовірно, що якби люди не показали свій запеклий опір туріанцям, їх трішечки би загеноцидили, а політики навіть й не помітили нічого. Це як з НАТО та Україною: в тусовку людей не взяли, але хоча б висловили глибоке занепокоєння. А людство навіщось вирішило, що їм необхідне членство у цьому закритому клубі, за будь-яку ціну. Хоча інтерес цілком зрозумілий, бо членство в Цитаделі давало багато прерогатив, таких як торгівля, захист від агресії інших видів і т.д., а бути ворогом = боротбі з кількома десятками цивілізацій, які в основному більш розвинутіші. Зрештою, здебільшого таке “партнерство” грало проти людей, бо поширювалася ксенофобія та упередження. Людей недолюблювали, часто уникали, зневажали та гнобили, а так, як сильні світу цього хотіли дружити із Цитаделю, то скарги людей часто пролітали між їх вух. Так почали формуватися екстремістські та радикально налаштовані організації, як Терра Фірма чи Цербер.
Туріанців, утім, також не лишили безкарними, бо хоч вони технічно й дотримувалися законів Цитаделі, явно перегнули цього разу та допустили провокацію й ескалацію конфлікту з новим необізнаним видом. Їх примусили виплачувати суттєві репарації Альянсу, але серед ветеранів обох сторін зберігалася сильна неприязнь. Часто це призводило до того, що туріанці, користуючись своїм більш поважним становищем в Цитаделі, сильно гальмували процес інтеграції людства в космічне суспільство, плекали ненависть та упередження і відверто критикували кожен “чих” людської політики. Серед таки, зокрема, відзначився СПЕКТР-зрадник Сарен Артеріус, брат якого загинув на тій війні.
Поступово, звісно, настрої змінювалися, а градус напруженості знижався. Колись ворогуючі види укладали взаємовигідні торгові контракти, а також об’єднували зусилля з розвитку технологій. Таким чином, наприклад, було побудовано легендарний корабель SR-1 “Нормандія”, спільними зусиллями інженерів обох сторін…
ЗАВЕРШЕННЯ
Час невпинно плине і минулі конфлікти забуваються, аби надалі йти в світле майбутнє. Якими будуть подальші взаємини туріанців та людей — залежить від багатьох чинників, але зовсім скоро Всесвіт постане перед проблемою, яка затьмарить будь-які внутрішні конфлікти, через яку доведеться об’єднатися попри непорозуміння, заради виживання. А до тих пір, прощаємося, аби зовсім скоро зустрітися на цьому ж самому місці — в Аномальному Притулку! Слава нації!