Телеграф Авеню
Якщо ви ігровий розробник або видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу гру, надсилайте ключ на [email protected].
Основні відомості про Senua’s Saga: Hellblade II
- Дата виходу: 21 травня 2024
- Платформа: Xbox Series X/S, ПК
- Платформа огляду: Xbox Series S
Про що розповідає Senua’s Saga: Hellblade II
Senua’s Saga: Hellblade II — прямий сиквел екшн-трилеру Hellblade: Senua’s Sacrifice від студії Ninja Theory. Гра, що створена за мотивами скандинавської міфології, розповідає про кельтську воїтельку на ім’я Сенуа, що має поліморфний психічний розлад. У цій частині Сенуа відправляється за море, щоб помститися винищувачам свого народу — вікінгам.
«Богів неможливо знищити» — та чи можливо наблизити гру до кінематографа
Перед релізом Senua’s Saga: Hellblade II шанувальники першої частини переймалися за долю проєкту — у квітні цього року стало відомо, що один зі співзасновників студії Ninja Theory та керівник Hellblade: Senua’s Sacrifice Тамім Антоніадес залишив компанію.
Це посіяло сумніви щодо якості проєкту: причини такого рішення не розголошували, проте у студії швидко зазначили, що Антоніадес був залучений лише до ранньої стадії розробки Hellblade 2. Через цю зміну, на мою особисту думку, дійсно є деяка різниця у пдходах між оригінальною грою та сиквелом. Але жодна з цих відмінностей не є поганою.
Перше, що помічають очі й що неможливо пропустити — бажання Ninja Theory надати максимально кінематографічний досвід. Можливо оглядати Senua’s Saga: Hellblade II було б краще як кінострічку, а не як гру — аж настільки цього разу студія перевершила саму себе у спробі розмити межі між фільмом та грою. Сподіваюся, вас не відштовхне це порівняння — це все ще гра, й цілком чудова — просто з більшою увагою до історії, й меншою — до геймплею.
Кінематографічність Senua’s Saga: Hellblade II проявляється у «безшовності» — за перші 4-5 годин гри ви побачите екран завантаження лише один раз (якщо, звісно, ваша Сенуа не загине десь на своєму шляху). Також через те, що сиквел зроблений у співвідношенні 16:9 (на екрані буде видно чорні смуги, як в кіно), перший перехід від кат-сцени до геймплею можна просто не помітити.
Крім того, гра жодного разу не навчить вас, як в неї грати — Hellblade II нагадає, що це гра, лише на початкових титрах. Пізніше елементи керування можна подивитися у меню паузи, а у самій грі не буде й натяку на стандартне для інших ігор початкове навчання. В інших проєктах це можна було б занести до «мінусів», але у Senua’s Saga: Hellblade II увесь цей мінімалізм рішень позитивно працює на атмосферу — гравця намагаються не відпускати з історії.
Ще одна схожість проєкту з кіно полягає в сценарних інструментах, які використовують для донесення історії. Фактично, сам сеттинг виносить гравця за межі сюжету — ви лише спостерігач по ту сторону екрана, один з кількох голосів у голові головної героїні. Так, ви керуєте тілом Сенуа, але чи насправді ви керуєте сюжетом — та її думками?
Меч, перекат та чарівне дзеркало
Та все ж Senua’s Saga: Hellblade II — це все ще гра, а не 8-годинне кіно, тому й геймплейних елементів у грі достатньо. Так, усі механіки першої частини переїхали до сиквелу — вам доведеться багацько бігати-ходити, вирішувати головоломки та битися з ворогами на мечах.
Мета гравця — допомогти Сенуа пройти шлях помсти за втрачену кохану людину. У грі змішані між собою фази дослідження (пересування по коридорній локації), фази головоломок (без їх вирішення гра просто не пропустить вас далі по сюжети) та фази боїв — власне, знищення ворогів, які також не дозволяють вам пройти далі по локації та сюжету.
Варто зазначити, що ці умовні фази можуть бути як послідовними, так й схрещеними — так, на вас можуть напасти під час розв’язання чергової задачі, або бійка одразу може перейти у фазу, коли потрібно бігти від великої загрози чи розплутувати чергову загадку.
Senua’s Saga: Hellblade II повністю коридорна, лише деінде трапляються «бокові» невеликі локації, на яких прихований додатковий контент, зазвичай, за головоломками.
Бойова система у грі примітивна, але не в поганому сенсі — вона проста, але це спрощення зроблене в угоду кінематографічності. Ви можете лише ухилятися або бити мечем, а також пустити в дію чарівне дзеркало з першої частини, щоб уповільнити час.
Бійки легко стають автоматичними для гравця — й розробники дуже хотіли, щоб ви продовжували вивчати події на екрані під час бійок, оскільки світ гри продовжує жити. Наприклад, поруч легко може зав’язатися ще одна битва; зі своїм сюжетним монологом може вступити оповідач; або ж можна спостерігати, як сваряться між собою голоси в голові Сенуа.
Варто зазначити, що якщо ви шанувальник складних рішень, в налаштуваннях завжди можна підвищити складність — й тоді бойова система буде трохи нагадувати soulslike-ігри.
Головоломки у грі також схожі з першою частиною — часто це пазли, обумовлені сюжетом; або різні візуальні загадки, розгадка яких принесе вам додаткові знання історії світу. Загалом, логічні задачі у грі дуже нетривіальні та на нормальному рівні складності, тому назвати їх легкими або, навпаки, «душними», точно не вийде.
В цілому занудьгувати у грі складно: сюжет та дія на екрані несеться динамічно, оскільки тривалість сиквелу — приблизно 8-10 годин. Така мала тривалість пішла проєкту на користь: ніхто штучно не затримує вас від того, щоб дізнатися, чим закінчиться чергова пригода Сенуа.
Варто зазначити, що гра має українську текстову локалізацію, й реалізовані субтитри чудово — кожен з голосів займає на екрані своє місце, зазвичай, за межами екрана подій, в якому залишаються лише субтитри Сенуа та інших живих людей. Загалом, це додатково працює на атмосферу гри.
Як бачить світ Сенуа
До свого звільнення Тамім Антоніадес казав, що «перша частина буде виглядати як інді-гра в порівнянні з сиквелом». У чомусь він не збрехав — візуальна складова сиквелу дійсно виглядає набагато краще за першу частину, яка, втім, теж мала цілком приємний та оригінальний візуал.
Перед створенням гри розробники завітали до Ісландії, яка і є місцем дії цієї частини. Якщо у першій частині головна героїня відвідувала Гель — потойбічний світ, який переважно виглядав, як таємничий ліс — то цього разу пригода Сенуа відбуваються у Мідґарді, світі людей.
Природа сиквелу стала набагато різноманітнішою — є й перенесені з історії села скандинавів, й тундра (бо це Ісландія, як інакше), й гори. Звісно, деякий час доведеться провести у пітьмі свідомості головної героїні, а також у її спогадах з першої частини — але усе це лише урізноманітнює світ Senua’s Saga: Hellblade II. Разом з тим, стала ще кращою фізика світу та загальна режисура.
Сенуа відчувається живою людиною — її тіло має вагу, а сама вона не всемогутня й не може стрибати на три метри у гору. Так, фізика першої частини також прагнула до реалізму, але сиквел став ще кращим у цьому аспекті. Рушій намагається відттворити відчуття темпоритму тіла головної героїні: якщо вона поранена й повзе в гору по гострому камінню — це має бути повільно, болюче та незграбно. Все інше залишимо Ларі Крофт.
Захоплення рухів акторки Меліни Юрґенс, яка подарувала зовнішість головній героїні, у сиквелі сягає рівня голлівудського блокбастера — зневолі хочеться порівняти з роботою, наприклад, Енді Серкіса над його Ґолумом. Особливо важливо було передати емоції Сенуа, зокрема, які емоції транслює її обличчя — й гра з цим впоралася чудово.
Резюмуючи: робота над захопленням рухів дійсно проведена на високому рівні. Але не намагайтеся роздивитися обличчя Сенуа поза кат-сценами — вона цього не довзолить зробити, як й у першій частині.
Режисура теж стала краще. Перша частина — ймовірно, через менший бюджет або за інших обставин — не отримала стільки кінематографічності. Так, сиквел отримав сміливіші ракурси та плани віртуальної камери, інколи навіть імітацію операторської роботи «з рук». Крім того, стало ще важче відрізнити той «шов», де починається чи закінчується кат-сцена — все працює плавно, навіть філігранно, не дозволяє гравцю «виплисти» за межі історії. Фактично, історія йде єдиним кадром й навіть коли в ній змінюється час, ви не побачите екрана завантаження.
Живий світ мертвих
Сюжет та атмосфера Senua’s Saga: Hellblade II — це тема, про яку точно вийде розмовляти довше, ніж про геймплей чи кінематографічність. Зазначу одразу — знати події першої гри необов’язково, оскільки сиквел зосереджується на самодостатній історії. Крім того, вступний ролик на майже сім хвилин досить точно та зрозуміло перекаже події оригіналу.
Цього разу пригоди Сенуа приводять її до вікінгів, що знищували її людей у першій частині. Сенуа продовжує шукати помсти — цього разу не у богів, щоб повернути кохану людину, а у тих, хто цю кохану людину до богів і відправив.
Сюжет, як в оригіналі, так й в сиквелі, є багатошаровим. На початку ми маємо простий міф про помсту, але купа деталей та акцентів дозволяє розширити своє знання та бачення світу гри. І найголовніше, завжди поруч існує питання: а що з того, що ми бачимо на екрані, є «реальністю» у всесвіті гри, а що — є уявою Сенуа.
Сказати щось детальніше про сюжет буде спойлером, а я собі такого не дозволю. Лише ще раз відзначу наскільки важливо збирати ті додаткові крихти історії, які спочатку здаватимуться непов’язаними з основною лінією, але потім зіграють свою роль у всьому міфі.
Звісно, містичність та акценти — це те, що відокремлює Senua’s Saga: Hellblade II від інших ігор чи творів на основі скандинавських міфів. Студія не намагалася перевигадати історію про Рагнарок з купою геймплейних механік; натомість уся увага прикута до піщинки у світі богів та велетнів, яка шукає себе там, де рішуче не приймають «не таких».
Вийшла інтимна історія у жанрі, в якому зазвичай створюють епічні поеми, й атмосфера намагається наслідувати цей задум. У першій частині ми бачили Гель — світ мертвих, в якому Сенуа була чужорідним тілом; натомість, у сиквелі, земля людей відчувається так, наче вона в агонії перед смертю — та Сенуа не знаходить собі місця й тут. Переважно людей у Мідґарді немає, лише їхні рештки, а ті живі, що знайшли собі місце, мають не менше психічних розладів, ніж Сенуа.
Тут варто згадати про ще одну відмінність сиквелу від оригіналу. Обидві історії — це темне фентезі про помсту та пошук себе, але якщо Hellblade: Senua’s Sacrifice була містичним трилером, то Senua’s Saga: Hellblade II — прямесенький горор. В деяких моментах гра може стати кошмаром для людини з клаустрофобією, десь бути боді-горором, а десь пропонує «лагідні скримери» — не налякає, але дух перехопить.
Також варто зазначити, що з візуальною частиною є й деякі проблеми. Я бачив, як виглядає гра на потужних ПК, але проходив її на Xbox Series S. Консоль чудово впоралася з нелегкою грою й, загалом, нарікань до роботи гри на «молодшій з Xbox Series» у мене нема. Але різниця відчутна — гра все ще має чудовий вигляд, та все ж має легкий ефект замилення через меншу деталізацію простору. Це не критично, очі не втомлюються та різницю можна навіть не помітити, але для деяких гравців це може стати невеликим мінусом. З іншого боку, для мене це спрацювало на атмосферу — й невеличке замилення пасувало до внутрішнього погляду Сенуа на світ.
Також розробники дуже рекомендують грати в навушниках через те, що при створенні гри використали метод бінаурального запису звуку. Від себе додам, що грати у навушниках варто точно, оскільки це лише підсилює моторошну атмосферу гри.
Якщо звуки працюють на горор, то музика намагається повернутися аудіосупровід до балансу. Так, й у першій грі був чудовий саундтрек, проте у другій частині розробники намагалися досягти контрасту. Для прикладу — після однієї з найжорстокіших сцен першій половини гри нас зустрічає світанок та пісня про світле майбутнє. Така пісня зазвичай пасує гарним фіналам з гепіендом, проте тут це скоріше виглядає як необхідність — інакше вилізти зі стану горору гравець просто не зможе, а Senua’s Saga: Hellblade II взагалі то й не має на меті лише лякати.
Чи буде світло після темряви
У висновку, Senua’s Saga: Hellblade II — це сиквел, який перевершує оригінал. Гра не втратила все чудове, що було в першій частині, й лише розвиває сильні свої сторони. Втім, це все ще не ідеальний проєкт, а жанрово Hellblade II взагалі може відвернути деяких гравців. Та варто визнати, що у Ninja Theory знову вийшов потужний кінематографічний горор про людину з психічними розладами у нелегкому світі скандинавського епосу.
Кому може сподобатися Senua’s Saga: Hellblade II:
- хто цінує в іграх сюжет та кінематографічність;
- хто шукає нестандартну історію у всесвіті скандинавських міфів;
- шанувальникам першої частини.
Кому може не сподобатися Senua’s Saga: Hellblade II:
- хто шукає в іграх різноманітні механіки та віддає перевагу геймплею над сюжетом;
- хто не виносить трилери;
- хто очікував від сиквелу кардинально інших рішень.