Андрій Чебанков
Вітаннячко, НАЙТ-СІТІ! Корпорації… В антиутопічному баченні майбутнього Кіберпанком 2077 вони здобули вплив, межі якого важко розгледіти. Хоча, можливо, цих меж вже давно й не існує. У цьому світі так заведено, що якщо твоя країна не має за спиною могутньої корпорації, то вона приречена або стати чиїмось сировинним придатком, або ж більше й не існуватиме.
Навіть злополучний Неосовок встояв у 1991 році не в останню чергу завдяки створенню SovOil. Власне, а що ще могла запропонувати країна вічної бензоколонки? Але сьогодні ми зібралися поговорити про корпорацію-лідера їх одвічного ідеологічного суперника — американський Мілітех. Ким є Мілітех, як утворився, який шлях подолав до отримання звання однієї з наймогутніших корпорацій світу та чому їх не люблять в Найт-Сіті?
КОРОТКО ПРО КОРПОРАЦІЮ
Тож, МІЛІТЕХ — це мегакорпорація, що спеціалізується на виробництві зброї та приватних військових злодіяннях. Але про останнє ми поговоримо пізніше. Militech, зокрема, є одним із найбільших у світі виробників зброї та військової техніки, який має свої підприємства на всіх континентах світу.
Корпорація також постачає цю зброю для багатьох країн, різних приватних і державних організацій, особливо вони користуються попитом у військових та поліцейських сил НСША . Це й особиста вогнепальна зброя, й БПЛА, й танки, літаки, кораблі та багато-багато чого ще смертоносного. Корпорація на зброї не зупинилися і, як їх головний суперник Арасака, мають одну з найбільших корпоративних армій. Ця армія не цурається надавати свої послуги нібито для цілей оборони, миротворчості та розбудови нації, однак насправді їх не раз помічали у тому, що вони допомагають терористичним організаціям та приймають участь у військових переворотах й всякому такому лайні.
ІСТОРІЯ МІЛІТЕХУ
Історія Мілітеху починається в 1996 році та пов’язана з іменем італійського конструктора зброї Антоніо Луккезі, який тоді нарешті спромігся заснувати власну компанію Armatech-Luccessi International, що мала б допомогти йому вийти на світовий ринок зброї. А вже у 1998 році Armatech вирішила прийняти участь у випробуваннях зброї, про які оголосив уряд США, що хотів замінити застарілу М16А2 на новеньку штурмову зброю піхоти. Втім, США на той момент перебував у стані глибокого банкрутства та відновлення після економічного краху 1994 року. Не цуралися тодішні слуги американського народу й повсюдної корупції та кумовства. За всіма параметрами фінальним переможцем мала би стати саме гвинтівка Арматеху. Наприклад, генерал Корпусу Морської Піхоти США та голова Пентагону, Дональд Лунді, який наглядав за випробуваннями, назвав її найкращою комбінацією ціни, надійності, міцності та точності. Але грошей було обмаль, плюс у конкурента Арматеху виявилися зв’язки в уряді і генерала Лунді, який протестував з усіх сил, ввічливо попросили закрити хлєбало.
У 2003 році, під час Другого центральноамериканського конфлікту, стало цілком зрозуміло, що вибір 1998 року був помилковим. Через наддешеву, але незграбну та ненадійну зброю від Fabrique Nationale, яка в умовах тропічного клімату забивалася та швидко виходила з ладу, тисячі американських військових гинули, а конфлікт перетворився на другий В’єтнам. Втім, Лунді, якого колись попросили не вийожуватися, на той момент вже давно зрозумів, що з таким урядом каші не зварити та після випробувань 1998 року подав у відставку. Антоніо Луккезі люб’язно запросив Дональда приєднатися до його компанії на посаді Гендиректора, на що той згодився. Як колишній глава Пентагону, він володів глибоким розумінням сучасного військово-промислового комплексу та мав величезний досвід у армії. Лунді побачив можливість для налагодженого та ефективного військового виробництва високоякісного, сучасного обладнання за конкурентними цінами, з можливістю продавати технології на світовому ринку. Поєднавши це з блискучою конструкцією зброї від Луккезі, що дозволило Armatech зібрати капітал, необхідний для просування компанії в період швидкого розширення. Нова світова популярністьдо них прийшла з новою назвою — Militech Arms International.
Перший великий успіх корпорації припав на 2004 рік, бо саме тоді США допетрали, що їх нова флагманська зброя — абсолютний брухт та непотріб, який необхідно терміново замінювати. Тому вони почали нові випробування, на які знову прийшов Мілітех. У результаті переможцем вийшла легка штурмова гвинтівка Militech Ronin. Незабаром її пустили в серійне виробництво та допустили до продажу у величезних кількостях по всьому світу як країнам, так і різним корпораціям. У той же час Мілітех почав розробку систем важкого озброєння, артилерії, бронетехніки і авіації. Цей значно розширений каталог у поєднанні з помірними цінами бренду та відмінною якістю дозволив компанії взяти на себе кілька ключових контрактів, завоювавши довіру та почавши чергове розширення.
До середини 2010-х років Мілітех був найбільшим оборонним підрядником у кількох країнах, включаючи США, його послугами користувалася низка корпорацій, і все це дозволило компанії поглинути ряд своїх колишніх конкурентів, які стали аутсайдерами. Але поруч із видатними успіхами на ринку в Мілітеху точилися внутрішні протиріччя. Насамперед, через важкий характер Дональда Лунді. Ніхто, звісно, не сумнівався у його керівницьких здібностях, це був твердий лідер у словах та діях якого сумніватися було зась. Майже, бо рада директорів бачила його в не такому аж надто сприятливому світлі через відверті прояви хворобливої жаги влади, що проявлялася у його повному ігноруванні усіх ідей та дій, власне, цієї ради. Дональд був сповнений рішучості зробити Мілітех наймогутнішою військовою силою на планеті Земля та часто вступав у конфлікти з корпорацією Арасака та її очільником Сабуро Арасакою. Напруженість між ними досягала рівня порохової бочки в яку варто лише кинути сірник для нової корпоративної війни.
Подібний розвиток подій, звичайно, не влаштовував чимало народу всередині компанії та інвесторів. Навіть близький друг та соратник Дональда, полковник Еміль Лазар, не особливо радісно вітав подібні заяви очільника Мілітеху. Але що судилося, то не минеться.
ЧЕТВЕРТА КОРПОРАТИВНА ВІЙНА
Внутрішній конфлікт в корпорації лише наростав, особливо після того, як екс-президент Мілітеху, Елізабет Кресс виставила свою кандидатуру на пост президента НСША. Хоч це й було радше плюсом для корпорації, бо завдяки Кресс вона стала фактично найважливішою силою в країні, у Дональда розвилася буквально параноя на ґрунті того, що він може втратити свій пост та всі начебто налаштовані проти нього, що зовсім не так.
У 2021 році OTEC та CINO почубилися за корпорацію IHAG, яка перед тим оголосила про своє банкрутство. Зрештою, не вирішивши суперечки між собою, OTEC винаймає корпорацію Мілітех, а CINO – Арасаку. Спочатку, звісно, Мілітех в цьому конфлікті не збирався безпосередньо вести бойові дії з Арасакою, а лише рекламувати та демонструвати ефективність своїх оборонних послуг на світовому ринку. Однак для Дональда Лунді стало предметом гордості перемогти японців, і особисто Сабуро Арасаку. Для нього єдиним вдалим завершенням цієї всієї історії була абсолютна капітуляція конкурента.
Свої суперечки CINO та OTEC офіційно вирішили в лютому 2022 року мирною угодою, підписаною 27 числа того місяця. Але Арасака 6 березня вирішила протестувати програму Душогуб версії 2.5, а піддослідним кроликом виступив один з радників Мілітеху на об’єкті ОТЕС, чию енграму було захоплено, а сам він не вижив. Це й стало приводом до збройної війни між корпораціями, яка дуже швидко перетворилася у надто велику пожежу. Вже восени 2022 року чимало урядів, наприклад ЄЕС (Європейського Економічного Союзу), Японії та штати Південна Кароліна з Техасом почали змушувати корпорації припиняти, погрожуючи націоналізацією їх активів. І виконали ці обіцянки після того, як в Італії відбулася кривава битва.
20 серпня 2023 року Мілітех використав невелику диверсійну групу, серед яких були Джонні Сілвергенд та Морган Блекгенд, які мали вторгнутися у Арасака-тауер у Найт-Сіті та встановити міні-ядерний заряд на її вершині. Увійшло в історію це, як “Голокост в Найт-Сіті”. Центр міста було зруйновано, від чого загинуло миттєво 12.000 людей, але кількість жертв пропорційно зростала до півмільйона, а через кілька днів їх додалося ще на четверть мільйони. НСША відреагували на це націоналізацією всіх активів Мілітеху, деяким топ-менеджерам запропонували високі посади в Міноборони НСША, та зміцнили таким чином владу федерального уряду, втім Дональд Лунді зустрів таке рішення Елізабет Кресс з великою ворожістю. Але не став суперечити та лишився на посту Гендиректору, щоб поступово відновлювати могутність мегакорпорації. Завершити відновлення він не встиг, бо у 2045 році Дональд Лунді несподівано помирає у віці 97 років, але він встиг ввести до членів правління свого сина Дональда (Діксі) Лунді молодшого.
МІЛІТЕХ В 2077 РОЦІ
У 2077 році Мілітех все ще зберігає за собою звання одного з найбільших виробників зброї та військової техніки у всьому світі, хоч тепер йому конкуренцію складає далеко не тільки Арасака, а й, наприклад, китайський гігант Кан-Тао, що швидко увійшов на міжнародну арену зі своїми розумними пістолетами та навіть зміг отримати власну офісну вежу навпроти офісу Мілітеху. Мілітех же десятиліттями тісно співпрацювали з американськими військовими та поліцейськими установами, забезпечуючи їх високоякісною зброєю та проводили підготовку кадрів. З часів націоналізації корпорація відновила частину своєї незалежності, хоч кілька членів її правління все ще займали високопоставлені посади в Міністерстві оборони.
У Найт-Сіті Мілітех також зміг повернутися, попри те, що від подій 20 серпня в пам’яті його мешканців вони лишилися лиходіями, навіть більшими за Арасаку. Але жоден кривий погляд мешканця Найт-Сіті не зміг завадити Мілітеху відновити їх активи у місті та знову стати другою за величиною корпорацією, в якій можна було працювати. В 2069 році президенткою НСША знову стала представниця Мілітеху — Розалінда Майерс, яка хоч і влаштувала коротеньку Єднальну війну, яка дозволила Арасаці повернутися в Найт-Сіті та фактично кинула в Псарні деяких військовослужбовців, але все ж таки не завершила свої божевільні ідеї та збирається балотуватися на другий термін, чим не особливо задоволені виборці.
А Мілітех все рівно продовжує поступово розвиватися, та вже оголосив про плани побудувати нову колонію на Марсі… Чим закінчиться ця експансія до зірок? Біс його знає, можливо колись ми це й дізнаємося, але зараз час прощатися. До нових зустрічей на цьому ж самому місці — в Аномальному Притулку! Слава нації!