Londu
В ігрової спільноти завжди було неоднозначне ставлення до серії Life is Strange. Хтось її любить, а хтось взагалі ненавидить. Якщо говорити за себе, то вона мені більше подобається, аніж ні. Я не без задоволення пройшов перші дві частини, але події ігор швидко вивітрювались з пам’яті, закінчив гру та й забув. Ситуація з True Colors обернулась інакше, проєкт мене доволі сильно здивував.
Нове життя — нові проблеми
Головною героїнею Life is Strange: True Colors є молода дівчина, на ім’я Алекс Чень. Вона володіє своєрідною здатністю — може відчувати та бачити емоції людей у вигляді аур. Крім цього Алекс здатна поглинати емоції, тим самим допомагаючи позбутися їх. Через свою особливість їй доволі важко жити нормальним життям.
Не допомагає ще й те, що дівчина залишилася без батьків і була розлучена зі своїм братом. Але в один момент він таки знаходить Алекс і пропонує їй приїздити до нього в маленьке містечко Хейвен Спрінгс, щоб розпочати нове життя.
Сестра погоджується, переїздить, возз’єднується з єдиним родичем, і наче всі щасливі. Але це триває недовго. Після деяких подій дівчина вступає в конфлікт з великою гірничодобувною компанією і намагається вивести її на чисту воду.
Відразу скажу, що сюжет мені сподобався. По-перше, він став більш приземленим. Тут немає якоїсь масштабної загрози чи великої кількості місць, де розвивається історія. Все доволі просто: обмежена локація, небагато активних персонажів, проста зав’язка. Навіть головна героїня не сприймається як якийсь супергерой, а просто людина з розвинутою емпатією та психологічними навичками. На мою думку, такий підхід до сюжету грає в плюс Life is Strange: True Colors, оскільки робить історію неквапливою і дає можливість розкрити героїв.
По-друге, в True Colors дуже класні діалоги та взаємодія персонажів. Бували моменти, коли я хихотів в голос від якихось реплік або навпаки сидів з клубком у горлі. Також мене потішило, що у грі немає відверто бісячих героїв, в інших проєктах серії таких було вдосталь. Інколи від їхньої поведінки хотілося битися головою об стіл. Тут я такого не побачив.
Всі вони мають якусь свою особливість, і за ними цікаво спостерігати. Якщо в грі й трапляються неприємні персонажі, то їхня поява обумовлена сюжетом, тому сприймаються вони без проблем. Можливо, зіграв також той факт, що в True Colors головна героїня та персонажі, які її оточують, дещо старші за героїв попередніх частин.
Але без мінусів, звичайно, також не обійшлося. Вже за традицією серії останній епізод True Colors доволі слабкий і трішки псує загальні враження від гри. Також не сподобалось, як поставлені конфліктні ситуації. Вони виглядають доволі незграбно і викликають скоріше сміх, ніж переживання.
Загалом складається таке враження, що над сценарієм проєкту працювали дві різні команди: одні були досвідченими й знали, як зробити цікаво, а інші просто робили абияк. Контраст в деяких сюжетних моментах доволі сильно дивує, ось наче тільки-но було все класно, а потім починається якась маячня. На щастя, такі ситуації трапляються доволі рідко і не сильно впливають на емоції від гри.
Інколи тут дають понатискати кнопки
Геймплей в Life is Strange: True Colors стандартний для такого жанру ігор: обираєш варіанти відповідей і дій в діалогах, переміщаєшся локацією й інколи взаємодієш з предметами. Але навіть в рамках цього розробники намагаються якось урізноманітнити ігровий процес.
В True Colors з’явилося більше додаткових завдань – коротких активностей, під час яких можна допомогти різним персонажам. Вони не мають впливу на основний сюжет, але непогано доповнюють саму гру і дозволяють перевести подих. Більшість з таких завдань достатньо цікаві, відчувається, що над ними попрацювали, а не додали просто так, щоб розтягнути хронометраж гри.
Крім цього в Life is Strange: True Colors є можливість пограти на аркадних автоматах, якщо ви втомилися слухати нескінченні діалоги. Це також доповнює ігровий процес і дає можливість перепочити.
Також хотілося б зазначити, що навіть в сюжетних моментах розробники намагаються якось змінити геймплей і здивувати гравців. Наприклад, один розділ True Colors проходить в декораціях фентезійної рольової гри, яку організували мешканці міста.
У локацій змінюється зовнішній вигляд, а основною особливістю стають бійки з різноманітними “монстрами”, які зроблені у вигляді покрокової RPG з використанням дій атаки, магії та предметів. Це мене дуже здивувало і потішило.
Стало красивіше
Окремо слід поговорити про візуальну складову, яка в Life is Strange: True Colors дуже хороша. Порівнюючи з попередніми частинами, тут сильно покращили якість моделей персонажів та анімації. Через це герої сприймаються краще, і тому залученість в гру значно зростає. Наскільки мені відомо, True Colors – перша частина, у якій анімації записані за допомогою motion capture, до цього їх робили вручну. Але при цьому розробники продовжують тримати стилістику серії.
Також дуже сподобався рівень деталізації локацій. Вони наповнені великою кількістю предметів, які можна порозглядати. Містечко Хейвен Спрінгс зроблено якісно, воно дуже атмосферне, тому там приємно знаходитися. Пейзажі в True Colors також гарні й прямо таки просяться на скріншоти.
У підсумках можна сказати, що Life is Strange: True Colors наразі є найкращою частиною серії, яка бере всі сильні сторони попередніх ігор і виправляє деякі їхні недоліки. Звичайно, радити цю гру всім я не можу, тому що сама концепція ігрового фільму з малою кількістю геймплею сподобається не кожному. Але якщо ви любите неспішні історії про взаємовідносини людей і хочете відпочити від блокбастерів, то можете звернути увагу на цей проєкт.
Трошки самореклами. Я завів телеграм-канал, присвячений відеоіграм. Там я (майже регулярно) публікую різні штуки: враження від ігор, якісь смішнявки, свої думки з приводу проєктів чи подій тощо. Тому, якщо вам цікаво, буду радий вас там бачити.