Телеграф Авеню
Якщо ви ігровий розробник або видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу гру, надсилайте ключ на [email protected].
Основні відомості про Avatar: Frontiers of Pandora
- Дата виходу: 7 грудня 2023
- Платформа: PlayStation 5, Xbox Series S|X, ПК
- Платформа огляду: Xbox Series S (гра надана на огляд Ubisoft)
Про що Avatar: Frontiers of Pandora
У грі ви приміряєте роль представника іншопланетної цивілізації На’ві. Сюжет охоплює дитинство протагоніста, а також боротьбу його клану, що вимирає, за незалежність усієї планети Пандора.
Дія сюжету розпочнеться в людській колонії RDA (Resources Development Administration), яка є загарбницькою силою на Пандорі з чисельними гірничодобувними спорудами. Нам необхідно буде вирватися з колонії, об’єднати три ізольовані клани На’ві на Західному кордоні планети та очолити боротьбу проти загарбників.
Допомагати у боротьбі з RDA нам будуть як інші люди-повстанці, так й мешканці Пандори. У грі можна орудувати як традиційною для На’ві зброєю, так й людськими кулеметами та гранатами. Разом з тим, головному герою потрібно буде дослідити рідну планету та врятувати її екологію та місцеве населення, допомагаючи у тих чи інших завданнях.
Який інструментарій надає гравцю Avatar: Frontiers of Pandora
Перше, ніж ми повернемося до детальнішого огляду сюжету, варто роздивитися механіки та «пропозиції» гри. Тут гравців може очікувати перший виклик — Frontiers of Pandora пропонує досить обмежений потенціал механік.
Попри те, що Frontiers of Pandora є окремою франшизою Ubisoft, гра дуже сильно наслідує іншу серію студії — Far Cry. Так, з останніх ігор франшизи до Avatar перейшли схожі механіки прокачування головного героя та його обладнання; необхідність зачищати аванпости (які у грі представлені як бази RDA) та загальний вектор дизайну.
Насправді усі механіки гри можна перерахувати на пальцях; до того ж вони не мають якогось різномаїття, а просто міксуються або повторюються з незначними відмінностями від завдання до завдання.
Зокрема, у грі протагоніст буде використовувати «чуття На’ві» (для того, щоб знайти ціль або дослідити невідомий предмет); приходити на локацію, де треба буде або зачистити аванпост від ворогів, або зламати якесь обладнання людей, або утримати місце від противників. Інколи до цього ще приєднуються такі місії, як звільнення місцевої фауни або місії супроводження NPC.
Необхідно згадати й систему кіберзламу — на початку головний герой отримає людську технологію, яка допоможе вимикати електрообладнання RDA. В бою це не допомагає стелсу, але необхідно для закінчення деяких завдань.
Щодо самого скрадання. Одразу варто відкинути думки, що ви — триметровий іншопланетянин з величезним луком, який стрибає вище та пересувається швидше людей. Це взагалі не виділяє вас перед противником. Крім того, гра, схоже, не нагороджує гравця за креативність: вороги будуть помічати вас краще, якщо ви не підете тим маршрутом, який для вас проклали в Ubisoft. Додайте сюди не найрозумніший ШІ противників (я грав на середній складності) — й ви отримаєте дуже не обов’язковий стелс.
А як щодо зброї та навичок?
У грі є декілька видів зброї, проте спочатку протагоніст буде мандрувати з луком та вдягнеться у традиційний для На’ві одяг — набедреник та схоже ганчір’я. З усім цим арсеналом, а також парочкою гранат, місцеві повстанці одразу відправлять головного героя знищити перший аванпост.
Загалом арсенал Frontiers of Pandora здається досить обмеженим порівняно з таким у Far Cry 6 або схожою за «вайбом» Horizon Forbidden West. Так, згодом головний герой скрафтить стріли з вибухівкою, пращу або знайде штурмову гвинтівку та потужний дробовик людей — але не варто очікувати, що у грі ви зустрінете різноманіття зброї. Те саме стосується й одягу протагоніста.
Варто зазначити, що краще спорядження не обов’язково крафтити — часом ви будете отримувати досить непогане спорядження як нагороду за квести, або знаходити предмети по всьому світу. Так, кожний квест має рекомендований бойовий рівень, проте гра не сильно вибаглива до вашого спорядження, тому деякі місії можна пройти й зі слабкішими характеристиками.
Щодо вмінь головного героя: як й в попередніх іграх студії, деякі зі вмінь гравці отримають від дослідження світу, інші — за вбивство ворогів та виконання завдань. Вміння, звісно ж, полегшують життя протагоніста, проте не відкривають перед гравцем нові унікальні варіації щодо проходження.
Про світ Avatar: Frontiers of Pandora
Головною героїнею Frontiers of Pandora насправді є сама Пандора. Глобально, у грі є три основні регіони для дослідження, які відрізняються по сенсу та візуалу, але майже не привносять нічого нового у механіки гри.
Сама планета вийшла різноманітною. Як на мене, вона не справляє такого ж «вау»-ефекту, як фільми Джеймса Кемерона, проте все ще є дуже красивим місцем дії. Досліджувати місцевість, особливо шанувальникам всесвіту, буде цікаво — розробники навмисне прибрали значну кількість елементів графічного інтерфейсу та залишили гравця знайомитися з флорою та фауною лише за допомогою спостережливості та чуття На’ві.
Задля дослідження світу Frontiers of Pandora дарує гравцю механіки переміщення з Asassin’s Creed. Це й логічно — ви спритний велетень з іншого світу, й пересуватися на рідній планеті ви повинні не так, як звичайні люди. Тому тут можна зістрибувати з пагорбів на м’яку травичку й не травмуватися; стрибати з дерева на дерево та підійматися на ліанах; перестрибувати прірви та задивлятися на чудернацьких тварин та рослини.
Згодом гравці отримають Ікрана — той бажаний летючий транспорт, який на деякий час подарує новий досвід. На цій пташці дійсно цікаво літати, до того ж механіка польоту наслідує те, що зображено у фільмах — не так спритно, але достатньо кінематографічно.
Тут також варто згадати механіки полювання та збору ресурсів. Багато ресурсів — природного походження, а протагоніст усіма силами намагається цю природу зберегти. Тому гравцю не достатньо буде просто підійти до потрібного куща та зірвати потрібний плід — активується міні-гра, де необхідно буде зібрати плід обережно, не травмувавши саму рослину. До того ж гра нагородить вас, якщо ви зберете ресурс у потрібний час чи погодні умови, натякаючи, що Пандора жива й ставитися до неї треба, як до живої.
Такий підхід зберігається й для полювання — місцевих тварин варто знешкоджувати обережно, мисливським пострілом.
Разом з тим, для шанувальників всесвіту Аватара Пандора може відкритися з нової сторони — оскільки дає ширший погляд на саму планету, а також фактично є енциклопедією для всесвіту. Кожний можливий ресурс має не тільки характеристику, а й короткий опис. Проте варто зазначити й те, що не кожний куток необхідно досліджувати: інколи місцевість буде просто місцевістю, без нових ігрових сюрпризів та з квадратними метрами порожнього простору.
Сюжет та драма в Avatar: Frontiers of Pandora
Так, Пандора дійсно може захопити, чого не скажеш про головний сюжет гри, оскільки той ніби застарів років на десять.
Головного антагоніста гри ви зустрінете у першій кат-сцені: це керівник тієї самої людської бази RDA, на якій зростав головний герой. Як на мене, він вийшов занадто пласким — його «злодійським планом» є колонізувати Пандору та обернути її флору та фауну працювати на людей. Що саме ховається за цією мотивацією гра не розповідає — фактично, наш антагоніст просто є «злом». Зустрічатися з іншими босами ви не будете — у грі їх фактично не існує, і навіть інтеракція з основним лиходієм зазвичай відбувається через екрани, записки тощо, а не напряму.
Оскільки Frontiers of Pandora — це гра від першої особи, кінематографічність майже губиться. Ви не зустрінете майже нічого, що може зробити сюжет глибшим, хоча гра старанно на початку закидує «гачки»: головного героя лишають родини, він згадує матір, згадує майже винищене плем’я, намагається відшукати особисту місію — й усе це зводиться лише до моралі: «Нищити природу погано, тому люди погані».
Сценаристи Ubisoft ніби навмисно оминають глибших тем, хоча самі й дають базис для філософських роздумів. Ба більше — інколи здавалося, ніби Frontiers of Pandora усіма силами старається бути менш цікавою, ніж оригінальні фільми Джеймса Кемерона (хоча й вони також не можуть похвалитися глибокими сюжетами).
Звісно, питання екології у грі підіймається красиво: від першої особи можна побачити, як дії людей нищать світ мальовничої Пандори і як дія головного героя повертає цю дику красу на своє законне місце. Проте цього недостатньо для гри у великому відкритому світу, де є декілька кланів На’ві, різні люди та різні думки.
Щодо самих На’ві — у грі ви будете мінімально взаємодіяти з іншими кланами та іншими представниками цієї раси. Через це складається відчуття, ніби ви залишаєтеся з Пандорою та людьми віч-на-віч, хоча гра намагається вам довести, що це не так, наприклад, запевнити, що від дій гравця залежить доля усієї раси. Зокрема у грі буде момент, де нарешті повинні зібратися усі На’ві та надерти дупи загарбникам — але усе це відбудеться десь за кадром, доки головний герой займається черговим «важливим» завданням.
Щодо історії з кінофільмів — Frontiers of Pandora дійсно містить посилання на сюжет стрічок, але вони мінімальні. Гравець розуміє, що головні герої кіносаги змінили Пандору, але не зустрінеться з жодним з них.
Технічні проблеми та висновки
Я проходив гру на Xbox Series S, проте ознайомився з оглядами тих критиків, що проходили гру на ПК. Багато з оглядачів скаржилися на оптимізацію Frontiers of Pandora, проте тут мені немає за що сварити гру. Ймовірно, консольний досвід цього разу переміг — я отримав дійсно гарну «картинку» та цілком працюючу гру без критичних багів на бюджетній консолі. Тому цього разу Ubisoft варто подякувати за оптимізацію для найслабкішої з усіх консолей, де вийшла гра.
Якщо намагатися підсумувати Frontiers of Pandora, вийде цілком типова гра від сучасної Ubisoft. Посередня — не значить погана, але мене не залишає відчуття, що Frontiers of Pandora треба було з’явитися на світ раніше. Декілька років тому гра могла б здивувати й пересічного гравця, але наразі вона не пропонує нічого кардинально нового.
Чи є ті, кому може сподобатися ця гра? Звісно. На мою думку, шанувальникам всесвіту, який хотіли б розширити свої знання, або тим, хто фанатіє від серії Far Cry.