Sierra
В 1898 англійський письменник Джозеф Конрад, відомий в минулому, як Юзеф Теодор Конрад написав одну зі своїх найвідоміших книг — «Серце пітьми» видану в 1902.
Сама книга описує проблеми тодішнього колоніалізму в Африці країнами Європи, але автор також менш помітно описує те, як починає стиратись людська мораль, коли особа дивиться на жорстокість, коли «вкради або вбий, щоб вижити» стає її звичайним повсякденним оточенням, а наше оточення — наші думки, наші думки — наші вчинки. В кожній інтерпретації цієї книги, себто гри, кіно йде сильна критика колоніалізму і загально це описується так: є люди, так би мовити, «з цивілізації» які приходять, в якусь потерпаючу в бідах країну і з ціллю знайти певну особу і або її вбити або повернути назад і коли вони все ближче до неї тим більше вони бачать, як світ навколо них руйнуєтся по їхній вині або таких, як вони.
Конрад написав цей твір після своєї подорожі до тоді ще Бельгійського Конго і побачені ним жахи назавжди змінили внутрішній світ письменника, що і почало його спонукати на створення свого роману. Але певні наративи Far Cry другого звісно ж, дечим відрізняються від твору Конрада: хоч на початку нам і видають завдання прибрати поставника зброї на прізвисько Шакал, на відмінну від Конрадівського пана Курца, для місцевих людей він не є певним божеством він лише продає зброю двом фракціям ОФВП (Об’єднаний Фронт Визволителів Праці) і СНО (Союз Народного Опору) чим він і продовжує цей конфлікт.
По п’ятдесяти кілометровому ігровому світу будуть розкидані плівки з уривками його інтерв’ю, які в якості сайд квесту нас просить знайти воєнкор Рубен Олувагембі, на самих плівках ми можемо чути його дуже сірі уявлення моралі та невеликі частини його біографії, наприклад: антагоніст вважає, що люди мають якесь хибне уявлення про жорстокість, що наче є певний правильний спосіб вбивати ворогів, що в цьому є якась доблесть, але це все — маячня та не більше насилля є насилля і немає якогось правильного та достойного способу його коїти.
Також його власні погляди добре проявляються на плівці де він каже що коли одна країна вторгуєтеся в іншу страждають в першу чергу звичайні цивільні в них нема високоточних ракет, бпла, артилерії і так далі і вони ніяк, не можуть відповісти на агресію в їх сторону і єдине, що може надати їм хоч якийсь захист, єдине, що вони можуть протиставити тим, хто причиняє їм біль, це умовний АК-47, нелегально проданий ним.
Після прослуховування цієї плівки гра, змушує задуматись над тим, коли якась одна держава вторгує свої збройні сили на територію іншої, наскільки страждають люди на її території, звичайні громадяни, не військові, в яких знову ж немає нічого, щоб на це відповісти. Але більшість гравців не вловили цього сенсу через нудьгу процесу пошуку цих плівок, баг, який змушує програвати всі плівки лише один уривок та і більшість гравців забули про них одразу після початку гри через сам нудний сетинг гри.
Основна проблематика гри, що її задуми були погано реалізовані і сам наратив здавався дуже вторинним через млявість геймплею де на кожну місію потрібно було йти ці довгі пару км, а, наприклад на консолях не було квіксейвів і гравець після смерті знову був змушений знову йти частину шляху наново і це притому, що більшість місій були фактично одинакові і багатьом це набридало ще на початку і під сукупністю цього всього, на якийсь сенс цього сюжету майже ніхто уваги так і не звернув.
При цьому гра зберігає максимально темну атмосферу при перестрілках можна прислухатись, як вороги наляканими голосами або кажуть, що хочуть додому або благають гравця їх не вбивати або щось в цьому роді. Також весь геймплей присутній атмосферою недовіри, ми по сюжету працюємо на обидва угруповання місцевих лідерів які до нас приязні, поки ми їм корисні, а сам герой покинутий своїм ж начальством, яке і дало нам завдання прибрати Шакала, приїхавши в країну ми одразу втрачаємо свідомість, прокидаючись в готелі і дізнаючись, що нас звільнено, ми усвідомлюємо своє положення, герой не може полягати ні на кого, навіть зброя в наших руках іноді клинить, а то й вибухає, коли зношується.
Розробники очевидно хотіли зробити головного антагоніста неоднозначним і їм це наполовину вдалось, по його монологах, можна навіть зрозуміти, що він тяжко хворий, ймовірно раком мозку, тут просвічується дуалізм з Курцом з роману Конрада, який теж серйозно хворів. В загальному у всіх інтерпретаціях оригінального твору, коли головний герой добирається до фіналу, йде невизначеність і антагоніст навколо якого і тримається весь сюжет виявляється більш неоднозначним порівняно з тим, як на початку нам просто інтерпретували, як божевільного, хтось з нас можливо з ним в чомусь і погоджується, тим самим зникає класична ідеалізація героїв, як суто добрих та суто поганих майже всі в цій неназваній країні очевидні виродки, як каже Шакал вони всі лише рак, що повільно пожирає здорові клітини.
В фіналі гри сам головний герой стає на сторону збройного крамара, дізнаючись, що він мав свій план, як зупинити війну, він подавав зброю тим, хто й надалі хотіли знищувати одне одного і в цьому хаосі допомогти людям втекти і от цивільні вже дібрались до кордону на момент останнього рівня, який до речі називається «Серцем пітьми» вже очевидно на що посилаючись.
Так от, наш новий друг хоче дати їм втекти, але бійці ОФВП та СНО лідери яких — Адді Мбатунве та Олівер Тамбоса — вирішили об’єднатись. Ну а от щоб пропустити 30 000 мирних жителів, прикордонники потребують хабар в сумі дипломату з діамантами, які виступають тут місцевою валютою, а один знайомий Шакалу наркоторговець намагається втекти з таким на вертольоті і він видає нам завдання його забрати, але на місці нас зустрічають всі інші найманці, які весь сюжет були нашими друзями і вони вирішують нас зрадити, втікши з діамантами і на цьому ми і бачимо одну з основних тем гри це і є тим серцем пітьми, пітьми людської душі, ми не однократно намагались їх рятувати, коли нас поранять вони теж при нагоді нас завжди рятували і це завершилось простою зрадою, через їхній егоїзм та жадібність, які їх і погубили, перестрілявши їх усіх ми йдемо до Мбатунве та Тамбоси, щоб їх аналогічно прибрати після чого повернутись до Шакала.
Спочатку ми думаємо що цим архізлом та «серцем пітьми» є сам Шакал, але насправді ним були що лідери угруповань, що найманці, що бійці цих угруповань, що ми самі і воно живе в кожному з нас просто ми знаходимось в цивілізації, де його проявленню немає потреби, а от в таких місцях, як ця неназвана держава, воно почне повільно проявлятись і це також певною мірою є однією з думок автора оригіналу.
Прийшовши до Шакала він каже нам, що ми або прийдемо на митницю з дипломатом після чого застрелимось або візьмемо автомобільний акумулятор за допомогою якого ми обрізавши його дроти здетонуємо динаміт заложений на скелі, яку нам необхідно обвалити, щоб перекрити прохід військам, які вже готові перестріляти біженців.
Перекривши їм прохід ми немов вже закриємо їм єдиний шлях на волю та залишимо їх в цьому пеклі, на яке вони очевидно заслужили, а облишивши їх там вони очевидно попри минуле «об’єднання» вони все одно знайдуть нові причини для нових сутичок. В будь-якому варіанті головний герой помре, а тіло Шакала так і не знайдуть, але він вважав що померти вони були повинні обоє, бо вони теж заражені цим насиллям, а єдиний спосіб ліків на думку Шакала — винищити всіх заражених.
На відміну від інших ігор серії Far Cry у другій частину постає тема військових конфліктів де все темно і суворо, а от Far Cry 3 вже була дуже кольоровою та веселою, бо така гра подобалась масовому споживачу де забрали те, що не сподобалось більшості у другій частині.
Також в грі згадувались реальні військові конфлікти, де брали участь ті ж найманці з гри, на початку гри де ми вибираємо за кого з них ми будемо далі грати і в кожного з них навіть є своя національність та біографія. Якщо казати в загальному, то Far Cry 2 це — сучасна інтерпретація серця пітьми Дж. Конрада, яка зберігає частину основного сенсу і доповнює його і своїм також, що не є погано, бо світ не стоїть на місці і деяким творам потрібні сучасні інтерпретації, головне, щоб це не було рагулізмом з втратою основної думки автора оригіналу. А якщо дивитись на цей світ з поширенням все нових конфліктів, наприклад дій наших огидних східних сусідів? то кожні десять років по всьому світу буде з’являтись зберігаюче ідеї старого, але вже нове «серце пітьми» і мова йде зовсім не про книгу.