Kirill Yermakov
Мені вона нагадала з одного боку такі ігри, як Orcs Must Die та Sanctum, тим що тут треба використовувати пастки, щоб захиститись від хвиль монстрів, але візуально вона все ж ближча до звичних Tower Defence.
А от що зовсім не звично, це те, що пастки та здібності зроблені, як у карткових іграх, але з акцентом на швидкість реакції та гарний попередній менеджмент колоди. Спочатку було дуже важко встигати орієнтуватися. Бо я або забував тягнути нові картки, чи з поспіху міг поставити пастку в сторону, де фізично ніхто ніколи не пробіжить.
Разом з тим, що рівні тут маленькі та вузенькі здебільшого, але з простором для фізичної взаємодії з ворогами, наприклад, киданням їх у воду або назад до початку. Та тим про, що сказав вище, це створює новий доволі цікавий досвід гри в TD.
Він більш динамічний, вимагає ще більше продумування комбінування пасток між собою, саме так, як це, наприклад, в серії Orcs Must Die. Тож правильно поєднані пастки можуть бути кращим рішенням, ніж довго очікувати якусь дуже потужну.
Разом з тим є ще дещо цікаве від рогалика, чого я взагалі ніколи не зустрічав в іграх з захисту баштами. Тут частково можна обирати, який рівень буде наступним, а після босів нам дають обирати покращення. І до цього всього можна додати, що в нас є єдина кількість життів, яка переходить з нами з рівня на рівень, а не оновлюється для кожного окремо. Тож перемогти боса, але залишитися з одним життям, — така собі перемога.
Увесь отриманий досвід переконав мене, що за дитячою і нарочито друкованою графікою автор хитро ховає глибокі механіки. Тож ця цукерочка пошарпає ваш язик, але смак крові та цукру вам прийдеться до смаку.
Я грав у версію з фінального бета-тесту, поки ж можна встановити загально доступний пролог, а реліз гри відбудеться найближчими днями. В очікуванні можна підписатися на мій Телеграм канал, де я розповідаю про інді ігри та інші цікаві речі.