skoroplyas
Я люблю страждати. Все почалось з Dark Souls 1, який я проходив в 30 FPS на клавіатурі без патчів на керування. З того далекого 2012 року я пройшов усі ігри Міядзакі, більшість інді соулс-лайків та навіть ті ігри, в яких від жанру залишились лише ближній бій та постійні респавни.
Lies of P мене зацікавила в першу чергу сеттингом та зав’язкою історії. У Франції XIX століття є місто Крат. Колись до нього прибули алхіміки та відкрили секрет Ерго — субстанції, здатної оживляти неживе. Механіки за допомогою Ерго навчились робити ляльок-роботів, і ті швидко влилися в суспільство як ідеальні робітники. І тут, саме перед запланованою виставкою досягнень техніки, в Краті починається епідемія кам’яної чуми з сумішшю Ерго, а ляльки виходять з-під контролю та замість захисту людей починають їх убивати. Ми, унікальна лялька на ім’я P, прокидаємось в поїзді-майстерні від доторку блакитного метелика і починаємо розбиратися з проблемами.
Перші кроки — досить звичні для будь-якого гравця в Dark Souls чи Bloodborne. Однак ліва рука, якою можна вдарити лише кілька раз, одразу наводить на думку, що до формули «бий → блокуй → бий» додали щось нове, і це підводить нас до великого дисклеймера.
Lies of P — не для знайомства з соулс-лайк
Всі соулс-лайки намагаються копіювати Dark Souls. Lies of P же скопіював Bloodborne: швидкість, поступова зміна часу доби на локаціях, NPC у вікнах, кілька знайомих ворогів та навіть одну зброю. Однак щоб розблокувати всі нові механіки, розібратися з ними та навчитись користуватись з задоволенням, потрібно зіграти хоча б 6-8 годин та вбити не одного боса.
Саме через додаткові механіки я не рекомендую цю гру новачкам. До «бий → блокуй → бий» додаються обов’язкові парирування, дуже корисні спецатаки, стаггери, ситуативні протези, пасивні навички, короткочасний Куб бажань та система кастомізації зброї. Хоч вони й додаються в гру поступово, але до них треба довго звикати.
Загалом: Dark Souls та Dark Souls 2 набагато простіші ігромеханічно, тож хочете git gud — починайте з них, а потім вже можна в Lies of P.
Загальні враження від гри
Це дуже добротний соулс-лайк, який треба зовсім трішки відшліфувати геймплейно. Кожну годину-дві ви будете зустрічати нових ворогів, міні-босів та босів, і так буде до кінця гри. До більшості доведеться підбирати свою тактику з використанням всіх доступних механік. Деякі місця неможливо пройти без парирувань, інші — без перекатів, одних ворогів добре бити важкою зброєю, других — легкою, третіх взагалі краще обійти, а з четвертими стикатись тільки після підготовки.
Естетично гра на висоті, але з одним але — локації змінюються надто швидко. Якщо в Bloodborne ми годинами блукаємо по Ярнаму та до моменту зустрічі з першим обов’язковим босом встигаємо вивчити кожну сходинку, то в Lies of P навіть не встигаємо запам’ятати шлях від одного вогнища до іншого, як уже переходимо в інше місце.
При цьому локації надзвичайно атмосферні. Виходячи з готелю «Крат» на вулиці безлюдного міста ви справді вірите, що тут бунтують ляльки. При вході до замку алхіміків ви одразу зрозумієте, що вони приїхали не з сусіднього міста. Навіть звалище з традиційним отруйним болотом виглядає настільки логічно для цього світу, що у вас не виникне до нього запитань.
Тож якщо ви любите жанр соулс-лайк за основний ігролад та атмосферу самотності серед моря ворогів — вам точно варто спробувати Lies of P.
Запозичені ідеї з Bloodborne та Sekiro
Lies of P одночасно схожа на Bloodborne та Sekiro. На моїй пам’яті це перший соулс-лайк, який намагається копіювати саме ці ігри.
Канони жанру на місці, хоч і перейменовані відповідно до сетингу. Є слабка атака, сильна атака, ухиляння, блок, парирування, вогнища, естус, душі, купа зброї, Хранителька полум’я, отруйні болота, шорткати і несправедливо сильні боси — все як Хідетака Міядзакі заповів. Однак ці механіки реалізовані по-своєму.
Пінокіо отримує крізь блок певний процент пошкоджень у вигляді «сірих» ОЗ. Ці пошкодження одразу ж можна вилікувати, вдаривши ворога. Перший пропущений удар обнуляє «сірі» ОЗ. В Blooborne так можна було вилікувати будь-які пошкодження, а в Lies of P — лише після блоку.
Добивання оглушених ворогів. Бекстеб зі спини працює тільки проти ворогів розміром з Пінокіо. Босів та міні-босів треба вивести з рівноваги ударами і парируваннями, потім вдарити сильною зарядженою атакою, і лише тоді провести бекстеб. При цьому оглушений бос продовжить відбиватись. Механічно схоже і на Bloodborne, і на Sekiro, але набагато важче у виконанні, тому що ворог буде відкритий до удару лише кілька секунд.
Червоним підсвічується місце, на яке треба зайти, щоб нанести фатальний удар
Нібито безлімітний естус. Якщо фляга опустіла, ви своїми ударами по ворогах можете накопичити один рятувальний заряд. Випили, потикали, наповнили флягу, випили. Це не Bloodborne, де з ворогів випадали фіали з кров’ю, але все одно досить корисно під час дослідження нових локацій.
Рука-протез Пінокіо. Вона називається Легіон, і цих Легіонів на будь-який смак: хоч вогнемет, хоч гвинтівка, хоч щит з ERA. Проте Легіон не настільки корисний, як сокира чи капелюх в Sekiro, і більше схожий на допоміжні предмети з Bloodborne.
Дерево пасивних навиків. Крім звичайного покращення характеристик типу сили та здоров’я ви також прокачуєте пасивні здібності Пінокіо. Наприклад, вчите носити його третій перстень, робити два перекати підряд, відновлювати здоров’я парируваннями та інше. Схоже на книги навиків в Sekiro, але на жаль без нових атак та комбо.
Механіки, які справді приносять щось нове
Система зброї. Кожна зброя складається з леза та руків’я, які можна комбінувати як завгодно. Це безкоштовно і не впливає на зроблені покращення елементів, та й зробити це можна біля вогнища без повернення в хаб.
Вибрати лезо, вибрати руків’я, глянути характеристики результату та підтвердити.
Лезо задає базову силу атаки, а руків’я — її множитель та анімації ударів. «Важкі» руків’я дають бонус до атаки, а от «легкі» руків’я її зменшують. Також у них є свої активні здібності: посилені удари, елементальні ефекти, захисні аури та інше. Комбінації допомагають зробити силу та швидкість атаки зброї ідеальними під стиль гравця.
На відміну від DS та інших, камені для покращення зброї щедро валяться з ворогів, а потім дешево продаються в магазині. За перше проходження можна прокачати на максимум 3-4 меча взагалі без грінду.
Також є унікальна зброя, яку треба вимінювати у торговця за душі босів. Її розібрати не можна, а для покращення потрібні особливі камені. Типовий DS.
Система поломки зброї. Це перше що вам не сподобається, поки не зрозумієте її фішку. Зброя Пінокіо поступово тупиться і її доводиться заточувати вбудованим у лікоть точилом. Якщо затупиться в нуль — зламається, і вам доведеться її поміняти чи йти на респавн.
У ворогів зброя теж тупиться, коли ви їх парируєте, і врешті решт ламається прямо в бою. Цю механіку можна прокачувати, і якщо навчитись парирувати, то вийде буквально роззброювати звичайних ворогів і навіть босів. Надзвичайно корисна механіка.
У Білої Леді вже зламана шпага, і вона відповідно наносить менше пошкоджень.
Система елементальних пошкоджень. Що в DS, що в ММОРПГ, більшість елементальних атак відрізняються лише кольором візуальних ефектів і просто поступово віднімають ОЗ. В Lies of P у кожної стихії є своя особливість, яка спрацьовує при заповненні шкали ефекту:
- кислота (Decay) — тупить вашу зброю;
- електрошок (Electric Shock) — обнуляє вашу ману;
- перегрів (Overheat) — зменшує ваші «сірі ОЗ» від блоку атак. При цьому від перегріву можна позбавитись, якщо декілька раз перекотитись по землі;
- розрив (Disruption) — одразу вбиває Пінокіо;
- поломка (Break) — сильно зменшує кількість ОЗ, які відновлює естус;
- шок (Shock) — заповільнює відновлення витривалості;
- псування (Corruption) — просто поступово зменшує ОЗ.
Ви теж можете накласти на ворогів ці ефекти. Для цього є готова зброя типу вогняного кинжалу чи електродубинки, а також елементальні штуки для вбудованого точильного каменя та всякі гранати.
Система броні. Bloodborne та DS3 започаткували тренд Fashion Souls: характеристики броні мінімально впливали на отримувані пошкодження, тож гравці носили те, що їм подобалось за виглядом. В Lies of P все ще краще: костюми — окремо, броня — окремо у вигляді чотирьох видів деталей.
Цікаві вороги та міні-боси. По-перше, вони різноманітні. Одних собак тут чотири види, і всі вони по-різному намагаються вбити Пінокіо. По-друге, міні-боси інколи виявляються серйознішими, ніж сюжетні. Робота з лопатою та клоуна в підвалі ви запам’ятаєте надовго.
Зручна система побічних завдань. Якщо ви взяли квест, то в меню телепортації навпроти локацій будуть відображатись персонажі, до яких вам там потрібно прийти. Це гігантський крок вперед у порівнянні з Elden Ring, не кажучи вже про попередників.
Самі квести звичайно не рівня Cyberpunk 2077, але справді змушують задуматись над тим, що краще: сказати правду чи збрехати. А ще ваші відповіді вплинуть на фінал.
Загадки та прихований лут. Вам дають фото якихось дверей, адресу будинку в місті та кажуть «Іди сюди, тут щось є». Ви бачили таке в соулс-лайках?
Зрозумілий сюжет. NPC все так же говорять загадками, але ви і без описів предметів зрозумієте де зараз знаходитесь, з ким говорите, і чому Bloodborne раптом перетворився на Resident Evil 4.
Спочатку гра лише на це натякає, а потім справді починається Resident Evil.
Унікальні рішення, від яких хочеться скривитися
Незручний інвентар. Канон жанру: кнопка вліво міняє зброю в лівій руці, кнопка вправо — в правій, кнопка вниз — предмети, кнопка вверх — заклинання. В Lies of P ви пізнаєте всю суть тактикульності: у Пінокіо два основних пояси з предметами, які ви гортаєте кнопками вверх та вниз, при цьому затиснувши кнопку А чи × ви можете викликати ще третій пояс. І ніби цього мало, кнопкою X чи ▢ ви використовуєте предмет з останнього активованого поясу. Трапляється таке, що ви хочете випити нібито активний естус зверху, але кидаєте собі під ноги гранату з поясу знизу.
Сірі ОЗ, невидима стаміна та рвані мувсети ворогів. Якщо ви вдарили ворога, то в нього залишаться сірі ОЗ, які поступово будуть відновлюватись. Відновлюються досить повільно, але все одно це неприємно.
Основа бойової системи Lies of P полягає в тому, що вам потрібно знизити стаміну ворога до нуля, потім його оглушити і завдати фатального удару. При цьому гра не показує стаміну ворога, тож ви не знаєте скільки ще ударів чи парирувань треба зробити, щоб той відкрився. Нагадаю, що для цього потрібно вдарити його зарядженою сильною атакою, яка в залежності від зброї готується до двох секунд, а ворог в цей час продовжує відбиватись. Ви будете частіше пропускати такі моменти, ніж використовувати їх.
Самі боси та міні-боси рухаються рвано, довго замахуються та різко б’ють. Їх реально парирувати, якщо звикнути до таймінгів, але не очікуйте такого ж задоволення від дуелей як в Sekiro, Bloodborne чи навіть Star Wars Jedi: Fallen Order.
Дрібні недоліки Bloodborne та інших, які виправила Lies of P
Стабільні 60 FPS на Xbox Series S, не кажучи вже про інші платформи. Інколи графіка мильна, але в бою ви не будете звертати на це увагу.
NPC нарешті відкривають рот під час розмов.
Можна погладити кішку.
В інвентарі відображається, скільки душ ви тримаєте у вигляді «каменів».
Гра підсвічує місце, куди має стати Пінокіо, щоб нанести критичний удар. При цьому ворог не прокинеться від стагеру, якщо ви вдарите його випадково. Повірте — цим потрібно користуватись.
Ліфти інколи автоматично повертаються куди треба. Вам не потрібно їх триггерити після поїздки, якщо ви готуєтеся невдовзі відправитися до вогнища.
Гра підсвічує варіанти відповідей та предмети, які ви ще не спробували. Підібрали щось нове й забули — побачите значок в інвентарі. Розблокували щось і не зрозуміли — помітите, що у NPC є нові репліки.
Ви завжди розумієте, що підійшли до арени з босом.
Ресурси — це ресурси, а не реліквії. Всього вистачає навіть без фарму.
Можливість без грінду та обмежень перерозподілити будь-які характеристики, якщо вирішили спробувати новий стиль гри. Не можна повернути лише предмети, які ви вимінюєте за душі босів.
Пасивні навики, які можна підібрати під свій стиль бою. Можна покращити всі механіки, від парирувань до витратних предметів, але не все одразу.
Висновки
Lies of P — справді хороший соулс-лайк. Він додає до знайомої основи непогану кастомізацію зброї та персонажа, виправляє дрібні недоліки типу ліфтів, з якими я давно змирився. Він пропонує нові для жанру ситуації та ворогів, яких вийде перемогти лише після роздумів та планування дій. Насамкінець, гра має хороший сюжет, розв’язку якого можна й вгадати, якщо трішки дослідити хаб-локацію.
Однак видно, що Lies of P — перша гра студії в цьому жанрі. Вони добре скопіювали базу у From Software, але не відшліфували її до рівня японців. Ви це зрозумієте, як тільки спробуєте спарирувати два удари підряд.