Олексій Куликівський
Коли ми починаємо розмірковувати про відеоігри для дорослих (і під цим терміном ми маємо на увазі не проєкти з надлишком cексу чи насилля, а ігри, призначені для людей з певним життєвим досвідом), скільки всього їх спадає на думку, якщо спадає взагалі? А що то за ігри взагалі?
З третьої частини Persona Кацура Хасіно створював JRPG, які приносили однакову кількість задоволення як старшокласникам-студентам, так і людям, які давно закінчили школу. У якийсь момент геймдизайнер вирішив кинути собі виклик, і зробити гру, чиєю ключовою аудиторією були б люди за тридцять.
Труднощі в житті дорослої людини полягають не у відсутності потрібного меча або броні для вбивства дракона, а у внутрішніх переживаннях і складностях, пов’язаних із тягарем дорослого життя — проблеми на кар’єрних сходах, зводяща з розуму рутина, важкі стосунки…
Центральною темою Catherine є любов і конфлікт між чоловіком і жінкою — Вінсент, головний герой, позбавлений будь-яких амбіцій, який живе від п’ятниці до п’ятниці, переживаючи кризу в давно затянутих відносинах з Кетрін, завзятою кар’єристкою, яка бажає пов’язати своє життя з Вінсентом узами шлюбу.
Якось напиваючись у барі, головний герой знайомиться з молодою дівчиною на ім’я Катрін, з якою будучи п’яним зраджує своїй дівчині. Після цього щоночі Вінсент починає переживати кошмари, у перерві між якими він намагається розібратися у своєму особистому житті.
Катрін і Кетрін – дві протилежності, які відрізняються буквально у всьому, окрім любові до Вінсента. Вони обидві гарні – обидві по-своєму красиві, обидві маніпулюють Вінсентом і обидві на нього тиснуть, змушуючи головного героя робити саме те, що вони хочуть. Ще на релізі у 2011-му році Catherine зіткнулася зі звинуваченнями у сексизмі через об’єктивізацію жінок та фокус на історії «бідного чоловіка в оточенні злих жінок». Однак це не так. Вінсент — нерішучий і відверто слабохарактерний чоловік, якому вистачило кілька склянок випивки, щоб зазіхнути на спокусу зради, і врешті-решт стати співучасником цієї історії, а аж ніяк не її жертвою.
І повертаючись до назви тексту — справді страшно усвідомлювати всю ношу стосунків, спостерігаючи за історією з боку, розуміючи, що всі дійові особи в ній певною мірою винні. І саме страх неминучої відповідальності дійсно пробирає до мурашок у певні моменти гри.
Така злободенна і надто реалістична зав’язка досить рідко зустрічається в сучасних відеоіграх. Це історія про дорослих і для дорослих, яка розповідає про важливість відповідальності і розуміння своїх власних бажань, і чим ближче ви до кінця, тим вище стає розпал пристрастей і рівень напруги, через набираючі оберт події. Але Atlus не були б Atlus, якби не додали у гру містику — по всьому місту відбувається дивна низка смертей чоловіків у власних ліжках. Зрозуміло, що такі події породжують чутки, котрі буквально зводять з розуму Вінсента, який поступово усвідомлює, що він може виявитися наступною жертвою.
Вечори ми проводимо за склянкою в барі, разом зі своїми друзями та випадковими відвідувачами закладу. І саме ці фрагменти виконані на найвищому рівні: сидячи за одним столиком зі своїми приятелями ти відчуваєш себе на острівці безпеки, завдяки можливості вислухати їхні думки та пропозиції щодо ситуації, в якій опинився Вінсент. На атмосферу також впливають завсідники закладу, які мають свої власні історії, за логічним завершенням котрих ми особисто спостерігаємо протягом усієї гри. І куди ж без можливості замовити випивку та почути цікавий факт про алкогольний напій.
Трохи напідпитку, ми ледве добираємося додому і засинаючи, виявляємо себе в справжнісінькому кошмарі: таємничий голос змушує Вінсента підніматися на верхівку, здавалося б нескінченної вежі, погрожуючи смертю у разі відмови – і так головному герою потрібно протриматися 9 днів поспіль. У своїй основі Catherine це гібрид візуальної новели з просторовим пазлом. Такий незвичайний коктейль може застати зненацька своєю контрастністю, проте подібний дует не тільки чудово поєднується в плані геймплейного ритму, а й цілком виправданий (не) надуманою метафоричністю (життєвий шлях, перешкоди на ньому, його неоднозначність і бла-бла-бла).
“Краще один раз спробувати, ніж сім разів почути” — ідеальний опис головоломок з Catherine. Вони комплексні у своїй простоті, зрідка дратують, але щоразу приносять задоволення від їх вирішення.
Сегмент із пазлами виявився настільки добрим, що йому навіть вдалося стати нішевою кіберспортивною дисципліною (за рахунок можливості проходити головоломки поза сюжетною кампанією та існування онлайн-матчмейкінгу).
Баранні роги в кошмарах Вінсента натякають на те, як протагоніст почувається в даний момент
Все наше життя ми знаходимося між двома крайнощами розв’язності та порядку, постійно здійснюючи вибір на користь однієї з них, і цю ж дилему розробники Atlus зобразили у вигляді шкали, положення гравця на якій визначають рішення, які ми вчиняємо. Під час проходження Вінсенту доведеться відповісти на безліч складних питань: «Чи можна купити кохання?», «Шлюб це початок чи кінець життя?», «Як завершити стосунки?». Ваші відповіді на ці питання у результаті сформують кінцівку.
Однак, працює ця система вкрай дивно — не маючи чіткої інструкції під рукою, ви навряд чи зможете вибити бажаний кінець для історії. До кінця я якнайсильніше хотів продемонструвати свою вірність Кетрін, навіть ігноруючи хтивки від Катрін, якими остання закидувала наш чат протягом усієї гри. І тільки варто було мені «неправильно» відповісти на кілька розпливчастих питань і мій Вінсент закінчив у гордій самоті. Мабуть, такої фрустрації від ігрової кінцівки я вже не відчував досить давно.
Catherine – проєкт, готовий поговорити з гравцем про нагальні питання, які дуже рідко зустрічаються у відеоіграх. Візуальний стиль і музичне оформлення здатні зачарувати будь-кого, не кажучи вже про двох Катерин. Це експеримент, чий успіх, якщо не фінансовий, то культурний, ще не вдалося повторити — проте мало хто й намагався.
Декілька цікавих фактів:
— Спочатку розробники планували зробити гру про «кошмари солдатів на полі бою між однією битвою та іншою», проте зрозумівши, що більшість людей не зможе поставити себе на місце протагоніста, невдовзі ця ідея була відкинута. Однак, цікаво, що ідея чередування кошмарів із реальним життям існувала з самого початку;
— У гри потужний акторський склад: Вінсента озвучив Трой Бейкер (Джоел з The Last of Us), а Катрін озвучила Лора Бейлі (Джайна Праудмур з WoW), + фанати ігор Atlus зможуть почути величезну кількість знайомих голосів;
— Річ, що ні на що не впливає: події гри відбувається в «безіменному американському містечку», але завдяки декільком внутрішньоігровим підказкам можна зрозуміти, що насправді головні герої гр
и знаходяться на космічній колонії;
— Музику для гри написав Шоджі Меґуро — ветеран Atlus, який створив звучання для величезної кількості ігор із серій Shin Megami Tensei та Persona. На YouTube є чудовий плейлист із кращими композиціями з Catherine;
— У гри було дві обкладинки: на Xbox 360 красувалася Кетрін, а вже на PS3-версії Катрін;
— Catherine доступна на PC, PS3 та Xbox 360, Xbox One та Xbox Series X|S. Розширена версія гри з підзаголовком Fullbody доступна на PS4, PS5 та Nintendo Switch.
Якщо вам сподобався текст, найкращою подякою від вас буде підписка на «Штуку» в Telegram